Рішення № 136652461, 07.05.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №466/388/26

Провадження №2/461/1930/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року м. Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Чубей К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Олешко Тарас Орестович, звернулася до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» та ОСОБА_2 , в якому просить: стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 57 881,87 грн. страхової виплати; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн. моральної шкоди; судові витрати покласти на відповідачів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, покликається на те, що 02 липня 2025 року о 21:23 год у м. Львові по вул. Сихівській, біля будинку №30, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Volkswagen Tiguan», номерний знак НОМЕР_1 , порушив Правила дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення із автомобілем «Volvo V50», номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 , заподіявши збитків. Оскільки відповідач ОСОБА_2 свою вину беззаперечно визнав в повному обсязі, учасники дорожньо-транспортної пригоди прийняли рішення про складення спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол). Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №228465593 у ПАТ «НАСК «ОРАНТА». Страхова сума, визначена полісом страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №228465593 за шкоду заподіяну майну, становить 250 000,00 грн. на одного потерпілого. Відповідно до листа № 09-02-22/6344 від 25 липня 2025 року ПАТ «НАСК «ОРАНТА» прийнято рішення про страхову виплату у сумі 35 269,92 грн., згідно страхового акту №ОЦВ-25-13-21848/1. Перерахування коштів проведено на банківський рахунок ОСОБА_1 25 липня 2025 року. Відповідно до звіту автотоварознавчого дослідження №2304/25 від 28 липня 2025 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volvo V50», номерний знак НОМЕР_2 , складає 93 151,79 грн. Отже, залишається частина невиплаченого страхового відшкодування в сумі 57 881,87 грн. (93 151,79 грн. - 35 269,92 грн.). 22 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» із заявою-претензією про доплату страхового відшкодування. У відповідь на вищенаведену заяву ПАТ «НАСК «ОРАНТА» листом №09-02-17/10497 від 04 вересня 2025 року повідомила про відсутність підстав доплати страхового відшкодування. З рішенням про відмову у страховій виплаті позивач не погоджується, вважає його незаконним, оскільки внаслідок страхового випадку ПАТ «НАСК «ОРАНТА» не виконано в повному обсязі зобов`язань щодо страхової виплати. Крім того, позивач вважає, що протиправність поведінки відповідача ОСОБА_2 , внаслідок якої спричинено пошкодження майна ОСОБА_1 , є підставою для відшкодування моральної шкоди. Позивач оцінює завдану їй моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн., виходячи з того, що належний їй автомобіль було пошкоджено внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_2 , у зв`язку з цим позивач та члени її сім`ї на період проведення відновлювального ремонту були позбавлені можливості користуватися транспортним засобом для реалізації своїх робочих та особистих потреб, пов`язаних із пересуванням. Зокрема, станом на теперішній час право ОСОБА_1 у повному обсязі не відновлено у зв`язку з відмовою у доплаті страхового відшкодування, у користуванні позивача іншого автомобіля немає та сам по собі факт пошкодження дороговартісного майна спричинив занепокоєння та додаткові турботи, пов`язані з необхідністю відновлення порушеного права. Крім того, у відповідності до п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивач заявила попередній розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, які складаються із судового збору у розмірі 1064,20 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн. Просить позов задоволити.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 02.02.2026 справу передано за підсудністю на розгляд до Галицького районного суду м. Львова.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2026 визначено головуючого суддю Зубачик Н.Б.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 06.03.2026 відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (повідомлення) сторін (у письмовому провадженні).

