Ухвала суду № 136661819, 18.05.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/580/26

Провадження № 1-кс/346/557/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

скаржника ОСОБА_3 ,

слідчої ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломиї скаргу ОСОБА_3 про невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, -

ВСТАНОВИВ:

15.05.2026 року звернувшись до суду з даною скаргою ОСОБА_3 , посилається на те, що у Коломийському РВП проводилося досудове розслідування по кримінальному провадженні № 12026096180000034. 21.04.2026 року нею була подана заява про залучення її до справи як потерпілого. 22.04.2026 року заявниця отримала постанову про відмову їй у визнанні потерпілим. Дана постанова була оскаржена нею у скарзі від 23.04.2026 року. Також 22.04.2026 року прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_5 було прийнято рішення про об?єднання чотирьох кримінальних проваджень, три з яких відкрито за моєю заявою і одне за заявою її чоловіка ОСОБА_6 , в одне кримінальне провадження під № 12026096180000034. Розслідування було доручене слідчому ОСОБА_7 . Прокурор пояснила дане рішення, як для ефективності розслідування. У результаті судового розгляду її скарги на постанову про відмову їй у визнанні потерпілою від 22.04.2026 року, суд 30.04.2026 року задовольнив скаргу і видано Ухвалу по справі № 346/580/26 Провадження: 1-кс/346/476/26, відповідно до якої: скаргу задоволено, скасовано постанову старшого дізнавача Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_8 від 22.04.2026 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні № 12026096180000034 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України; та зобов`язано слідчого СВ Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, яким здійснюється досудове розслідування у провадженні № 12026096180000034 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про визнання її потерпілою. 04.05.2026 року заявницею передана через канцелярію Коломийського РВП на ім`я слідчого ОСОБА_9 «Заява про виконання ухвали слідчого судді». Зареєстрована дана заява о 10:03 під номером Б-3677 від 04.05.2026 року. 08.05.2026 року відбулися засідання Коломийського окружного суду по розгляду скарг на постанови слідчого про відмову їм із чоловіком у наданні статусу потерпілих у інших кримінальних провадженнях, які стали складовими провадження № 12026096180000034. Вказує на те, що закриття справи в обхід судової ухвали - це спроба слідчого «сховати» справу від законного розгляду. Слідча ОСОБА_9 не лише не виконала ухвалу суду, а й взагалі не згадала про її існування у постанові про закриття провадження, що підтверджує умисел та спробу приховати слідчим факт невиконання судового рішення. Дані дії слідчого свідчать про намагання ввести правосуддя в оману та приховати грубе процесуальне порушення. А об?єднання чотирьох кримінальних проваджень у одне є свідченням того,що прийнято дане рішення було не з метою ефективності розслідування, а з метою закрити усі чотири провадження гуртом одною постановою, що і відбулося. Тому, просить зобов`язати Коломийську окружну прокуратуру відкрити кримінальне провадження проти слідчого Коломийського РВП ОСОБА_4 , за ст. 382 КК України (умисне невиконання рішення суду) та ст. 367 КК України (службова недбалість).

