Вирок № 136657395, 20.05.2026, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/300/26

Провадження № 1-кп/139/11/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю сторін провадження:

процесуальних прокурорів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

та секретаря судових засідань ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Муровані Курилівці кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мартинівка Вознесенського району Миколаївської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

у с т а н о в и в:

14 березня 2026 року близько 07 години 50 хвилин, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 та його вітчим ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходилися у домоволодінні за місцем їхнього проживання, яке розташоване на АДРЕСА_1 , де між ними виник конфлікт на побутовому ґрунті. Під час цього у ОСОБА_5 раптово виник злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_8 . Так, 14 березня 2026 року близько 08-ої години, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, реалізуючи свій злочинний умисел на заподіяння смерті ОСОБА_8 , взяв з будинку до рук два кухонні ножі та вийшов з ними на двір, де на території домоволодіння підійшов до ОСОБА_8 на близьку відстань, усвідомлюючи, що посягає на життя іншої особи, передбачаючи і свідомо бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілого, почергово завдав ножами множинні удари (не менше 17) в область грудей, живота, спини та обличчя ОСОБА_8 , заподіявши потерпілому тілесні ушкодження, від яких той помер на місці події.

Довівши свій злочинний умисел спрямований на протиправне заподіяння смерті іншій людині до кінця, ОСОБА_5 зник з місця вчинення злочину.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 36 від 09 квітня 2026 року, на тіла трупа ОСОБА_8 мали місце такі тілесні ушкодження у вигляді множинних ран: на верхній губі справа, яка продовжується у раневий канал в м`які тканини правої щоки та «сліпо» закінчується в м`яких тканинах; по передній поверхні грудної клітини справа в підключичній ділянці по середньо-ключичній лінії (рана проникає у праву плевральну порожнину з пересіченням хрящової частини ІІІ ребра) з «сліпим» пошкодженням легеневої тканини верхньої частки правого легеня та з внутрішньо-плевральною кровотечею; по краю реберної дуги справа на відстані 4 см від середньої лінії живота (рана «сліпо» закінчується в м`яких тканинах живота); навколо лівого соска зверху від нього (одна з цих ран продовжується у раневий канал у ліву плевральну порожнину наскрізно, перетинає верхню частку нижньої долі лівого легеня, з пошкодженням серцевої сорочки та проникаючого наскрізного поранення серцевого м`язу лівого шлуночка серця з кровотечею у серцеву сорочку та ліву плевральну порожнину); нижче лівого соска (одна рана проникає в черевну порожнину з пошкодженням великого сальника, а інша «сліпа»); на лівій боковій поверхні грудної клітини по середньо-підпаховій лінії («сліпі»); на лівій боковій поверхні грудної клітини по задньо-підпаховій лінії («сліпі»); в лівій підлопатковій дільниці («сліпа»); вздовж середньо-хребетної лінії зліва в один ряд знизу до гори. Смерть ОСОБА_8 настала від масивної двобічної внутрішньо-плевральної кровотечі, яка розвинулась внаслідок проникаючого поранення грудної клітини зліва з пошкодженням легеневої тканини та наскрізного пошкодження лівого шлуночка серця та внутрішньо-плевральною кровотечею, а також проникаючого пошкодження правої половини грудної клітини з пошкодженням легеневої тканини та внутрішньо-плевральною кровотечею. Дані тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент їх утворення, належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень, між ними та смертю ОСОБА_8 є причинний зв`язок.

Своїми діями ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України - вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.Враховуючи обставину, що ОСОБА_5 та його вітчим ОСОБА_8 упродовж останніх шести місяців проживали однією сім`єю, на їхні відносини поширюється дія п. 10 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», відповідно ОСОБА_5 вчинив злочин, пов`язаний з домашнім насильством.

Обвинувачений ОСОБА_5 визнав свою вину у вбивстві вітчима. Скориставшись конституційним правом, ОСОБА_5 відмовився від давання показань.

З урахуванням думок учасників судового провадження та обставиною, що обвинувачений відмовився від давання показань, судом було постановлено ухвалу про такий порядок дослідження доказів: допитати потерпілого, свідків, дослідити письмові докази у справі та характеризуючі особу обвинуваченого документи.

Потерпілий ОСОБА_4 , який приймав участь у судовому засіданні дистанційно в режимі відеоконференцзв`язку з власних технічних засобів (а.с. 82, 83 в т. 1), суду показав:

Його батьками є ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу у будинку АДРЕСА_1 . Мати періодично виїжджає на роботу за кордон. Від попереднього шлюбу в його матері є син ОСОБА_5 . Брат проживав у м. Дніпро, він мало з ним спілкувався, не знає добре його характеру. З п`ятнадцятирічного віку він також поїхав на навчання у м. Дніпро і живе там до цього часу. Знає, що впродовж останніх кількох років ОСОБА_10 проживав і працював у Київській області. Приблизно у вересні 2025 року ОСОБА_10 приїхав у гості до батьків в селище Муровані Курилівці і з тих пір залишився там проживати навіть після того, як мати поїхала за кордон. Він особисто зі своїм батьком спілкувався щодня, з ОСОБА_11 - рідше. Але йому відомо, що ОСОБА_11 проживав у будинку, а батько в літній кухні на території цього ж домоволодіння. Батько ніколи не розповідав про будь-які конфлікти з ОСОБА_11 , а ОСОБА_11 іноді скаржився, що батько не допомагає йому в ремонті, в прибиранні території і т.п. Остання така розмова з ОСОБА_11 була в п`ятницю 13 березня 2026 року. Наступного дня о 06 годині 12 хвилин йому на мобільний телефон у месенджер «Telegram» від ОСОБА_11 прийшло повідомлення «Вас любов і…». На його запитання, що це таке, ОСОБА_11 не відповів, а також не піднімав слухавку мобільного телефона. Того ж дня 14 березня 2026 року о 07 годині 47 хвилин до нього на мобільний телефон зателефонував батько і поскаржився на ОСОБА_11 , що той розсипав перед гаражем цвяхи. Далі під час телефонної розмови з батьком, він зрозумів, що той хоче потрапити до будинку, але двері зачинені зсередини, а ОСОБА_11 не відчиняє їх. Він попросив батька зачекати, висловив припущення, що ОСОБА_11 ще спить, але батько заперечив, заявивши, що чує, як той ходить по хаті. В якийсь момент під час продовження їх телефонної розмови батько крикнув: «Ой, бля…», і телефон відключився. Він одразу знову набрав номер телефона батька, і той повідомив, що «вдарив ножем у груди». Батько не називав імені ОСОБА_11 , але він зрозумів, що то був саме ОСОБА_10 . Дихання у слухавку у батька було важке, а тому він прийняв рішення телефонувати на «швидку» та до близької сусідки батька ОСОБА_12 . На «швидку» він дзвонив довго, оскільки його переключали із м. Дніпро на м. Вінницю, а потім на м. Могилів-Подільський. До сусідки він теж додзвонився не одразу, а потім попросив підійти до батькового будинку, оскільки там щось сталося між батьком та ОСОБА_11 , і що, можливо, ОСОБА_11 поранив батька ножем. Коли він знову зателефонував на мобільний телефон до батька, слухавку взяла ОСОБА_12 , повідомила, що у батька верхній одяг у крові, а батько не може розмовляти, але попросив води. Також сусідка сказала, що, окрім батька, на подвір`ї нікого не було. Через кілька хвилин його повідомили про смерть батька. В селище ОСОБА_13 він приїхав біля 10-ої години 15 березня 2026 року. ОСОБА_11 більше він не бачив. Коли йому демонстрували запис з камери відеоспостереження заводу «Регіна», там було зафіксовано, що біля 08-ої години 14 березня 2026 року по території пробігає чоловік, який дуже схожий на його брата, але ствердно сказати, що то був саме ОСОБА_11 , він не може, оскільки давно не бачився з ним, не знає його одягу.

На запитання прокурора про ступінь відповідальності ОСОБА_5 , а також у судових дебатах, потерпілий ОСОБА_4 просив про максимальне суворе покарання для обвинуваченого, який так жорстоко позбавив життя його батька.

У судовому засіданні було допитано свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