30.03.2026 представник Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» Ходонович П.М. через Електронний суд подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що ПАТ «НАСК «ОРАНТА»не визнає позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди, оскільки вважає їх необґрунтованими та такими, що суперечать нормам спеціального законодавства, що регулює спірні правовідносини. В процесі врегулювання страхового випадку, з метою визначення об`єктивної та законної вартості відновлювального ремонту, страховиком було складено Ремонтну калькуляцію №21848 від 21.07.2025 з використанням ліцензованого програмно-технічного комплексу Audatex. За результатами даного розрахунку встановлено, що пошкоджені елементи транспортного засобу позивача (крило переднє ліве, двері передні ліві) підлягають відновленню шляхом ремонту, а не обов`язковій заміні на нові деталі. Відповідно до складеної калькуляції, вартість необхідних ремонтних та фарбувальних робіт склала 35 269,92 грн. і ця сума була перерахована на особистий рахунок позивача в повному обсязі. Отже, страховик добросовісно та в межах, визначених спеціальним законодавством, виконав свій обов`язок, відтак будь-які вимоги ОСОБА_1 про стягнення доплати матеріальної шкоди є безпідставними та не підлягають задоволенню. Крім того, наданий позивачем висновок експерта №2304/25 від 28.07.2025 не може вважатися належним доказом розміру страхового відшкодування, оскільки розрахунок у ньому суперечить принципам відновлення майна та положенням Методики товарознавчої експертизи. Зокрема, експерт на замовлення позивача безпідставно обрав найрадикальніший метод відновлення - повну заміну деталей, які за характером пошкоджень підлягають ремонту, що прямо суперечить принципу економічної доцільності, звіт про оцінку містить очевидні суперечності та включає витрати на елементи, які не мають відношення до даної ДТП. Також звертає увагу, що висновок експерта, на якому ґрунтуються позовні вимоги, містить розрахунок вартості відновлювального ремонту з повним нарахуванням ПДВ на всі складові, включаючи запасні частини, що суперечить алгоритму, визначеному статтею 27 Закону №3720-IX, та призводить до штучного, протиправного завищення ціни позову. Крім того, вважає вимогу позивача про стягнення вартості заміни лівого дзеркала заднього виду в розмірі 10 563,42 грн. повністю необґрунтованою та такою, що заявлена з грубим порушенням процедури врегулювання страхового випадку, визначеної законом та погодженої сторонами під час первинного огляду транспортного засобу, оскільки ОСОБА_1 не зверталася до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» із заявою про проведення додаткового огляду та не викликала представника страховика для фіксації прихованих дефектів дзеркала після його демонтажу. Відтак, просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА». Крім того, представник заявив клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у випадку задоволення позовних вимог.

31.03.2026 представник позивача Олешко Т.О. через Електронний суд подав відповідь на відзив. В обгрунтування покликається на те, що розрахунок вартості ремонту, здійснений відповідачем із використанням програмного забезпечення Audatex, не є належним та достатнім доказом розміру шкоди, оскільки має односторонній характер, базується на даних, визначених самим страховиком та не підтверджує фактичний обсяг пошкоджень, доцільність ремонту замість заміни деталей і реальну вартість відновлювальних робіт. Висновки відповідача про можливість ремонту пошкоджених деталей не підтверджені належними доказами, зокрема висновком експертизи або звітом оцінювача, що ставить під сумнів їх об`єктивність. З урахуванням викладеного та практики Верховного Суду, вимоги позивача про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Доводи відповідача про те, що оцінювач безпідставно обрав метод заміни деталей замість ремонту, є необґрунтованими та носять виключно характер припущення, оскільки визначення способу відновлення транспортного засобу (ремонт чи заміна) є предметом спеціальних знань і належить виключно до компетенції оцінювача, який здійснює огляд та аналізує пошкодження з урахуванням характеру та обсягу, технологічних вимог виробника, безпеки подальшої експлуатації транспортного засобу. Натомість, відповідач фактично підміняє звіт оцінювача власними суб`єктивними твердженнями, які не підтверджені жодним належним технічним дослідженням. Крім того, відповідач посилається на необхідність виключення ПДВ, однак повністю ігнорує, що наданий позивачем звіт про оцінку містить розрахунок вартості відновлювального ремонту без урахування ПДВ. Таким чином, твердження про нібито завищення розміру шкоди за рахунок ПДВ не відповідає дійсності. Щодо доводів відповідача порушення позивачем процедури виявлення та фіксації прихованих пошкоджень зазначає, що сама по собі наявність у протоколі огляду застереження про можливість прихованих пошкоджень підтверджує, що на момент первинного огляду транспортного засобу повний обсяг пошкоджень об`єктивно не міг бути встановлений, а отже факт подальшого виявлення пошкодження дзеркала не суперечить результатам первинного огляду, а навпаки узгоджується з його змістом. Відтак, посилання відповідача на неповідомлення про проведення додаткового огляду не може бути підставою для відмови у відшкодуванні, оскільки відповідне застереження не покладало на позивача обов`язку забезпечувати проведення повторного огляду та не позбавляло страховика можливості самостійно ініціювати та провести такий огляд спеціалістом. Більше того, відповідач, як професійний учасник ринку страхових послуг, мав усі можливості для здійснення додаткової перевірки стану транспортного засобу, однак не скористався цим правом. Зазначені обставини не спростовують наявність пошкодження та причинно-наслідковий зв`язок між ДТП та встановленими дефектами, оскільки пошкодження локалізовані в місці контактування.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 14.04.2026 розгляд справи відкладено та надано відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Виклик сторін до суду був здійснений шляхом скерування судових повісток на їх поштову та електронну адреси, а також через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України (через веб-сайт Галицького районного суду м. Львова).

