Ухвала суду № 136653706, 15.05.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/809/26

Справа № 754/6817/26

У Х В А Л А

Іменем України

15 травня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчого судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12024100000000759 від 25.06.2024 року стосовно:

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.2 ст.317, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307,ч.4 ст.28 ч.3 ст.311 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Попасна, Луганської обл., українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , такий що не має судимостей,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.2 ст.317, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307,ч.4 ст.28 ч.3 ст.311 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч.4 ст. 28 ч.2 ст. 317, ч.4 ст. 28 ч.3 ст. 307, ч.4 ст.28 ч.3 ст. 311 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч.4 ст. 28 ч.2 ст. 317, ч.4 ст. 28 ч.3 ст. 307, ч.4 ст. 28 ч.3 ст. 311 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_7 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч.4 ст. 28 ч.2 ст. 317, ч.4 ст. 28 ч.3 ст. 307, ч.4 ст. 28 ч.3 ст. 311 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч.4 ст. 28 ч.2 ст. 317, ч.4 ст. 28 ч.3 ст. 307, ч.4 ст. 28 ч.3 ст. 311 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_8 , такого, що не має судимостей,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч.4 ст. 28 ч.2 ст.317, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.4 ст.28 ч.3 ст. 311, ч.1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця м. Житомир, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_9 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_10 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч.5 ст. 27 ч.4 ст. 28 ч.2 ст. 317, ч.5 ст. 27 ч.4 ст. 28 ч.3 ст. 307, ч.5 ст. 27 ч.4 ст. 28 ч.3 ст. 311, ч.1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженця с. Цикова, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької обл., українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_11 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_12 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч.4 ст. 28 ч.2 ст. 317, ч.4 ст. 28 ч.3 ст. 307, ч.4 ст. 28 ч.3 ст. 311 КК України,

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_13 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч.4 ст. 28 ч.3 ст.307, ч.1 ст. 309 КК України,

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_14 , раніше судимого:

- 20.03.2000 року вироком Подільського районного суду м. Києва за ч.3 ст. 140, ч.3 ст. 142, ч.1 ст. 222 КК України (в редакції 1960 року), притягнутий до кримінальної відповідальності:

-обвинувальний акт стосовно якого за ч.2 ст. 187 КК України направлено 28.02.2015 до Подільського районного суду м. Києва для розгляду по суті,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч.4 ст. 28 ч.2 ст. 317, ч.4 ст. 28 ч.3 ст. 307, ч.4 ст. 28 ч.3 ст. 311 КК України

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , уродженця рф, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_15 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_16 , раніше судимого:

- 22.02.2022 року вироком Бориспільського міського суду Київської обл. за ч.1 ст. 309 КК України,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч.4 ст. 28 ч.2 ст. 317, ч.4 ст. 28 ч.3 ст. 307, ч.4 ст. 28 ч.3 ст. 311 КК України,

за участю сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_15 ,

сторони захисту: обвинувачених: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14

захисників: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12024100000000759 від 25.06.2024 року стосовно обвинувачених: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , кожного, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.2 ст.317, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.4 ст.28 ч.3 ст.311 КК України; ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , кожного, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч.4 ст. 28 ч.2 ст. 317, ч.4 ст. 28 ч.3 ст. 307, ч.4 ст.28 ч.3 ст. 311 КК України; ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч.5 ст.27 ч.4 ст.28 ч.2 ст. 317, ч.5 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.5 ст. 27 ч.4 ст.28 ч.3 ст. 311, ч.1 ст. 263 КК України; ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч.4 ст. 28 ч.2 ст.317, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.4 ст.28 ч.3 ст. 311, ч.1 ст. 263 КК України; ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч.4 ст. 28 ч.3 ст.307, ч.1 ст. 309 КК України.

Прокурор заявив клопотання про продовження ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Клопотання мотивує тим, що запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, обрані стосовно обвинувачених слідчими суддями Голосіївського районного суду м. Києва під час досудового розслідування, закінчуються у обвинуваченого ОСОБА_7 - 23.05.2026, у обвинуваченого ОСОБА_11 - 24.05.2026, у обвинуваченого ОСОБА_10 - 24.05.2026, у обвинуваченого ОСОБА_12 - 22.05.2026.

Між тим, продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме ризики того, що обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність настання подальшого покарання, можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому прокурор заявив клопотання про продовження: ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначення застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб; ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначення застави у розмірі, передбаченому КПК; ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави у 200 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб; ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_23 заперечував проти задоволення клопотання та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Зазначив, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину, проживає разом із дружиною. Зазначені прокурором ризики не доведені, що виключає застосування будь-яких запобіжних заходів.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку захисника, та просив обрати йому запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Інші учасники судового провадження зі сторони захисту підтримали позицію захисника ОСОБА_23 та обвинуваченого ОСОБА_7 .

Захисник ОСОБА_24 , висловлюючи свою думку щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно його підзахисного обвинуваченого ОСОБА_11 , заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив визначити альтернативний запобіжний у вигляді внесення застави в мінімальному розмірі. Захисник звертав увагу на недоведеність заявлених прокурором ризиків, наполягав на необґрунтованості обвинувачення. Стверджував, що ОСОБА_11 не має наміру переховуватися від суду та впливати на свідків у кримінальному провадженні, має міцні соціальні зв`язки, родину - непрацездатну маму, раніше не судимий. Просив також врахувати стан здоров`я ОСОБА_11 , а саме захворювання серця. На підтвердження свого виступу надав відповідні довідки.

Висловлюючи свою думку щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно іншого його підзахисного - обвинуваченого ОСОБА_10 , адвокат ОСОБА_24 також заперечував проти задоволення клопотання про продовження тримання під вартою та просив застосувати запобіжний захід не пов`язаний із позбавленням волі, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту. Просив врахувати, що ОСОБА_10 обвинувачується лише у пособництві у вчиненні інкримінованих іншим обвинуваченим злочинах. При цьому обвинувачення належним чином не обґрунтовано. Захисник просив врахувати особу ОСОБА_10 , який раніше не судимий, одружений, виховує сімох неповнолітніх дітей, четверо з яких є малолітніми; має відзнаки і нагороди за службу в НПУ.

Обвинувачені ОСОБА_11 та ОСОБА_10 підтримали позицію свого захисника ОСОБА_24 .

Інші учасники судового провадження зі сторони захисту підтримали позицію захисника ОСОБА_24 та обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .

Захисник обвинуваченого ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_21 також заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив застосувати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою. Звертав увагу на те, що ризики, які існували під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, після направлення обвинувального акта в суд вже втратили свою актуальність. Просив врахувати особу обвинуваченого ОСОБА_12 , який за місцем проживання характеризується позитивно, користується повагою сусідів, що підтверджується підписаною сусідами характеристикою. ОСОБА_12 має міцні соціальні зв`язки - дружину і маму похилого віку, яка страждає на важку форму цукрового діабету 2 типу і потребує відповідного догляду, - на підтвердження чого адвокат надав відповідні документи.

Обвинувачений ОСОБА_12 захисника підтримав та просив застосувати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Інші учасники судового провадження зі сторони захисту підтримали позицію захисника ОСОБА_21 та обвинуваченого ОСОБА_12 .

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження, приходить до такого висновку.

Запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали суду.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

В порядку даної норми КПК України прокурор звернувся до суду з клопотаннями про продовження запобіжних заходів у виді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 .

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Нормою ч.5 ст. 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Розглядаючи дані клопотання, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (рішення у справі «Летельє проти Франції»).

Так, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК.

Відповідно до вимог пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилався прокурор у клопотанні про продовження строку запобіжного заходу та позицію захисту, суд приходить до такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу, в тому числі його продовження, ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 обвинувачуються у вчиненні злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України, класифікуються як тяжкі та особливо тяжкі, і за які, у тому числі, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

При цьому, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства (рішення ЄСПЛ у справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993). Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» (рішення ЄСПЛ «Ілійков проти Болгарії»).

Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинувачених переховуватися від суду.

Ризик переховування від правосуддя, суд також оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої поведінки обвинувачених (сімейного стану, роботи, місця проживання, засобів до існування) і приходить до висновку, що ризик переховуватися залишається досить актуальним, зважаючи на особистість обвинувачених та тяжкість ймовірного покарання за ч.3 ст.307 КК України, санкція статті якої передбачає покарання від 9 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Таким чином, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування обвинувачених від суду, який продовжує існувати.

