Рішення № 136653530, 19.05.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/31671/25

Провадження № 2/752/3410/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 травня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді - Машкевич К.В., за участю секретаря - Касаткіної А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом і просить стягнути з відповідачки 30424,99 грн заборгованості за кредитним договором.

Посилається в позові на те, що 01 липня 2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та відповідачем був укладений Кредитний договір № 145195 на суму 35295,00 грн.

Договір був вчинений у формі електронного документа з використанням електронного підпису відповідно до Правил надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною договору.

Позичальник приєднався до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний Кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом f9c3080c, що відповідно до вимог законодавства є належним та допустимим доказом укладення правочину між сторонами.

На виконання умов кредитного договору, 01 липня 2024 року первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_4 відповідача.

06 лютого 2025 року між первісним кредитором та позивачем укладено Договір факторингу № 06022025, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.

В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору виникла заборгованість у розмірі 30 424,99 грн, яка складається з:

29 414,95 грн. - заборгованість по тілу кредиту;

10,04 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом;

1 000,00 грн. - заборгованість по комісії.

Виходячи з цього, невиконання відповідачем умов кредитного договору, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 22 грудня 2025 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 31 грудня 2025 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 31 грудня 2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження.

Конверт з документами, які направлялися на зазначену відповідачем адресу при укладенні договору, повернувся до суду в зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Крім того, відповідач повідомлявся, про розгляд справи шляхом опублікування оголошення на офіційному сайті судової влади, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

Відповідачу був наданий строк для надання відзиву.

Відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов`язується надати грошові кошти/кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що 01 липня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та відповідачем був укладений Кредитний договір №145195 на 365 календарних днів по 01 липня 2025 року.

Відповідно до п. 2.2.1. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 35295.00 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 29996.68 грн. для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №139882 від 10.05.2024 укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 4.07 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті у розмірі 5294.25 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10 % річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний. (пункт 2.3 договору).

Комісія за надання кредиту складає 5 294,25 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 15,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту,якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісіїза надання кредиту не може бути змінено.

Відповідно до пункту 2.9.1 договору орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (сума загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом) складає 40620.45 грн.

Договір був вчинений у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора відповідно до Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

Належність банківської картки з вказаними реквізитами відповідачу підтверджується інформацією АТ «Приватбанк», від 27 березня 2026 року за № 21361, витребуваної за ухвалою суду.

06 лютого 2025 року між первісним кредитором та позивачем укладено Договір факторингу № 06022025, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.

Станом на час звернення до суду заборгованість за договором відповідачем не погашена.

Загальна сума заборгованості на момент звернення до суду становить 30424,99 грн, з яких 29414,95 грн- заборгованість по кредиту; 10,04 грн. заборгованість по несплаченим відсотка за користування кредитом; 1000,00 грн. заборгованість по комісії.

Звертаючись до суду, позивач зазначив, що після укладення договорів факторингу відповідач будь-яких дій, направлених на виконання умов укладеного кредитного договору, не вчинив, заборгованість не погасив.

Відповідач, не подавши до суду відзив, вказаних обставин не спростував, доказів виконання грошового зобов`язання за умовами укладеного договору не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку; він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Таким чином, уклавши договір на умовах, викладених у ньому, відповідач, як позичальник, тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

З матеріалів справи вбачається, що укладений з відповідачем кредитний договір відповідає вимогам закону, умови договору з боку кредитодавця виконані, грошові кошти відповідачу надані.

В свою чергу, відповідач умови договору не виконує, в зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене вище, неналежне виконання відповідачкою умов кредитного договору, що привело до виникнення заборгованості, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладються на відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що при встановленні розміру гонорару адвоката враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Звертаючись до суду, позивач надав Договір про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року, укладений з Адвокатським бюро «Соломко та партнери», та Додаткову угоду до нього №25770859601.

Відповідно до Акту прийому-передачі наданих послуг від 25 листопада 2025 року позивачу було надано правових послуг на 7 000, 00 грн., а саме:

-складанн позовної заяви до позичальника ОСОБА_1 , 2 год. -5000,00 грн.

-вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника ОСОБА_1 , 2 год.- 1000,00 грн.

- підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором №145195 від 01 липня 2024 року, 1 год. -500,00 грн.

-підготовка та подача клопотання про отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором №145195 від 01 липня 2024 року, 1 год. - 500,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач з будь-якими заявами до суду щодо неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу не зверталася.

Суд враховує, що справа розглядалася судом у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Враховуючи викладене вище, предмет спору сторін, що вказана категорія справ не є складною та існує чисельна усталена судова практика, що відповідно не потребує значного часу для професійного адвоката для складання позовної заяви, враховуючи її зміст, обґрунтування, викладені обставини, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу та складність даної справи, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн., підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 3, 6, 11,15, 16, 205, 207,512, 513, 514, 517,525-526, 536, 610, 611, 626- 629, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, Законом України « Про електронну комерцію», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 30424,99 грн. заборгованості, 2 000, 00 грн витрат на правничу допомогу та 2 422, 40 грн судового збору.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», адреса: 01133 м. Київ вул. бул. Лесі Українки, 34, оф. 333, ЄДРПОУ: 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: К.В.Машкевич