Ухвала суду № 136659155, 20.05.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/4318/26

Провадження № 1-кс/303/610/26

У Х В А Л А

Іменем України

20 травня 2026 року м.Мукачево

Слідчий суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 ,

підозрюваного ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071120000201 від 16.05.2026 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , за погодженням із прокурором Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,

в с т а н о в и в:

До Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , за погодженням із прокурором Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України. Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, недоцільність обрання щодо підозрюваного запобіжних заходів, передбачених п.п.1-4 ч.1 ст. 176 КПК України, у зв`язку з чим слідчий просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з визначенням розміру застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У судовому засіданні слідчий, прокурор підтримали заявлене клопотання, посилаючись на доводи, викладені в клопотанні, просили його задовольнити.

У судовому засіданні підозрюваний, захисник заперечували проти задоволення клопотання слідчого та просили застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час для можливості проходження лікування. Підозрюваний має на утриманні одну малолітню дитину, хворіє, є інвалідом 2 групи, орендує житло.

Заслухавши доводи слідчого, прокурора про необхідність задоволення клопотання, пояснення підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, додані до клопотання, приходжу до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин. Так, 14 травня 2026 року ОСОБА_6 спільно зі своїми знайомими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вступили у злочинну змову, спрямовану на незаконне заволодіння транспортним засобом марки CAN-AM MAVERICK X3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на праві власності належить ОСОБА_9 , мешканцю АДРЕСА_2 та яким законно користується ОСОБА_10 .

Реалізуючи спільний злочинний умисел 15.05.2026 близько 02.45 діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, розподіливши між собою ролі, ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 на автомобілі марки Skoda Octavia A5 білого кольору з державним номерним знаком НОМЕР_3 приїхали до с.Ракошино на вул. Європейська до будинку №157, де зупинивши автомобіль, ОСОБА_7 залишився в середині автомобіля, забезпечуючи спостереження за прилеглою територією з метою попередження співучасників та сприяння вчиненню злочину, а ОСОБА_6 та ОСОБА_8 підійшли до домогосподарства, що розташоване за адресою АДРЕСА_3 , за місцем проживання ОСОБА_12 , та проникли на приватну територію подвір?я шляхом перестрибування через ворота, де відчинивши вхідні ворота, ОСОБА_8 без дозволу власника чи користувача майна та всупереч їх волі, сів на місце водія транспортного засобу марки «CAN-AM MAVERICK X3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а ОСОБА_6 на переднє пасажирське місце, після чого встановивши над ним контроль, протиправно використовуючи його, розпочав рух на ньому до вул. Кругова у с. Ракошино, де їх очікував ОСОБА_7 , де в подальшому останній сів за кермо вказаного транспортного засобу, після чого доїхали на ньому до с. Гайдош Ужгородського району, де позаду місцевого клубу, що розташований за адресою с.Гайдош, вул. Центральна, 15 Ужгородського району залишили його і таким чином у незаконний спосіб перемістили його з місця первинного знаходження з вул. Європейська біля будинку №157 у с. Ракошино, внаслідок чого не маючи на це права відкрито протиправно, за попередньою змовою групою осіб, вилучили вказаний транспортний засіб у законного користувача та власника ОСОБА_10 .

Відомості про кримінальне правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 214 КПК України, відповідно до вимог ч. ч. 1, 4 ст. 214 КПК України внесені слідчим СВ ВП №1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області до ЄРДР за № 12026071120000201 від 16.05.2026 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.

19 травня 2026 року ОСОБА_6 оголошено підозру за ч.2 ст. 289 КК України.

Вимоги ч. 1 ст.183 КПК України передбачають, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з яким обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно п.4 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У судовому засіданні слідчий та прокурор довели наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, міра покарання за які передбачає позбавлення волі, а тому з метою уникнення від кримінальної відповідальності підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду; може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою схилити їх до зміни чи відмови від показань для уникнення кримінальної відповідальності.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, тому обрати відносно останнього запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання є недоцільно та неефективно.

Осіб, які б поручились за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, не встановлено, що унеможливлює обрання відносно останнього запобіжного заходу у вигляді особистої поруки.

Підозрюваний не клопотав про обрання запобіжного заходу у вигляді застави. При цьому, слідчим суддею розглянуто можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у контексті ч.4 та ч.5 ст. 182 КПК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; його вік та стан здоров?я; хворіє, є інвалідом 2 групи; має на утриманні одну малолітню дитину, раніше не судимий; вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик повторення протиправної поведінки.

Матеріали клопотання слідчого не містять достатніх доказів, які б вказували на безумовну необхідність обрання міри запобіжного заходу стосовно підозрюваного у вигляді тримання під вартою.

Прокурором, слідчим належно не мотивовано, чому більш м`який запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт без застосування електронного засобу контролю не може запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні.

Мотиви щодо тяжкості вчиненого злочину не можуть бути визначальним фактором при вирішенні питань, пов`язаних із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Така позиція узгоджується з пунктом 3 Рішення Конституційного Суду України №14-рп/2003 від 08 липня 2003 року, у справі про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу, згідно якої тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу.

Одночасно слід зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його "пілотному" рішенні у справі "Харченко проти України" (у справах "Третьяков проти України" та "Єлоєв проти України") зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов`язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного враховуються також вимоги ст. ст. 5-6 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Ст.5 п.1 підпункт с Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини вказує, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Згідно вимог ч.2 ст. 181 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Слідчим, прокурором не доведено наявність всіх обставин, передбачених частиною першою ст. 194 КПК України, а саме: недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи зазначене вище, слідчий суддя приходить до висновку, що згідно ч. 4 ст. 194 КПК України відносно ОСОБА_6 слід застосувати в межах строку досудового розслідування більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а саме: у виді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю, з покладенням обов`язків, передбачених п.п.1-2, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 193, 194, 196, 198, 376 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

Клопотання слідчого задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю на строк по 18 липня 2026 року включно з покладенням на нього обов`язків:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою;

- заборонити цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- здати на зберігання до ГУ ДМС у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області та негайно поставити на облік підозрюваного ОСОБА_6 .

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_6 , що відповідно до ч.5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Порушення умов домашнього арешту має наслідком можливість застосування більш суворої міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Після закінчення цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Продовження цього строку можливе у порядку, передбаченому ст.199 КПК України.

Вручити копії цієї ухвали підозрюваному негайно після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СВ ВП № 1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 .

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення.

Слідчий суддя Мукачівського

міськрайонного суду ОСОБА_1