18.05.2026 року від слідчої ОСОБА_4 , надійшло заперечення на скаргу, у якому посилається на те, що 10 лютого 2026 року сектором дізнання Коломийського ВРП ГУНП в Івано-Франківській області було розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026096180000034 за ч. 1 ст. 358 КК України. 22.04.2026 підслідність у кримінальному провадженні №12026096180000034 визначено за слідчим відділенням Коломийського РВП та об`єднано із кримінальними провадженнями: №12026091180000107 від 17.02.2026 за ч. 1 ст. 384 КК України; №12026091180000162 від 06.03.2026 за ч. 1 ст. 384 КК України; №12026091180000114 від 19.02.2026 за ч. 1 ст. 384 КК України. Об`єднаним кримінальним провадженням присвоєно спільний реєстраційний номер №12026096180000034, у якому досудове розслідування здійснювалося за ч. 1 ст. 358 та ч. 1 ст. 384 КК України. Проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні було доручено мені, слідчому СВ Коломийського ВРП ОСОБА_4 . Заявниками у вказаному кримінальному провадженні являються ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . 21 квітня 2026 року (до об`єднання кримінальних проваджень) ОСОБА_3 зверталася до дізнавача Коломийського РВП ОСОБА_10 із заявою про визнання її потерпілою у кримінальному провадженні №12026096180000034. 22 квітня 2026 року дізнавачем було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про залучення її до провадження як потерпілої. 30 квітня 2026 року за скаргою ОСОБА_3 слідчим суддею вищевказана постанова дізнавача була скасована та зобов`язано вже слідчого повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 21.04.2026 про визнання її потерпілою. Мотивами слідчого судді для прийняття такого рішення, було те, що дізнавач побудував свої аргументи на тому, що ОСОБА_11 в принципі не може бути потерпілою з огляду на предмет посягання, передбачений ст.358 КК України, однак у постанові про відмову у визнанні потерпілою відсутній будь-який аналіз наявності чи відсутності шкоди, спричиненої ОСОБА_11 , вона не містить жодного посилання на конкретні матеріали кримінального провадження та не є вмотивованою. Зазначена ухвала слідчого судді отримана мною 04 травня 2026 року, про що наявна відмітка у судовій справі №346/580/26. Так, при прийнятті подальших рішень у кримінальному провадженні, які стосуються обставин, наведених ОСОБА_3 у скарзі, слідчий керувався вимогами Кримінального процесуального кодексу. Таким чином, на виконання ухвали слідчого судді від 30 квітня 2026 року, яка отримана 04 травня 2026 року, у кримінальному провадженні №12026096180000034 на підставі отриманих доказів слідчим було прийнято рішення про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_3 , про що 07 травня 2026 року складено постанову. Крім того, 07 травня 2026 року кримінальне провадження було закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення. Рішення слідчого про закриття кримінального провадження №12026096180000034 заявники ОСОБА_3 та ОСОБА_6 оскаржували на підставі вимог ст. 303 КПК України. Розгляд зазначеної скарги було призначено на 13 травня 2026 року. Тому, на вказаний день було заплановано вручення, згідно ч. 2 ст. 220 КПК України, постанови про відмову у визнанні потерпілим від 07 травня 2026 року. 13 травня 2026 року судове засідання за скаргою ОСОБА_3 не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в м. Коломиї та відсутністю в Коломийському міськрайонному суді електропостачання. 14 травня 2026 року провадження за скаргою ОСОБА_3 було об`єднано з провадженням за скаргою ОСОБА_6 на постанову про закриття кримінального провадження та засідання призначено на 15 травня 2026 року о 9:00 год. Тому постанова про відмову у визнанні потерпілим від 07 травня 2026 року ОСОБА_3 була вручена під час особистої зустрічі 15.05.2026 в приміщенні Коломийського міськрайонного суду. Крім того, важливим є те, що 15 травня 2026 року слідчим суддею Коломийського міськрайонного суду було відмовлено у задоволенні скарг ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про скасування постанови про закриття кримінального провадження. При цьому слідчим суддею розглянуто твердження заявниці ОСОБА_3 про невиконання слідчого вимог ухвали слідчого судді від 30 квітня 2026 року про скасування постанови про відмову у визнанні її потерпілою, та зобов?язання слідчого виконати ухвалу. З даного приводу слідчий суддя в мотивувальній частині ухвали зазначив, що матеріали справи (кримінального провадження) містять постанову слідчої від 07 травня 2026 року за результатами розгляду заяви заявниці та ухвали слідчого судді від 30 квітня 2026 року, якою прийнято рішення про відмову у визнанні ОСОБА_11 потерпілою у даному кримінальному провадженні. Зі скарги ОСОБА_3 встановлено, що вона зверталася до Коломийської окружної прокуратури із заявою «відкрити кримінальне провадження проти слідчого Коломийського РВП ОСОБА_4 за ст. 382 КК України (умисне невиконання рішення суду) та ст. 367 КК України (службова недбалість)». Коломийською оружною прокуратурою ОСОБА_3 надано відповідь про те, що її заява буде розглядатися у порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян». На заперечення скарги ОСОБА_3 слід зазначити, що слідчим було повністю та належно виконано ухвалу слідчого судді від 30 квітня 2026 року про повторний розгляд заяви ОСОБА_3 щодо визнання її потерпілою шляхом винесення 07 травня 2026 року постанови про відмову у визнанні потерпілим, яка було вручена заявниці 15 травня 2026 року. Тому в даному випадку відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 КК України. Ураховуючи вищенаведене, вказує на те, що заява ОСОБА_3 до Коломийської окружної прокуратури про здійснення реєстрації кримінального провадження щодо слідчого за ст. 367, ст. 382 КК України є безпідставною, оскільки не містить доказів вчинення зазначених кримінальних правопорушень. Сама по собі незгода скаржників із прийнятими процесуальними рішеннями у кримінальному провадженні не є підставою для задоволення скарги. Надумана абстрактна бездіяльність прокурора не може бути предметом розгляду слідчого судді в порядку п.1 ч.1 ст. 303 КПК України. Тому, просить відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у зв`язку з безпідставністю її вимог.

