Ухвала суду № 136654324, 11.05.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/10527/26 2-з/760/182/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 року Суддя Солом`янського районного суду міста Києва Усатова І.А., перевіривши заяву представника позивачів ОСОБА_1 , що діє у своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , що діє у своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 звернувся до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТОЛОКА», Національного авіаційного університету, Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд - УКБ», Товариства з обмеженою відповідальністю «РК Траєкторія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Капітал-Буд», треті особи на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЄВРО-БУД», Товариство з обмеженою відповідальністю «Т ІНВЕСТ», ОСОБА_4 , третя особа на стороні позивачів - ОСОБА_5 про визнання права власності та про витребування майна.

У рамках цього позову ОСОБА_1 , що діє у своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 подав до суду заяву про забезпечення позову по справі № 760/10527/26 в якій просить:

- зупинити продаж арештованої квартири АДРЕСА_1 у рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 від 03.03.2026 на період до винесення рішення по суті справи №760/10527/26;

- заборонити приватному виконавцю Пімаховій Діні Вікторівні вчиняти дії щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 від 03.03.2026 на період до винесення рішення по суті справи №760/10527/26.

В обґрунтування заяви зазначено, що у провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа № 760/10527/26 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі її законного представника ОСОБА_1 до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТОЛОКА», Національного авіаційного університету, КП «Житлоінвестбуд-УКБ», ТОВ «РК Траєкторія», ТОВ «Альфа-Капітал-Буд», треті особи на стороні відповідачів - ТОВ «КОМПАНІЯ ЄВРО-БУД», ТОВ «Т ІНВЕСТ», ОСОБА_4 , третя особа на стороні позивачів - ОСОБА_5 про визнання права власності та витребування майна.

Позивачі посилаються на те, що спірна квартира АДРЕСА_1 , є предметом спору у даній справі, а також перебуває на реалізації в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 03.03.2026, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пімаховою Д.В.

Заявник зазначає, що ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29.04.2026 вже було накладено арешт на спірну квартиру та заборонено ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТОЛОКА» вчиняти будь-які дії щодо користування та розпорядження нею. Разом з тим, на думку заявника, вказані заходи забезпечення позову не усувають ризику реалізації спірної квартири на електронних торгах у межах виконавчого провадження.

У зв`язку із цим заявник просить суд вжити додаткові заходи забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна та заборони приватному виконавцю вчиняти дії щодо звернення стягнення на спірну квартиру до вирішення справи по суті.

Відповідно до частини 1 статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Заява про забезпечення позову розглянута без виклику сторін.

Вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, всебічно з`ясувавши обставини, на які заявник посилається як на підстави вимог своєї заяви, суд приходить до наступного висновку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 Цивільного процесуального кодексу Україна).

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

У постанові Верховного суду України від 25.05.2016 року, прийнятій за результатами розгляду справи №6-605цс16, викладено правову позицію, відповідно до якої, метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення. Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, його метою є вжиття негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Згідно частини першої статті 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частини друга, третя статті 150 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Отже, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не мотивував, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.

Необхідність застосування заходів забезпечення має визначатися фактичними обставинами справи, які свідчитимуть про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Така правова позиція щодо вирішення питання про співмірність забезпечення позову викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року (провадження № 14-729цс19).

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

06.02.2026 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пімаховою Д.В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа № 760/7924/24 від 26.09.2024, виданого Солом`янським районним судом м. Києва про стягнення з Фонду фінансування будівництва (виду А) в особі управителя ТОВ «Фінансова компанія «Толока» на користь ОСОБА_4 заборгованості у розмірі 11 302 200,00 грн.

У межах зазначеного виконавчого провадження приватним виконавцем вчиняються виконавчі дії щодо звернення стягнення на нерухоме майно, яке зареєстроване за ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТОЛОКА», у тому числі на спірну квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3163679880000.

Судом встановлено, що 09.04.2026 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 спірну квартиру виставлено на реалізацію через систему електронних торгів ДП «СЕТАМ», а проведення електронних торгів призначено на 11.05.2026, що підтверджується наданою заявником роздруківкою з офіційного веб-сайту ДП «СЕТАМ».

Таким чином, заявник фактично просить вжити заходи забезпечення позову, які полягатимуть у зупиненні виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання судового рішення, що набрало законної сили, та забороні приватному виконавцю вчиняти дії щодо звернення стягнення на майно у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Водночас забезпечення позову шляхом зупинення реалізації арештованого майна та заборони приватному виконавцю вчиняти виконавчі дії може призвести до безпідставного затягування виконання судового рішення та порушення прав стягувача у виконавчому провадженні.

З огляду на викладені обставини, суд враховує, що ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29.04.2026 року вже вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру та заборони ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТОЛОКА» вчиняти будь-які дії щодо її користування та розпорядження, а в заявленій вимозі відмовлено.

Також суд зазначає, що саме по собі існування спору щодо права власності на нерухоме майно не є безумовною підставою для вжиття додаткових заходів забезпечення позову.

Виходячи з оцінки наведених позивачем обставин щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості та співмірності вимог викладених позивачем у заяві про забезпечення позову, а також враховуючи при цьому співвідношення прав та інтересів сторін та необхідністю дотримання балансу інтересів усіх учасників справи та виконавчого провадження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 149-153, 157, 259-261 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивачів ОСОБА_1 , що діє у своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.А. Усатова