Рішення № 136659544, 18.05.2026, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/6019/25

Провадження № 2-др/456/21/26

РІШЕННЯ

іменем України

(додаткове)

18 травня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Шрамка Р. Т. ,

з участю секретаря Сімонової-Мацигін А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» Кириченко Ольги Миколаївни про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

На адресу суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить ухвалити додаткове рішення у справі №456/6019/25 про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» витрати на правничу допомогу в сумі 8500,00 грн.

Заяву мотивує тим, що 20 квітня 2026 року Стрйиським міськрайонним судом Львівської області у справі №456/6019/25 було ухвалено рішення, яким позов ТОВ «Брайт Інвестмент» задоволено. У резолютивній частині рішення судом стягнуто з відповідача суму заборгованості та судовий збір, однак не вирішено питання, щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, хоча 26.12.2025 заяву про таке стягнення було подано до суду. У відповідності з ст. 270 ЦПК України це є підставою для ухвалення додаткового рішення.

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01.05.2026 прийнято до розгляду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт інвестмент» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.05.2026.

Представник позивача у судове засідання не прибув, однак звертаючись до суду із заявою просив розглядати справу без її участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи вимоги п. 4 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи, без участі сторін у справі.

Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 247 ЦПК України судом проведено судове засідання без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до норм ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Вивчивши матеріали справи та долучені до неї документи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20.04.2026 стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» суму заборгованості за договором позики №2034655672 від 19.11.2020 в розмірі 26028 грн. 31 коп., суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн..

При цьому, питання про інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до котрих в силу ч. 3 ст. 133 ЦПК України, належать й витрати на професійну правничу допомогу, в справі не вирішено.

Подана представником позивача заява стосується ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в порядку ч. 8 ст. 141, 246 ЦПК України.

Суд бере до уваги заяву представника позивача як таку, що подана відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

В якості доказів щодо розміру витрат на правничу допомогу до заяви від 26.12.2025 надано ордер на надання правничої допомоги, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, договір про надання правової (правничої) допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, акт про надання правової допомоги №2312-23/Б до договору №01/05-23 від 01.05.2023 про надання правничої допомоги по справі № 456/6019/25.

Відповідно, 01.05.2025 між адвокатським бюро «Юлії Чміль» та ТОВ «Брайт Інвестмент» було укладено договір №01/05-23 про надання правничої допомоги.

Згідно з п. 1.1. вказаного договору виконавець зобов`язується надавати на користь замовника послуги правничого та консультаційного характерів, а замовник приймати та в порядку, визначеному цим договором сплачувати такі надані послуги.

Як вбачається із акту приймання передачі наданих послуг №2312-25/Б до договору №01/05-23 про надання правничої допомоги від 01.05.2025 по справі № 456/6019/25, сторони погодили, що виконавцем було надано, а замовником отримано належним чином наступний перелік послуг: ознайомлення з матеріалами справи,аналіз документів, ознайомлення з судовою практикою та визначення перспективи справи; складання позовної заяви у тому числі фрмуваня пакету документів для подання позовної заяви з додатками до суду. Сторони погодили, що загальна вартість послуг згідно п. 2 акту становить 85000, 00 грн.

Що стосується заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і процесуального закону (постанова ВС від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17).

Видами судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації є: гонорар адвоката за представництво в суді; послуги надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; витрати на збір доказів; вартість послуг помічника адвоката; витрати на прибуття до суду та очікування судового засідання; інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором (ст. 137 ЦПК України та ст. 19, 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Разом з тим, порядок розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, врегульовано статтями 141, 142 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Постановою ВС від 24.01.2019 року у справі №910/15944/17 від 19.02.2019 року у справі №917/1071/18, визначено, що якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Суд звертає увагу, що до матеріалів справи надано докази, які підтверджують здійснення відповідних витрат позивачем на правову допомогу адвокату.

Таким чином, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, дійшов переконання, що заявлені представником позивача до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними та не співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), та вважає, що обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500, 00 грн.

Керуючись ст. 141, 270, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (ЄДРПОУ 43115064) витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 4500, 00 (чотири тисячі п`ятсот) грн..

В задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Суддя Р. Т. Шрамко