Ухвала суду № 136650235, 04.05.2026, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/122/25

Провадження №1-кп/536/54/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:

Головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

захисника ОСОБА_10 ,

захисника ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції, клопотання прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_12 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , по кримінальному провадженню за обвинуваченням:

- ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.3 ст.307, ч.2 ст. 306 КК України;

- ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.3 ст.307, ч.2 ст. 306 КК України;

- ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.3 ст.307, ч.2 ст. 306 КК України;

- ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.3 ст.307, ч.2 ст. 306 КК України-

ВСТАНОВИВ:

Клопотання обґрунтовано зокрема тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.3 ст.307, ч.2 ст. 306 КК України.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави

обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено строк дії запобіжного заходу

у вигляді тримання під вартою до 24.01.2025 року.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Наразі підстав для зміни застосованого стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу на більш м`який, не пов`язаний із триманням під вартою, не вбачається, оскільки відповідно до ст. 177 КПК України існують ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню.

Обґрунтовуючи необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторона обвинувачення звертає увагу на те, що обвинувачений може:

1) переховуватися від суду, так як він зокрема перебуваючи на волі, без обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, чи в разі обрання йому більш м`якого запобіжного заходу, через усвідомлення можливої втрати свободи на тривалий строк (до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна) зможе ухилитися від суду, змінити місце свого проживання, не повідомивши про це суд;

2) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, анкетні дані яких наразі відомі, зокрема які приймали участь у якості понятих під час проведення обшуків у обвинувачених;

3) вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_4 інкримінується вчинення через незначний проміжок часу 8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 306 КК України, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, що свідчить про небажання обвинуваченого ставати на шлях виправлення та про схильність останнього до злочинної діяльності.

Крім того, стан здоров`я ОСОБА_4 та вік не перешкоджають продовженню стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Під час застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу слідчим суддею під час досудового розслідування, враховувались ряд факторів та обставин ризиків, наявність яких на даний час не зменшилась.

Застосування відносно ОСОБА_4 більш м`яких, не пов`язаних із триманням під вартою, запобіжних заходів недоречно, оскільки на даний час існують вищезазначені ризики, які передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Окрім того, інші більш м`які запобіжні заходи неможливо застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 із наступних причин:

1) особисте зобов`язання неможливо застосувати тому, що даний запобіжний захід вимагає наявність особливої довіри до обвинуваченого в підтвердження можливості дотримання процесуальних обов`язків та через необхідність дотримання принципів співрозмірності між тяжкістю злочину та м`яким характером цього запобіжного заходу;

2) застава неможливо застосувати до обвинуваченого у зв`язку з тим, що він підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчинення вищевказаних ризиків, а також заяви або клопотання від обвинуваченого ОСОБА_5 , рідних або інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок не надходили.

Крім того, відповідно до положень п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів;

3) порука не можливо застосувати до обвинуваченого у зв`язку з тим, що не надходили письмові звернення від осіб, які поручаються за ОСОБА_4 ;

4) домашній арешт не можливо застосувати у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, підлягає постійному візуальному контролю із метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків та нових злочинів. Крім того, перебуваючи на волі він зможе контактувати із свідками з метою зміни їх показань під час судового розгляду.

Враховуючи вказане, просив суд продовжити відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, без визначення застави.

ОСОБА_4 та його захисник заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисником обвинуваченого заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю.

В обґрунтування клопотання вказав, що вказані прокурором ризики не підтверджені, водночас з 02.02.2007 року батько обвинуваченого є інвалідом третьої групи, яка пов`язана з трудовим каліцтвом. Також у обвинуваченого був молодший брат ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Коли обвинуваченого взяли під варту батькам допомагав брат обвинуваченого, але в 2025 році він був призваний до лав Збройних Сил України по мобілізації. Він проходив військову службу на посаді стрільця-помічника гранатометника 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 та 25.02.2026 року загинув в району АДРЕСА_1 від поранень, отриманих під час виконання бойового завдання. Таким чином, на даний час батьки обвинуваченого залишились самі, без можливості отримувати сторонню допомогу від синів. Батько обвинуваченого є власником житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Батько обвинуваченого не заперечує щоб ОСОБА_4 відбував міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в належному йому на праві власності будинку.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні зобов`язався, у разі застосування відносно нього запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту, виконувати обов`язки, покладені на нього судом. Наслідки невиконання обов`язків йому відомі та є зрозумілими.

