Ухвала суду № 136658768, 20.05.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/9873/17

Провадження № 6/750/116/26

У Х В А Л А

20 травня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді Маринченко О.А.,

секретар судового засідання Шилова Ж.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» про видачу дубліката виконавчого листа та заміну сторони стягувача в справі № 750/9873/17,

в с т а н о в и в:

02 квітня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» з використанням системи «Електронний суд» звернулося до суду із заявою, в якій просить:

- видати дублікат виконавчого листа № 750/9873/17, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова 01 грудня 2017 року про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 ;

- замінити сторону стягувача в справі № 750/9873/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У судове засідання представник заявника не з`явився, просив заяву розглянути за його відсутності.

Представник Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» та боржник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялися завчасно та належним чином.

Представник Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду заяви сповіщений завчасно та належним чином.

Відповідно до частини третьої статті 442 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка учасників справи та інших осіб не перешкоджає вирішенню питання про заміну сторони виконавчого провадження.

На підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 листопада 2017 року в справі № 750/9873/17 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» заборгованість у розмірі 37508 грн. 23 коп. за кредитним договором № б/н від 22.05.2012, яка складається з: заборгованості за кредитом 3900 грн. 59 коп, заборгованості по процентам за користування кредитом 28445 грн. 34 коп., штрафу (фіксована частина) 500 грн. 00 коп., штрафу (процентна складова) 1762 грн. 30 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» 1600 грн. у повернення сплачених судових витрат.

Вказане рішення суду набрало законної сили 21 листопада 2017 року і на його виконання стягувачу Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «Приват Банк» було видано виконавчі листи.

Виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» заборгованості в розмірі 37508 грн. 23 коп. перебував на примусовому виконанні в Центральному відділі державної виконавчої служби у місті Чернігові Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області.

Постановою головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Васильєва В.В. від 07 травня 2019 року вказаний виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення і здійснені виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. У пункті 3 постанови зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до примусового виконання в порядку та в строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження» (а.с. 82).

Заявник зазначає, що оригінал виконавчого листа на адресу стягувача не надходив.

Згідно даних, які містяться в Автоматизованій системі виконавчого провадження, виконавчий лист № 750/9873/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 37508 грн. 23 коп. на примусовому виконанні не перебуває.

22 серпня 2025 року між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приват Банк» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» (фактор) було укладено договір факторингу № 8-22-08/2025, за умовами якого клієнт відступив належні йому права вимоги, а саме: грошової вимоги клієнта до позичальників, зазначених у Реєстрі боргових зобов?язань за формою, що наведена в Додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов?язки боржників за договорами, укладеними між клієнтом та боржниками, та перелік яких наведено згідно з відповідним Реєстром боргових зобов?язань, а фактор здійснив фінансування клієнта шляхом купівлі у нього прав вимоги. Фактор набував прав кредитора за основними договорами, включаючи право вимагати належного виконання боржниками грошових зобов`язань за договорами, погашення заборгованості за процентами, право вимагати сплати неустойки (пені, штрафів), передбачених договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (а.с. 73-77).

Із копії Витягу з Реєстру боргових зобов`язань № 7 до договору факторингу № 8-22-08/2025 слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» набуло право вимоги, зокрема, і до ОСОБА_1 за кредитним договором від 22 жовтня 2012 року в сумі 12250 грн. 32 коп. (а.с. 81).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 1077, 1078 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Статтею 1291 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судових рішень.

Також, пунктом 7 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: обов`язковість судового рішення.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд з прав людини наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ до суду, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з частиною першою статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Питання процесуального правонаступництва врегульовані нормами статті 55 ЦПК України, якою визначено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Також, згідно зі статтею 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторонни її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника.

Отже, підставою для заміни сторони, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає положенням законодавства.

Також, згідно із пунктом 17.4 Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Аналіз змісту даної норми свідчить, що єдиною підставою для видачі судом дублікату виконавчого листа є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Таким чином, оскільки рішення суду не виконано, оригінал виконавчого листа було втрачено, строк, встановлений для повторного пред`явлення його до виконання не закінчився з урахуванням Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», а тому суд знаходить підстави для задоволення заяви.

Керуючись статтями 55, 258-261, 353, 354, 355, 442 ЦПК України, пунктом 17.4 Перехідних положень ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» про видачу дубліката виконавчого листа та заміну сторони стягувача в справі № 750/9873/17 - задовольнити.

Замінити стягувача Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» щодо виконання заочного рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 листопада 2017 року в справі № 750/9873/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Видати дублікат виконавчого листа № 750/9873/17, що був виданий 01 грудня 2017 року на підставі заочного рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 листопада 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» заборгованості в розмірі 37508 грн. 23 коп. за кредитним договором № б/н від 22.05.2012, яка складається з: заборгованості за кредитом 3900 грн. 59 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом 28445 грн. 34 коп., штрафу (фіксована частина) 500 грн., штрафу (процентна складова) 1762 грн. 30 коп.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя