Рішення № 136661553, 20.05.2026, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/1868/25

Провадження 2/193/152/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

20 травня 2026 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Томинця О. В.,

за участі секретаря судового засідання Оселедець О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

17.12.2025 до Софіївського районного суду надійшов цивільний позов ТОВ "ФК "ЄАПБ" до відповідача ОСОБА_1 , згідно вимог якого просить ухвалити судове рішення про стягнення з відповідача заборгованість за договором № 357642418 від 29.03.2019 у розмірі 14 350 грн., та судовий збір у розмірі 3028 грн..

В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 29.03.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 357642418.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01 відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

03.01.2019 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ "ФК"ЄАПБ" укладено Договір факторингу № 357642418 у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає ТОВ "ФК"ЄАПБ" за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ "ФК"ЄАПБ" приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимог.

Відповідно до Реєстру боржників №7 від 26.12.2019 до Договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019 ТОВ "ФК"ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 14350 грн., з яких: 5000 грн. сума заборгованості по основному боргу; - 9350 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Відповідач своїх зобов`язань за зазначеним кредитним договором не виконала та не сплатила борг. На підставі викладеного представник позивача просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 14 350 грн. та понесені судові витрати.

Заяви (клопотання) учасників справи та процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 29.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено проводити розгляд справи у спрощеному позовному провадження з викликом сторін. За клопотанням представника позивача витребувано у ТОВ «Таліон Плюс» інформацію про факт перерахування коштів за кредитним договором, та детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 10.03.2026 витребувано докази від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та від ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Ухвалою суду від 23.04.2026 витребувано докази від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Представник позивача правом на участь в судовому засіданні не скористалась, просила справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, за відсутності представника позивача, що підтверджено відповідним клопотанням викладений у прохальній частині позову.

Відповідач ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про отримання нею судової повістки, у судове засідання не з`явилась, заяв, клопотань не подавала, провом на подання відзиву не скористалась.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, судом, вирішено розглядати справу в заочному порядку, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст. 280, 281 ЦПК України.

За положеннями частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Таким чином, оскільки текст рішення складено 20.05.2026, то незважаючи на те, що судове засідання призначене на 18.05.2026, датою ухвалення рішення є саме 20.05.2026.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 29.03.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 357642418, згідно умов якого кредитодавець передає кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 5000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

П. 1.4 договору передбачено нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 0,01 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

З урахуванням положень п. 1.4 договору позичальник сплачує Товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 3,65 % річних (п. 1.5).

Строк дії договору 30 днів, тобто до 28.04.2019. (а.с.5-7).

28.04.2019 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору № 357642418 від 29.03.2019. Згідно умов якого сторони узгодили продовження строку дії кредитного договору на тридцять днів.

П. 3 додаткової угоди визначено також розмір відсотків за користування кредитом у вигляді 1,70 % в день від суми кредиту. Таким чином строк дії договору продовжено до 28.05.2019.

Довідкою наданою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання ухвали суду про витребування доказів від 23.04.2026, підтверджено факт перерахування коштів на рахунок відповідачки за кредитним договором у розмірі 5 000 грн. на картку № НОМЕР_1 . Термін дії до 04.2022.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс», наданий на вимогу ухвали суду про витребування доказів, борг ОСОБА_1 становить 14350 грн, яка складається з 5000 грн - заборгованості по тілу кредиту 9350 грн - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом (а.с. 56).

За відомостями вказаного розрахунку видно, що відповідачем не було сплачено жодного платежу в рахунок погашення заборгованості.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (а.с.8).

Відповідно до умов договору передбачено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується відступити ТОВ «Таліон плюс» право вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується прийняти їх та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату визначена цим договором.

Долучений до матеріалів справи вказаний договір факторингу був наданий представником позивача не у повному об`єму, лише долучено першу та останню його сторінки. Із тексту вказаного договору факторингу, зазначено про наявність його додатків, зокрема реєстр права вимоги. Однак вказаного витягу реєстру прав вимоги, на підтвердження виконання умов договору факторингу позивачем також не було долучено.

Таким чином судом поставлено під сумнів щодо фактичного виконання умов договору факторингу та факту наявності права вимоги у позивача за заборгованістю до відповідача, у зв`язку із чим судом вжито заходів щодо отримання такого витягу, доказів виконання умов договору факторингу, а саме шляхом витребування вказаних доказів у первісного кредитора, ТОВ «Таліон Плюс» та позивача, у порядку визначений ст. 13 ЦПК України.

В результаті чого на виконання ухвали суду від 23.04.2026 від представника первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» направлено витяг із реєстру прав вимоги за № 38 від 06.08.2019, згідно якого видно, що загальна заборгованість відповідача за кредитним договором № 357642418 від 29.03.2019 становить у сумі 16 230 грн., тоді як позивачем пред`явлено позов про стягнення кредитної заборгованості у розмірі меншому ніж у витязі, а саме у сумі 14 350 грн., у даному випадку суд не має права виходити за межі пред`явлених позовних вимог у відповідності до ч. 2 ст. 264 ЦПК України.

Платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 416 від 12.08.2019 підтверджено перерахунок коштів як плату за відступлення права вимоги згідно договору факторингу за № 28/1118-01 від 28.11.2018 у розмірі 3 000 000 грн, фактичний платник ТОВ «Таліон Плюс» отримувач ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

03.01.2019 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 20190103 у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає ТОВ "ФК"ЄАПБ" за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ "ФК"ЄАПБ" приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимог (а.с. 9-10).

Відповідно до Реєстру боржників №7 від 26.12.2019 до Договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019 ТОВ"ФК"ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 14350 грн., з яких: 5000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 9350 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 11).

Правове врегулювання правовідносин.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

За змістом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки статтею 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Судом установлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс», в свою чергу ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до ряду боржників, в тому числі і до відповідача. Договори факторингу є дійсними та чинними, відомостей про те, що вони оскаржувалися в судовому порядку відсутні.

Відтак, суд погоджується з тим, що до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», як до нового кредитора, перейшли права вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконала свого зобов`язання та не здійснювала платежів для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попередніх кредиторів. Відповідачем не оспорено у передбаченому законом порядку факт укладення кредитного договору та його умови, свог оконтррозрахунку до суду не було долучено.

Суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 357642418 від 29.03.2019, оскільки матеріалами справи встановлено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 3028 грн, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору в розмірі 3028 грн.

Керуючись ст. 11, 509, 512-514, 525-527, 530, 610, 611, 615, 1077, 1082 ЦК України, ст. 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258-296 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором № 357642418 від 29.03.2019 у розмірі 14 350 (чотирнадцять тисяч триста п`ятдесят) гривень 00 копійок, що складається з: 5 000 грн. - суми заборгованості за основним боргом та 9350 грн. - суми заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

На заочне рішення суду може бути подана апеляційна скарга позивачем безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дані позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, адреса: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032.

Дані відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 20.05.2026.

Суддя О. В. Томинець