Відповідач ОСОБА_2 не подав відзиву на позовну заяву та інших заяв до суду від нього не надходило.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст.ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «Volvo V50», номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 /а.с.16/.

02 липня 2025 року о 21:23 год у м. Львові по вул. Сихівській, біля будинку №30, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Volkswagen Tiguan», номерний знак НОМЕР_1 , порушив Правила дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення із автомобілем «Volvo V50», номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 , заподіявши збитків.

Водій ОСОБА_2 повністю визнав свою вину, відтак учасники дорожньо-транспортної пригоди склали спільне повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) /а.с.10-16/.

Цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання ДТП була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №228465593 у ПАТ «НАСК «ОРАНТА».

Страхова сума, визначена полісом страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №228465593 за шкоду заподіяну майну, становить 250 000,00 грн. на одного потерпілого.

Відповідно до листа №09-02-22/6344 від 25 липня 2025 року ПАТ «НАСК «ОРАНТА» прийнято рішення про страхову виплату у сумі 35269,92 грн., згідно страхового акту №ОЦВ-25-13-21848/1.

Нормами ст. 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошові кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема, договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Положеннями ст. 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до п. 36.4. ст. 36 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.

У даній цивільній справі сторонами не оспорюється факт настання ДТП, наявність вини ОСОБА_2 та отримання позивачем від страхової компанії суми страхового відшкодування у розмірі 35269,92 грн. Предметом спору є відшкодування різниці між вартістю відновлювального ремонту автомобіля «Volvo V50» та сумою страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За положеннями статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Вказана норма у главі 82 ЦК України визначає особливості розподілу повної відповідальності (стаття 1166 ЦК України) між особою, яка заподіяла шкоду та її страховиком. Стаття 1194 ЦК України, встановивши межі відповідальності особи, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність у розмірі, що перевищує страхове відшкодування, тим самим покладає решту відповідальності на страховика.

Суд звертає увагу на те, що як право потерпілого на відшкодування заподіяної шкоди так і кореспондуючий обов`язок страховика (страхової компанії) здійснити його відшкодування виникає на підставі настання страхового випадку - ДТП.

При цьому закон встановлює як підстави відшкодування шкоди і відмови страховика у такому відшкодуванні, так і процедури, за якими така шкода відшкодовується.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Суд зазначає, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, чи якщо страховик за вказаним законом не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком.

Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20).

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За правилом ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.1, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як вбачається з матеріалів справи, пошкодження транспортного засобу позивача є наслідком настання страхового випадку, а саме ДТП, яке трапилося 02.07.2025, про що позивачем було у встановленому порядку та з дотриманням визначених Договором страхування строків повідомлено страховика, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Таким чином, у даній справі наявні обставини з якими закон пов`язує виникнення обов`язку у страховика здійснити виплату страхового відшкодування позивачу.

Відповідно до правової позиції Верховною Суду, викладеної в постанові від 16.10.2019 по справі № 320/9174/15-ц: «За змістом статей 9, 22-31, 35, 36 Закону №1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Стаття 27 Закону № 3720-IX передбачає страхову виплату у разі пошкодження транспортного засобу.

Так, страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із: 1) відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті; 2) евакуацією (доставкою) транспортного засобу в межах 150 кілометрів (якщо інша відстань не погоджена між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою) від місця дорожньо-транспортної пригоди на території України до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки на території України, або до місця здійснення відновлювального ремонту на території України, а також від місця проживання потерпілої особи або місця стоянки на території України до місця здійснення відновлювального ремонту на території України; 3) оплатою послуг стоянки, якщо транспортний засіб з поважних причин необхідно перемістити на стоянку, але не більше ніж до дати отримання страхової виплати.

