Рішення № 136661754, 13.05.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16334/25

Провадження № 2/344/1146/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Атаманюка Б. М.,

секретаря Солонинко С.А.,

за участі

представника позивача Кардаш О.А.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача-адвоката Барана В.В.

розглянувши в спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,-

В С Т А Н О В И В:

Представник ДПМ «Івано-Франківськтеплокомуненерго» 15.09.2025 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2025 провадження у справі за позовом ДПМ «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання закрито, на підставі п.1 ч.1ст. 255 ЦПК України.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» надає послугу теплопостачання для квартири АДРЕСА_1 , за особовим рахунком № НОМЕР_1 , яка належить та у якій проживають відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» визначено виконавцем послуг із центрального опалення та підігріву води для населення на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №17 від 26.01.2010 р. Між позивачем та відповідачем укладено Договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом офіційно опублікування 01.102017 на сайті www.tke.if.ua, та в газеті «Західний кур`єр» №40 (1613) від 05.10.2017 року, договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (договір приєднання). Відповідно до п. 20 Правил плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У разі відсутності засобів обліку гарячої води і теплової енергії, плата за надані послуги справляється відповідно до вимог п.21 Правил, тобто згідно з установленими нормативами (нормами) споживання. Згідно п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року №-630, плата за надані послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлений інший строк. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Щодо строків звернення до суду, то представник позивача зазначає, що внаслідок встановленого карантину в Україні з 12.03.2020 по 30.06.2023, а також введеного з 24.02.20222 воєнного стану, перебіг позовної давності був зупинений на вказаний період.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 свої зобов`язання, як споживачі, виконують неналежним чином, у зв`язку з чим станом на 01.09.2025 утворилась заборгованість з оплати за послуги теплопостачання у розмірі 64 296.26 грн..

На підставі наведеного представник позивача просить суд стягнути солідарно з відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість з оплати за послуги теплопостачання у розмірі 64 296.26 грн., та судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві. Вважає, що стороною позивача надано повний розрахунок заборгованості відповідачів. Щодо строків звернення до суду, то внаслідок встановленого карантину в Україні з 12.03.2020 по 30.06.2023, а також введеного з 24.02.20222 воєнного стану, перебіг позовної давності був зупинений на вказаний період. Також зазначає, що після смерті співвласників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , інші співвласники мають оплачувати за послуги у повному обсязі так як такими користуються. Просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову, посилаючись на те, що квартира перебувала у спільній частковій власності відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , і кожен із вказаних співвласників повинен брати участь у витратах відповідно до розміру своєї частки у праві власності. Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 померли, а правовідносини допускають правонаступництво, тобто позов у відповідних частинах мав би бути заявлений до їх спадкоємців.

Крім того, вважає, що позивач не представив суду обґрунтованого розрахунку обсягів спожитої теплової енергії відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 № 315. Зокрема, не надано даних для розподілу: площі для розподілення опалення, площі для розподілення функціонування внутрішньо-будинкових мереж, площі для розподілення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень, оскільки такий розрахунок можна б було перевірити за допомогою проектної документації на житловий будинок в АДРЕСА_2 . Позивач не надав проектної документації на житловий будинок в АДРЕСА_2 , відсутні будь які розрахунки щодо теплового навантаження на опалення для житлового будинку по АДРЕСА_2 . Не зрозуміло як позивачем визначено теплове навантаження на вказаний будинок і вирахування об`єму наданих послуг в квартиру відповідачів. Позивачем не надано суду документів, які підтверджують щомісячне зняття показників загально-будинкового лічильника уповноваженою особою. Також вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності. На підставі наведеного, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Зазначив, що не зрозуміло як позивачем визначено теплове навантаження на вказаний будинок і вирахування об`єму наданих послуг в його квартиру. У сусідів у квартирах є більше ребер батарей, відповідно, тепловіддача у них є більшою ніж у нього у квартирі, а платять всі однаково. Крім того, є мешканці у яких відключене централізоване опалення, проте через їх квартиру проходить труба теплопостачання, але вони не оплачують за тепло. Вважає розрахунок заборгованості є неналежним та недоведеним. Позивачем не надано суду документів, які підтверджують щомісячне зняття показників загально-будинкового лічильника уповноваженою особою. На підставі наведеного, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Правовідносини, які виникли у сфері надання комунальних послуг, регулюються спеціальним законодавством, а саме: Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Статтями 20, 21 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, які він отримував у повному обсязі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18.

