Ухвала суду № 136654267, 24.04.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

_________________

Провадження 8/760/12/26

В справі 760/4880/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

24 квітня 2026 року в місті Києві

Солом`янський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Коробенка С.В.,

за участю секретаря судового засідання Левіцької Н.О.,

представника заявника (боржника) - адвоката Пирогівського В.В.,

представника стягувача - адвоката Вітера В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Пирогівського Володимира Васильовича про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Солом`янського районного суду міста Києва від 28 лютого 2025 року у цивільній справі № 760/4880/25 (провадження № 2-н/760/221/25) за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини.

ІІ. Описова частина

12 січня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пирогівський В.В. звернувся до суду із заявою про перегляд судового наказу Солом`янського районного суду міста Києва від 28 лютого 2025 року у цивільній справі № 760/4880/25 за нововиявленими та виключними обставинами.

Заяву обґрунтовано тим, що зазначеним судовим наказом з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 лютого 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Як зазначає представник заявника, про порушення прав ОСОБА_1 стало достеменно відомо 02 січня 2026 року з отриманої відповіді Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № Н-10246 від 24.12.2025 на адвокатський запит. З цієї відповіді вбачається, що, крім оскаржуваного наказу, щодо заявника наявні ще три судові накази про стягнення аліментів на трьох інших дітей (у справах № 757/3971/25-ц, № 760/2223/25, № 757/9539/25-ц), у тому числі виданих Печерським районним судом міста Києва, кожен з яких встановлює розмір аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу). У сукупності з усіх чотирьох наказів відрахування складає 100% заробітку платника аліментів, що, на думку заявника, порушує положення ст. 128 КЗпП України та ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження" щодо 50%-го обмеження розміру відрахувань.

Представник заявника також посилається на ст. 183 Сімейного кодексу України, яка передбачає, що при стягненні аліментів на двох і більше дітей суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) на їх утримання. Зазначає, що видача чотирьох окремих судових наказів призвела до порушення цього правила та загальних меж стягнення.

Як виключну обставину представник заявника визначає підставу, передбачену п. 1 ч. 3 ст. 423 ЦПК України.

Відтак, представник заявника просить суд скасувати за нововиявленими та виключними обставинами судовий наказ від 28 лютого 2025 року у справі № 760/4880/25 в частині стягнення аліментів на малолітнього сина ОСОБА_3 ; ухвалити нове судове рішення, яким встановити розмір аліментів на дитину у розмірі 1/8 частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 29.01.2026 відкрито провадження за цією заявою.

Представник стягувача - адвокат Вітер В.М. подав до суду письмові заперечення, в яких проти задоволення заяви заперечував, посилаючись, зокрема, на те, що: заявник пропустив тридцятиденний строк звернення із заявою, оскільки з 24.11.2025 мав зареєстрований електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС і міг дізнатися про судові накази; процедура перегляду за нововиявленими обставинами не передбачає повторної оцінки доводів сторін, а спрямована не на усунення судових помилок, а на врахування істотної обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення рішення; недоліки розгляду справи судом не є нововиявленими обставинами в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України; законодавством України встановлено чіткий порядок зменшення розміру визначених судом аліментів - за позовом платника аліментів (ч. 7 ст. 170 ЦПК України, ст. 192 СК України); жодних підстав, визначених ч. 3 ст. 423 ЦПК України, для перегляду за виключними обставинами у заяві не наведено.

Представник заявника у судовому засіданні подану заяву підтримав, просив її задовольнити з наведених у ній підстав.

Представник стягувача заперечував проти задоволення заяви з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та заяви, суд доходить наступних висновків.

ІІІ. Мотивувальна частина

28 лютого 2025 року суддею Солом`янського районного суду міста Києва Коробенком С.В. у справі № 760/4880/25 (провадження № 2-н/760/221/25) розглянуто заяву ОСОБА_2 та видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25.02.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з ч. 2 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Частиною 3 ст. 423 ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення.

Частиною 8 ст. 170 ЦПК України встановлено, що у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами в порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19), пункти 7.4, 7.5, сформульовано правову позицію, згідно з якою процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.

У постанові Верховного Суду від 02.05.2024 у справі № 337/2451/23 (провадження № 61-493св24) викладено правову позицію, згідно з якою для перегляду за нововиявленими обставинами судового наказу про стягнення аліментів такими обставинами є юридичні факти, які існували на час видачі цього наказу та є істотними для розгляду заяви про його видачу, тобто могли вплинути на висновки суду про права й обов`язки заявника та боржника; нововиявленими є також обставини, які виникли після набрання судовим наказом законної сили, але віднесені законом до нововиявлених. Необхідно розрізняти нові докази та докази, які підтверджують нововиявлені обставини. Перші не можуть бути підставою для перегляду судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами, тоді як другі є даними, що підтверджують саме такі обставини.

Застосовуючи наведені положення процесуального закону та правові позиції Верховного Суду до обставин справи, що розглядається, суд виходить з наступного.

Щодо доводів заявника про наявність нововиявлених обставин.

Як убачається зі змісту заяви, нововиявленою обставиною представник заявника фактично вважає видачу чотирма різними заочними рішеннями двох районних судів міста Києва (Печерського та Солом`янського) чотирьох окремих судових наказів про стягнення аліментів на кожну з чотирьох дітей окремо у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), що в сукупності формує 100-відсоткове відрахування із заробітку платника аліментів і, на думку заявника, порушує ст. 183 СК України (визначення єдиної частки при стягненні на двох і більше дітей), ст. 128 КЗпП України та ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження".

Проте наведені заявником обставини за своєю правовою природою не є нововиявленими в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України.

По-перше, сама по собі наявність інших судових наказів, виданих судами на утримання інших дітей заявника, не була юридичним фактом, необхідним для вирішення заяви ОСОБА_2 про видачу судового наказу у справі № 760/4880/25 про стягнення аліментів на одну конкретну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. За наявності формальних передумов, передбачених зазначеною нормою, суд зобов`язаний видати судовий наказ і при цьому, як прямо встановлено ч. 1 ст. 167 ЦПК України, не розглядає обґрунтованості заявлених стягувачем вимог по суті. Судовий наказ від 28.02.2025 у справі № 760/4880/25 на утримання однієї дитини у розмірі 1/4 заробітку (доходу) повністю відповідає диспозиції п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, тобто ухвалений відповідно до вимог процесуального закону.

По-друге, доводи заявника про те, що в сукупності чотири окремі судові накази різних судів призводять до відрахування 100% заробітку та порушують встановлене ст. 128 КЗпП України та ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження" обмеження у 50%, не стосуються законності та обґрунтованості самого судового наказу від 28.02.2025. Ці обставини характеризують правовідносини на стадії примусового виконання чотирьох судових наказів одночасно та регулюються законодавством про виконавче провадження, яке встановлює загальні межі відрахувань із заробітної плати боржника. Обмеження загального розміру всіх відрахувань застосовується органом державної виконавчої служби при здійсненні розрахунку заборгованості та утриманні коштів, а не судом під час видачі судового наказу щодо однієї конкретної дитини.

По-третє, посилання заявника на ст. 183 СК України, згідно з якою при стягненні аліментів на двох і більше дітей суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) на їх утримання, не свідчить про наявність нововиявлених обставин. Наведена норма встановлює правило матеріального права, дотримання якого входило до предмета оцінки суду при розгляді заяви стягувача, що розглядалась судом у порядку наказного провадження, та могло бути предметом судового контролю в порядку, передбаченому ЦПК України для оскарження судових наказів. Доводи заявника про те, що суди двох районних судів міста Києва, видаючи чотири окремі судові накази, не могли знати про наявність поданих заяв щодо інших дітей, по суті зводяться до тверджень про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Як зазначалось вище, згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, недоліки розгляду справи судом, зокрема неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