Свідок ОСОБА_17 суду показала: Вона проживає у незареєстрованому шлюбі із середнім братом обвинуваченого та потерпілого ОСОБА_18 неподалік від їх батьків. Знає, що з осені 2025 року разом з ОСОБА_8 проживає ОСОБА_10 . Біля 08-ої години до неї додзвонився ОСОБА_19 і попросив перейти до « ОСОБА_20 » (так він назвав свого батька), оскільки з ним «щось трапилося». Вона покликала із собою сусідку ОСОБА_14 , оскільки зрозуміла, що трапилося щось недобре. Ворота у двір були зачинені, але вона з вулиці побачила, що на сходах до житлового будинку наявна кров. Тоді вони прийняли рішення перелізти через ворота у двір. Сліди крові вели від сходів до літньої кухні. Вона знала, що там жив ОСОБА_21 . Двері до приміщення були відчинені, вони з ОСОБА_14 зайшли в середину і знайшли в кімнаті на ліжку господаря ОСОБА_8 . Він сидів на ліжку у верхньому одязі, який весь був мокрий, очевидно, від крові. З рота у нього також текла кров. ОСОБА_8 не міг розмовляти, але ОСОБА_22 почула, що він просить води, і вони йому подали попити. В цей час до ОСОБА_8 на мобільний телефон дзвонив його син ОСОБА_19 , ОСОБА_23 підняла телефон з підлоги і передала їй. Вона повідомила ОСОБА_24 , що його батько весь в крові, що не розмовляє і що після того, як попив води, ніби помер. Після цього вона з ОСОБА_25 вийшли на подвір`я, майже одразу приїхала поліція (її викликали працівники «швидкої», яку викликав ОСОБА_19 ). Коли поліцейські зайшли в помешкання ОСОБА_8 , вони підтвердили, що він уже мертвий. ОСОБА_5 на той момент дома не було. На запитання сторони обвинувачення свідок показала, що ніколи не чула про конфлікти між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , а лише іноді ОСОБА_11 скаржився, що ОСОБА_20 нічим йому не допомагає. Іпатов ОСОБА_20 ніколи не говорив про неприязні стосунки з ОСОБА_11 .

Показання свідка ОСОБА_14 в судовому засіданні були аналогічні показанням ОСОБА_17 . Крім того, свідок ОСОБА_14 на запитання сторони обвинувачення показала, що напередодні у вечірній час вона із ОСОБА_17 приходили до ОСОБА_5 взяти картоплі, яку він пообіцяв їм. При цьому ОСОБА_11 запросив їх пригоститися пивом у бесідці, що також є на території домоволодіння, і вони всі троє випили пляшку (велику) пива. Також вона бачила на столі баночку напою «Revo», але при ній ОСОБА_5 не пив цього напою, і вона не знає, чи був напій у тій баночці. Одночасно, свідок заявила, що вона кілька разів на прохання ОСОБА_11 купувала йому напій «Revo».

Будучи додатково допитаною судом, свідок ОСОБА_17 ствердила показання свідка ОСОБА_14 про події 13 березня 2026 року, зокрема, що вони спільно з ОСОБА_5 вживали пиво.

Свідок ОСОБА_15 суду показала, що вона не дуже близька сусідка ОСОБА_8 , але часто з ним спілкувалася, оскільки він своїм автомобілем підвозив її то на базар, то до стоматолога, то в інших справах. Вона мала гарні з ним стосунки, а також спілкувалася з ОСОБА_5 , який живе у батьківському будинку з осені 2025 року. ОСОБА_11 ніколи не проявляв агресії, він дуже спокійна людина, ОСОБА_8 також ніколи не скаржився на ОСОБА_11 , вона не чула про конфлікти між ними. У 07:50 14 березня 2026 року ОСОБА_8 зателефонував до неї на мобільний телефон і повідомив, що не поїде на базар, оскільки ОСОБА_11 насипав йому цвяхи перед брамою гаража. Уже вдень сусідка сказала їй, що ОСОБА_8 вже нема, а потім люди почали говорити про те, як його не стало.

Свідок ОСОБА_16 суду показала, що вона найближча сусідка ОСОБА_8 , їх городи межують. Не знає точно скільки, але менше року, разом з ОСОБА_8 в будинку жив старший син його дружини ОСОБА_10 . ОСОБА_11 часто щось робив на подвір`ї, був привітним, не раз вона з ним розмовляла. Ніколи вона чула якихось сварок між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , їй ніхто з них ні на кого іншого не скаржився. 14 березня 2026 року зранку вона була на горді при межі з домоволодінням ОСОБА_8 , громадила. Вона нікого на подвір`ї сусідів не бачила, не чула ні сварки, ні криків, а лише побачила, що дівчата ( ОСОБА_17 та ОСОБА_14 ) перелазять на подвір`я до ОСОБА_8 через ворота. Тоді вона здивувалася, що ворота ще зачинені, адже ОСОБА_20 завжди вранці відчиняв їх. Далі вона була зайнята своєю роботою, бачила, що до сусідів приїхала «швидка». Пізніше вона вже дізналася, що сталося з ОСОБА_8 .

На цьому етапі судового розгляду сторона обвинувачення заявила, що наразі допитані свідки обвинувачення, показання яких викривають ОСОБА_5 . Інші свідки, заявлені стороною обвинувачення для допиту, або були залучені до участі у певних процесуальних діях (огляді, слідчому експерименті і т.п.), або про обставини злочину їм відомо опосередковано, для обвинувачення їх показання не мають важливого значення. Тому прокурор ОСОБА_2 заявив, що відмовляється від допиту таких свідків під час судового розгляду.