Щодо ризику впливати на свідків, то суд враховує, що обвинуваченим відомі персональні дані свідків у даному кримінальному провадженні і місце їх проживання, що свідчить про високу ймовірність ризику незаконного впливу на свідків з метою схиляння їх до зміни своїх показань або відмови від свідчень.

Також суддя зауважує, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання судом показань. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Отже, на даний час продовжує існувати загроза того, що обвинувачені можуть здійснити дії, спрямовані на вплив у позапроцесуальний спосіб на свідків з метою схиляння їх до дачі неправдивих показань задля уникнення кримінальної відповідальності.

Оцінюючи наявність ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, суд враховує, спосіб та обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 злочинів, а також суть кримінальних правопорушень, у яких вони обвинувачуються, та те, що обвинувачені не мають постійного джерела доходу, не працюють, тому на переконання суду ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються, є також доведеними.

Щодо інших запобіжних заходів, то на думку суду, лише запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе запобігти вищевказаним встановленим ризикам, оскільки застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів, таких як особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, будуть недостатніми для запобігання зазначеним ризикам, так як, виходячи зі змісту ст. ст. 179, 180, 181, 182 КПК України, вони не позбавляють у повній мірі обвинувачених можливості вільно пересуватися, впливати на свідків, вчиняти протиправні дії.

Прокурором доведено те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам.

Беручи до уваги все вищенаведене, є обґрунтовані підстави вважати, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених, виконання ними процесуальних обов`язків.

Крім того, будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених, на даному етапі не встановлено та стороною захисту не доведено.

Обставини, які зазначені обвинуваченими та захисниками, не можуть бути підставою для відмови в продовження строку тримання під вартою, оскільки на даному етапі кримінального провадження, яке перебуває лише на стадії підготовчого судового розгляду, вони не виключають наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Отже прокурором доведені обставини, передбачені п.1-3 ч.1 ст. 194 КПК України.

Суд також враховує правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року, згідно з якою продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 обвинувачуються у вчиненні злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що на переконання суду, свідчить про високий ступінь суспільної небезпечності обвинувачених.

Щодо альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави

Так, відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених цим Кодексом.

Вимогами ч.4 ст. 183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Із зазначеного слідує, що вирішення питання про можливість чи неможливість застосування альтернативного запобіжного заходу за наведених обставин належить до дискреційних повноважень суду.

При цьому, на переконання суду, якщо притримуватись тієї думки, що під час чергового вирішення питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд не має права розглядати питання щодо розміру застави, необхідно буде визнати, що таке тримання під вартою особи перетворюється для неї на безальтернативний запобіжний захід.

Отже, задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити також й обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_11 розмір застави, оскільки вони притягаються до кримінальної відповідальності вперше, мають визначене місце реєстрації та проживання.

Відповідно до ч.4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Крім того, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, застава, передбачена в статті 5 § 3 Європейської Конвенції, призначена забезпечити лише належну процесуальну поведінку особи, а не відшкодування збитку. Таким чином, сума застави повинна визначатися даними про особу, щодо якої обирається застава, її особистістю, добробутом, тобто, тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання ухилитися від органів досудового розслідування та суду чи виконання процесуальних рішень.

Таким чином, дотримуючись вимог міжнародного та національного законодавства, враховуючи тяжкість та обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , з урахуванням майнового стану обвинувачених, суд вважає, що застава для кожного з них в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинувачених.

Щодо розміру застави обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_12 суд звертає увагу на таке.

Так, суд враховує, що ухвалами слідчих суддів Голосіївського районного суду м. Києва від 26.03.2026 та 24.03.2026 про продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , відповідно, було визначено заставу, як альтернативний запобіжний захід, у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб ОСОБА_10 та у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб ОСОБА_12 , яку, однак, обвинувачені не сплатили та залишились під вартою.

Виходячи з практики ЄСПЛ, ключовим є призначення застави саме для забезпечення явки, а не як форми покарання. Гарантія спрямована насамперед на забезпечення присутності обвинуваченого під час судового розгляду, а не на відшкодування шкоди чи завданих збитків. Застава не може розглядатися як спосіб покарання - її мета суто процесуальна.

Також важливо, щоб застава виступала як реальна альтернатива триманню під вартою. Розмір застави має визначатися так, щоб її внесення було реальним та посильним для обвинуваченого. Суд зобов`язаний врахувати майновий стан, дохід, сімейні обставини, зокрема наявність утриманців, та інші дані про особу. Застава не повинна стати формальністю - вона мусить реально заміняти собою тримання під вартою з урахуванням можливостей особи її внести.

Не менш важливими є принцип пропорційності та відсутність надмірного тягаря. Між розміром застави і метою, яку вона покликана забезпечити, має існувати розумна пропорційність.

У справі «Гафа проти Мальти» ЄСПЛ наголосив, що розмір застави має визначатися з урахуванням матеріального становища обвинуваченого. Якщо особа залишається під вартою через неспроможність внести визначену суму, це свідчить про те, що національні органи не забезпечили ефективну реалізацію права на свободу. Непомірна застава фактично стає продовженням арешту. Суд зобов`язаний проявляти «особливу ретельність» при визначенні суми, щоб право на звільнення під заставу не було ілюзорним.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативою у вигляді внесення застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб ОСОБА_10 та 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб ОСОБА_12 , суд, з огляду на майновий стан обвинувачених, відсутність офіційної роботи, вважає такий розмір застави надмірним.

На переконання суду необхідною та достатньою буде застава у розмірі:

ОСОБА_10 -80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб,

ОСОБА_12 - 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, - оскільки внесення застави саме в таких розмірах зможе гарантувати виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків, а також відповідає розміру застави, визначеному п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, для даного виду кримінального правопорушення.

Застосовуючи щодо обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, який може бути внесений протягом дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне покласти на обвинувачених обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.182, 183, 194, 199, 314, 315 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів у виді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 - задовольнити частково.

1. Продовжити обраний ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, а саме до 13 липня 2026 року, включно.

Визначити заставу у сумі 266 240 грн., що становить 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим ОСОБА_7 , так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Обвинувачений ОСОБА_7 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в цій ухвалі, протягом її дії в частині запобіжного заходу.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати на виклики до суду; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання та/або роботи; утриматись від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

Термін дії обов`язків, покладених судом на ОСОБА_7 у разі внесення застави, визначити до 13 липня 2026 року.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_7 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

2. Продовжити обраний ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, а саме до 13 липня 2026 року, включно.

Визначити заставу у сумі 266 240 грн., що становить 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим ОСОБА_11 , так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Обвинувачений ОСОБА_11 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в цій ухвалі, протягом її дії в частині запобіжного заходу.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_11 у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати на виклики до суду; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання та/або роботи; утриматись від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

Термін дії обов`язків, покладених судом на ОСОБА_11 у разі внесення застави визначити до 13 липня 2026 року.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_11 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

3. Продовжити обраний ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, а саме до 13 липня 2026 року, включно.

Визначити заставу у сумі 266 240 грн., що становить 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим ОСОБА_10 , так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Обвинувачений ОСОБА_10 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в цій ухвалі, протягом її дії в частині запобіжного заходу.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_10 у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати на виклики до суду; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання та/або роботи; утриматись від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

Термін дії обов`язків, покладених судом на ОСОБА_10 у разі внесення застави визначити до 13 липня 2026 року.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_10 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

4. Продовжити обраний ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, а саме до 13 липня 2026 року, включно.

Визначити заставу у сумі 266 240 грн., що становить 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим ОСОБА_12 , так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Обвинувачений ОСОБА_12 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в цій ухвалі, протягом її дії в частині запобіжного заходу.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_12 у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати на виклики до суду; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання та/або роботи; утриматись від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

Термін дії обов`язків, покладених судом на ОСОБА_12 у разі внесення застави визначити до 13 липня 2026 року.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_12 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Застава обвинуваченими (заставодавцями) може бути внесена на наступний депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві: Код ЄДРПОУ 26268059, МФО 820172, банк: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA128201720355259002001012089.

Роз`яснити обвинуваченим, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинувачених з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачені зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченими в той же строк з моменту вручення їм копії ухвали.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченим.

Повний текст ухвали проголошено 19 травня 2026 року о 16 годині 30 хвилин

Головуючий: ОСОБА_1