Ухвала суду № 136651328, 14.05.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

ЄУ № 712/3815/26

Провадження №2-а/712/73/26

УХВАЛА

Іменем України

14 травня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі головуючого судді Стеценко О.С., за участю представника позивача Дмитрика С.В., представника відповідача Котуха М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з адміністративним позовом до відповідача, у якому просить поновити строк для оскарження постанови, скасувати постанову серії 5АВ №11033150 від 20.06.2025 та направити справу на новий розгляд.

У обґрунтування свого клопотання про поновлення строку на звернення із позовом позивач посилається на те, що з 2024 року належним їй автомобілем користувався батько позивача. У лютому 2026 року позивач приїхала до України та звернулась до сервісного центру № 7141 у м. Черкаси МВС України з метою отримання посвідчення водія, однак їй відмовили, оскільки вона упродовж двох років була тричі притягнута до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, а саме 26.09.2024, 20.06.2025 та 20.06.2025 за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів.

Указані порушення ПДР позивач не вчиняла, однак згадала, що їй у застосунок «Дія» у зазначений період приходили повідомлення про вказані правопорушення. З цього приводу вона телефонувала батькові, який їздив на її автомобілі, останній повідомив, що це він допустив перевищення швидкості і попросив заплатити штраф. Батько позивача попросив оплатити штраф свого зятя ОСОБА_2 , який через банк 20.06.2025 здійснив оплату цього штрафу. Крім цього, її батько ОСОБА_3 запевнив, що обов`язково звернеться до органів поліції про переоформлення цих правопорушень на нього. Указаним фактам вона не приділила значної уваги, оскільки думала, що, якщо батько їх вчинив, то і він буде нести відповідальність.

Після того, як їй відмовили у видачі прав на керування транспортними засобами на постійній основі, для з`ясування усіх обставин вона звернулася за правовою допомогою до адвоката.

Батько позивача, який вчинив ці правопорушення, готовий заплатити будь-які штрафи, аби його дитина не відповідала за правопорушення, які вона не вчиняла. Позивач просить справедливості.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 березня 2026 року позов залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Питання про поновлення строку на звернення із позовом при відкритті провадження у справі судом не вирішувалося.

Відповідач скерував до суду заяву про залишення позову без розгляду. Заява обґрунтована тим, що позивачем позов подано з порушенням строку для його подачі.

Відповідач вказує, що, як зазначає сам позивач, вона була обізнана про притягнення її до адміністративної відповідальності за порушення ПДР ще в червні 2025 року, оскільки в додаток «ДіЯ» надходили відповідні повідомлення.

Накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50% розміру штрафу, визначеного ч. 1 ст. 122 КУпАП, було сплачене 20.06.2025, що також підтверджується наданими позивачем доказами.

Приймаючи до уваги те, що позивач знала кому передала свій особистий транспортний у користування, через особисту бездіяльність та безвідповідальність не проконтролювала подання особою заяви про визнання вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Також відповідно до заяви позивача про поновлення пропущеного строку, вона додатково була проінформована про вчинені нею адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху ще в лютому 2026 року, проте позовну заяву подає лише 16.03.2026.

На переконання відповідача, позивачем свідомо не зазначається дата відмови сервісним центром у заміні посвідчення водія, щоб додатково приховати реальну кількість пропущеного строку на подання позову.

Триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Оспорювана постанова серії 5АВ №11033150 була винесена та сплачено штраф 20.06.2025.

Указана постанова не направлялася позивачу та набрала законної сили також 20.06.2025, а кінцевий строк на її оскарження припадає на 30.06.2025.

Проте позовна заява подана Позивачем лише 16.03.2026, тобто через 8,5 місяців.

Позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин та не надав допустимих і належних доказів поважності причин такого пропуску, які є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій.

Указана позивачем ситуація виникла у неї не вперше, оскільки за порушення швидкісного режиму Позивач притягалася до адміністративної відповідальності і раніше (що також підтверджується наданими позивачем доказами) постанова 4АВ №07534244 від 26.09.2024 (дата вчинення правопорушення 10.08.2024), яка також була сплачена (27.09.2024), позивачем не оскаржувалася та є такою, що набрала законної сили і виконаною.

У разі порушення ПДР, позивач не позбавляється у такому випадку водійських прав, а лише, як зазначено ним же у Заяві, проводиться обмін такого посвідчення водія після того, як його отримано вперше і сплинуло 2 роки, що підтверджується наведеним ним пунктом 25-1 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ №340 від 08.05.1993 («У разі вчинення особою протягом двох років з дня видачі вперше посвідчення водія трьох і більше адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, без застосування до неї позбавлення права на керування транспортними засобами обмін такого посвідчення здійснюється із складенням теоретичного та практичного іспитів у територіальному сервісному центрі МВС»).

Відповідач зазначає, що інформація про необхідність складання теоретичного та практичного іспитів для обміну першого посвідчення водія, яке видається на 2 роки, у разі вчинення 3-х і більше правопорушень наявна у вільному доступі в мережі Інтернет, зокрема на офіційному сайті Головного сервісного центру МВС (https://hsc.gov.ua/index/poslugi/faq/yaki-dokumenti-neobhidni-dlya-zamini-posvidchennya-vodiya-infografika-video/), а також доводиться всім учням в кожній Автошколі, при цьому навіть окремий курс лекції виділений для питання щодо фіксації порушень в автоматичному режимі, коли учень, як власник авто, може не керувати ним, а передати у користування іншій особі, а також відповідні матеріали внесено до навчальних посібників з ПДР.

А тому, на думку відповідача, дії позивача щодо пропуску строку звернення до суду не можна вважати поважними, отже його заява підлягає залишенню без розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити клопотання про поновлення строку на подання позову.

