Ухвала суду № 136656243, 19.05.2026, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/163/26

2-п/301/12/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2026 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М.О., при секретарі Чийпеш А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Іршавського районного суду від 24 березня 2026 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «ФК «Ейс» звернулося в Іршавський районний суд Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №847842833 від 27.10.2021 року в сумі 44503,92 грн.

Заочним рішенням Іршавського районного суду від 24.03.2026 року позов ТОВ «ФК «Ейс» задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за Кредитним договором №847842833 від 27.10.2021 року в сумі 44503,92 грн. та судові витрати в сумі 6662,40 грн.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи незгідним із вказаним рішенням суду, 24 квітня 2026 року через свого представника - адвоката Лабіка Г.І. з використанням системи «Електронний суд» подав заяву про перегляд заочного рішення суду від 24.03.2026 року, яку мотивовано таким.

Вказане рішення ухвалене без участі відповідача, який не був належним чином повідомлений про розгляд справи, не мав можливості подати відзив, надати докази та реалізувати свої процесуальні права. Про наявність судого рішення дізнався через застосунок «ДІЯ» 02.04.2026 року, заочне рішення було отримано 08.04.2026 року під час ознайомлення з метеріалами справи в електронному суді, тому термін на перегляд заочного рішення суду просив вважати з дати безпосереднього отримання судового рішення.

Відповідач у поданій заяві посилається на такі підстави для скасування заочного рішення.

Порушення права на справедливий суд. Відповідач не був належним чином повідомлений про відкриття провадження, дату та час судового засідання, можливість подання відзиву. Це прямо порушує принцип змагальності та рівності сторін.

Неможливість подати заперечення. Якби відповідач був належним чином повідомлений, він би подав відзив, заявив клопотання про витребування доказів, спростував доводи позивача. Отже, рішення ухвалено без дослідження всіх обставин справи.

Порушення обов`язку доказування. Позивач мав довести: факт укладення договору; факт передачі коштів; розмір боргу; правомірність нарахувань; наявність права вимоги. Жоден із цих елементів не доведений належними доказами.

Відсутність доказів отримання коштів.

Відсутність банківських документів. Позивач не надав: виписки з банку; платіжного підтвердження зарахування коштів; документів банку-емітента. Надані документи є внутрішніми та не підтверджують фактичного руху коштів. Відсутність ідентифікації отримувача. Не доведено, що платіжна картка належить відповідачу і саме відповідач отримав кошти. Це виключає можливість виникнення зобов`язання.

Недійсність електронного документу.

Відсутність належного електронного підпису. Позивач посилається на одноразовий ідентифікатор (SMS-код), що не є кваліфікованим електронним підписом і не дозволяє достовірно ідентифікувати особу.

Відсутність доказів волевиявлення. Не доведено: хто саме вводив код; чи належить номер телефону відповідачу; чи була його згода.

Порушення форми праввочину. Відповідно до ЦК України правочин повинен бути підписаний, ідентифікований. Цього не доведено.

Незаконність нарахування відсотків.

Строк дії договору. Кінцевий строк повернення 01.11.2021 року. Після цього зобов`язання прострочене, відсотки можуть нараховуватись лише в межах закону.

Непропорційність. Сума: тіло кредиту - 10500 грн., відсотки - 34003,92 грн. Це перевищує суму кредиту більш ніж у 3 рази.

Порушення договору. Договір прямо забороняє зміну ставок без згоди сторін. Позивач не довів правомірність нарахувань.

Порушення прав споживача.

Несправедливі умови. Процентна ставка є надмірною, суперечить принципу добросовісності.

Дисбаланс інтересів. Борг у кілька разів перевищує кредит - це несправедливо, суперечить законодавству про захист прав споживачів.

Факторинг - критичний аналіз.

Відсутність належних доказів передачі права. Позивач надає лише витяги з реєстрів, які не є первинними документами і не підтверджують фактичну передачу.

Відсутність безперервності ланцюга. Не доведено: реальність кожної передачі; оплату за договорами факторингу; включення саме цього боргу.