Відповідно до п. 8 Правил надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630, послуги надаються споживачеві згідно із договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно пункту 10 "Правил надання населенню послуг з водо-, теплозабезпечення та водовідведення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 30 грудня 1997 року за № 1497 та пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630, оплата за надані послуги вноситься щомісячно.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим, відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , на праві спільної часткової власності (по 1/4) належить квартира АДРЕСА_1 (а.с.5).

Зазначений будинок забезпечується тепловою енергією, наданою позивачем ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», отже позивач надавав послуги з теплопостачання відповідачам. Доказів, які б спростовували факт надання та отримання послуг з централізованого опалення щодо квартири відповідачів, як і доказів невірності здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, відповідачами не надано.

Відповідно до розрахунку боргу за теплоенергію по особовому рахунку № НОМЕР_1 заборгованість за адресою АДРЕСА_3 за період з 01.09.2022 р. по 01.09.2025 р. становить 64 296,26 грн. Проте, звертається увага, що вже станом на 01.19.2022 існує заборгованість у розмірі 40 751,63 грн., яка врахована до загальної суми заборгованості (а.с.3).

Водночас, судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.86).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.85).

На даний час, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.15-16).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сукупно володіють 1/2 частки квартири по АДРЕСА_3 .

З позиції позивача, попри те, що відповідачі є власниками половини квартири, вони зобов`язані оплачувати повну вартість послуг з теплопостачання, так як такими послугами користуються.

З огляду на таку позицію позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті і не припинилися внаслідок його смерті.

Стаття 1281 ЦК України встановлює обов`язок спадкоємців повідомити кредитора про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, оскільки спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Тобто, особа, яка прийняла спадщину, отримає не тільки майно спадкодавця, але і його борги.

Як зазначалося, співвласники 1/2 частки квартири по

АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 - померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_3 - померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визначальним для цієї справи є те, що розрахунок заборгованості наданий за період в якому вказані особи ще жили, тобто були користувачами наданих послуг з теплопостачання, за які повинні були оплачувати. Тобто, до заборгованості, яка виникла за життя цих осіб, застосовуються правовідносини щодо спадкування, що не враховано позивачем під час звернення до суду із даним позовом.

На даний час, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , і вони сукупно володіють 1/2 частки квартири.

Матеріали справи не містять даних щодо спадкування відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 часток у квартирі, які належали ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а отже відповідачі у справі солідарно несуть зобов`язання по сплаті послуг з теплопостачання, яке ще виникло за життя вищевказаних співвласників, пропорційно до розміру їх часток (разом 1/2).

Тому, враховуючи, що заборгованість за послуги теплопостачання за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з 01.09.2022 року по 01.09.2025 року складає 64 292,26 грн., то заборгованість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за послуги теплопостачання за особовим рахунком № НОМЕР_1 солідарно повинна становити 32 148,13 грн. (64 296,26 / 2).

Водночас, в даній справі сторона відповідача ОСОБА_1 подала клопотання у якому заявила про застосування строку позовної давності до боргу, який виник до 01.19.2022 у розмірі 40 751,63 грн..

Загальна позовна давність, відповідно до вимог ст. 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Судом встановлено, що позивач із даним позовом до суду звернувся 11.09.2025 (поштовим зв`язком). Тому, суд вважає, що з урахуванням часток відповідачів (разом 1/2), до половини боргу, який виник до 01.09.2022 на суму 20 375,80 грн. (40 751,63 / 2), слід застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Таким чином, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід стягнути солідарно заборгованість за послуги теплопостачання за особовим рахунком № НОМЕР_1 в розмірі 11 772 грн. 31 коп. (32 148,13 - 20 375,80), яка виникла за період з 01.09.2022 року по 01.09.2025.

Відповідно до ч. 1. ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відсоток задоволених позовних вимог становить 18,31 %. Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 554,43 грн., що відповідає пропорційності розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 257, 261, 264, 267, 509, 526, 815, 901, 903 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 137, 141, 263-265 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно із:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго», що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Б.Хмельницького, буд. 59 «А», код ЄДРПОУ 03346058, на рахунок IBAN: НОМЕР_6 в АТ Таскомбанк, заборгованість за послуги теплопостачання за особовим рахунком № НОМЕР_1 , в розмірі 11 772 (одинадцять тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 31 коп..

Стягнути солідарно із:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго», що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Б.Хмельницького, буд. 59 «А», код ЄДРПОУ 03346058, на рахунок IBAN: НОМЕР_6 в АТ Таскомбанк, м.Івано-Франківськ, витрати по оплаті судового збору в розмірі 554 (п`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 43 коп..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.05.2026.

Суддя Богдан АТАМАНЮК