В судовому засіданні ОСОБА_3 , подану скаргу підтримала, просила задовольнити.

Слідча в судове засіданні підтримала заперечення.

Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя доходить наступних висновків.

Відповідно до висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Аналіз змісту положень ст. 214 КПК України свідчить про обов`язковість вчинення дій лише щодо прийняття та реєстрації заяви, як це передбачено у частині четвертій вказаній статті, і відмова у вчиненні таких дій не допускається.

При цьому зміст частини першої зазначеної статті не передбачає імперативного обов`язку слідчого чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого діючим Кримінальним кодексом України.

Предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні.

Реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об`єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є об`єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Вказане слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.

Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР. Такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_6 від 17.06.2020, згідно пункту 5 мотивувальної частини якого зазначено, що "встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту".

Указане відповідає і правовому висновку Верховного Суду у справі 30 вересня 2021 року у справі № 556/450/18, провадження № 51-4229км20, де суд зазначає, що слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.

За положеннями ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно із ст.7 КПК України в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Крім того, основним елементом об`єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об`єктивними і суб`єктивними ознаками інших правопорушень.

Отже, вирішальним чинником для внесення до ЄРДР відомостей за заявою є саме наявність у цій заяві обставин, що свідчать про кримінальне правопорушення, а не вказана автором назва поданого документу.

З огляду на наведене, слідчий суддя доходить висновку про неможливість ініціювання кримінального провадження шляхом внесення відомостей до ЄРДР без належних на те підстав.

Як вбачається з матеріалів скарги (заявою та клопотанням), ОСОБА_3 , просить зобов`язати Коломийську окружну прокуратуру відкрити кримінальне провадження проти слідчого Коломийського РВП ОСОБА_4 , за ст. 382 КК України (умисне невиконання рішення суду) та ст. 367 КК України (службова недбалість).

Слідчий суддя зазначає, що право особи на ініціювання кримінального провадження за наявності на те підстав може бути реалізоване особою шляхом подання відповідної заяви про вчинення кримінального правопорушення до органу, уповноваженого на внесення відомостей до ЄРДР.

Разом із цим, процесуальна діяльність суб`єктів владних повноважень, зокрема слідчого у межах посадової дискреції, винесення ним процесуальних рішень на стадії досудового розслідування, не може бути підставою для їх кримінального переслідування.

Викладені у скарзі ОСОБА_3 твердження не містять ознак кримінального правопорушення, а зводяться лише до незгоди з постановами слідчого.

Ініціювання кримінального переслідування щодо особи за встановлених обставин, є необґрунтованим засобом кримінально-правового примусу та не відповідає приписам кримінального процесуального закону.

Отже, відомостей, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення зазначеними у скарзі особами матеріали скарги не містять.

А тому підстав для задоволення скарги та процесуального реагування слідчим суддею, немає.

Керуючись ст. 303, 307, 309 КПК України слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя : ОСОБА_1