Рішення № 136648834, 19.05.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/1037/26

2/154/923/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

19 травня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Вітера І.Р.,

з участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2026 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 46398, 17 грн.

Стислий виклад позовних вимог

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26 лютого 2024 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» було укладено договір про споживчий кредит № 5530414, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 18 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом, комісії та інших платежів, передбачених договором.

Позивач зазначив, що первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши відповідачці кредитні кошти шляхом їх безготівкового перерахування на банківську картку, зазначену відповідачкою під час укладення договору.

Надалі, 29 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір відступлення права вимоги № 108-МЛ, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 5530414 від 26 лютого 2024 року.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою зобов`язань за кредитним договором, за твердженням позивача, утворилася заборгованість у загальному розмірі 46398,17 грн, з яких: 13 140,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 31998,17 грн - прострочена заборгованість за процентами; 1 260,00 грн - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 5530414 від 26 лютого 2024 року у розмірі 46 398,17 грн, а також судові витрати, понесені у зв`язку зі зверненням до суду.

Процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою суду від 20 березня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання.

Цією ж ухвалою суду від 20 березня 2026 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо емітування банківської картки № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , а також інформацію щодо зарахування на вказану картку кредитних коштів у розмірі 18 000,00 грн у період з 26 лютого 2024 року по 04 березня 2024 року.

17 квітня 2026 року до суду надійшла відповідь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, однак у судове засідання повторно не з`явилася, причин неявки суду не повідомила, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подала.

Відзиву на позовну заяву, доказів на спростування позовних вимог або власного розрахунку заборгованості відповідачка до суду не подала. Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від неї також не надходило.

З огляду на повторну неявку відповідачки, яка повідомлялася про розгляд справи належним чином, неподання нею відзиву та відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду, суд відповідно до статей 223, 280 ЦПК України постановив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін

З наданої позивачем копії договору про споживчий кредит № 5530414 від 26 лютого 2024 року вбачається, що цей договір укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальницею.

У договорі зазначено анкетні та ідентифікаційні дані позичальниці: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 09 серпня 2016 року органом 0701, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1.1 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальниці грошові кошти у сумі, визначеній договором, а позичальниця зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію та виконати інші зобов`язання у порядку і строки, передбачені договором.

Згідно з п. 1.2 договору сума кредиту становить 18 000,00 грн. Кредит надавався загальним строком на 105 днів, який починається з дати видачі кредиту та завершується 10 червня 2024 року, що визначено договором як дата остаточного повернення заборгованості.

За змістом п. 1.3.1 договору пільговий період користування кредитом становить 15 днів, починається з дати видачі кредиту та завершується 12 березня 2024 року.

Відповідно до п. 1.3.2 договору поточний період користування кредитом становить 90 днів, починається з дня, наступного за днем завершення пільгового періоду, тобто з 13 березня 2024 року, та завершується 10 червня 2024 року.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що позичальниця зобов`язана повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у строк, визначений п. 1.2.3 договору, тобто не пізніше дати остаточного повернення заборгованості.

У п. 1.5.1 договору зазначено, що загальні витрати позичальниці за пільговий період складають 4 473,00 грн, а орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальниці за пільговий період становить 22 473,00 грн. До цієї суми включено суму кредиту 18 000,00 грн, комісію за надання кредиту 1 260,00 грн та проценти за користування кредитом за пільговий період 3 213,00 грн.

Згідно з п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду складають 3 213,00 грн та нараховуються за ставкою 1,19 відсотка на день від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 1.5.3 договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду складають 37 260,00 грн та нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30 відсотка на день від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Умовами п. 2.1 договору визначено, що кредитодавець надає позичальниці кредит у сумі 18 000,00 грн.

Згідно з п. 2.2.1 договору плата за кредитом включає комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом. Комісія за надання кредиту визначена у розмірі 7,00 відсотків від суми кредиту, що становить 1 260,00 грн.

Відповідно до п. 2.2.2 договору проценти за користування кредитом нараховуються починаючи з дня, наступного за днем видачі кредиту, до дати завершення строку кредитування включно.

Згідно з п. 2.2.3 договору проценти нараховуються за стандартною ставкою, визначеною п. 1.5.3 договору, якщо інший розмір процентної ставки не підлягає застосуванню відповідно до умов договору.

Пунктом 2.3 договору передбачено можливість продовження пільгового періоду та/або збільшення строку кредитування у зв`язку з пролонгацією за умови виконання позичальницею визначених договором дій, зокрема сплати платежів, необхідних для такої пролонгації.