Згідно ч. 2 ст. 27 Закону № 3720-IX витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті. Частина 3 ст. 27 Закону № 3720-IX передбачає, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає: 1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту; 2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини.

Крім того, суд зазначає, що статті 2, 22, 29, 36 Закону № 1961-IV не містять заборони щодо доплати суми відшкодування, якщо після оцінки виявиться, що погоджена потерпілим та страховиком виплачена сума є значно меншою від оціненої майнової шкоди. Вказані статті обмежують страхову виплату лише встановленим у договорі лімітом відповідальності.

Відповідно до проведеної страховою компанією ПАТ «НАСК «ОРАНТА» калькуляції №218448 від 21.07.2025, яка була виконана з використанням ліцензованого програмно-технічного комплексу «AUDATEX», вартість необхідних ремонтних робіт та фарбувальних робіт склала 35 269,92 грн. /а.с.64-66/.

Позивач не погоджується із сумою страхового відшкодування та просить стягнути з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» понесені реальні збитки від пошкодження її транспортного засобу відповідно до звіту №2304/25 про оцінку автомобіля VOLVO V50, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який було зроблено на її замовлення.

Звіту про оцінку КТЗ чи висновку експерта на підтвердження проведення оцінки майна у встановленому законом порядку відповідач ПАТ «НАСК «ОРАНТА» суду не надало. Надана відповідачем ремонтна калькуляція не є належним доказом на підтвердження розміру оціненої шкоди в розумінні положень чинного законодавства України.

Відповідно до звіту №2304/25 від 28.07.2025, складеного суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ АК «ЕКСПЕРТ-СЕРВІС» в особі оцінювача ОСОБА_4 , який був попереджений про кримінальну відповідальність згідно ст. 384 КК України, вартість відновлювального ремонту автомобіля VOLVO V50, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 93 151,79 грн.; вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових VOLVO V50, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 71 097,32 грн.; ринкова вартість автомобіля VOLVO V50, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , складає 485 607,52 грн. /а.с.20-22/.

Акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) №5472 від 23.07.2025 також складений оцінювачем Войтик Т.М. /а.с.23/.

Звіт оцінювача, наданий стороною позивача, містить обґрунтований перелік відновлювальних робіт з урахуванням характеру пошкоджень та необхідність забезпечення належного технічного стану автомобіля. Крім того, відповідач не ініціював проведення судової експертизи, не надав альтернативного експертного дослідження та не довів технічної можливості відновлення деталей без їх заміни

Суд погоджується із доводами сторони позивача про те, що визначення способу відновлення транспортного засобу (ремонт чи заміна) є предметом спеціальних знань і належить виключно до компетенції оцінювача, який здійснює огляд та аналізує пошкодження з урахуванням характеру та обсягу, технологічних вимог виробника, безпеки подальшої експлуатації транспортного засобу. Натомість відповідач фактично підміняє звіт оцінювача власними суб`єктивними твердженнями, які не підтверджені жодним належним технічним дослідженням.

Суд також погоджується з твердженнями представника позивача про те, що доводи відповідача про порушення позивачем процедури виявлення та фіксації прихованих пошкоджень є необґрунтованими та спрямовані на звуження обсягу відшкодування шкоди, оскільки сама по собі наявність у протоколі огляду застереження про можливість прихованих пошкоджень підтверджує, що на момент первинного огляду транспортного засобу повний обсяг пошкоджень об`єктивно не міг бути встановлений. Таким чином, факт подальшого виявлення пошкодження дзеркала не суперечить результатам первинного огляду, а навпаки -узгоджується з його змістом. Посилання відповідача на неповідомлення про проведення додаткового огляду не може бути підставою для відмови у відшкодуванні, оскільки відповідне застереження не покладало на позивача обов`язку забезпечувати проведення повторного огляду та не позбавляло страховика можливості самостійно ініціювати та провести такий огляд спеціалістом. Більше того, відповідач, як професійний учасник ринку страхових послуг, мав усі можливості для здійснення додаткової перевірки стану транспортного засобу, однак не скористався цим правом. Зазначені обставини не спростовують наявність пошкодження та причинно-наслідковий зв`язок між ДТП та встановленими дефектами, оскільки пошкодження локалізовані в місці контактування.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про необхідність зменшення розміру страхового відшкодування на суму ПДВ, оскільки з наданого позивачем звіту про оцінку не вбачається, що такий містить розрахунок вартості відновлювального ремонту з урахування ПДВ, відтак такі є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи.