Всі інші учасники справи погодилися з позицією прокурора і не наполягали на допиті будь-яких інших свідків.

Судом на місці постановлено ухвалу про прийняття відмови сторони обвинувачення від допиту свідків, які ще не були допитані судом.

Також судом було досліджено письмові докази у справі, зібрані під час досудового розслідування (а.с. 93-277 в т. 1 та а.с. 1-29 в т. 2), зокрема:

-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026020160000107 від 14.03.2026, відповідно до якого 14.03.2026 о 08:29 до чергової частини Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області надійшло повідомлення від 511 бригади екстреної медичної допомоги, про те що вони виїжджають на повідомлення про ножове поранення та кровотечу в ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 . По прибуттю на місце події о 09:30 поліцейськими констатовано смерть ОСОБА_8 , а під час поверхневого огляду виявлено шість ножових поранень у грудну клітину (а.с. 93 в т. 1);

-протокол огляду місця події приватного домоволодіння на АДРЕСА_1 з фототаблицею до нього від 14 березня 2026 року (а.с. 94-108, 109-139 в т. 1), у яких зафіксовано обстановку, що мала місце після скоєного злочину, в тому числі, з фіксацією положення трупа ОСОБА_8 та наявних видимих тілесних ушкоджень у вигляді колото-різаних ран, плям крові на різних предметах та речах, а також зафіксовано зняття змивів речовини бурого кольору з речей та предметів, вилучення окремих таких речей, кухонних та складного ножа, порожньої пляшки з-під пива та порожньої металевої банки з-під напою «Revo», мобільних телефонів «DOOGEE», «HOMTOM», «SIGMA», «Xiaomi», двох ключів зі шкіряним брелоком;

-ухвала слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду від 16 березня 2026 року у справі № 138/824/26 (провадження № 1-кс/138/224/26), якою надано дозвіл на обшук, проведений слідчим 14.03.2026 в домоволодінні на АДРЕСА_1 , під час якого було вилучено речовини, предмети і речі;

-протокол огляду трупа від 15 березня 2026 року, який було проведено слідчим у присутності понятих за участі судово-медичного експерта та інспектора-криміналіста, із фототаблицею (а.с. 145-148, 149-154 в т. 1), у яких зафіксовано кількість і локалізація виявлених ножових ран, а також відібрання зразків відбитків пальців обох рук, виготовлено зрізи нігтьових пластин всіх пальців рук та змиви обох рук, взято зразок крові у шприц та на бинт;

-протокол огляду предмета від 15 березня 2026 року з фототаблицею (а.с. 157-158, 159-166 в т. 1) добровільно виданого ОСОБА_4 (а.с. 167, 168 в т. 1) мобільного телефона торгової марки iPhone, моделі «iPhone 11», номер моделі MHDH3FS/A, ємність пам`яті 128 ГБ. У цих документах зафіксовано, зокрема, наявність переписки 14.03.2026 з 06:12 між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , про які показував суду потерпілий, його переписка того дня з матір`ю, коли він їй повідомив, що « ОСОБА_26 », кількість прийнятих і набраних зранку 14.03.2026 дзвінків з контактом « ОСОБА_27 », зафіксовано номера цих контактів;

-протокол огляду предмета від 15 березня 2026 року (а.с. 169-171 в т. 1) вилученого з домоволодіння на АДРЕСА_1 мобільного телефона «Хіаоmi М10», ІМЕІ НОМЕР_1 з однією сім-картою:Vodafone UA НОМЕР_2 , яким встановлено належність цього телефона ОСОБА_28 , його повідомлення у месенджері «Telegram» контакту « ОСОБА_29 » 14.03.2026 о 06:12 зі змістом: «Вас любов і …», наявність шести неприйнятих дзвінків 14.03.2026 о 08:17 від контакту « ОСОБА_29 », повідомлення ОСОБА_5 контакту « ОСОБА_30 » 14.03.2026 о 04:07 «Ти мене ще пугаєш. А ось», контактування ОСОБА_5 у вечірній час 13.03.2026 із контактом «Lili», вихідні та вхідні дзвінки з контактом « ОСОБА_31 » 14.03.2026 о 03:43 і 04:16. Також цим оглядом встановлено, що на телефоні наявний додаток Cloud Edge, який дає доступ до двох відеокамер, установлених на будинку АДРЕСА_1 , а також виявлено фотознімки (зворот а.с. 171- а.с. 172 в т. 1), на одному з яких зафіксовано о 04:09 14.03.2026, як особа чоловічої статі ходить з ліхтариком та пакетом по подвір`ю перед брамою гаража, а на іншому як о 08:19 14.03.2026 дві особи жіночої статі рухаються вздовж паркану домоволодіння АДРЕСА_1 ;