За змістом п. 2.3.1-2.3.2 договору позичальниця мала право продовжити та/або поновити пільговий період і збільшити строк кредитування шляхом пролонгації. Для цього вона повинна була обрати доступні умови пролонгації, направити кредитодавцю електронне звернення із застосуванням одноразового ідентифікатора, підписати додатковий договір або додаткову угоду з оновленим графіком платежів та здійснити передбачений платіж.

Договором також визначено, що виконання лише частини цих дій, зокрема несплата платежу або непідписання додаткового договору чи додаткової угоди, не призводить до пролонгації.

Зі змісту п. 2.4 договору вбачається, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальницею зобов`язань за договором вона повинна повернути кредит та сплатити платежі, передбачені договором, у тому числі проценти, комісію та інші платежі у випадках і розмірах, визначених умовами договору.

У п. 2.6 договору визначено, що кредитні кошти вважаються отриманими позичальницею з моменту їх перерахування кредитодавцем безготівковим способом із використанням учасника платіжної системи на платіжну картку, зазначену позичальницею.

За змістом п. 3.1.1 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальниці кредит у сумі та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 3.1.2 договору кредитодавець має право вимагати від позичальниці повернення кредиту, сплати процентів, комісії та інших платежів, передбачених договором.

Згідно з п. 3.1.6 договору кредитодавець має право відступати право вимоги за договором новому кредитору без окремої згоди позичальниці, у тому числі шляхом укладення договору факторингу або іншого правочину щодо відступлення права вимоги.

Пунктом 3.3.2 договору передбачено обов`язок позичальниці повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію та інші платежі у строки і на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 3.4.2 договору позичальниця вправі здійснити пролонгацію на умовах, передбачених цим договором або відмовитись від здійснення цього права та не сплачувати комісію за управління та обслуговування кредиту.

За змістом п. 4.1 договору у разі неналежного виконання грошових зобов`язань позичальниця зобов`язана сплатити проценти та інші платежі відповідно до умов договору.

У розділі 5 договору позичальниця підтвердила, що ознайомилася з умовами кредитування, графіком платежів, паспортом споживчого кредиту, правилами надання фінансових кредитів та іншою інформацією, необхідною для укладення договору, а також підтвердила правильність наданих нею персональних, контактних та інших даних.

Згідно з п. 6.1 договору укладення договору здійснювалося в електронній формі в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця через сайт товариства та/або особистий кабінет позичальниці.

Відповідно до п. 6.2 договору кредитодавець направляє позичальниці пропозицію укласти договір в електронній формі, а позичальниця приймає таку пропозицію шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з п. 6.3 договору для укладення договору позичальниця повинна була здійснити дії в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, зокрема пройти ідентифікацію, надати необхідні дані, підтвердити ознайомлення з умовами кредитування та підписати договір одноразовим ідентифікатором.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що укладеним кредитний договір в електронній формі вважається з моменту використання позичальницею електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 6.5 договору договір приєднується до такого, що укладений у письмовій формі.

За змістом п. 7.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, обумовлені договором, виникають з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальниці. Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У п. 9.1 договору сторони погодили, що цей кредитний договір є самостійним кредитним договором, який містить істотні умови, укладений у порядку, спосіб та формі, що відповідають вимогам законодавства.

Згідно з п. 9.3 договору повідомлення та інша інформація можуть направлятися позичальниці через особистий кабінет, електронну пошту, SMS-повідомлення або інші засоби зв`язку, визначені договором.

До договору додано графік платежів за договором про споживчий кредит № 5530414 від 26 лютого 2024 року, в якому відображено суму кредиту 18 000,00 грн, строк користування кредитом, розмір комісії за надання кредиту 1 260,00 грн, розмір процентів за період користування кредитом 40 473,00 грн та загальну суму платежів 59733,00 грн.

З додатку № 2 до договору - заяви на отримання кредиту № 5530414 - вбачається, що ОСОБА_1 подала заявку на отримання кредиту в сумі 18 000,00 грн, строк кредитування визначено 105 днів, з яких пільговий період становить 15 днів, поточний період - 90 днів. У заяві зазначено процентну ставку протягом пільгового періоду 1,19 відсотка на день, процентну ставку поточного періоду 2,30 відсотка на день, комісію за надання кредиту 7,00 відсотків від суми кредиту, а також платіжну картку для перерахування кредитних коштів - VISA DEBIT GOLD № НОМЕР_1 .

У цій же заяві зазначено фінансовий номер телефону позичальниці НОМЕР_4 , а також відомості про її місце роботи - приватне підприємство «АУТСОРСИНГ-С» та щомісячний дохід 7 100,00 грн.

