Постанова № 136648949, 30.04.2026, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/563/26

Провадження № 3/163/515/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року місто Любомль

Суддя Любомльського районного суду Волинської області Шеремета С.А.

з участю секретаря Голядинець О.В.,

представника Волинської митниці Кунєвої З.Ю.,

захисника Крючкова В.О.,

розглянувши в приміщенні суду направлені Волинською митницею матеріали справи за протоколом № 0185/20500/24 про притягнення до відповідальності за ст.485 МК України

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає по АДРЕСА_1 , директора ТОВ «СІТІАВТО» (код ЄДРПОУ 43825824), РНОКПП НОМЕР_1 ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , як директор ТОВ «СІТІАВТО» (код ЄДРПОУ 43825824), під час митного оформлення товару «Автомобіль вантажний...» за митною декларацією типу ІМ40ДЕ від 04.05.2023 № 23UA205150/2023/005825 вчинив дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів в загальній сумі 33 910,71 грн шляхом заявлення в митній декларації неправдивих відомостей щодо країни походження товару та надання з цією метою митному органу сертифіката з перевезення товару EUR.1 № PL/MF/AR0218402 від 28.04.2023, який не є автентичним та став підставою для неправомірного застосування преференційного режиму, заявленого у вказаній митній декларації, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.485 МК України.

ОСОБА_1 на розгляд справи в суд не з`явився, свої права та інтереси доручив захищати адвокату Крючкову В.О.

Адвокат Крючков В.О. висловив позицію про закриття провадження у справі за відсутністю складу правопорушення, яку обґрунтував тим, що ОСОБА_1 не визнає своєї вини у порушенні митних правил, а матеріалами справи не доведено винуватості останнього у вчиненні цього правопорушення. Зазначив, що жодним доказом у справі не доводиться наявність в діях ОСОБА_1 прямого умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів. Застосування преференції ґрунтувалося на сертифікаті, який жодному сумніву в його автентичності не піддавався. Керівник підприємства не зобов`язаний здійснювати експертно-технічну перевірку іноземних документів, а відповідальність за достовірність відомостей у сертифікаті несе саме експортер, а не отримувач товару. Сам факт виявлення польською стороною через два роки розбіжностей жодним чином не свідчить про наявність в діях особи умислу, при цьому будь-яка гіпотетична економічна вигода підприємства від отримання преференції не може автоматично ототожнюватися з особистим протиправним умислом керівника, оскільки це суперечить ст.62 Конституції України.

Представник Волинської митниці під час розгляду протоколу вказала на доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил належними і допустимими доказами, у тому числі щодо суми недоборів митних платежів, та просила накласти на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ст.485 МК України.

Дослідженням доказів по справі встановлено таке.

Щодо наявного кримінального провадження за ст. 212 КК України.

При вирішенні питання про правову кваліфікацію діяння суд досліджує конкуренцію норм адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 485 МК України, та кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 212 КК України, за критерієм значного/великого/особливо великого розміру ненадходження коштів до бюджету.

З матеріалів справи встановлено, що за фактом ввезення транспортних засобів із використанням сертифікатів EUR.1 БЕБ здійснює досудове розслідування у межах кримінального провадження (за ст.ст. 212, 358 КК України). У зв`язку з цим матеріали протоколу були вилучені прокурором на підставі ухвали слідчого суддя для надання правової оцінки щодо наявності складу злочину.

За результатами досудового розслідування детективом Бюро економічної безпеки України прийнято рішення про закриття кримінального провадження у відповідній частині (ст.358 КК України), після чого матеріали були повернуті Волинській митниці для розгляду в порядку провадження про порушення митних правил.

Суд враховує, що саме детектив Бюро економічної безпеки України як уповноважений суб`єкт, наділений повноваженнями щодо виявлення та оцінки наявності ознак кримінального правопорушення на етапі досудового розслідування, у тому числі щодо встановлення єдиного умислу, системності дій та інших обов`язкових ознак складу злочину, передбаченого ст. 212 КК України, мав можливість надати відповідну кримінально-правову оцінку встановленим обставинам.

Однак, за результатами досудового розслідування уповноваженим суб`єктом не встановлено достатніх підстав для подальшого здійснення досудового розслідування за фактичними обставинами цього протоколу (в контексті кримінального провадження за ст.212 КК України), у зв`язку з чим матеріали були повернуті для вирішення питання про адміністративну відповідальність.

За таких обставин суд приходить до висновку, що розгляд справи в порядку провадження про порушення митних правил не є підміною можливої кримінальної відповідальності чи способом її уникнення, а здійснюється з урахуванням правової оцінки, наданої компетентним органом досудового розслідування, який не встановив достатніх ознак кримінально караного діяння.

Суд враховує, що прийняття рішення у справі про адміністративне правопорушення унеможливлює подальше притягнення особи до кримінальної відповідальності за ті самі факти, що узгоджується з принципом недопустимості подвійного притягнення до юридичної відповідальності за одне і те саме правопорушення. Водночас зазначена обставина була об`єктивно відома органу досудового розслідування під час прийняття рішення про закриття кримінального провадження та повернення матеріалів до суду.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що має всі правові підстави для розгляду справи за матеріалами цього протоколу в межах провадження про порушення митних правил та прийняття рішення за результатами такого розгляду.

Факт ввезення на митну територію України в адресу ТОВ «СІТІАВТО» (код ЄДРПОУ 43825824) товару: «Автомобіль вантажний...» і випуск його у вільний обіг підтверджується копією митної декларації типу ІМ40ДЕ від 04.05.2023 № 23UA205150/2023/005825.

Декларування товару здійснював ОСОБА_1 , який на дату декларування товару та складання протоколу про порушення митних правил одночасно був керівником фірми отримувача товару ТОВ «СІТІАВТО», що підтверджується обліковою карткою суб`єкта ЗЕД та витягом з програмного комплексу ІКС «Податковий блок».

У графі 36 митної декларації заявлена преференція при сплаті мита за митне оформлення товару за кодом 410 (Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС).

Преференція заявлена на підставі сертифіката з перевезення товару EUR.1 № PL/MF/AR0218402, у якому органом його видачі зазначено митницю в Кракові Республіки Польща.

На вчинений Держмитслужбою запит Регіональна податкова адміністрація у м.Краків Республіки Польща листом від 19.04.2024 № 1201-IOC.4331.18.2024 повідомила, що сертифікат EUR.1 № PL/MF/AR 0218402 був підроблений.

З огляду на таку інформацію начальник УК та АМП Волинської митниці у доповідній записці від № 15/15-03/4208 від 30.04.2024 констатувала, що указаний сертифікат EUR.1 не відповідає вимогам ст.16 Доповнення І «Визначення поняття походження товарів і методів адміністративного співробітництва» Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, а товар, що у ньому зазначений, не має преференційного походження.

Цією ж доповідною запискою визначено суму митних платежів, що підлягають доплаті до Державного бюджету за митною декларацією ІМ40ДЕ від 04.05.2023 № 23UA205150/2023/005825, а саме всього 33 910,71 грн, у тому числі: мито 28 258,93 грн, ПДВ 5 651,79 грн.

Аналогічна сума недоборів митних платежів за цією митною декларацією встановлена проведеною Волинською митницею в порядку ст.ст.345-354 МК України стосовно ТОВ «СІТІАВТО» документальною невиїзною перевіркою, що підтверджується Актом від 22.05.2025 № 49/25/7.3-19/17/43825824.

Згідно із ч.1 ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно із ч.2 ст.459 МК України суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил … при вчиненні таких порушень підприємствами можуть бути посадові особи цих підприємств.

Пунктом 43 ст.4 МК України визначено, що посадові особи підприємств - керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов`язків відповідають за додержання такими підприємствами вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку.

