Рішення № 136654902, 19.05.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/10695/24

Провадження № 2/932/3427/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого-судді Потоцької С.С.,

за участю секретаря-Карапиш А.М.,

позивача- ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Терещенко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Дніпровська міська рада про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що є наймачем квартири в гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 на підставі ордеру. Також з нею в ордері зазначені її діти ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . На сьогодні за вказаною адресою у гуртожитку зареєстровані вона. та відповідач ОСОБА_2 . Син ОСОБА_4 не проживає за зазначеною адресою з 01.01.2020 до теперішнього часу. Весь тягар утримання квартири АДРЕСА_2 здійснюється позивачем одноособово. Крім того, у позивача є наміри приватизувати зазначене житлове приміщення, однак реєстрація місця проживання відповідача за вказаною адресою при фактичній відсутності відповідача протягом майже 5 років унеможливлює реалізацію такого права. Вдповідач 4 роки тому повідомив мене про відсутність у нього намірів приймати участь у приватизації зазначеного житлового приміщення. Відповідач не проживає в даній квартирі, фактично мешкає за межами України, не сплачував та не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, його особистих речей в квартирі немає, відповідач квартирою не цікавиться. Просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, оскільки позивач позбавлена можливості оформити субсидію та почати процедуру приватизації зазначеного житлового приміщення.

Ухвалою від 17.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

Протокольною ухвалою від 28.02.2025 до участі у справі залучено як третю особу яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Дніпровську міську раду.

Відповідач позов визнав, надав суду заяву, в якій не заперечував проти задоволення позову.

Третя особа надала пояснення, в яких просила відмовити у задоволенні позову. У поясненнях третя особа вказала, що позивачем не надано належних та достатніх доказів, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 фактично не проживають в зазначеній квартирі, не утримують зазначену квартиру, тобто ствердження, що позивач самостійно утримує квартиру не має документальних підтверджень. Третя особа вважає довідку від 26.08.2024, яка видана адміністрацією міста Торунь (Польща), та акти обстеження домогосподарств від 2024 року, неналежними доказами.

Позивач надала пояснення на заперечення третьої особи, в яких зазначила, що її донька ОСОБА_5 з 22.03.2021 зареєстрована та мешкає в м. Кривому Розі. Що стосується Актів обстеження домогосподарства, то ії не відомо, чому в кожному акті зазначено всі три дати, бо обстеження проводилося тричі в період 2024 року в лютому, травні та серпні і не оформлювалися безпосередньо позивачкою.

Третя особа подала додаткові пояснення, в яких вказала, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів реєстрації та постійного проживання ОСОБА_6 в м. Кривий Ріг та підтвердження родинних звязків..

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, пояснили, що син вже давно переїхав до Польщі на постійне місце проживання, донька знялася з реєстрації та мешкає у м.Кривий Ріг. Вона проживає сама у кімнаті гуртожитку, нарахування комунальних послуг здійснюється за кількістю зареєстрованих осіб. Оскільки вона є пенсіонеркою, тому їй важко сплачувати комунальні послуги, а ще вона моя певні захворювання.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину своєї неявки не повідомив.

Представник третьої особи надав пояснення, які аналогічні поясненням, які викладені письмово.

У судовому засіданні оголошено про перехід до стадії ухвалення рішення, проголошення рішення призначено на 19.05.2026.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Ордеру на житлову площу в гуртожитку комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська серія УП № 33 від 27.06.2016, який виданий на підставі розпорядження Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради від 12.07.2016 № 299 є наймачем кімнати АДРЕСА_3 та має зареєстроване місце проживання за цією адресою, що підтверджується відміткою у паспорті позивача (а.с .5 зв. б., а.с.10).

В ордері від 27.06.2016 зазначений склад сім`ї три особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2

09.08.2016 між КП «Жилсервіс-5» та ОСОБА_1 укладено договір найму житлового приміщення.

У довідці КП «Жилсервіс-5» № 461 про склад сім`ї зазначено, що у кімнаті АДРЕСА_3 зареєстровані дві особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.11).

Відповідно до Актів обстеження домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , які складені мешканцями будинку АДРЕСА_4 та підписи, яких підтверджені директором КП «Жилсервіс-5» С.Карпенком, вказано, що ОСОБА_2 не проживає за зазначеною адресою з 01.01.2020.

На підтвердження факту утримання кімнати позивачем надані платіжні інструкції (а.с.15-18).

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Стаття 71 ЖК України встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців, зокрема, у випадках тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого непроживання.

Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення, як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Аналогічні роз`яснення містяться у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», відповідно до якого у справах про визнання наймача або члена його сім`ї такими, що втратив право користування житловим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Такого правового висновку щодо застосування положень ст.ст. 71,72 ЖК України дійшов і Верховний Суд у постанові від 24.10.2018 року у справі № 490/12384/16-ц та у постанові від 22.11.2018 року у справі № 760/13113/14-ц, що враховуються судом у цій справі відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Під час судового розгляду позивач вказала, що відповідач виїхав на постійне місце проживання до Польщі, там живе та працює, повертатися назад не буде.

Відповідач позов визнав, заперечень щодо обставин непроживання у спірному житлі не вказав.

У закордонному паспорті відповідача міститься відмітка про перетин відповідачем кордону України.

Крім того, у витязі від 17.04.2026 з Реєстру територіальної громади Криворізької міської ради вказано, що ОСОБА_6 з 22.03.2021 зареєстрована у м.Кривий Ріг.

Суд зазначає, що наявність на Актів кількох дат у цьому випадку не робить вказані Акти неналежним доказом непроживання, оскільки містять інформацію про непроживання відповідача у спірному приміщення. Крім того, відповідач не заперечував цього факту.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Процесуальне законодавство, чітко не визначає певні стандарти доказування у цивільному судочинстві. Натомість, судові акти різних національних судових інстанцій (Верховного Суду - справи № 917/1307/18, № 916/2403/18, № 910/18036/17, № 905/2382/17), як і Європейського суду з прав людини і основоположних свобод (рішення по справі «Бендерський проти України») орієнтують судову практику застосовувати, зокрема у цивільному процесі, при оцінці доказів стандарт доказування «баланс ймовірностей» (balance of probabilities), або як його ще називають «переваги більш вагомих доказів» (preponderance of the evidence), що притаманний саме приватно-правовим відносинам. За класичним визначенням цей стандарт тлумачиться як розумний ступінь ймовірності, але менш високий в порівнянні з кримінальною справою.

Саме за цим стандартом доказування «балансу ймовірностей», тягар доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце.

Надані позивачем докази разом у своїй сукупності дають можливість суду зробити висновок, що з високою вірогідністю можна стверджувати, що відповідач у спірній квартирі не проживає без поважних причин понад шість місяців.

Тому суд вважає, що відповідач втратив інтерес до житлового приміщення та не проживає у спірному приміщенні вище 6 місяців.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 47 Конституції України, ст. ст. 9, 64, 71, 72 ЖК України, ст.ст. 4, 12, 81, 141, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 280-283, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Дніпровська міська рада про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням- задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням: кімнатою АДРЕСА_3

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні протягом 30 днів з дня отримання ними копії рішення.

Інформацію щодо справи, яка розглядається, учасники справи можуть отримати на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет - https://court.gov.ua/fair/sud4803/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 адреса: АДРЕСА_1

Дніпровська міська рада, код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: 49000, м. Дніпро, пр Дмитра Яворницького, буд.75;

Представник третьої особи: Терещенко Анастасія Володимирівна, адреса: 49000, м. Дніпро, пр Дмитра Яворницького, буд.75;

Суддя С.С. Потоцька