Відсутність повідомлення боржника. Відповідач не отримував: повідомлення про зміну кредитора, реквізитів для оплати. Це порушує його права.

Неспівмірність судових витрат.

Позивач заявляє 7000 грн. витрат, але: не доведено обсяг робіт; відсутня деталізація; сума є завищеною.

Відповідач ОСОБА_1 просив визнати поважною причину пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення суду від 24.03.2026 року та поновити його, скасувати заочне рішення Іршавського районного суду від 24.03.2026 року по цивільній справі №301/163/26 за позовом ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

24 квітня 2026 року представник позивача ТОВ «ФК «Ейс» Сахарова О.І. подала заперечення на заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 24.03.2026 року, які мотивовано наступним.

Згідно з ч.1 ст.285 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Водночас ч.3 ст.285 ЦПК України встановлює чіткі вимоги до змісту такої заяви. Зокрема, у ній обов`язково мають бути зазначені обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це.

Аналіз поданої відповідачем заяви про перегляд заочного рішення свідчить про те, що вона не відповідає вказаним імперативним вимогам процесуального закону.

13 січня 2026 року представник позивача направив копію позовної заяви разом із доданими до неї документами, що підтверджується доказами відправки, які долучені до позовної заяви. Відповідач отримував копії позовної заяви, що підтверджується трекінгом поштового зв`язку «Укрпошта».

ОСОБА_1 має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, дата реєстрації 31.01.2026 року. Таким чином, відповідач мав достатній строк для належного ознайомлення з матеріалами справи. Наявність зареєстрованого електронного кабінету свідчить про те, що відповідачу було забезпечено право на ознайомлення з матеріалами справи відповідно до вимог законодавства, що надало йому можливість реалізувати своє право на заперечення та подання доказів.

Тому заява відповідача про перегляд заочного рішення є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що відповідач свої зобов`язання щодо сплати кредитних коштів не виконував в повному обсязі, у зв`язку з чим має заборгованість, а тому наявні підстави для висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості є обґрунтованими. Тому висновок суду є об`єктивним та таким, що відповідає нормам матеріального права, які регулюють виниклі правовідносини між сторонами у справі.

Щодо укладення кредитного договору та щодо використання електронного підпису та факту надання позивачем оригіналу кредитного договору.

При заповненні заявки на кредит з використанням інформаційно-комунікаційної системи відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням.

Також представник позивача описала процедуру оформлення кредитного договору з використанням інформаційно-комунікаційної системи з посиланням на норми чинного законодавства щодо дотримання процедури укладення договору.

Доказами накладеннями електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є QR-код - матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію щодо підписанта електронного договору і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкої та безпомилкової ідентифікації Договору позичальника.

Одноразовий персональний ідентифікатор - MNV97ZK8 направлено відповідачу 27.10.2021 о 18:55:0 год. на номер мобільного телефону, вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_1 , одноразовий персональний ідентифікатор введено відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 27.10.2021 о 18:56:06.

Вчинення відповідачем вказаних вище дій і зміна даних в системі Товариства є проставленням електронного підпису в електронному договорі одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Доказами накладеннями електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є QR-код - матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію щодо підписанта електронного договору і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкої та безпомилкової ідентифікації договору позичальника. Зазначений QR-код знаходиться на графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною кредитного.

Підтвердженням накладення електронного підпису одноразового ідентифікатора є довідка ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якій вказується зазначається особисті данні позичальника, який він самостійно зазначив при поданні заявки на отримання грошових коштів.

Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений.

Відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з Договором на сайті Товариства в особистому кабінеті.

Щодо ідентифікації боржника.

Ідентифікація особи проводиться шляхом отримання ідентифікаційних даних особи - заявника, які ця особа передає при заповненні заявки на сайті. Верифікація проводиться шляхом встановлення (підтвердження) особи (заявника) через перевірку персональних даних такої особи, залишених під час заповнення заявки, в бюро кредитних історій та, відповідно, звірки зазначених даних з даними отриманими від бюро кредитних історій.