Стаття 485 МК України визначає відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Відповідно до ч.2 ст.36 МК України країною походження товару вважається країна, в якій:

1) товар був повністю отриманий;

2) товар був підданий останнім економічно обґрунтованим виробничим та технологічним операціям з переробки, що призвели до виробництва нового товару або є важливою стадією виробництва, за умови виконання в цій країні критеріїв достатньої переробки, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч.4 ст.4 МК України під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон, територія чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару (ч.1 ст.41 МК України).

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару (ч.3 ст.41 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.43 МК України перевірка документів, що підтверджують країну походження товару, зазначених у статті 41 цього Кодексу, здійснюється відповідно до цієї статті після завершення митного оформлення.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Частиною 1 статті 281 МК України встановлено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Відповідно до ч.1 ст.16 Протоколу І Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі Угода про асоціацію), товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

За змістом ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Частина 8 статті 257 МК України передбачає, що митне оформлення товарів здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених МК України для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, у тому числі про країну походження товару.

Отже, підставою для застосування спеціального преференційного митного режиму у відповідності до Угоди про асоціацію є, зокрема Сертифікат з перевезення товару EUR.1.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України № 8 від 03.06.2005 року (зі змінами внесеними згідно з Постановою ВСУ № 8 від 30.05.2008 року) «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил», судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи з підробленими підписами, відбитками печаток та штампів.

Незаконно одержаними слід визнавати документи, які особа отримала за відсутності законних підстав або з порушенням установленого порядку.

У Протоколі І Угода про асоціацію наведений зразок Сертифіката з перевезення товару, у якому: в пункті 11 зазначається «митний дозвіл» із наведенням митного підрозділу, країни або території видачі, що завіряється підписом уповноваженої посадової особи та засвідчується відтиском печатки; пункт 12 передбачає «декларацію від експортера», у якій особа, яка звернулась за видачою сертифіката заявляє, що описане в сертифікаті майно відповідає умовам, необхідним для його видачі, та таке запевнення засвідчує власноручним підписом.

У цій справі у сертифікаті з перевезення EUR.1 в пункті 11 митним органом, який його видав, указано митницю в Кракові Республіки Польща та скріплено печаткою цього органу.

Проте, Регіональна податкова адміністрація у м.Краків Республіки Польща листом від 19.04.2024 №1201-IOC.4331.18.2024 спростувала видачу указаного сертифіката.

За змістом п.8 ст.336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів, зокрема, шляхом направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані отримані від уповноважених органів (організацій) іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.

Відповідь митних органів Республіки Польща у цій справі здобута у передбаченому МК України порядку, є офіційним документом, який складений і видавався службовою особою від імені органів державної влади іноземної країни та посвідчує важливі факти, які мають правове значення, а тому є належним і допустимим доказом по справі в розумінні п.8 ст.336, п.5 ч.1 ст.352 МК України та у взаємозв`язку із положеннями ст.495 МК України, і цей доказ нічим не спростований.

Наведена у відповіді уповноваженого польського митного органу інформація є конкретною та однозначною, підтверджує юридично значимі факти та будь-яких посилань не необхідність проведення додаткових перевірочних заходів на підтвердження існування цих фактів не містить.

Таким чином, досліджені у справі докази у своїй сукупності достатньо підтверджують той факт, що переміщення в адресу ТОВ «СІТІАВТО» і випуск у вільний обіг товару за аналізованою по справі митною декларацією типу ІМ40ДЕ відбулося з використанням сертифіката з перевезення товару EUR.1, видача якого за результатами проведеної перевірки компетентним органом Республіки Польща підтверджена не була, що свідчить про безпідставність заявлення в митній декларації преференції за кодом 410 і, як наслідок, неправомірного звільнення від сплати митних платежів в обсязі, передбаченому чинним законодавством України.

Для притягнення до відповідальності за ст.485 МК України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості, вини у формі прямого умислу, а також наявність в діях особи спеціальної мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру.

