Ухвала суду № 136659389, 19.05.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/4362/26

Провадження №: 1-кс/336/377/2026

УХВАЛА

Іменем України

19 травня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 3 ЗРУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області по кримінальному провадженню № 12026082080000632 від 05.05.2026 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, українця, із середньо- спеціальною освітою, не одруженого, на утриманні має неповнолітню дитину 2011 року народження, військовослужбовця за призовом по мобілізації, курсант навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдат, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, підозрюваного у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

Встановив:

Слідчий за погодженням з прокурором, звернувся до суду з клопотанням в якому просив застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 строком на 60 днів без визначення розміру застави.

Клопотання обґрунтовано тим, що в провадженні СВ відділу поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області знаходяться матеріали кримінального провадження № 12026082080000632 від 05.05.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК

України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 23 квітня 2026 приблизно о 17 годині 00 хвилин, ОСОБА_5 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, під час дії воєнного стану, який введений в Україні на підставі указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 та продовжений на підставі указу Президента України до теперішнього часу, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, перебуваючи у приміщенні домоволодіння АДРЕСА_2 , таємно викрав мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 8T» у корпусі темно- сірого кольору, пам`ять 4/64 Gb, вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи складає становить 4493,22 грн. (Чотири тисячі чотириста дев`яносто три гривні 22 копійки), з сім-карткою стільникового зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_2 , які на праві власності належать потерпілому ОСОБА_7 , після чого

зник з місця вчинення злочину разом із викраденим майном, отримавши реальну можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд. Своїми умисними, злочинними діями ОСОБА_5 , спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 4493,22 гривні 22 копійки.

Таким чином, своїми умисними діями, ОСОБА_5 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

В ході досудового розслідування ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Обґрунтовано підозрюється у вчиненні вказаного злочину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше судимий: 14.03.2016 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст.190 КК України до громадських робіт в розмірі 80 годин; 23.06.2017 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.190, ч.2 ст.389, ч.2 ст.70 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі. 10.05.2018 на підставі Апеляційного суду Запорізької області вирок Шевченківського р.с. м. Запоріжжя від 23.06.2017 року на підставі ч.1 ст.71, ст.72 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання не відбутого покарання за вироком Жовтневого р.с. м. Запоріжжя від 14.03.2016 призначено покарання у вигляді 1 рік 3 дні обмеження волі. 17.10.2019 звільнився по відбуттю строку покарання; 23.10.2020 Жовтневим р.с. м. Запоріжжя за ч.1 ст.309 КК України до 1 року обмеження волі. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік. 15.11.2022 зміна вироку, іспитовий строк за вироком Шевченківського р.с. м. Запоріжжя від 23.10.2020 скасовано та направлено для відбування покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік. 09.08.2023 звільнився умовно - достроково, не відбутий строк 4 місяці 26 днів; 31.01.2024 до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя скеровано обвинувальний акт за ч. 1 ст. 309 КК України; 09.05.2024 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ухвали Запорізького апеляційного суду м. Запоріжжя змінено кваліфікацію з ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України та призначено 1 рік 5 місяців обмеження волі. На підставі ст. 72КК України зараховано строк тримання під вартою в розрахунку 1 день тримання під вартою відповідно 2 дні обмеження волі. Звільнений 27.11.2024 по відбуттю строку покарання; 27.05.2025 до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя скеровано обвинувальний акт за ч. 4 ст. 185 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 , інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: Протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 04.05.2026; Протоколом огляду місця події від 04.05.2026 року; Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 ; Висновком товарознавчої експертизи №761; Протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; Протоколом впізнання особи за фотознімками з свідком ОСОБА_8 ; Протоколом огляду предмета від 06.06.2026 за участю свідка ОСОБА_8 ; та іншими доказами, які долучені до матеріалів клопотання.

Підозрюваний ОСОБА_5 , вчинив тяжкий злочин, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років.

З метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 , покладених на нього процесуальних обов`язків та згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

незаконно впливати на потерпілого та свідків, у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлені волі від 5 до 8 років, існує ризик, що підозрюваний ОСОБА_5 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_5 не має стійких соціальних зв`язків, не має офіційного джерела доходу та постійного місця мешкання.

Незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні: орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_5 , в подальшому може як у спосіб погроз, так і реально незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, а саме на ОСОБА_8 , оскільки ОСОБА_5 відомо місце, де мешкає свідок, та на потерпілого ОСОБА_7 , оскільки підозрюваному відомо місце його мешкання. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється: аналізуючи особу ОСОБА_5 та приймаючи до уваги зібрані в ході досудового розслідування докази, слідство приходить до висновку, що особа офіційно не працевлаштована, не має офіційного джерела прибутку, перебуваючи на свободі продовжить свою злочинну діяльність, тим самим буде перешкоджати органу досудового розслідування, щодо подальшого розслідування вказаного кримінального провадження. Крім того, є достатньо підстав вважати, що вчинення ОСОБА_5 корисливих злочинів, є єдиним джерелом прибутку останнього. За таких обставин покладення обов`язків без застосування запобіжного заходу не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне

правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.

З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено вищевказаними матеріалами існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що підозрюваний ОСОБА_5 має можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може здійснити вплив на свідка, потерпілого, тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути признаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, його вік, посаду, репутацію, стан здоров`я, майновий стан та інші обставини, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_5 , для запобігання вказаним ризикам об`єктивно необхідним є застосування щодо нього запобіжного заходу - тримання під вартою як до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

В свою чергу, в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування викличного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.

Отже, досягнення мети, визначеної у ст. 177 КПК України, наразі можливе виключно шляхом взяття під варту ОСОБА_5 .

Сторона обвинувачення акцентує увагу суду, що під час розгляду клопотання відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість перебування ОСОБА_5 під вартою, немає, відсутні докази і наявності в останнього міцних соціальних зв`язків, інших даних, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, також враховуючи вкрай напружену ситуацію, пов`язану з введенням воєнного стану в країні, є всі підстави вважати, що, перебуваючи на волі ОСОБА_5 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідка, потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, що підтверджується вчиненням ОСОБА_5 тяжкого злочину, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом обрання застосування більш м`якого запобіжного заходу, непов`язаного з триманням під вартою та свідчить про відсутність підстав для визначення мінімального розміру застави.

Таким чином, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, може переховується від органу досудового розслідування та суду, може впливати на свідка, потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, у вчиненні якого підозрюється, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Враховуючи викладене, слідчий просив - застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», строком на 60 днів.

У судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали з підстав, викладених в ньому, просили його задовольнити та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Підозрюваний та його захисник заперечили проти задоволення клопотання, просили суд застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту. Крім того, захисник просив у разі обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити мінімальний розмір застави.

Вислухавши слідчого та прокурора, пояснення підозрюваного та захисника, дослідивши надані матеріали справи в їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що 05.05.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України (кримінальне провадження № 12026082080000632).

Клопотання слідчого, погодженого прокурором, оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України.

18.05.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Задовольняючи клопотання слідчий суддя виходить з наступного.

У відповідності з вимогами ст. 177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Згідно вимогам ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст. 176 КПК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовуються до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

Відповідно до ст.29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою» подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинно бути мотивованим і містити підстави для обрання такого запобіжного заходу.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Як вбачається з доданих до цього клопотання матеріалів, підставою застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо останнього є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочину.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 , інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: Протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 04.05.2026; Протоколом огляду місця події від 04.05.2026 року; Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 ; Висновком товарознавчої експертизи №761; Протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; Протоколом впізнання особи за фотознімками з свідком ОСОБА_8 ; Протоколом огляду предмета від 06.06.2026 за участю свідка ОСОБА_8 ; та іншими доказами, які долучені до матеріалів клопотання.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчим матеріалах, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність останнього до кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за викладених у клопотанні обставин.

При цьому слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Слідчий суддя погоджується із доводами прокурора, що повідомлена ОСОБА_5 підозра станом на час розгляду клопотання повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», яка відображена у п.175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зокрема термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрювану особу з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року). Тобто факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, слідчий суддя приходить до переконання, що вони є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Виходячи із приписів ст.184 КПК України слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов`язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у ст. 177 КПК України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.

При цьому, ризиком є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами «поза розумним сумнівом».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою.

Таким чином, підозра особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати слідчий суддя при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Слідчий та прокурор в судовому засіданні просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, вважаючи, що існують ризики, передбачені п.п.1 та 3 ч.1 ст.177 КПК України.

Так, судом встановлено, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується, тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення понесення покарання.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, що узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001 року, заява № 33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 року, заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти. У рішенні по справі «Летельє проти Франції», Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками та потерпілим у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні. У випадку не застосування до підозрюваного запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на свідків та потерпілого. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду.

Таким чином, стороною обвинувачення встановлено обґрунтовану наявність ризиків, передбачених п.п. 1 та 3 ст.177 КПК України.

Також, судом враховується той факт, що останній раніше неодноразово судимий. У тому числі і за скоєння корисливих злочинів, є військовослужбовцем, зі слів має на утриманні неповнолітню дитину, не одружений.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Подвезько проти України» крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

Виходячи з інкримінованого ОСОБА_5 злочину, з урахуванням даних про його особу, при вирішенні даного клопотання, слідчий суддя враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її підозрюваним.

Також з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку про недостатність таких даних для оцінки поведінки підозрюваного належною при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу.

Тяжкість покарання, що загрожує останньому, у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу підозрюваного, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування та суду, спростовує можливість застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, зокрема і домашнього арешту, про який клопоче сторона захисту.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, слідчим суддею не встановлено.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів розслідування й суду, оскільки протягом розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність обставин, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, слідчий суддя вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Враховуючи, що 24.02.2022 указом Президента України N°64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією рф проти України, постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та який наразі діє, слідчий суддя вважає, що у вказаних умовах превалює суспільний інтерес, що проявляться у забезпеченні безпеки населення, а тому перебування ОСОБА_5 , який під час дії воєнного стану, будучі військовослужбовцем, вчинив корисливий злочин, а також у зневажливому ставленні до військової служби, під вартою виправдано, наявністю суспільного інтересу, керуючись п. 1 ст. 5 Конвенцій про захист прав і основоположних свобод людини, з метою захисту високих стандартів охорони загальносуспільних прав та інтересів та враховуючи, що менш суворі міри запобіжних заходів не здатні запобігти ризикам вказаним в п.п. 1 та 3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи викладене, клопотання підозрюваного та захисника щодо застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту задоволенню не підлягає.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

На виконання зазначених вимог слідчий суддя, враховуючи обставини кримінального правопорушення, вважає за можливе одночасно визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому слідчий суддя враховує, що виходячи з практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , слідчий суддя вважає, що у зв`язку з наведеним та з урахуванням тяжкості злочину, а також даних про особу обвинуваченого та ризиків, встановлених слідчим суддею, останньому слід визначити заставу в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 66 560 гривень 00 копійок, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, вважаю за необхідне покласти на ОСОБА_5 обов`язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.

Контроль за виконанням підозрюваним обов`язків, в разі внесення застави, покласти на слідчого, який здійснює досудове розслідування даного кримінального провадження.

Враховуючи викладене клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави підлягає частковому задоволенню.

На час розгляду клопотання суду не надано доказів про неможливість перебування підозрюваного в умовах слідчого ізолятора за станом здоров`я.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ ВП № 3 ЗРУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області по кримінальному провадженню № 12026082080000632 від 05.05.2026 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, задовольнити.

Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, взявши його під варту в залі суду.

Дія ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закінчується 17 липня 2026 року включно.

Визначити заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, - двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 гривень 00 копійок (Отримувач: ТУ ДСА України в Запорізькій області, Код отримувача (ЄДРПОУ): 26316700, Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ МФО банку: 820172, Рахунок (IBAN): UA928201720355289002015001205).

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 у разі внесення застави, обов`язки, передбачені пунктами 1-3 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

- не відлучатися із населеного пункту місця його проживання (м. Запоріжжя) без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

У разі сплати обвинуваченим застави, зобов`язати ВП № 3 ЗРУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області поставити ОСОБА_5 на облік.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що у разі невиконання ним покладених обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити підозрюваному негайно після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали суду складений та підписаний 19.05.2026.

Слідчий суддя ОСОБА_1