Рішення № 136653649, 18.05.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/91/26

провадження № 2/753/2882/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва у складі судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Гайової С.Г., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Рощиної М.О., розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року адвокат Рощина Марія Олексіївна в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частки двокімнатної квартири АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частки двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», звернулась до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про державну реєстрацію речових прав на вказану квартиру, однак 30 квітня 2025 року рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 № 78658250 у проведенні реєстраційних дій було відмовлено з тих підстав, що згідно з інформаційною довідкою КВ-2024 № 40677 від 20 листопада 2024 року, виданою Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», право власності на квартиру АДРЕСА_2 - не зареєстроване. У відповідь на адвокатський запит підстав відсутності в Комунальному підприємстві Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» інформації про речові права, надійшла відповідь з якої вбачається, що реєстрацію свідоцтва було скасовано на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 січня 2002 року.

Водночас, як вказують позивачі, ухвалою Верховного Суду України від 12 грудня 2002 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 грудня 2001 року та додаткове рішення цього ж суду від 09 січня 2002 року було скасовано, а справу направлено на новий розгляд. В подальшому рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16 квітня 2003 року у задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено, однак питання про поворот виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 грудня 2001 року та додаткового рішення цього ж суду від 09 січня 2002 року судом не вирішені.

Відтак, позивачі вказують, що зважаючи на формальну відповідність дій державного реєстратора вимогам закону, єдиним способом захистити їх права є звернення до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 січня 2026 року позовну заяву було передано для розгляду судді Якусику О.В.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 26 січня 2026 року позовну заяву залишено без руху.

02 лютого 2026 року позивача надійшла заява про усунення недоліків.

04 лютого 2026 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач зазначає, що після подання позовної заяви він виявив технічну описку (опечатку) в прохальній частині позовної заяви, зокрема, замість зазначення часток у спільній частковій власності позивачів - двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , проставлений спеціальний символ «?», у зв`язку з викладеним, просить вважати правильною таку редакцію прохальної частини позовної заяви:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки двокімнатної квартири АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частки двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 10 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 31 березня 2026 року.

31 березня 2026 року представник позивачів подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 31 березня 2026 року підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 16 квітня 2026 року.

16 квітня 2026 року розгляд справи відкладено на 07 травня 2026 року.

Відповідач у судові засідання не прибув, явку уповноважених представників не забезпечив, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов таких висновків.

Як слідує з матеріалів справи, на підставі спільного рішення Дарницької районної державної адміністрації м. Києва та профспілкового комітету Київської гідрогеолого-меліоративної експедиції від 27 лютого 2001 року ОСОБА_1 видано ордер № 023517 серії Б від 28 квітня 2001 року на житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_2 .

07 вересня 2001 року Відділом приватизації державного житлового фонду Харківської районної державної адміністрації міста Києва видано свідоцтво про право власності на житло, згідно з яким квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1 ) та ОСОБА_6 .

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 грудня 2001 року у справі 6-7373кс02 визнано недійсним спільне рішення адміністрації та профкому Київської гідрогеолого-меліоративної експедиції щодо надання квартири ОСОБА_1 і визнано недійсним ордер на жиле приміщення. Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 січня 2002 року у справі 6-7373кс02 на виконання вищезазначеного рішення вирішено виселити зазначених в ордері осіб із спірної квартири в житлове приміщення, яке вони займали раніше. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру.

Ухвалою Верховного Суду України від 25 червня 2002 року, виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 грудня 2001 року та додаткового рішення цього ж суду від 09 січня 2002 року у справі у справі 6-7373кс02 - зупинено до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду України від 12 грудня 2002 року, касаційні скарги ОСОБА_1 , адміністрації та профспілкового комітету Київської гідрогеолого-меліоративної експедиції та Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації задоволено. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 грудня 2001 року та додаткове рішення цього ж суду від 09 січня 2002 року скасовано, справу направлено на новий розгляд

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16 квітня 2003 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Питання про поворот виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 грудня 2001 року та додаткового рішення цього ж суду від 09 січня 2002 року в резолютивній частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 квітня 2003 року не вирішувалося.

15 квітня 2025 року ОСОБА_1 в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», звернулась до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про державну реєстрацію речових прав на квартиру.

30 квітня 2025 року рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 № 78658250 в проведенні реєстраційних дій було відмовлено.

Підставою для відмови стала інформаційна довідка КВ-2024 № 40677 від 20 листопада 2024 року, видана Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» про те, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 - не зареєстроване.

У відповідь на адвокатський запит щодо підстав відсутності в Комунальному підприємстві Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» інформації про речові права, бюро відповіло, що реєстрацію свідоцтва було скасовано на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 січня 2002 року.

Таким чином, зважаючи на неможливість зареєструвати у встановленому порядку речові права на належне позивачам майно, вони звернулися до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

Як встановлено частиною першою статті 15, частиною першою, другою статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості реалізувати своє цивільне право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17.

Відповідно до положень статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною п`ятою статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно з статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюються або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За обставинами цієї справи позивачі набули право власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставах, встановлених законодавством, однак позбавлені можливості зареєструвати своє право власності у зв`язку з відсутністю у Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» технічної можливості поновити раніше внесений запис про право власності.

Отже, враховуючи, що право на нерухоме майно виникло у позивачів на підставах, передбачених законом, однак позивачі позбавлені можливості оформити у встановленому порядку права на це майно, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог і визнання за позивачами права власності по 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 за кожним.

Керуючись статтями 12-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частки двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_4 ; РНОКПП невідомий).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 18 травня 2026 року.

Суддя Олександр ЯКУСИК