По-четверте, заявником фактично ставиться питання не про перегляд судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами, а про зменшення розміру визначених судом аліментів, що вбачається зі змісту прохальної частини заяви, в якій представник заявника просить ухвалити нове судове рішення, яким встановити розмір аліментів на дитину ОСОБА_3 у розмірі 1/8 частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 7 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Згідно зі ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, законодавство України встановлює спеціальний і належний процесуальний механізм для перегляду розміру визначених судовим наказом аліментів - пред`явлення позову про зменшення розміру аліментів з дотриманням правил позовного провадження, у тому числі з наданням сторонам можливості брати участь у дослідженні доказів, подавати власні обґрунтування, викликати інших заінтересованих осіб. Використання інституту перегляду за нововиявленими обставинами для досягнення мети, яка за законом досягається іншим, прямо передбаченим способом захисту (позовом про зменшення аліментів), не відповідає призначенню цього процесуального інструменту.

Отже, заявник не довів наявності нововиявлених обставин у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, а тому заява в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо доводів заявника про наявність виключних обставин.

У заяві представник заявника посилається на підставу, передбачену п. 1 ч. 3 ст. 423 ЦПК України - встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Разом з тим у заяві не зазначено жодного рішення Конституційного Суду України, яким був би визнаний неконституційним закон, інший правовий акт чи його окреме положення, застосоване (не застосоване) судом при видачі судового наказу від 28.02.2025 у справі № 760/4880/25. Доказів існування такого рішення Конституційного Суду України до заяви не додано.

Жодної з інших підстав, передбачених ч. 3 ст. 423 ЦПК України (встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення), у заяві також не наведено.

Посилання представника заявника на ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" не є самостійною підставою для перегляду судового рішення за виключними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 423 ЦПК України, оскільки така підстава виникає лише у разі встановлення міжнародною судовою установою порушення Україною міжнародних зобов`язань саме при вирішенні даної справи судом, а не загального посилання на практику ЄСПЛ у інших справах.

Посилання заявника на п. 10-2 Прикінцевих положень Закону України "Про виконавче провадження", ч. 4 ст. 181 Сімейного кодексу України та Порядок стягнення аліментів на дитину (дітей) у разі виїзду одного з батьків для постійного проживання в іноземній державі, з якою не укладено договір про подання правової допомоги, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 року № 1203, стосуються порядку виконання судових рішень щодо стягнення аліментів за межами України, а не підстав для скасування судового наказу за нововиявленими чи виключними обставинами.

За наведених обставин жодна з підстав, визначених ч. 2 та ч. 3 ст. 423 ЦПК України, у заяві не знайшла свого підтвердження, у зв`язку з чим заява представника ОСОБА_1 - адвоката Пирогівського В.В. про перегляд за нововиявленими та виключними обставинами судового наказу Солом`янського районного суду міста Києва від 28.02.2025 у цивільній справі № 760/4880/25 задоволенню не підлягає.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що відмова в задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими та виключними обставинами не позбавляє ОСОБА_1 права звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів у порядку, встановленому ч. 7 ст. 170 ЦПК України та ст. 192 СК України, а також права ініціювати перед органами державної виконавчої служби вирішення питання про дотримання встановлених законом меж відрахувань із заробітної плати (доходу) при одночасному виконанні декількох виконавчих документів про стягнення аліментів.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 161, 167, 170, 423, 424, 425, 427, 429 Цивільного процесуального кодексу України, суд ухвалив:

1. У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Пирогівського Володимира Васильовича про перегляд за нововиявленими та виключними обставинами судового наказу Солом`янського районного суду міста Києва від 28 лютого 2025 року у цивільній справі № 760/4880/25 (провадження № 2-н/760/221/25) - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Суддя: