Рішення № 136658257, 20.05.2026, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 483/538/25

Провадження № 2/483/44/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

20 травня 2026 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючої - судді Шевиріної Т.Д.,

за участю секретаря - Шилінскас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, про оспорювання батьківства, -

В С Т А Н О В И В :

25 квітня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовною заявою, предметом якої є: виключення відомостей про батьківство ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з актового запису від 11 травня 2016 року за № 1088, складеного Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про народження ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що в період зареєстрованого шлюбу з відповідачкою остання народила ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки він не є біологічним батьком дитини, позивач змушений звернутися до суду.

Представник позивача у судовому засіданні, що відбулось 21 квітня 2026 року, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з`явилася, про причини н неявки суд не повідомила.

Представник третьої особи - відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 24 березня 2016 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 серпня 2020 року (а.с. 7, 8).

За змістом повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00051938175 від 23 червня 2025 року, ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та його батьком вказано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до ст. 133 СК України (а.с. 55-57).

Статті 51 Конституції України гарантує, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першої статті 2 СК України встановлено, що СК України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Згідно з частинами першою-третьою статті 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Частинами першою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України закріплено загальні засади регулювання сімейних відносин та визначено, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу (стаття 121 СК України).

Якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини (ст. 133 СК України).

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 стверджував, що він не є біологічним батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

13 серпня 2025 року ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області у справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено атестованим відповідно до Закону України «Про судову експертизу» експертам товариства з обмеженою відповідальністю «МАМА ПАПА» (код ЄДРПОУ 40652411) (а.с. 73-74).

Копію зазначеної ухвали отримано сторонами та експертною установою (а.с. 75, 78, 79).

За змістом повідомлення ТОВ «МАМА ПАПА» від 11 жовтня 2025 року, оскільки відповідачка разом із сином ОСОБА_3 01 жовтня 2025 року не з`явилася до експертної установи для відібрання біологічних зразків для надання висновку, виконати ухвалу суду неможливо (а.с. 86).

При цьому, на підтвердження повідомлення відповідачки про необхідність з`явитися 01 жовтня 2025 року до експертної установи надано копію поштового трекінгу про отримання нею відповідного повідомлення (а.с. 87).

Стаття 109 ЦПК України визначає наслідки ухилення від участі в експертизі та передбачає, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Зважаючи на те, що інтереси дитини мають превалювати над інтересами батьків, з метою повного та всебічного розгляду справи, ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 квітня 2026 року до участі у справі залучено службу у справах дітей Чигиринської міської ради Черкаської області та зобов`язано її здійснити огляд місця проживання малолітньої дитини, здійснити її опитування разом із матір`ю щодо поставлених судом питань (а.с. 138-139).

На виконання зазначеної ухвали суду службою у справах дітей Чигиринської міської ради Черкаської області 01.05.2026 та 05.05.2026 здійснено виїзди до сім`ї ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , та складено відповідні акти, що долучені до матеріалів справи (а.с. 149-152).

Під час відвідування 01.05.2026 працівниками Служби проведено бесіду з матір`ю дитини з метою з`ясування обставин, зазначених в ухвалі суду.

ОСОБА_2 повідомила, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом близько п`яти років не підтримує контакт із батьком - ОСОБА_1 . Також їй відомо про перебування на розгляді суду справи щодо оспорювання батьківства відносно дитини.

Крім того, вона зазначила, що повідомлення про необхідність її явки разом із малолітнім ОСОБА_5 до ТОВ «МАМА ПАПА» 01.10.2025 для відібрання біологічних зразків з метою проведення молекулярно-генетичної експертизи не отримувала. Разом із тим, вона разом із дитиною самостійно зверталася до Діагностичного центру «ЛАБСЕРВІС» у м. Чигирин для здачі відповідних біологічних зразків, однак інша сторона у визначений час не прибула.

ОСОБА_2 також повідомила, що підтримує позовні вимоги заявника, не заперечує проти них та підтверджує, що ОСОБА_3 не є біологічною дитиною ОСОБА_1 . Зазначена заява складена матір`ю дитини власноручно 01.05.2026 та долучена до матеріалів справи (а.с. 149-153).

Закон не встановлює конкретного переліку доказів для оспорювання факту батьківства. Підставою для оспорювання батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від іншої особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України. Висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи може бути підставою для категоричного висновку для оспорювання батьківства в судовому порядку. Разом з тим, підставою для оспорювання факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України, які мають оцінюватися в їх сукупності.

Обов`язок з доказування потрібно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

За загальним правилом збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, однак процесуальний закон передбачає виключення із цього правила.

Зокрема, суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб (частина друга статті 13 ЦПК України).

Крім того, відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

З огляду на те, що спір, переданий на розгляд суду, стосується інтересів малолітньої дитини та при його вирішенні суд повинен керуватися принципом забезпечення найкращих інтересів дитини, а також враховуючи, що відповідачка фактично підтвердила той факт, що позивач не є біологічним батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених вимог, а тому задовольняє позов.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, про оспорювання батьківства - задовольнити повністю.

Виключити відомості про батьківство ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з актового запису № 1088 від 11 травня 2016 року, зробленого Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 20 травня 2026 року.

Головуюча: