Рішення № 136655347, 11.05.2026, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/222/26

Провадження № 2-о/0182/79/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11.05.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Рунчевої О.В.,

секретаря Паламарчук П.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі в порядку окремого позовного провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Виконавчий комітет Нікопольської міської ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,-

В С Т А Н О В И В:

19.01.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, посилаючись на наступні обставини.

На підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 16 липня 1994 року державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Лещинською О.І. за реєстровим №2-2159, ОСОБА_1 належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . ЇЇ право власності на зазначену квартиру було зареєстровано в Нікопольському міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №37 за реєстровим № 16.

В грудні 2025 року заявниця звернулась до Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області з заявою про державну реєстрацію права власності на згадану вище квартиру. Однак, рішенням державного реєстратора №82472647 від 18 грудня 2025 року, їй було відмовлено в проведенні реєстраційних дій, оскільки було виявлено відмінність в написанні прізвища заявниці в правовстановлюючому документі на квартиру та в паспорті громадянина України, а саме згідно Договору купівлі-продажу, посвідченого 16 липня 1994 року її прізвище записано « ОСОБА_2 », а згідно паспорта громадянина України - « ОСОБА_3 ». Дані розбіжності перешкоджають заявниці реалізувати своє право на реєстрацію нерухомого майна.

На підставі викладеного вище, ОСОБА_1 просить суд встановити факт належності їй правовстановлюючого документу Договору купівлі-продажу, посвідченого 16 липня 1994 року державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Лещинською О.І. за реєстровим № 2-2159.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.01.2026 року відкрито провадження у даній справі за правилами окремого позовного провадження та призначено судове засідання (а.с.13).

Сторони в судове засідання не з`явились.

До матеріалів заяви долучено заяву ОСОБА_1 про розгляд справи без її участі, на заявлених вимогах наполягає (а.с.7).

29.04.2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника виконавчого комітету Нікопольської міської ради Ільєнко М.Л. надійшла заява про розгляд справи без участі представника заінтересованої особи, не заперечують проти задоволення заявлених вимог (а.с.16-17).

Згідно з ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

Згідно зі ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, на підставі наступного.

Як встановлено судом, згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 09.07.2010 року Нікопольським МВ УМВС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Полєськ Калінінградської області, рф. Прізвище заявниці на другій сторінці паспорта зазначено російською мовою, як « ОСОБА_4 », місце реєстрації з 11.04.1995 року: АДРЕСА_1 (а.с.8-9).

Квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 16 липня 1994 року державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Лещинською О.І. за реєстровим № 2-2159 (а.с.4-5).

Як вбачається з даного Договору купівлі-продажу, прізвище заявниці (покупця) зазначено українською мовою, як « ОСОБА_2 ».

Разом з тим, право власності на зазначену квартиру було зареєстровано в Нікопольському міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 37 за реєстровим № 16, що підтверджується Реєстровим надписом на цьому ж правовстановлюючому документі, складеним 22 липня 1994 року, згідно якого прізвище власника квартири зазначено російською мовою « ОСОБА_4 ».

В грудні 2025 року заявниця звернулась до Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області із заявою про державну реєстрацію права власності на згадану вище квартиру.

Однак, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_5 №82472647 від 18 грудня 2025 року, заявниці було відмовлено в проведенні реєстраційних дій, оскільки виявлено відмінність в написанні її прізвища в правовстановлюючому документі на квартиру та в паспорті громадянина України, а саме: « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_3 ». Дані розбіжності перешкоджають заявниці реалізувати своє право на реєстрацію нерухомого майна.

Частиною 2 п.5 ст.293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч.1 п.6 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно листа Верховного Суду України «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, громадяни мають право звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте, сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належності громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У суду не викликає сумніву, що Договір купівлі-продажу, посвідчений 16 липня 1994 року державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Лещинською О.І. за реєстровим № 2-2159, належить саме ОСОБА_1 . Даний факт підтверджується наданими суду письмовими доказами, а саме: копією паспорту громадянина України, копією картки фізичної особи-платника податків, копією Договору купівлі-продажу, де співпадають всі анкетні дані заявника ім`я, по батькові, дата народження, а розбіжність в написанні прізвища виникла при різному його перекладі з російської на українську мову.

Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі Постанова) в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 554/3600/19 (провадження № 61-8937св20), від 25 листопада 2020 року у справі № 636/4087/19 (провадження № 61-13847св20), від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19).

Згідно згаданої вище Постанови, суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі прізвище, ім`я, по-батькові якої зазначені в документі не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше. Відповідно до п.12 цієї Постанови, суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв`язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв`язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

З урахуванням наведеного, вимоги ОСОБА_1 за загальним правилом можуть бути предметом розгляду суду у порядку, передбаченому главою 6 розділу IV ЦПК України.

Аналізуючи надані заявницею та досліджені в судовому засіданні письмові докази суд вважає, що юридичний факт, який вона просить встановити, знайшов своє підтвердження, та його об`єктивність не викликає сумнівів у суду. А тому, враховуючи зазначені вище обставини та положення діючого законодавства, приймаючи до уваги, що встановлення даного факту має для заявниці юридичне значення, необхідне для реєстрації її права власності в реєстрі речових прав на нерухоме майно, і в іншому порядку вирішити дане питання вона не має можливості, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні рішення судом у справах окремого провадження, судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст.4,10- 13, 76 81, 263 265, 268, 293, 294,315-319 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Виконавчий комітет Нікопольської міської ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документу задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , правовстановлюючого документу Договору купівлі-продажу, посвідченого 16 липня 1994 року державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Лещинською О.І. за реєстровим № 2-2159, що посвідчує її право власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: О. В. Рунчева