Рішення № 136655820, 13.05.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 639/237/26

н/п 2/953/1958/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Колесник С.А.,

за участю секретаря судового засідання Смаль Ю.О.,

представника позивача адвоката Соколенка М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту постійного спільного проживання зі спадкодавцем,-

УСТАНОВИВ:

13.01.2026 до Новобаварського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Харківської міської ради, в якій позивач просить суд встановити факт, що ОСОБА_2 постійно проживав разом зі спадкодавицею ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі на час її смерті.

На обґрунтування позовної заяви Позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , яка на день смерті проживала у належному їй на праві спільної часткової власності будинку в АДРЕСА_1 . Разом із ОСОБА_3 постійно проживав її син (рідний брат позивачки) ОСОБА_2 . Родинні відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківською міською радою від 06.08.1999 р. № 2А-99-194734, ОСОБА_4 (батько позивачки), ОСОБА_3 (мати позивачки) та ОСОБА_2 (син ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , рідний брат позивачки) належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_2 .

Як зазначає Позивачка, оскільки мати та рідний брат позивачки постійно проживали разом на час відкриття спадщини у будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини або відмову від неї та на підставі ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину. Отже, після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняв її син ОСОБА_2 (рідний брат позивачки). Проте ОСОБА_2 не встиг оформити право власності на успадковану частку квартири, оскільки раптово помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_2 позивачка звернулася до нотаріуса із заявами з метою прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05.09.2025 р. № 50/02-31 приватного нотаріуса Деркача О.О.: «На підтвердження прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті матері, як спадкоємця, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, мною, шляхом безпосереднього доступу, була отримана інформація з Реєстру територіальної громади міста Харкова про осіб, які станом на 12.06.2015 (дата смерті матері) року були зареєстровані разом із спадкодавцем, ОСОБА_3 , за адресою її останнього місця проживання: АДРЕСА_1 . Відповідно до інформації з Реєстру територіальної громади міста Харкова за вказаними параметрами запиту відомості відсутні.

Інші документи, які відповідно до п. 3.20 гл. 10 Порядку підтверджують факт постійного проживання спадкоємця, ОСОБА_2 , зі спадкодавцем, ОСОБА_3 , на момент відкриття спадщини, мені подані не були. Отже, у справі відсутні документи, які б свідчили, що ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті матері, ОСОБА_3 .

Таким чином, відсутні підстави для видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру в цілому, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки у спадковій справі відсутні документи, які підтверджують набуття права власності спадкодавця, ОСОБА_2 , на зазначену квартиру.».

Враховуючи вищевикладене, з метою встановлення факту постійного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_3 і, як наслідок, прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 , позивач змушений звернутися до суду з відповідним позовом.

Ухвалою судді Новобаварського районного суду м. Харкова від 13.01.2026 матеріали цивільної справи № 639/237/26 (провадження № 2/639/835/26) за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення передано на розгляд до Київського районного суду м. Харкова за підсудністю.

Справа надійшла до Київського районного суду м.Харкова 10.02.2026.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2026 справу передано для розгляду судді Колесник С.А.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 12.02.2026 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

17.03.2026 представником відповідача Харківської міської ради подано до суду Відзив на позовну заяву, у якому представник просив: визнати причину пропуску строку для подачі відзиву на позовну заяву Харківською міською радою такими, що є поважними та поновити Харківській міській раді строк на подачу відзиву на позровну заяву; у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

На обгрунтування відзиву, представник відповідача зазначив наступне.

Щодо відсутності підстав для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 представник відповідача зазначив, що відповідно до паспорту громадянина України НОМЕР_1 виданого Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 23.07.2002, ОСОБА_3 з 26.11.2013 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , у свою чергу матеріали справи не містять інформації стосовно зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 .

Вказав, що місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться. Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

Отже, із отриманих матеріалів відсутня можливість визначити та чи справді ОСОБА_3 постійно проживала із ОСОБА_2 .

Разом з цим, відповідачем зазначено, що покази свідків не можуть бути єдиною підставою для підтвердження факту постійного спільного проживання ОСОБА_2 із ОСОБА_3 .

Щодо строку подання відзиву на позовну заяву відповідач вказав, що 02.03.2022 року російські військові вчинили ракетний обстріл центру міста Харкова, внаслідок чого виникла руйнація будівлі Харківської міської ради за адресою: АДРЕСА_5 , частина приміщень була затоплена, частина приміщень від вибухової хвилі зазнала пошкоджень, в тому числі і комп`ютерна техніка.

На даний час відсутній доступ до приміщень та не визначено стану будівлі, яка розташована за адресою: м-н Конституції, буд. 7 в м. Харкові, що унеможливлює безпечне перебування в ній працівників міської ради, у зв`язку з чим працівники Юридичного департаменту Харківської міської ради переведені на дистанційну форму роботи. Окрім того, внаслідок руйнації будівлі міської ради була знищена значна кількість матеріально-технічної бази, що негативно відображається на поточній організації роботи працівників виконавчих органів міської ради, у тому числі, Юридичного департаменту.

На цей час збільшено трудове навантаження на працівників Юридичного департаменту Харківської міської ради, яке викликано скороченням чисельності працюючих працівників департаменту, наявністю великої кількості судових справ, у яких Харківська міська рада та її виконавчі органи є стороною та у яких беруть участь працівники Юридичного департаменту Харківської міської ради, великою кількістю проєктів актів, підготовлених виконавчими органами міської ради, які потребують опрацювання Юридичним департаментом Харківської міської ради (які у тому числі, стосуються першочергових та нагальних питань життєзабезпечення міста Харкова та його мешканців в умовах війни), великою кількістю звернень громадян, адвокатських запитів, запитів правоохоронних та контролюючих органів, запитів на публічну інформацію, які надходять до міської ради та знаходяться на виконанні у працівників департаменту, а також наявні об`єктивні обставини, що ускладнюють роботу виконавчих органів міської ради, які викликані військовою агресією з боку російської федерації.

Крім цього, пріоритетними напрямками роботи міської ради на цей час є організація першочергових організаційно-технічних невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії російської федерації, пов`язаних із пошкодженням будівель та споруд, участь в організації роботи щодо компенсації витрат за безоплатне розміщення внутрішньо переміщених осіб, та вирішення інших невідкладних питань, пов`язаних із збройною агресію.

Представник відповідача просив суд врахувати, що постійно відбуваються ворожі ракетні обстріли. Цей факт суттєво уповільнює роботу виконавчих органів Харківської міської ради та не дає можливості працювати у звичному режимі, а також можливості працівникам Юридичного департаменту Харківської міської ради, здійснювати заплановане опрацювання процесуальних та правових документів.

Окрім цього, більшу частину робочого часу діє режим повітряної тривоги, що змушує працівників Харківської міської ради, зокрема Юридичного департаменту, переходити до укриттів, а за відомостями підсистеми «Електронний суд» тільки Харківська міська рада на цей час є учасником більше ніж 7000 справ.

Ці обставини є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення Харківської міської ради, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного виконання процесуальних дій протягом установленого законом строку для належного представництва виконавчих органів Харківської міської ради у судах.

За вказаних обставин, в уповноваженої особи, що діє в порядку самопредставництва від імені Харківської міської ради, була відсутня можливість для підготовки та подання в передбачений законом строк відзиву на позовну заяву.

30.03.2026 представником позивача подано до суду Відповідь на відзив на позовну заяву. Щодо відсутності підстав для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 зазначив, що відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20, від 09 жовтня 2024 року у справі № 644/4646/23, 05 березня 2025 року у справі № 643/12963/23.

Як зазначала позивач, факт постійного сумісного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_3 за однією адресою підтверджується письмовими заявами сусідів та колег, які не є учасниками даного спору, не є родичами сторін та не є зацікавленими у вирішенні даного спору, а також попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення вимоги щодо встановлення факту, що ОСОБА_2 постійно проживав із ОСОБА_3 .

Встановлення цього факту має юридичне значення для позивача, а підтвердити його іншим шляхом він не має можливості, тому вимога позову про встановлення цього факту є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Щодо строку подання відзиву на позовну заяву, позивач зазначає, що Верховний Суд в постанові від 05 липня 2023 року у справі № 910/186/21 вказує на необхідність з`ясування, в який саме строк сторона могла звернутися до суду з такими доказами підтверджується неможливість звернення до суду раніше, оскільки право на поновлення строку у зв`язку із запровадженим воєнним станом не може визнаватися безумовним і залежати тільки від факту його запровадження.

Верховний Суд у вказаній постанові відзначив, що ключовою ознакою поважності причин пропуску строку є причинно-наслідковий зв`язок між обставинами (зокрема, але не виключно, збройна агресія проти України) та неможливістю виконати конкретну процесуальну дію у строк, встановлений законом, ухвалою суду тощо. Сама по собі військова агресія проти України та введення воєнного стану на всій території України не може автоматично означати зупинення всіх процесуальних строків, визначених законом, або ж про автоматичне поновлення таких строків, незалежно від того, існує реальна можливість дотриматись їх чи ні. Військова агресія, воєнний стан як обставини непереборної сили можуть бути поважною причиною пропуску процесуального строку та підставою для його поновлення лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ними обставинами не може виконати ті чи інші процесуальні дії.

