Ухвала суду № 136649738, 18.05.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/5842/26

Провадження №1-кп/369/1660/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202510001003031 від 04.11.2025 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 152 КК України,-

УСТАНОВИВ:

В провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває вищевказане кримінальне провадження.

Прокурор звернулася з клопотанням про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого. На обґрунтування клопотання зазначає, наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу.

В судовому засіданні прокурор підтримала своє подання та просила його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник в судовому засіданні заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому, зазначаючи на необхідність застосування менш суворого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Частиною 3 статті 331 КПК України встановлено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення..

Відповідно до ст. ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Так, ОСОБА_5 являється особою раніше судимою, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

05.11.2025 року відносно ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, дія якого в подальшому, ухвалами слідчого судді не однократно продовжувалась. Термін дії застосованого відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою закінчується 25.05.2026.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції.

Вирішуючи клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_5 , яке є тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, наявність ризиків передбачених п. п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Крім того, згідно з Рішенням Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», яке є частиною національного законодавства України, відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, пункт 32, Series A, № 182), а також пункту 1 частини першої статті 178 КПК України.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 152 КК України, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років.

Суд вважає обґрунтованим посилання прокурора на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обставини наведені в клопотанні прокурора про тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення на думку суду, в достатній мірі підтверджує існування ризику можливих спроб переховування ОСОБА_5 ..

Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

За таких обставин, суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.

Зокрема ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи невідворотність реального покарання за кримінальне правопорушення, яке за ступенем тяжкості є тяжким злочином, може намагатись уникнути кримінальної відповідальності, переховуючись від суду, зокрема шляхом зміни місця проживання.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Щодо наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, то даний ризик обґрунтовується тим, що обвинувачений не має постійних джерел доходу, підозрюється у вчиненні тяжкого умисного кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості, має не зняті і не погашені судимості за різні злочини, серед яких за ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України, за які Дніпровським районним судом м. Києва 11.03.2010 засуджений до 6 років позбавлення волі; 17.09.2020 Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання 4 років позбавлення волі і востаннє 06.02.2023 Голосіївським районним судом м. Києва за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 70, ст. 71, ст. 72 КК України до 4 років позбавлення волі і штрафу у розмірі 8 500 грн., що свідчить про тривале постійне вчинення кримінальних правопорушень.

Також суд враховує, що у провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебуває на розгляді обвинувальний акт №12024100010000944 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 4 ст.185 КК України.

Під час розгляду клопотання прокурора суд прийшов до переконання, про наявність ризиків передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам.

Разом з тим, прокурором не обґрунтовано та не доведеного наявність ризику визначеного п.3 ч.1 ст. 177 КПК України на даній стадії процесу.

При цьому необхідно врахувати, що на час вирішення питання про запобіжні заходи суд не встановлює винуватість обвинуваченого у скоєнні інкримінованого злочину.

При розгляді клопотання прокурором доведено об`єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_5 та встановлено наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

З моменту взяття обвинуваченого під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання суттєво не змінились обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити більш м`який запобіжний захід, зокрема домашній арешт.

З врахуванням встановлених обставин, на думку суду, інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

За змістом ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

В приписах частин 3 та 4 статті 28 КПК України зазначено, що критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: складність кримінального провадження; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення прокурором і судом своїх повноважень. Кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.

На підставі наведеного та на дотримання вимог щодо розумного строку розгляду кримінального провадження, суд визначає строк продовження тримання під вартою ОСОБА_5 на шістдесят днів.

Крім того, суд визначає заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів, що відповідає сумі 99840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень 00 коп..

На підставі викладеного, керуючись статтями 131, 132, 176-178, 193-194, 197, 314-316, 318, 369-372, 395 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 (шістдесят) днів до 16 липня 2026 року включно, починаючи з 18 травня 2026 року.

Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 99840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), UA768201720355259001000018661 в ДКСУ м. Києва, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26268119.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в зазначеній ухвалі протягом строку її дії.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов`язки:

1. прибувати за кожною вимогою до суду;

2. не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований і проживає без дозволу суду;

3.повідомляти суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

4.утримуватись від спілкування з потерпілою, свідками.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у цій ухвалі розмірі, оригінал документа із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити прокурора та суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_7