Перевірка дійсності платіжної картки та верифікація держателя банківської карти, вказаної заявником/позичальником в заявці, проводиться відповідно до міжнародних стандартів верифікації платіжних інструментів шляхом: використання технології ЗDSecure (MasterCardSecureCode та VerifiedbyVisa) шляхом направлення банком - емітентом на фінансовий мобільний номер заявника в sms унікального коду, або використання технології Preauth, шляхом блокування на картковому рахунку заявника певної суми (до 1 грн.), до моменту введення її розміру в заявку, або до моменту автоматичного розблокування даної суми банком-емітентом.

Отже, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» належним чином вжило всіх необхідних заходів для здійснення перевірки та ідентифікації особи.

Щодо перерахування кредитних коштів.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов`язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів в загальній сумі 10500 грн. на картковий рахунок відповідача. На підтвердження позовних вимог позивачем надано платіжними доручення з відміткою Товариства.

Жодного юридичного факту щодо помилкового або неналежного переказу на рахунок відповідача коштів за кожною із транзакцій, ініційованими ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», не встановлено, таким чином позивач документально підтвердив виконання перерахування коштів відповідачеві.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є небанківською фінансовою установою, та не надає фінансових платіжних послуг. А отже, не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів (банківських платіжних доручень). Товариство в межах виконання умов укладеного Договору ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого їх зарахування на рахунок отримувача надавачем фінансових платіжних послуг отримувача.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в межах виконання умов укладеного Договору ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого зарахування на рахунок отримувача надавачем фінансових платіжних послуг отримувача.

Надані платіжні інструкції містять підпис та печатку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Підтвердженням здійснення перерахування кредитних коштів є факт передачі Товариством відповідної платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, на основі якої кошти перераховуються за реквізитами платіжної картки клієнта згідно з умовами Договору.

Відповідач ставить під сумнів вищезгадані факти, проте в той же час ним не надано: будь-яких належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить; будь-яких належних і допустимих доказів того, що сторонні особи мали доступ до його банківського рахунку на яку зараховані кредитні кошти; виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту не зарахування кредитних коштів на його рахунок; доказів повернення коштів чи спростування нарахованих кредитором процентів за період користування кредитними коштами.

Отже, позивач дійсно підтвердив факт укладання Кредитного договору №847842833 від 27.10.2021 року та наявність заборгованості у відповідача.

Позивачем доведено факт виконання зобов`язання первинного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та перерахування на рахунок Відповідача суми в розмірі 10500,00 грн. В свою чергу, відповідачем жодних доказів, що спростовують вимоги позивача або докази неотримання кредитних коштів не надано.

Суд першої інстанції встановив факт перерахування коштів, зазначаючи: «Відповідно до листа АТ «Універсал Банк» від 10.02.2026 року за №БТ/ Е-4318, наданого на виконання ухвали суду від 27.01.2026 року в частині витребування доказів по справі, на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_2 . Транзакції здійснені 27.10.2021 року в сумі 8450 грн. та 29.10.2021 року в сумі 2050 грн. на банківську картку № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 , були успішними та зараховані на відповідний рахунок власника банківської картки № НОМЕР_2 ».

Позивач надав беззаперечні докази того, що: саме відповідач уклав договір з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»; кошти в розмірі 10500 грн. перераховано на картковий рахунок відповідача; а саме, до позовної заяви долучено: платіжні доручення з відміткою кредитодавця; підтвердження безпосередньо від банку. В матеріалах справи є виписка щодо перерахунку коштів боржникові видана АТ «Універсал Банк», в якій вказано, що що на ім`я ОСОБА_1 відкрито банківські рахунки, до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_2 . Разом із тим, надано в електронному вигляді документ щодо зарахування коштів у сумі 10500 грн на банківський рахунок, до якого емітовану банківську платіжну картку № НОМЕР_2 , що відповідає номеру особистого платіжного засобу, вказаному позичальником у заявці на отримання грошових коштів в кредит.