-протокол огляду місцевості/приміщення/речей та документів від 16 березня 2026 року з фототаблицею (а.с. 173-177). Предметом цього огляду було домоволодіння на АДРЕСА_2 , де в господарчій будівлі було виявлено та вилучено рюкзак чорного кольору, в якому знаходилося два ножі, на лезах яких були наявні сліди речовини бурого кольору, та грошові кошти в сумі 2300 гривень;

-ухвала слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду від 17 березня 2026 року у справі № 138/843/26 (провадження № 1-кс/138/231/26), якою надано дозвіл на обшук, проведений слідчим в домоволодінні на АДРЕСА_2 , під час якого було вилучено рюкзак, ножі та грошові кошти (а.с. 178-179 в т. 1);

-протокол проведення слідчого експерименту від 16 березня 2026 року (а.с. 180-183 в т. 1), під час якого підозрюваний ОСОБА_5 розповів, що вранці 14.03.2026 вітчим ОСОБА_8 розпочав з ним сварку через те, що він вночі розкидав перед гаражем цвяхи, при цьому стукав по вікнах будинку, всередині якого знаходився ОСОБА_5 , а потім він почув, що ОСОБА_8 з кимось по телефоні обговорює його; це обурило його, він взяв з будинку два ножі і з ними (у кожній руці по одному) вийшов на двір. Далі у протоколі зафіксовано, що ОСОБА_5 показував, яким чином, де і в які місця він наніс перші удари ножами по тілу ОСОБА_8 , що він не пам`ятає інших ударів, що під час нанесення ударів ножами він поранив собі долоню та вказівний палець правої руки. Після завершення нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 . ОСОБА_5 зайшов до будинку, взяв рюкзак, поклав до нього ножі, якими наносив удари вітчиму, вийшов з будинку, зачинив вхідні двері, ключі викинув позаду будинку. При відтворенні події ОСОБА_5 показав також місце, де він вночі розсипав цвяхи, та шлях, яким він пішов з домоволодіння через територію заводу «Регіна»;

-висновок судово-медичного експерта № 34 від 19.03.2026 (а.с. 184 в т. 1), про виявлення на правій руці ОСОБА_5 тілесних ушкоджень у вигляді ран від дії плоского ріжучого предмета, яким міг бути ніж, та які могли утворитися 14.03.2026;

-висновок експерта № СЕ-19/102-26/5557-БД від 27.03.2026 (а.с. 185-189 в т. 1), відповідно до якого зразок запаху із крові ОСОБА_5 та зразок запаху, вилученого із руків`я обидвох ножів, що були виявлені у рюкзаку в домоволодінні АДРЕСА_2 , збігаються із ймовірністю 99,9996%;

-висновок експерта № 76 від 15.04.2026 (а.с. 231-234 в т. 1) та висновок експерта № 75 від 15.04.2026 (а.с. 235-239 в т. 1), якими досліджувалася на предмет належності потерпілому ОСОБА_8 виявлена на лезах виявлених у рюкзаку в домоволодінні АДРЕСА_2 ножів кров. За цими висновками, оскільки і кров ОСОБА_8 , і кров підозрюваного ОСОБА_5 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосералогічною системою АВО, виявлена на лезах ножів кров може походити і від ОСОБА_8 , і від ОСОБА_5 ;

-висновки судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_8 № 36 від 09 квітня 2026 року (а.с. 1-3 в т. 2) та № 50/20 від 05 травня 2026 року (а.с. 4-5 в т. 2). Відповідно до цих висновків на тіла трупа ОСОБА_8 мали місце такі тілесні ушкодження: рана на верхній губі справа, яка продовжується у раневий канал в м`які тканини правої щоки та «сліпо» закінчується в м`яких тканинах; рана по передній поверхні грудної клітини справа в підключичній ділянці по середньо-ключичній лінії, яка проникає у праву плевральну порожнину з пересіченням хрящової частини ІІІ ребра, зі «сліпим» пошкодженням легеневої тканини верхньої частки правого легеня та внутрішньо-плевральна кровотеча; рана по краю реберної дуги справа на відстані 4 см від середньої лінії живота, що «сліпо» закінчується в м`яких тканинах живота; рана навколо лівого соска зверху від нього «сліпа», рана навколо лівого соска зверху від нього, яка продовжується у раневий канал у ліву плевральну порожнину, наскрізно перетинає верхню частку нижньої долі лівого легеня, з пошкодженням серцевої сорочки та проникаючого наскрізного поранення серцевого м`язу лівого шлуночка серця з кровотечею у серцеву сорочку та ліву плевральну порожнину; рана нижче лівого соска, що проникає в черевну порожнину з пошкодженням великого сальника; рана нижче лівого соска «сліпа»; «сліпі» рани на лівій боковій поверхні грудної клітини по середньо-підпаховій лінії; «сліпі» рани на лівій боковій поверхні грудної клітини по задньо-підпаховій лінії; «сліпа» рана в лівій підлопатковій дільниці; п`ять подібних ран, що розташовані вздовж середньо-хребетної лінії зліва в один ряд знизу до гори. Констатовано, смерть ОСОБА_8 настала від масивної двобічної внутрішньо-плевральної кровотечі, яка розвинулась внаслідок проникаючого поранення грудної клітини зліва з пошкодженням легеневої тканини та наскрізного пошкодження лівого шлуночка серця та внутрішньо-плевральною кровотечею, а також проникаючого пошкодження правої половини грудної клітини з пошкодженням легеневої тканини та внутрішньо-плевральною кровотечею; ці тілесні ушкодження є небезпечними для життя в момент їх спричинення та належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень; між ними та смертю ОСОБА_8 є причинний зв`язок. Смерть ОСОБА_8 наступила у незначний проміжок часу після отримання смертельних тілесних ушкоджень, за який він втратив 1/3 загальної частини крові. Також експертом зроблено висновок, що всі виявлені на трупі ОСОБА_8 рани за характером могли утворитися 14 березня 2026 року від неодноразової дії (не менше 17-ти разів) плоского колючо-ріжучого предмета, яким могли бути надані експерту ножі, що були вилучені під час огляду домоволодіння АДРЕСА_2 .

На підставі заслуханих показань і потерпілого, і свідків, і досліджених письмових доказів, суд прийшов до переконання, що всі ці докази повністю узгоджуються між собою, доповнюють один одного і підтверджують винуватість ОСОБА_5 у вбивстві свого вітчима ОСОБА_8 .

Відповідно до висновку комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 256 від 06 квітня 2026 року (а.с. 45-52 в т. 2), обвинуваченому ОСОБА_5 притаманні: достатній рівень роботи інтелектуально-мнестичної функції, достатня поведінкова активність, егоцентричність, інтровертованість, емоційна нестійкість в суб`єктивно незручних ситуаціях, здатність дотримуватися своїх інтересів, однак ці індивідуально-психологічні властивості не мають вираженого характеру та не мають визначного впливу на поведінку ОСОБА_5 . З урахуванням наявного у ОСОБА_5 рівня протікання інтелектуальної діяльності та індивідуально-психологічних властивостей, він був здатний правильно розуміти характер своїх дій, прогнозувати їх наслідки та керувати власною поведінкою; він в період вчинення інкримінованого йому діяння не перебував у стані фізіологічного афекту чи іншому емоційному стані, що істотно вплинув на його свідомість та діяльність; він не схильний до підвищеної навіюваності.

Перед вирішенням питання про можливість закінчити з`ясування обставин та перевірку їх доказами, на запитання головуючої обвинувачений ОСОБА_5 погодився відповісти на запитання. Зокрема, на запитання, що стало поштовхом до вчинення злочину, він відповів, що «здали нерви, зірвався»; на запитання про місце знаходження його рюкзака, він повідомив, що будинок АДРЕСА_2 знаходиться не дуже далеко від його будинку, він знав, що там ніхто не проживає, а тому провів там ніч з 15 на 16 березня 2026 року; на запитання, чи відповідає дійсності зазначена в обвинувальному акті обставина, що він в момент скоєння злочину перебував у стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_5 відповів, що він був випивший, оскільки ввечері із сусідками вживав пиво, а вночі випив напій «Revo».

З урахуванням наведених вище доказів, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні доведена повністю і його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК України як вбивство умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

За приписами частин 1 і 2 ст. 50 КК України у разі визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення, їй призначається покарання, що є заходом примусу, яке застосовується від імені держави за вироком суду, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, що відповідно до класифікації, визначеної ст. 12 КК України, вчинене ОСОБА_5 діяння відносяться до особливо тяжких злочинів, що воно вчинене ним з прямим умислом і є закінченим.