Висловлена захисником позиція щодо відсутності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення по своїй суті зводиться до непричетності останнього як директора ТОВ «СІТІАВТО» до виявленого правопорушення та фактичного перекладання усієї відповідальності на експортера товару.

З досліджених по справі доказів і встановлених на їх підставі фактичних обставин наявні підстави вважати, що заінтересованою стороною з економічної точки зору у здійсненні поставки товару із використанням сертифіката з перевезення товару EUR.1 є саме очолюване ОСОБА_1 товариство ТОВ «СІТІАВТО».

Про такий висновок свідчить сума недоплачених митних платежів, які сплачуються саме покупцем товару, у даному випадку ТОВ «СІТІАВТО».

Жодної економічної чи іншої вигоди у використані указаного сертифіката для продавця товару по справі не вбачається і стороною захисту не доведено.

Від дня складання протоколу про порушення митних правил та по дату розгляду справи в суді жодних претензій продавцю товару з приводу не підтвердження компетентним іноземним органом сертифіката з перевезення товару EUR.1 ОСОБА_1 не пред`являв, жодних заходів для цього не вчиняв, хоча для цього мав реальну можливість та більш як достатньо часу.

Будь-якого логічного та розумного пояснення невжиття жодних заходів на доведення своєї непричетності до викладених в протоколі про порушення митних правил обставин, які призвели до безпідставного заявлення преференційного режиму при розмитнення товару, ОСОБА_1 та його захисник ні митному органу, ні суду не надали.

Така пасивна поведінка не притаманна добросовісному контрагенту у договірних комерційних правовідносинах, у тому числі й з огляду на обсяг і характер адміністративної відповідальності за таке діяння, а інколи кримінальної.

Зазначене у своїй сукупності та взаємозв`язку дає підстави для висновку про умисність дій ОСОБА_1 , спрямованих на неправомірне зменшення розміру митних платежів шляхом подання митному органу сертифіката з перевезення товару EUR.1, автентичність та видача якого не підтверджена.

Обрану і висловлену стороною захисту позицію щодо непричетності ОСОБА_1 до виявленого правопорушення, недоведеності його винуватості у вчиненні правопорушення, суд розцінює не інакше як голослівною, формальною, не підтвердженою жодним прямим чи непрямим доказом та спрямованою виключно на уникнення юридичної відповідальності останнього.

Таким чином, оцінивши дослідженні по справі докази у їх сукупному та логічному взаємозв`язку, а також норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про повну доведеність поза будь-яким розумним сумнівом винуватості ОСОБА_1 як керівника ТОВ «СІТІАВТО» у вчиненні передбаченого ст.485 МК України порушення митних правил.

При визначенні обсягу відповідальності суд зважує на конкретні обставини справи, відсутність обтяжуючих та пом`якшуючих відповідальність обставин, та вважає необхідним застосувати до порушника стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків несплаченої суми митних платежів.

З порушника відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України № 3674-VI підлягає стягненню судовий збір у відповідному розмірі.

Керуючись ст.ст.522, 527, 528 МК України,

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, і накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 33 910 (тридцять три тисячі дев`ятсот десять) гривень 71 копійка.

Штраф у розмірі 33 910 (тридцять три тисячі дев`ятсот десять) гривень 71 копійка підлягає стягненню на рахунок UA758999980313010106005003500 в Казначействі України (ЕАП) (ЄДРПОУ 38009371, отримувач ГУК у Волинській області/село Вишнів, код класифікації доходів бюджету 21081100, призначення платежу "адміністративні штрафи та інші санкції "05" Державна митна служба України").

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору на рахунок UA958999980313161206000003480 в Казначействі України (ЕАП) (отримувач ГУК у Волинській області/місто Любомль, код ЄДРПОУ 38009371, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу "судовий збір").

Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.

Суддя Любомльського районного суду

Волинської області С.А.Шеремета