Оскільки банк є незацікавленою особою по справі, даний доказ є справедливим, неупередженим та не суперечить вимогам законодавства, отже є обґрунтованим, належним доказом виконання зобов`язань ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» за Кредитним договором. Даний документ підтверджує фактичне перерахування коштів на рахунок відповідача, що свідчить про належне виконання первинним кредитором зобов`язань за договором та підтверджує отримання кредитних коштів відповідачем. Виписка, видана АТ «Універсал Банк», є первинним доказом, отриманим безпосередньо від банку, що виключає можливість сумнівів у законності та достовірності проведених електронних платежів.

Отже, позивачем доведено факт виконання зобов`язання первинного кредитора та перерахування на рахунок відповідача суми в розмірі 10500 грн. В свою чергу відповідачем жодних доказів, що спростовують вимоги позивача не надано.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача, то представник позивача описала докази, які були надані суду під час розгляду справи по суті, зокрема, договори факторингу, копії витягів з реєстрів прав вимог, платіжні інструкції, та зазначила, що твердження відповідача про недоведеність переходу права вимоги у зв`язку з тим, що позивачем не долучено докази, що підтверджують оплату договорів факторингу, є нікчемними.

Щодо направлення письмового повідомлення боржнику щодо зміни сторони кредитора.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про споживче кредитування», відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Кредитодавець, який відступив право вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучив колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості повідомити споживача у спосіб, визначений частиною першою статті 25 цього Закону та передбачений договором про споживчий кредит, про такий факт та про передачу персональних даних споживача, а також надати інформацію про нового кредитора або колекторську компанію відповідно (найменування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження, інформацію для здійснення зв`язку - номер телефону, адресу, адресу електронної пошти). Зазначений обов`язок зберігається за новим кредитором у разі подальшого відступлення права вимоги за відповідним договором.

Таким чином, скаржник не зобов`язаний направляти письмове повідомлення боржнику про зміну сторони кредитодавця. Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Отже, не є підставою для звільнення боржника від виконання кредитного договору те, що він не був повідомлений про відступлення права грошової вимоги, а лише означає виконання боржника свого зобов`язання перед кредитодавцем, з яким укладав договір, що не виконано.

Щодо нарахування відсотків за кредитним договором.

Відповідно до Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням.

Під час укладення договору відповідач ознайомився з його текстом та змістом в цілому, паспортом споживчого кредиту, зміст договору жодним чином не порушує його законних прав та інтересів, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловив та з ними погодився, про що свідчать його підписи та згода на обробку персональних даних та доступ до кредитної історії.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про споживче кредитування» відповідач має право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.

Проте, відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковим роз`ясненням положень договору, тобто не скористалася цим своїм правом.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсними не визнаний, а тому відповідно до ст.204 ЦК України, є правомірним і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору.

Уклавши договір, відповідач підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов договору на сайті первісного кредитора.

Інформація надана ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши її в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога».

Всі нарахування відсотків здійснювались в межах погоджених умов Кредитного договору.

Також представник позивача заперечила доводи відповідача, що позивач не обгрунтував понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи вищевикладене, представник позивача Сахарова О.І. просила відмовити у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 24.03.2026 року.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 , представник відповідача ОСОБА_3 та представник позивача Сахарова О.І. не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, причини неявки не повідомили (т.2 а.с.63-66,67,69).

Відповідно до ч.1 ст.287 ЦПК України розгляд заяви про перегляд заочного рішення проведено у відсутності відповідача та представників сторін, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду заяви.

Перевіривши заяву про перегляд заочного рішення з доданими до неї документами та матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

26 січня 2026 року через систему «Електронний суд» ТОВ «ФК «Ейс» звернулося в Іршавський районний суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №847842833 від 27.10.2021 року в сумі 44503,92 грн., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду (т.1 а.с.2).

Заочним рішенням Іршавського районного суду від 24.03.2026 року позов ТОВ «ФК «Ейс» задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за Кредитним договором №847842833 від 27.10.2021 року в сумі 44503,92 грн. та судові витрати в сумі 6662,40 грн. (т.1 а.с.227-233).