При призначенні покарання суд також враховує наступні відомості про особу винного:

- що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався (а.с. 25, 26-27 в т. 2);

- що за місцем проживання в селищі Муровані Курилівці характеризується як такий, що на нього скарг не надходило (а.с. 28 в т. 2);

- що він зареєстрований і проживав у АДРЕСА_1 разом зі своєю матір`ю та її співмешканцем ОСОБА_8 (а.с. 29, 30, 31 в т. 2),

- що до лікаря-нарколога чи лікаря-психіатра за медичною допомогою він не звертався (а.с. 32 в т. 2).

Досудовим слідством та судом встановлено обставину, яка пом`якшує покарання для обвинуваченого - щире каяття.

При цьому суд зазначає, що не погоджується із думкою сторони обвинувачення, висловленою у судових дебатах про те, що ОСОБА_5 , відповідаючи на запитання суду, не виявив каяття.

Так, дійове каяття полягає в тому, що після вчинення злочину особа щиро покаялась, активно сприяла його розкриттю та повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду.

У даному кримінальному провадженні з поданих стороною обвинувачення письмових доказів слідує, що ОСОБА_5 покаявся та активно сприяв розкриттю злочину, давав показання проти себе, розповідав та показував на слідчому експерименті про обставини скоєного. У категорії подібних кримінальних правопорушень не вбачається за можливе усунути заподіяну шкоду. В той же час, будь-яких матеріальних вимог до обвинуваченого не заявлено.

Щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

І в ході досудового розслідування, і в судовому засіданні обвинувачений повністю визнавав свою провину в скоєному, а його відмову від показань у суді та погодження з покаранням, про яке в судових дебатах просив прокурор, суд розцінює як глибокий жаль з приводу непоправного вчинку.

При призначенні покарання суд також враховує обставини, що обтяжують покарання для обвинуваченого, які булі встановлені на досудовому розслідуванні та знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах, та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Ці обставин, зокрема, стверджуються: показаннями потерпілого та допитаних судом свідків про родинні та сімейні стосунки між обвинуваченим та вбитим ним ОСОБА_32 ; довідками селищного голови Мурованокуриловецької селищної ради (а.с. 28, 29, 30, 31) про місце проживання та сімейні зв`язки ОСОБА_5 та ОСОБА_8 ; заявою самого обвинуваченого про перебування в момент вчинення злочину «випившим»; показаннями свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_14 , які показали суду, що у вечірній час 13 березня 2026 року вживали з ОСОБА_5 пиво; зафіксованими у висновку комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 256 від 06 квітня 2026 року власними поясненнями піддослідного ОСОБА_5 про те, що напередодні вбивства випив близько 1 літра пива та 3-4 пляшки напою «Revo» (а.с. 50 в т. 2).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року) та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

На підставі викладеного, дотримуючись загальних засад призначення покарання, зокрема, принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, за наявності однієї обставини, що пом`якшує обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, та сукупність обставин, які обтяжують покарання, враховуючи обставини, що обвинувачений своєю поведінкою (розсипав цвяхи перед брамою гаража) спровокував претензії до нього з боку його вітчима ОСОБА_8 , що ні досудовим слідством, ні судом не встановлено наявності в момент подій 14 березня 2026 року такої поведінки ОСОБА_8 , яка могла б реально спровокувати обвинуваченого на жорстоку розправу з родичем із застосуванням одночасно двох ножів та нанесенням величезної кількості (не менше сімнадцяти) ножових поранень, а також його негативну посткримінальну поведінку, що проявилася у переховуванні, суд прийшов до висновку, що необхідним та достатнім для перевиховання ОСОБА_5 та для запобігання вчиненню ним подібного чи інших кримінальних правопорушень, слід призначити передбачене санкцією інкримінованої частини статті покарання у виді позбавлення волі, а його строк визначити як максимальний, встановлений цією санкцією.

З огляду на обране судом покарання для ОСОБА_5 , суд вважає за доцільне з метою забезпечення належного та оперативного виконання вироку до набрання цим вироком законної сили залишити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у резолютивній частині вироку, з поміж іншого, зазначається початок строку відбування покарання та рішення про залік досудового тримання під вартою.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 16 березня 2026 року (а.с. 34-36 в т. 2), ОСОБА_5 було затримано 16 березня 2026 року.

Ухвалою слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 18 березня 2026 року (а.с. 42-44 в т. 2) до підозрюваного ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 14 травня 2026 року.

За результатами підготовчого засідання у цьому кримінальному провадженні, ухвалою Мурованокуриловецького районного суду від 13 травня 2025 року (а.с. 70-72 в т. 1) було задоволено клопотання прокурора і продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 12 липня 2026 року (включно).