Представник відповідача просив залишити позов без розгляду, зазначаючи, що позивач не навів поважних причин для його поновлення строку на подання позову. До обов`язків позивача як водія належить знання та неухильне дотримання Правил дорожнього руху.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, прийшов до наступного висновку.

Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Предметом оскарження даного адміністративного позову є постанова серії 5АВ №11033150 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місце знаходження юридичної особи) на території України від 20.06.2025.

Відповідно до указаної постанови, 19.06.2025 о 19 год. 46 хв. за адресою М-30 Стрий-Ізварине 368+488 BMW Х5 ХDRIVE 40D, д.н.з, НОМЕР_1 , особа, яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 28 км/год, чим порушила п. 12.9 «б» ПДР. Притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , указаний вище транспортний засіб належить ОСОБА_1 .

Як зазначає позивач у позові та у клопотанні про поновлення строку, вона була обізнана про притягнення її до адміністративної відповідальності за порушення ПДР ще в червні 2025 року, оскільки в додаток «ДіЯ» надходили відповідні повідомлення.

Накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50% розміру штрафу, визначеного ч. 1 ст. 122 КУпАП, було сплачене 20.06.2025.

Статтею 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Згідно із приміткою до статті 122 КУпАП, суб`єктом правопорушення, якщо воно зафіксовано в автоматичному режимі, є відповідальна особа, зазначена у ч. 1 ст. 14-2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі, посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 279-1 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 7 ст. 279-1 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення, що не була виконана шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів з дня її винесення, надсилається відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи). За зверненням особи постанова про накладення адміністративного стягнення, що вважається виконаною, надсилається рекомендованим листом на її адресу протягом п`яти днів з моменту отримання звернення.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, набирає законної сили, зокрема, під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 300-1 КУпАП, у разі сплати відповідальною особою, зазначеною у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, 50 відсотків розміру штрафу за постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, до вручення такої постанови або протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили така постанова вважається виконаною.

Таким чином, враховуючи, що 50% розміру штрафу було сплачено у встановлений КУпАП строк (протягом 10 днів з дня винесення постанови), оскаржувана постанова серії 5АВ №11033150 не надсилалася поштовим відправленням на адресу позивача, як відповідальній особі, та виконана і набрала законної сили ще 20.06.2025.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Порядок розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ, таких як оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, визначено зокрема у статті 286 КАС України.

Згідно із ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Ураховуючи сплату штрафу 20.06.2025, у позивача був строк на оскарження постанови серії 5АВ №11033150 до 30.06.2025 або на подання іншою особою заяви про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності.

До суду за захистом своїх прав позивач звернувся 20.03.2026, про що свідчить вхідний штамп Соснівського районного суду м. Черкаси, тобто з порушенням десятиденного строку звернення до суду, що не оспорюється позивачем.

Відповідно до ч.1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Статтею 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі №640/12324/19 вказано на те, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки.

З урахуванням положень статей 122, 123 КАС України, обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.

Обставини, якими позивач обґрунтовує поважність пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав, суд визнає неповажними, оскільки суду не надано доказів існування об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали йому звернутись до суду протягом, встановленого ч.2 ст.286 КАС України, строку з дня, коли він дізнався, що його права були порушені відповідачем, а також позивачем не було надано доказів існування інших обставин або труднощів, які унеможливили дотримання ним строків звернення до суду, встановлених законом.

Так, позивач отримала оспорювану постанову через застосунок «Дія», штраф за неї сплачений 20.06.2025, що достеменно свідчить про обізнаність про притягнення її до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.

Її молодий вік та знаходження за кордоном не є тими поважними причинами, за яких може бути поновлено пропущений строк.

Відповідно до положень п.1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР.

Пунктом 1.1 ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Пунктом 1.9. ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Позивач, як водій, має знати та неухильно виконувати вимоги ПДР.

Також не залишається поза увагою той факт, що позивач в період з 19.06.2025 по 22.07.2025 перебувала в Україні, що вбачається з її паспорту НОМЕР_3 , а отже могла вчинити дії щодо переоформлення штрафу на винну особу у порядку ст. 279-3 КУпАП, чого не вчинила.

Також у вказаний термін мала можливість оскаржити постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності за порушення ПДР до суду або до вищестоящего органу, що остання не зробила.

Натомість, поки позивач не стикнулася з питанням обміну посвідчення водія на постійне посвідчення водія, остання не опікувалася наявністю трьох випадків притягнення її до адміністративної відповідальності за порушення ПДР.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

У пунктах 93-96 ВП ВС у постанові від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19 зазначила, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків адміністративного судочинства сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Позивачу достеменно було відомо про оскаржувану постанову ще 20.06.2025, однак звернувся із позовом він лише 20.03.2026, позивач не довів, що строк звернення до суду ним пропущено з поважних причин.

Таким чином, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 подано поза межами строку звернення до суду за захистом свого порушеного права і при цьому будь-яких доказів щодо поважності причин пропуску цього строку, які об`єктивно та істотно перешкоджали зверненню до суду, і не залежали від волевиявлення позивача, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, з огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до суду з даним позовом, позивачем не доведено, що причини для поновлення строку звернення до суду з даним позовом є поважними, суд дійшов висновку про неможливість розгляду даної справи по суті та вважає за необхідне залишити даний адміністративний позов без розгляду.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що клопотання позивача про поновлення пропущеного строку не підтверджене доказами, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених ч. 3 та ч. 4 статті 123 цього Кодексу.

З огляду на наведене, клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 123, 171, 248, 256, 294 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Заяву Департаменту патрульної поліції про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

У задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку для звернення із позовною заявою до суду відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє його права на повторне звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлений 19.05.2026.

Суддя: О.С. Стеценко