Отже, сам по собі факт запровадження воєнного стану та пов`язані з ним обставини не мають характеру безумовної підстави для поновлення процесуальних строків. Вирішальним є доведення наявності об`єктивних і непереборних перешкод, які існували протягом усього строку, встановленого для вчинення відповідної процесуальної дії, та унеможливлювали її своєчасне вчинення. Такий причинно-наслідковий зв`язок між наведеними обставинами та неможливістю подання відзиву у визначений законом строк Харківською міською радою належними та допустимим доказами не підтверджено.

Обставини, на які посилається міська рада, пов`язані з подіями 2022 року, тобто подіями, які відбулися задовго до розгляду справи. Натомість, Харківською міською радою не наведено переконливих доводів щодо існування саме у період перебігу строку на апеляційне оскарження таких об`єктивних перешкод, які б унеможливлювали своєчасне звернення до суду з відзивом на позовну заяву.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 18 лютого 2026 року у справі № 639/240/24, Верховний Суд ураховує правовий статус відповідача. Міська рада є органом місцевого самоврядування - суб`єктом публічного права, наділеним відповідним обсягом владних повноважень, організаційною структурою та можливістю забезпечення належного здійснення своїх повноважень, у тому числі в умовах воєнного стану. Такий суб`єкт за загальним правилом не може розглядатися як слабка сторона у процесуальних правовідносинах. Правовий статус міської ради, характер функцій та обсяг процесуальних можливостей об`єктивно виключають необхідність застосування до неї підходів, пов`язаних із посиленими процесуальними гарантіями, які здебільшого спрямовані на захист учасників процесу, що перебувають у вразливішому становищі. У практиці Верховного Суду неодноразово зазначалось, що підхід пов`язаний із необхідністю врахування становища «слабкої сторони» у процесі, застосовується з огляду на об`єктивну нерівність процесуальних можливостей учасників правовідносин.

Питання ж щодо внутрішньої організації діяльності, кадрового забезпечення та документообігу належить до сфери його власної відповідальності та не звільняють від обов`язку дотримання процесуальних строків.

За таких умов відсутні підстави вважати, що відповідач був обмежений у реалізації процесуальних прав або перебував у становищі, яке могло б вплинути на повноту, ефективність та своєчасність захисту його прав та інтересів.

Процесуальна бездіяльність відповідача не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом відповідно до вимог процесуального закону.

Докази виникнення обставин непереборної сили, які унеможливили своєчасне звернення Харківської міської ради до суду, в матеріалах справи відсутні, як і докази, що свідчили б про добросовісну реалізацію заявником своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасне подання відзиву на позовну заяву.

14.04.2026 представником позивача подано до суду клопотання про долучення доказів та заяву про виклик свідків.

Протокольною ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14.04.2026 задоволено клопотання представника позивача про долучення доказів та виклик та допит свідків ОСОБА_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_6 ; ОСОБА_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 14.04.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, з підстав, викладених у позові просив про його задоволення.

Представник відповідача - Харківської міської ради у судове засідання не з`явився, про дату та час повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, вислухавши доводи представника позивача, допитавши свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

Позивачу на праві власності належить 2/3 часток квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 09.04.2026 р.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківською міською радою від 06.08.1999 р. № 2А-99-194734, ОСОБА_4 (батько позивачки), ОСОБА_3 (мати позивачки) та ОСОБА_2 (син ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , рідний брат позивачки) належала на праві спільної сумісної власності вказана квартира.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 13.06.2015.

Родинні відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 28.11.2023.

Після смерті ОСОБА_2 позивачка звернулася до нотаріуса із заявами з метою прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05.09.2025 р. № 50/02-31 приватного нотаріуса Деркача О.О.: «На підтвердження прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті матері, як спадкоємця, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, мною, шляхом безпосереднього доступу, була отримана інформація з Реєстру територіальної громади міста Харкова про осіб, які станом на 12.06.2015 (дата смерті матері) року були зареєстровані разом із спадкодавцем, ОСОБА_3 , за адресою її останнього місця проживання: АДРЕСА_1 . Відповідно до інформації з Реєстру територіальної громади міста Харкова за вказаними параметрами запиту відомості відсутні.

Інші документи, які відповідно до п. 3.20 гл. 10 Порядку підтверджують факт постійного проживання спадкоємця, ОСОБА_2 , зі спадкодавцем, ОСОБА_3 , на момент відкриття спадщини, мені подані не були. Отже, у справі відсутні документи, які б свідчили, що ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті матері, ОСОБА_3 .