24 квітня 2026 року відповідач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Лабіка Г.І. з використанням системи «Електронний суд» подав заяву про перегляд заочного рішення суду від 24.03.2026 року.

Відповідач посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, розгляд справи, не мав можливості подати відзив, надати докази та реалізувати свої процесуальні права, зокрема, заявити клопотання про витребування доказів, спростувати доводи позивача. Про наявність судого рішення дізнався через застосунок «ДІЯ» 02.04.2026 року, заочне рішення було отримано 08.04.2026 року під час ознайомлення з метеріалами справи в електронному суді, тому термін на перегляд заочного рішення суду просив вважати з дати безпосереднього отримання судового рішення. Вказані обставини порушили принцим змагальності сторін, а заочне рішення ухвалено без дослідження всіх обставин справи.

Разом з тим, доказів отримання заочного рішення саме 02.04.2026 року через застосунок «Дія» відповідач не надав.

З огляду на наведені обставини, ОСОБА_1 просив поновити йому пропущений строк для подання заяви про перегляд заочного рішення Іршавського районного суду від 24.03.2026 року по цивільній справі №301/163/26 за позовом ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно з п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У позовній заяві зазначено адресу проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 (т.1 а.с.2). Дана адреса вказана також у доданих до позовної заяви документах.

Таку адресу відповідача вказано і у заяві про перегляд заочного рішення (т.2 а.с.2).

Згідно отриманої судом відповіді №2275111 від 27.01.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру, адресою реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 (т.1 а.с.193-194).

Адреса реєстрації відповідача вказана у поданій його представником 06.04.2026 року заяві про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (т.1 а.с.241).

Відповідно до ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Копія ухвали Іршавського районного суду від 27.01.2026 року про відкриття провадження у справі з супровідним листом (т.1 а.с.195-197,198) та судові повістки про виклик в судове засідання на 20.02.2026 року на 09:30 годин (т.1 а.с.202,203) та на 24.03.2026 року на 10:20 годин (т.1 а.с.218,219) направлялися судом відповідачу на його адресу реєстрації та вказану у позовній заяві адресу проживання.

Копія позовної заяви з додатками відповідачу судом не направлялась, оскільки ТОВ «ФК «Ейс» звернулося в суд з позовом з використанням системи «Електронний суд» і такий обов`язок процесуальний закон покладає на позивача.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.177 ЦПК України, у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Відповідно до ч.7 ст.43 ЦПК України, у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

ТОВ «ФК «Ейс» на підтвердження надсилання відповідачу ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 , приєднав до позовної заяви копію опису вкладення у цінний лист з відтиском печатки АТ «Укрпошта» від 13.01.2026 року (т.1 а.с.171) та копію списку відправлених листів 13.01.2026 року (а.с.172).

Тобто, позовну заяву з додатками позивач направив відповідачу (13.01.2026 року) раніше, ніж звернувся з відповідним позовом до суду (26.01.2026 року).

Згідно з п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до п.2 та п.4 ч.6 ст.272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відправлені судом відповідачу документи повернулися до суду без вручення адресату з відміткою пошти «адресат відсутній» (т.1 а.с.210,223,224,225,246).

Копію заочного рішення відповідач отримав поштою 27.03.2026 року за адресою реєстрації: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.246).

Оскільки відповідач має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС, то документи по справі він отримував також у електронній формі, що підтверджується довідками про доставку електронного документу (т.1 а.с.222,237,240).

Копію заочного рішення від 24.03.2026 року з супровідним листом доставлено в електронний кабінет відповідача в підсистемі ЄСІТС 25 березня 2026 року.

Тобто, відповідно до вимог ч.8 ст.128 ЦПК України та ч.6 ст.272 ЦПК України ОСОБА_1 було належним чином двічі повідомлено про дату, час та місце розгляду справи та йому було належним чином вручено копію заочного рішення суду від 24.03.2026 року.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.284 ЦПК України, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.4 ст.284 ЦПК України).

Із заявою про перегляд заочного рішення відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду 24 квітня 2026 року з використанням системи «Електронний суд», про що свідчить штамп вхідної кореспонденції суду (т.2 а.с.2).

