Рішення № 136651512, 19.05.2026, Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №717/628/26

Номер провадження 2/717/413/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Кудиби З. І.,

секретаря судового засідання Житарюк А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представниця Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») Степанчук О. А. подала до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідачки на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 493859032 від 11 травня 2024 р. в розмірі 23 904,00 грн та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредитні кошти та зобов`язалася повернути їх разом із процентами у визначений договором строк.

Позивач зазначає, що відповідачка належним чином взяті на себе зобов`язання не виконала, кредитні кошти та проценти за користування кредитом у встановлений строк не сплатила, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Право грошової вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі договорів факторингу, укладеними між позивачем та первісними кредиторами.

На підтвердження заявлених вимог позивач посилається на кредитний договір, договори факторингу, розрахунок заборгованості та інші матеріали справи.

У зв`язку з невиконанням відповідачкою зобов`язань за кредитним договором позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 14 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Разом із тим подав письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причин неявки суду не повідомила, відзиву на позов, заяв чи клопотань не подала.

За таких обставин, відповідно до статей 280, 281 ЦПК України суд ухвалив проводити заочний розгляд справи та постановити заочне рішення.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, а також перевіривши їх на предмет належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 11 травня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою укладено кредитний договір № 493859032, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальниці грошові кошти, а остання зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у строки та на умовах, визначених договором.

Надання відповідачці кредитних коштів у розмірі 6 400,00 грн підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно з умовами кредитного договору строк користування кредитом становив 30 днів, дата закінчення дисконтного періоду кредитування 10 червня 2024 року, а процентна ставка за користування кредитними коштами встановлена у фіксованому розмірі.

Разом із тим із матеріалів справи вбачається, що відповідачка належним чином взяті на себе зобов`язання не виконала, у встановлений договором строк суму кредиту та нараховані проценти не повернула, унаслідок чого утворилася прострочена заборгованість.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 493859032 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».

Надалі, 27 лютого 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 27/0225-01, за умовами якого попередній кредитор відступив позивачу право грошової вимоги за вказаним кредитним договором.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, при цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Отже, позивач набув право вимоги до відповідачки щодо виконання зобов`язань за кредитним договором.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, станом на день звернення до суду загальний розмір заборгованості становить 23 904, 00 грн, з яких: 6 400,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 14 304,00 грн нараховані проценти за користування кредитом, 3 200,00 грн неустойка.

Оцінюючи заявлені вимоги в частині стягнення процентів, суд виходить із такого.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом обмежується погодженим сторонами строком кредитування. Після спливу строку дії кредитного договору кредитор має право вимагати повернення суми боргу та застосування наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання, передбачених законом.

Суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо припинення права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти після закінчення строку кредитування.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд встановив, що заявлений до стягнення розмір процентів не повною мірою узгоджується з умовами кредитного договору, оскільки їх нарахування виходить за межі погодженого сторонами періоду кредитування та не узгоджується з погодженими сторонами умовами щодо порядку, строку та розміру нарахування процентів.

Зокрема, умовами договору передбачено чітко визначену процентну ставку та порядок її застосування, однак поданий позивачем розрахунок не відповідає погодженим сторонами умовам кредитування в частині визначення розміру процентів та періоду їх нарахування, що свідчить про необхідність його коригування судом.

Так, відповідно до паспорту споживчого кредиту

Водночас вимоги позивача в частині стягнення основної суми кредиту є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

За таких обставин суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені за домовленістю сторін, а також ті, що є обов`язковими відповідно до вимог законодавства (стаття 628 ЦК України).

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог закону, звичаїв ділового обороту, а також принципів розумності та справедливості.

Як встановлено судом, спірний кредитний договір укладено в електронній формі.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір є домовленістю сторін, оформленою в електронній формі, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних і який містить обов`язкові реквізити.

Відповідно до частини першої статті 6 цього Закону електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа та використовується для ідентифікації його підписувача, а накладення такого підпису підтверджує волевиявлення особи та завершення створення документа.

Таким чином, електронний документ, підписаний електронним підписом, є належною формою вираження волі сторін, забезпечує їх ідентифікацію та підтверджує цілісність змісту правочину.

Згідно з частиною першою статті 7 зазначеного Закону оригіналом електронного документа вважається його електронний примірник із обов`язковими реквізитами, зокрема з електронним підписом, який прирівнюється до власноручного підпису відповідно до закону.

Отже, укладення кредитного договору в електронній формі саме по собі не свідчить про його недійсність та відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статей 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит у визначений договором строк та сплатити проценти за користування ним у розмірі й порядку, встановлених договором.

Проценти за користування кредитом є платою за користування грошовими коштами кредитора та становлять істотну умову кредитного договору, що визначається за домовленістю сторін.

Як убачається з матеріалів справи, умовами кредитного договору № 493859032 передбачено порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами, з яким відповідачка погодилася під час укладення договору шляхом електронного підтвердження його умов.

Відповідачкою не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження оспорення умов кредитного договору, а також не заявлено вимог щодо визнання його положень недійсними, що свідчить про прийняття нею умов кредитування, у тому числі щодо порядку та розміру нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Згідно з поданим позивачем розрахунком загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 493859032 станом на день звернення до суду становить 23 904,00 грн.

Надані позивачем докази, а саме: кредитний договір, договори факторингу, розрахунок заборгованості, а також відомості щодо перерахування кредитних коштів відповідачці, у своїй сукупності підтверджують факт виникнення між сторонами грошового зобов`язання та невиконання відповідачкою обов`язку щодо його належного виконання.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити грошові кошти, а кредитор має право вимагати виконання такого обов`язку.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором у визначений сторонами строк не виконала, отримані кредитні кошти не повернула, унаслідок чого допустила порушення умов договору.

Разом із тим, перевіряючи правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості, суд погоджується з розрахунком заборгованості позивача щодо тіла кредиту та відсотків за його користування.

Щодо вимог позивача в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 3 200,00 грн, суд зазначає таке.

З 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Законом України № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, яким передбачено, що у період дії воєнного стану, а також протягом тридцяти днів після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

При цьому неустойка (штраф, пеня), нарахована починаючи з 24 лютого 2022 року, підлягає списанню кредитодавцем.

Аналогічні за змістом положення передбачені пунктом 6? розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких у період дії воєнного стану споживач звільняється від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, зокрема від обов`язку сплати неустойки та інших платежів, пов`язаних із таким простроченням.

Оскільки заявлені до стягнення штрафні санкції нараховані у період дії воєнного стану, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині не ґрунтуються на вимогах закону та задоволенню не підлягають.

Враховуючи встановлені обставини справи, досліджені докази та наведені норми матеріального права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 20 704,00 грн, з яких: 6 400,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 14 304,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 622,55 грн.

Керуючись статтями 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 12, 13, 19, 76, 81, 141, 247, 259, 263265, 268, 280289 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 493859032 від 11 травня 2024 року у розмірі 20 704 (двадцять тисяч сімсот чотири) гривні 00 коп, а також 2 622 (дві тисячі шістсот двадцять дві) гривні 55 копійок в рахунок відшкодування судових витрат у вигляді сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення можна подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з поважних причин.

Повний текст заочного рішення складено 19 травня 2026 року.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2; ЄДРПОУ 35625014).

Відповідач: ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Кудиба З. І.