Відтак, суд приймає до уваги наданий стороною позивача звіт про оцінку автомобіля VOLVO V50, реєстраційний номер НОМЕР_2 , №2304/25 від 28.07.2025, складений суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ АК «ЕКСПЕРТ-СЕРВІС» в особі оцінювача ОСОБА_4 , який був попереджений про кримінальну відповідальність згідно ст. 384 КК України, оскільки його дослідження проведено без порушення Методики товарознавчої експертизи, він має досвід і стаж, відповідний сертифікат та кваліфікаційне свідоцтво оцінювача.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до статті 29 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова компанія відшкодовує витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до звіту №2304/25 від 28.07.2025, складеного суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ АК «ЕКСПЕРТ-СЕРВІС» в особі оцінювача ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових VOLVO V50, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 71 097,32 грн.

Враховуючи вищенаведене з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» необхідно стягнути доплату страхового відшкодування ОСОБА_1 , як власнику автомобіля VOLVO V50, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у розмірі 35 827,40 грн. (71 097,32 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу) - 35 269,92 грн. (страхова виплата) = 35 827,40 грн.). Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення.

Щодо вимоги до відповідача ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у: 1) фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що:

за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі;

зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди;

у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини;

завдання моральної шкоди явище завжди негативне, проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи;

гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості;

по своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц вказала, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.

Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Обґрунтовуючи вимоги в частині заподіяння моральної шкоди, позивач посилається на те, що належний їй автомобіль було пошкоджено внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_2 , у зв`язку з цим позивач та члени її сім`ї на період проведення відновлювального ремонту були позбавлені можливості користуватися транспортним засобом для реалізації своїх робочих та особистих потреб, пов`язаних із пересуванням.

Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування.

ОСОБА_1 лише посилається на те, що внаслідок ДТП їй було спричинено моральної шкоди. При цьому будь яких доказів, які б свідчили про перенесення нею моральних страждань у зв`язку з фізичним болем та стражданнями, яких вона зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я; душевних страждань, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї; душевних страждань, яких вона зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; приниження її честі та гідності, суду не надано.

Крім того, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач знаходилась в автомобілі в момент ДТП і перенесла будь які фізичні чи моральні страждання. Разом з тим, пошкодження автомобіля не виключали можливість в подальшому користуватися ним, учасники дорожньо-транспортної пригоди склали спільне повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), а отже дійшли згоди щодо врегулювання ситуації.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивач не довела заподіяння їй моральної шкоди, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем та підтверджені матеріалами справи підлягають стягненню з відповідача.

Судові витрати в частині позовних вимог до ОСОБА_2 , у зв`язку із відмовою в задоволенні таких, необхідно залишити за позивачем.

Оскільки позовні вимоги до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» задоволено частково, суд, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 658,71 грн. (з розрахунку 35 827,40 грн./ 57 881,87 грн. х 1064,20 = 658,71 грн.).

Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд дійшов наступного висновку.

Так, представник позивача просить стягнути витрати понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Представник ПАТ «НАСК «ОРАНТА» Ходонович П.М. скористався таким правом та подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12000 грн. є явно непропорційними щодо предмета спору, неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №10 від 17.10.2014, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Також, діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

В даному випадку представник підтверджує понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу наступними доказами, а саме: договором про надання правничої допомоги №149/2025 від 28.10.2025; додатком №1 до договору про надання правничої допомоги №149/2025 від 28.10.2025; платіжною інструкцією № @PL821095 від 03.11.2025.

Однак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

При цьому слід відзначити, що чинний ЦПК України встановлює такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12000 грн. не є цілком співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Керуючись ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 526, 979, 988, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 76-81, 141, 212, 247, 258-259, 263-265, 352-354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задоволити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 35 827 (тридцять п`ять тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 40 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 658 (шістсот п`ятдесят вісім) грн. 71 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7Д, корп. Г, код ЄДРПОУ 00034186, електронна адреса: oranta@oranta.ua.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2

Суддя Зубачик Н.Б.