Заяву про перегляд заочного рішення суду подано ОСОБА_1 протягом тридцяти днів з дня його проголошення, тобто у строк, визначений ч.2 ст.284 ЦПК України.

За таких обставин, суд вважає, що строк подачі заяви про перегляд заочного рішення суду відповідачем не пропущено.

ОСОБА_1 заяву про перегляд заочного рішення мотивує таким.

Порушення обов`язку доказування. Позивач мав довести: факт укладення договору; факт передачі коштів; розмір боргу; правомірність нарахувань; наявність права вимоги. Жоден із цих елементів не доведений належними доказами.

Відсутність доказів отримання коштів.

Відсутність банківських документів. Позивач не надав: виписки з банку; платіжного підтвердження зарахування коштів; документів банку-емітента. Надані документи є внутрішніми та не підтверджують фактичного руху коштів. Відсутність ідентифікації отримувача. Не доведено, що платіжна картка належить відповідачу і саме відповідач отримав кошти. Це виключає можливість виникнення зобов`язання.

Недійсність електронного документу.

Відсутність належного електронного підпису. Позивач посилається на одноразовий ідентифікатор (SMS-код), що не є кваліфікованим електронним підписом і не дозволяє достовірно ідентифікувати особу.

Відсутність доказів волевиявлення. Не доведено: хто саме вводив код; чи належить номер телефону відповідачу; чи була його згода.

Порушення форми праввочину. Відповідно до ЦК України правочин повинен бути підписаний, ідентифікований. Цього не доведено.

Незаконність нарахування відсотків.

Строк дії договору. Кінцевий строк повернення 01.11.2021 року. Після цього зобов`язання прострочене, відсотки можуть нараховуватись лише в межах закону.

Непропорційність. Сума: тіло кредиту - 10500 грн., відсотки - 34003,92 грн. Це перевищує суму кредиту більш ніж у 3 рази.

Порушення договору. Договір прямо забороняє зміну ставок без згоди сторін. Позивач не довів правомірність нарахувань.

Порушення прав споживача.

Несправедливі умови. Процентна ставка є надмірною, суперечить принципу добросовісності.

Дисбаланс інтересів. Борг у кілька разів перевищує кредит - це несправедливо, суперечить законодавству про захист прав споживачів.

Факторинг - критичний аналіз.

Відсутність належних доказів передачі права. Позивач надає лише витяги з реєстрів, які не є первинними документами і не підтверджують фактичну передачу.

Відсутність безперервності ланцюга. Не доведено: реальність кожної передачі; оплату за договорами факторингу; включення саме цього боргу.

Відсутність повідомлення боржника. Відповідач не отримував: повідомлення про зміну кредитора, реквізитів для оплати. Це порушує його права.

Неспівмірність судових витрат.

Позивач заявляє 7000 грн. витрат, але: не доведено обсяг робіт; відсутня деталізація; сума є завищеною.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалою Іршавського районного суду від 27.01.2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду. Вказаною ухвалою роз`яснено відповідачу: його право подати до суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст.178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази, що підтверджують заперечення проти позову, протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали; що копія відзиву та доданих до нього документів має бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду; що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України).

Як встановлено судом, відповідно до вимог ч.8 ст.128 ЦПК України ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання та вказаною у позовній заяві адресою проживання про кожне з двох судових засідань.

Обидві адреси зазначалися відповідачем у поданих до суду документах після ухвалення судом 24.03.2026 року заочного рішення.

Також відповідач міг відстежувати рух справи, оскільки має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС.

Відповідно до ч.1 ст.77, ч.2 ст.78, ч.1 ст.81 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту вказаної норми випливає, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом одночасно всіх обставин, визначених ст.288 ч.1 ЦПК України.

Водночас, з`ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть призвести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12, 13 ЦПК України).