Таким чином, з метою дотримання вимог ч. 5 ст. 72 КК України увесь строк попереднього ув`язнення з 16 березня 2026 року підлягає зарахуванню в строк покарання ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, про що відповідно до ст. 374 КПК України має бути зазначено у судовому рішенні, а початок строку відбування покарання у такому випадку має рахуватися з дня набрання вироком законної сили.

Постановами слідчого Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області від 15 та 16 березня 2026 року (а.с. 6-7, 9, 13, 14) у кримінальному провадженні № 12026020160000107 речовими доказами визнано вилучені під час огляду місця події змиви плям речовини бурого кольору на різних предметах та речах, речі зі слідами речовини бурого кольору та предмети, які могли містити сліди злочину, мобільні телефони; вилучені під час огляду трупа ОСОБА_8 одяг, зразки відбитків пальців, крові, змиви рук, зрізи нігтьових пластин; речі, вилучені у ОСОБА_5 під час його особистого обшуку; речі та грошові кошти, які вилучені під час огляду місця переховування підозрюваного ОСОБА_5 . Ухвалами слідчих суддів Могилів-Подільського міськрайонного суду від 18 та 19 березня 2026 року у справах № 138/823/26 (а.с. 10-12 в т. 2) та № 138/846/26 (а.с. 16-18 в т. 2) на всі речові докази накладено арешт, і вони зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькі області (а.с. 8, 22, 23 в т. 2).

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Суд вважає, що в даному випадку арешт майна вичерпав своє процесуальне значення для цілей кримінального провадження, зокрема, для збереження речових доказів, а тому його може бути скасовано, а доля майна має бути вирішена в порядку, що визначено ст. 100 КПК України.

Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження (абзац 1 ч. 1 ст. 100 КПК України).

Досудовим слідством та судом було встановлено, що вилучені під час огляду місця події мобільні телефони належали ОСОБА_8 та обвинуваченому, а вилучені під час огляду господарчого приміщення у домоволодінні АДРЕСА_2 кошти в сумі 2320 гривень, - обвинуваченому. З урахуванням обставин, що ОСОБА_8 помер, а ОСОБА_5 у своєму клопотанні (а.с. 19 в т. 2) просив його речі передати родичам, що єдиним родичем обох була і є ОСОБА_9 та потерпілий ОСОБА_4 , суд вважає, що на підставі п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України ці речові докази слід повернути власникам в особі ОСОБА_9 та/або ОСОБА_4 .

Суд вважає, що всі інші речові докази не мають ніякої цінності, а тому на підставі п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК України їх слід знищити.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Витрати на проведення експертиз з дослідження у кримінальному провадженні склали 7398 гривень 16 копійок (а.с. 20, 21 в т. 2), а тому саме такий розмір процесуальних витрат підлягає стягненню із обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373, 374, 376, 395 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначити покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді п`ятнадцяти років позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_5 термін його утримання під вартою у даному кримінальному провадженні з моменту затримання 16 березня 2026 року до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку один день позбавлення волі відповідає одному дню тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 відраховувати з дня набрання вироком законної сили.

Скасувати арешт майна, який було накладено ухвалами слідчих суддів Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 18 березня 2026 року (справа № 138/823/26) та від 19 березня 2026 року (справа № 138/846/26) в межах кримінального провадження № 12026020160000107.

Речові докази у кримінальному провадженні, за виключенням чотирьох мобільних телефонів марки «DOOGEE», марки «HOMTOM», марки «SIGMA», марки «Xiaomi» та грошових коштів в сумі 2320 гривень, знищити.

Визнані у кримінальному провадженні речовими доказами мобільний телефон марки «DOOGEE» моделі «N20» в силіконовому чохлі з жовтуватим відтінком, ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 ; мобільний телефон марки «HOMTOM» моделі «S9+» ІМЕІ 1: НОМЕР_5 , ІМЕІ 2: НОМЕР_6 ; мобільний телефон марки «SIGMA» ІМЕІ 1: НОМЕР_7 , ІМЕІ 2: НОМЕР_8 ; мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «МІ 10» з паролем графічного типу «1-2-3-6-9», сім-картка номер НОМЕР_9 , ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ICID: НОМЕР_10 , а також грошові кошти в сумі 2320 (дві тисячі триста двадцять) гривень повернути ОСОБА_9 (свідок у цій справі) та/або ОСОБА_4 (потерпілий).

Стягнути із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , процесуальні витрати на проведення експертиз в сумі 7398 (сім тисяч триста дев`яносто вісім) гривень 16 копійок на користь держави.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити сторонам.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку, може бути подано апеляцію до Вінницького апеляційного суду через Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області.

Суддя: ___