Таким чином, відсутні підстави для видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру в цілому, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки у спадковій справі відсутні документи, які підтверджують набуття права власності спадкодавця, ОСОБА_2 , на зазначену квартиру».

Відповідно до виписки з амбулаторної карти пацієнта комунального закладу «Харківська міська лікарня № 3» від 09.09.2013 р., адресою ОСОБА_3 є АДРЕСА_1 .

Із заяви ОСОБА_4 до ЖЕУ 19 Київського району м. Харкова від 12.12.1999 вбачається, що ОСОБА_3 отримала у спадок частину будинку по АДРЕСА_1 та переїхала туди разом із дорослим сином ОСОБА_2 , зазначене підтверджується сусідами ОСОБА_4 по сходовому майданчику ОСОБА_7 (буд. АДРЕСА_7 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_8 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_9 ).

На підтвердження факту оплати послуг водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем надано квитанцію та фіскальний чек від 13.12.2017 р.

Відповідно до реєстраційного посвідчення на належну ОСОБА_2 собаку № 002046 від 05.08.2011 р., адресою тварини є АДРЕСА_1 .

Допитаний у судовому засіданні 28.04.2026 свідок ОСОБА_6 повідомив суду, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та постійно проживає за цією адресою з 2011 р. Співвласницею одного з приміщень за вказаною адресою була ОСОБА_3 , яка там постійно проживала разом із сином ОСОБА_2 . Останні два роки життя до 2015 р. ОСОБА_10 тяжко хворіла та постійно була під опікою сина.

Допитана у судовому засіданні 13.05.2026 ОСОБА_5 повідомила суду в період з 2013 по 2016 роки постійно (орієнтовно раз на місяць) приїжджала до своєї бабусі ОСОБА_11 , яка є співвласницею будинку АДРЕСА_1 , друга частина цього будинку належала ОСОБА_3 . ОСОБА_5 бачила, що разом з ОСОБА_12 жив її син ОСОБА_2 , який доглядав за нею до її смерті. ОСОБА_5 та її бабуся спілкувалися дуже часто, оскільки у них був спільний двір. ОСОБА_3 померла у 2015 році, на цей час ОСОБА_2 жив разом з нею.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Факти, що мають юридичний характер - це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Зі змісту позовної заяви вбачається, встановлення такого факту необхідно з метою встановлення права на спадщину та визнання права власності на успадкований нерухомий об`єкт.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Якщо проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Такий правовий висновок щодо застосування судами положень ст. 315 ЦПК України під час розгляду справи про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем у позовному провадженні викладений у постанові Верховного Суду від 29.11.2024 в справі № 691/517/23 (провадження № 61-9240св24).

Відповідно до вимог п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», якщо встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, справа розглядається в позовному провадженні.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Відповідно до ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах ВСУ від 05.12.2007 у справі № 616344св07, постанови пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», постанови пленуму ВСУ від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у справах про спадкування, у разі наявності спору, належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Відтак, належним відповідачем по справі є Харківська міська рада.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 3 ст. 1268 ЦК України, пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З аналізу вказаної норми матеріального права суд зробив висновок, що прийняття спадщини на підставі цієї норми вимагає наявність саме фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 1268 ЦК України у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 18 листопада 2020 року в справі № 523/19010/15-ц, від 02 квітня 2021 року в справі № 191/1808/19, від 28 квітня 2021 року в справі № 204/2707/19, від 21 вересня 2021 року в справі №352/313/18.

Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20, від 09 жовтня 2024 року у справі № 644/4646/23, 05 березня 2025 року у справі № 643/12963/23.

Згідно зі ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 76, ч. 1, 2, 4 ст. 77, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Факт постійного проживання ОСОБА_2 разом зі спадкодавицею ОСОБА_3 , в тому числі на день її смерті, підтверджується письмовими заявами сусідів та колег - ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 ; показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , допитаними у судовому засіданні; випискою з амбулаторної карти пацієнта комунального закладу «Харківська міська лікарня № 3» від 09.09.2013 р., квитанцією та фіскальним чеком від 13.12.2017 р., реєстраційним посвідченням на тварину № НОМЕР_4 від 05.08.2011 р., заявою ОСОБА_4 від 12.12.1999 р.

Відповідно до вимоги ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для встановлення факту постійного спільного проживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем - ОСОБА_3 .

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту постійного спільного проживання зі спадкодавцем - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що на час відкриття спадщини, ОСОБА_2 постійно проживав разом із матір`ю спадкодавицею ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_10

Відповідач: Харківська міська рада - ЄДРПОУ 04059243, юридична адреса: м. Харків, майдан Конституції, 7.

Повний текст рішення складено 20.05.2026.

Суддя С.А.Колесник