Ухвала суду № 136649437, 18.05.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/2473/26

1-кп/357/633/26

У Х В А Л А

про домашній арешт

18 травня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

представника потерпілих ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби стосовно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чупира, Білоцерківський район, Київська область, громадянина України, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у кримінальному провадженні № 12025111030002616 від 21 грудня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України,

У С Т А Н О В И В :

судом розглядається кримінальне провадження № 12025111030002616 від 21 грудня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.

18 травня 2026 року на розгляд суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_3 , у якому вона просила:

- застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби із забороною з 20:00 год. до 06:00 год. залишати місце проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги, строком на два місяці;

- покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України: прибувати за першим викликом до суду; не відлучатися із місця проживання без дозволу суду, за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Заявлене клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_7 обвинувачується в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.

Раніше до ОСОБА_7 застосовувався запобіжний захід у виді домашнього арешту, строк якого сплив 19 квітня 2026 року. З об`єктивних причин продовжити його не вдалося, оскільки судове засідання, де мало розглядатися відповідне клопотання, не відбулося.

Прокурор стверджувала, що на даний час існує ризик, що ОСОБА_7 може вчинити спроби переховуватися від суду та незаконного впливу на потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні.

Ризик переховування від суду, прокурор мотивувала, посилаючись на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 (позбавлення волі) та дані про його особу, а саме: відсутність сталих соціальних зв`язків, зокрема обвинувачений хоч і одружений, але неповнолітніх дітей чи інших осіб, які залежать від нього не має; вік обвинуваченого, який дозволяє йому виїхати за межі України тощо. Отож, на думку прокурора, співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у найближчій перспективі доводить, що цей ризик є обґрунтованим.

Наявність ризику незаконного впливу на потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, прокурор пояснювала, посилаючись на те, що показання потерпілих мають вагоме значення для кримінального провадження, оскільки вони є безпосередніми учасниками ДТП, а тому з метою ухилення від покарання, обвинувачений ОСОБА_7 може впливати на них підкупом, погрозами, примушуючи змінити їхні свідчення.

Отож, зважаючи на відсутність підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів, прокурор вважала, що суд має застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби.

Потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх представник ОСОБА_6 клопотання прокурора ОСОБА_3 підтримали, але виявили бажання відправити обвинуваченого ОСОБА_7 під варту.

Обвинувачений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 вирішення заявленого прокурором клопотання покладали на розсуд суду.

Суд заслухавши прокурора, потерпілих, представника потерпілих, обвинуваченого та захисника, дослідивши матеріали кримінальної справи, дійшов висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити.

Згідно з ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

9) носити електронний засіб контролю.

Суд зазначає, що специфіка стадії судового розгляду, не вимагає від прокурора, під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу, доводити наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, оскільки на вказаній стадії підозра стає неактуальною, адже на її зміну прокурор висуває обвинувачення.

Своєю чергою, обґрунтованість обвинувачення вирішується за результатами судового розгляду і будь-який висновок про його обґрунтованість порушуватиме презумпцію невинуватості обвинуваченого.

Вказаний висновок суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою принцип презумпції невинуватості, закріплений у пункті 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, буде порушено, якщо судове рішення або по суті твердження представника держави щодо обвинуваченого у вчиненні злочину відображає думку, що він є винним, тоді як його вину ще не доведено відповідно до закону. За відсутності формального висновку цього достатньо для припущення, що суд або відповідна посадова особа вважає обвинуваченого винним, і передчасне висловлення такої думки судом неодмінно порушить принцип презумпції невинуватості. Однак, слід розрізняти твердження, які відображають думку про винуватість особи, та твердження, які просто описують «стан перебування під підозрою». Перші порушують презумпцію невинуватості, тоді як другі розглядаються як беззаперечні у різних ситуаціях, розглянутих судом (п. 136 рішення ЄСПЛ у справі «Грибник проти України» за заявою № 58444/15, від 17 вересня 2020 року).

Як встановлено судом ОСОБА_7 обвинувачується в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.

Суду доведено, що існує ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_7 від суду, передбачений п. 1 ч . 1 ст. 177 КПК України, оскільки останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до восьми років, а відповідно до приписів ст. 45-48, 75 КК України, у разі визнання ОСОБА_7 винуватим, до нього не може бути застосоване звільнення від відбування покарання.

Отже, очікування можливого вироку, що передбачає реальний термін ув`язнення, може спонукати обвинуваченого до переховування від суду.

Сталі зв`язки, які можуть стримати обвинуваченого від таких дій, судом не установлені, оскільки останній хоча і одружений, проте не має неповнолітніх дітей чи інших осіб, які залежать від нього або перебувають на його утриманні, а також його вік, який дозволяє безперешкодно виїхати за межі України під час дії режиму воєнного стану.

Отож, сукупність цих обставин доводить, що ризик переховування від суду є цілком обґрунтованим.

Своєю чергою, суду доведено, що існує ризик незаконного впливу на потерпілих, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки показання потерпілих, які ще не допитані, мають значення для кримінального провадження (вони були безпосередніми учасниками ДТП), а тому обвинувачений ОСОБА_7 з метою ухилення від подальшого покарання може шляхом підкупу чи погроз, примусити їх змінити свідчення шляхом перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.

Отож, у зв`язку з цим, суд дійшов до переконання, що ризик незаконного впливу на потерпілих є цілком обґрунтованим.

Суд вважає доведеним, що більш м`якими запобіжними заходами запобігти установленим ризикам та забезпечити дотримання належної процесуальної поведінки обвинуваченим неможливо, оскільки такі запобіжні заходи, як особисте зобов`язання, особиста порука або застава не забезпечать нівелювання ризику переховування від суду, оскільки не обмежують вільне пересування обвинуваченого та можливість перетину ним державного кордону України.

Суд вважає за доцільне, з метою попередження можливості втечі обвинуваченого, визначити йому такі обов`язки: за першим викликом прибувати до суду; не відлучатися без дозволу суду із Білоцерківського району Київської області; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Одночасно, з огляду на похилий вік обвинуваченого, умови воєнного стану, суд вважає за можливе у випадках коли виникає необхідність отримання медичної допомоги та прослідування в укриття (захисні споруди цивільного захисту) під час оголошення повітряної тривоги, дозволити йому покидати місце проживання.

Отже, за викладених обставин, суд клопотання прокурора, про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби задовольняє.

Керуючись ст. 331 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби, - задовольнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на два місяці, тобто до 18 липня 2026 року (включно).

Заборонити ОСОБА_7 , строком на два місяці, тобто до 18 липня 2026 року (включно), залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , кожного дня, в період доби з 20:00 год. до 06:00 год. наступного дня, за винятком випадків, коли виникає необхідність отримання невідкладної медичної допомоги та прослідування в укриття (захисні споруди цивільного захисту) під час оголошення повітряної тривоги.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, зобов`язати ОСОБА_7 , строком на два місяці, тобто до 18 липня 2026 року (включно), виконувати такі обов`язки:

- за першим викликом прибувати до суду;

- не відлучатися без дозволу суду із Білоцерківського району Київської області;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

Контроль за виконанням встановлених обов`язків покласти на Білоцерківське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

Роз`яснити, що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_9