Відповідач ОСОБА_1 на спростування висновків суду про задоволення позовних вимог відповідно до вимог ч.1 ст.288 ЦПК України не вказав та не надав жодного доказу, окрім самої заяви про перегляд заочного рішення, який би мав істотне значення для правильного вирішення справи і не був врахований судом під час ухвалення заочного рішення 24.03.2026 року.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 року у справі №559/1622/19 вказав, що на позивача покладено обов`язок довести належними і допустимими доказами наявність та розмірі заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

З приводу наведених відповідачем доводів для скасування заочного рішення суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідачки лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір відповідач підписав електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, про що зазначено у договорі у відомостях щодо сторін.

З огляду на вказані положення суд відкидає доводи відповідача про відсутність доказів, які б свідчили про укладення Кредитного договору.

Також у Кредитному договорі було вказано номер телефону відповідача НОМЕР_1 (т.1 а.с.65).

На підтвердження надання відповідачу кредиту на загальну суму 10500 грн. шляхом перерахування на картку № НОМЕР_2 , а саме: 27.10.2021 року в сумі 8450 грн., 29.10.2021 року в сумі 2050 грн., позивачем було надано суду копії платіжних доручень від 27.10.2021 року, від 29.10.2021 року (т.1 а.с.17,18).

Також ухвалою Іршавського районного суду від 27.01.2026 року про відкриття провадження у справі за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 витребувано від АТ «Універсал Банк» інформацію: чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 платіжна картка НОМЕР_2; про зарахування на картковий рахунок № НОМЕР_2 грошових коштів - 27.10.2021 року в сумі 8450 грн., 29.10.2021 року в сумі 2050 грн. від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»; чи є/був номер телефону НОМЕР_6 фінансовим номером телефону за картковим рахунком № НОМЕР_2 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 .

Відповідно до листа АТ «Універсал Банк» від 10.02.2026 року за №БТ/Е-4318, наданого на виконання ухвали суду від 27.01.2026 року в частині витребування доказів по справі, на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_2 . Транзакції здійснені 27.10.2021 року в сумі 8450 грн. та 29.10.2021 року в сумі 2050 грн. на банківську картку № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 , були успішними та зараховані на відповідний рахунок власника банківської картки № НОМЕР_2 . Враховуючи те, що платежі проведено не по реквізитам, а через платіжну систему, у банку відсутня інформація щодо призначення, відповідно підтвердити чи спростувати факт того, що платежі були від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» банк не може. Номер телефону НОМЕР_6 є фінансовим номером телефону за платіжною карткою № НОМЕР_2 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (т.1 а.с.212).

Аналіз всіз цих обставин та доказів було викладено судом у заочному рішенні від 24.03.2026 року.

Відповідач міг надати суду виписку зі своїх рахунків за відповідний період, згідно якої можна перевірити чи дійсно він отримував кредитні кошти, а також надати власний розрахунок заборгованості. Однак, на підтвердження своєї позиції такі докази відповідачем не надані.

Крім цього, судом було надано оцінку доказам на підтвердження заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн. і стягнуто лише частину - в розмірі 4000 грн.

Обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення, а саме заперечення відповідачем щодо позовних вимог, зокрема, заперечення укладення кредитного договору, отримання кредиту та суми кредитної заборгованості, є лише викладенням доводів, які полягають у незгоді з ухваленим судовим рішенням.

Водночас самі лише заперечення щодо позовних вимог, отримання кредиту, розміру заборгованості та її наявності, без будь-яких підтверджень, на переконання суду не можуть бути підставою для перегляду заочного рішення.

Перевірка заочного рішення на предмет законності та обґрунтованості відноситься до повноважень суду апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги, а не суду першої інстанції при розгляді заяви про перегляд заочного рішення.

Враховуючи, що підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідача та не подача відзиву на позовну заяву, а також наявність істотних доказів на обґрунтування заперечень проти вимог позивача, то за відсутності у сукупності зазначених обставин суд немає законних підстав для скасування заочного рішення, тому суд вважає заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду залишити без задоволення.

Відповідно до ч.4 ст.287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст. 247 ч.2, 284-288 ЦПК України,

у х в а л и в :

Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Іршавського районного суду від 24 березня 2026 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 19 травня 2026 року.

Головуюча: М. О. Пітерських