Відповідно до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам зокрема: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , суд виходив з наступного.

Згідно практики ЄСПЛ, відповідно до якої у справі «Доронін проти України», суд зазначив, що хоча й видається, що спроба заявника втекти дала відповідним органам підстави для тримання його під вартою протягом досудового слідства та розгляду справи в суді, серйозність пред`явлених йому обвинувачень, ризик його ухилення та перешкоджання здійсненню правосуддя залишалися єдиними підставами, з огляду на які суд не змінював обраний йому запобіжний захід. Однак згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі збігом певного часу подальше існування обґрунтованої підозри перестає само по собі бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для подальшого тримання такої особи під вартою».

Також суд бере до уваги практику ЄСПЛ по справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001, в якій Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.2 ст.27 ч.3 ст.307, ч.2 ст. 306 КК України, серед яких відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкі злочини, оскільки санкція статей передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років.

Вказані кримінальні правопорушення містяться у розділі XIIІ КК України, який визначено як кримінальні правопорушення проти здоров`я населення.

Водночас, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більш суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

В той час, вперше ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою 26.07.2024 року, який постійно продовжувався до цього часу. В рішенні ЄСПЛ «Доронін проти України» вказано: «серйозність пред`явлених йому обвинувачень, ризик його ухилення та перешкоджання здійсненню правосуддя залишалися єдиними підставами, з огляду на які суд не змінював обраний йому запобіжний захід. Однак згідно з п. 3 ст., 5 зі збігом певного часу подальше існування обґрунтованої підозри перестає само по собі бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для подальшого тримання такої особи під вартою».

Відповідно до ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання п обвинуваченого. Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань ,використовувати електронні засоби контролю.

Прокурор в судовому засіданні просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою, вважаючи, що існують ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду змінивщи своє місце проживання; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Приписами ч.4 ст.194 КПК України визначено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті (недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті.

Суд зазначає, що ризик втечі неминуче зменшується з плином часу, проведеного в ув`язненні («Ноймайстер проти Австрії» (Neumeister v. Austria), § 10).

Водночас, конкретних фактів, які б свідчили про вплив обвинуваченого на понятих, суду прокурором не зазначено

Враховуючи, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, а також враховуючи те, що прокурором не зазначено нових підстав, які б свідчили про те, що зі спливом практично двох років ризики відносно ОСОБА_4 залишаються такими ж вагомими, як на початку судового слідства, та не доведено недостатність підстав для застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, суд приходить до висновку про необхідність застосування запобіжний заходу у виді цілодобового домашнього арешту.

На думку суду вказаний більш м`який запобіжний захід, із забороною залишати житло за місцем мешкання з носінням електронного засобу контролю, що в силу ст. 5 Конвенції Європейської конвенції з прав людини прирівнюється фактично до позбавлення волі, є достатнім і забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України, які покладаються на нього судом.

Керуючись ст. ст. 177, 181, 183, 194, 331 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_12 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно обвинуваченого ОСОБА_4 відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 з-під варти негайно.

Застосувати відносноОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Манилівське Глобинського району Полтавської області, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 - запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з використанням електронних засобів контролю та заборонити обвинуваченому залишати своє місце проживання за адресою:АДРЕСА_2 , крім явки до Кременчуцького районного суду Полтавської області за викликом та крім випадків необхідності прибуття в укриття, в разі оголошення повітряної тривоги на час воєнного стану.

Строк запобіжного заходу рахувати з 04 травня 2026 року.

Строк дії ухвали в частині обрання запобіжного заходу визначити до 02 липня 2026 року.

Покласти на ОСОБА_4 обов`язок утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні, та прибувати за кожною вимогою до суду у встановлений у вимозі час.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу поліції з метою контролю за її поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Відмова від носіння засобу електронного контролю, умисне зняття, пошкодження або інше втручання в його роботу з метою ухилення від контролю, а рівно намагання вчинити зазначені дії є невиконанням обов`язків, покладених судом на підозрюваного, обвинуваченого при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Виконання ухвали в частині доставлення обвинуваченого ОСОБА_4 з ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23» до його місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 для виконання цієї ухвали про обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту з використанням електронних засобів контролю покласти на Відділення поліції № 2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області (м. Кременчук, проспект Свободи 166).

Ухвалу направити для виконання до Відділення поліції № 2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області (м. Кременчук, проспект Свободи 166).

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяОСОБА_1