З додатку № 3 до договору вбачається, що позичальниця надала кредитодавцю додаткові контактні дані для взаємодії за кредитним договором, зокрема номери телефонів, які можуть використовуватися кредитодавцем для направлення повідомлень, вимог та іншої інформації, пов`язаної з виконанням договору.

Таким чином, із наданої копії договору про споживчий кредит № 5530414 від 26 лютого 2024 року та додатків до нього вбачається, що договір укладений в електронній формі, містить відомості про позичальницю, суму кредиту, строк кредитування, порядок надання кредиту, процентні ставки, комісію за надання кредиту, порядок повернення кредиту та механізм підписання договору одноразовим ідентифікатором.

З довідки ТОВ «МІЛОАН» від 10 вересня 2025 року вбачається, що 26 лютого 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 5530414. У зазначеній довідці вказано, що договір укладено в електронній формі о 12 год 52 хв 24 с із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Одноразовий ідентифікатор - 348657. Дата і час відправки одноразового ідентифікатора позичальниці - 26 лютого 2024 року о 11 год 54 хв. Номер телефону, на який направлено одноразовий ідентифікатор, - НОМЕР_4 .

З анкети-заяви на кредит № 5530414 вбачається, що заявка на отримання кредиту створена 26 лютого 2024 року. У ній зазначено суму кредиту 18 000,00 грн, строк кредиту 15 днів, дату повернення кредиту - 12 березня 2024 року, суму до повернення - 22 473,00 грн. У цій же анкеті-заяві зазначено умови кредитування: комісія за надання кредиту - 1 260,00 грн, що відповідає 7,00 відсоткам від суми кредиту; проценти за користування кредитом - 3 213,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,19 відсотка на день від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Анкета-заява містить персональні дані позичальниці: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - с. Хобултова, Україна, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 . Також зазначено фінансовий номер телефону НОМЕР_4 , сімейний стан - одружена, місце роботи - приватне підприємство «АУТСОРСИНГ-С», щомісячний дохід - 7 100,00 грн.

У процесі оформлення та розгляду заявки № 5530414 відображено послідовність дій в інформаційній системі кредитодавця: заповнення заявки, автоматична перевірка, перевірка у БКІ, скоринг, підписання паспорту кредиту, підписання договору та оформлення договору. З анкети також вбачається, що за результатами скорингу заявка віднесена до «зеленої зони», рішення за заявкою - погоджено.

У погоджених умовах кредитування за заявкою № 5530414 зазначено: запитувана сума - 18 000,00 грн, заявлений строк - 15 днів, погоджена сума - 18 000,00 грн, погоджений строк - 15 днів, комісія за надання кредиту - 7,00 відсотків одноразово, ставка процентів - 1,19 відсотка за кожен день користування.

З платіжного доручення № 124029138 від 26 лютого 2024 року вбачається, що платником є ТОВ «МІЛОАН», код платника 40484607, отримувачем - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . Сума платежу становить 18 000,00 грн. У платіжному дорученні зазначено кредитний рахунок отримувача - платіжна картка VISA № НОМЕР_1 , а призначення платежу - «Кошти згідно договору 5530414».

Таким чином, надані позивачем документи містять відомості про електронне підписання відповідачкою кредитного договору одноразовим ідентифікатором, направленим на її фінансовий номер телефону, про погодження кредитної заявки у сумі 18 000,00 грн, а також про перерахування ТОВ «МІЛОАН» кредитних коштів у розмірі 18 000,00 грн на платіжну картку VISA № НОМЕР_1 , зазначену у матеріалах кредитної справи відповідачки.

З наданої позивачем відомості ТОВ «МІЛОАН» про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 5530414 вбачається, що вона складена щодо позичальниці ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , та містить послідовний рух заборгованості за договором.

Згідно з цією відомістю, 26 лютого 2024 року за договором нараховано комісію за надання кредиту у розмірі 1 260,00 грн та відображено надання кредиту у розмірі 18 000,00 грн.

У період з 27 лютого 2024 року по 11 березня 2024 року у відомості щоденно відображено нарахування процентів згідно з п. 1.5.2 договору у розмірі 214,20 грн на день. Такий розмір щоденного нарахування відповідає застосуванню ставки 1,19 % на день до початкового залишку тіла кредиту 18 000,00 грн.

11 березня 2024 року у відомості також відображено нарахування комісії за управління та обслуговування кредиту у розмірі 1 800,00 грн. Цього ж дня зафіксовано здійснення платежів: 1 800,00 грн - у рахунок сплати комісії за управління та обслуговування кредиту; 1 800,00 грн - у рахунок сплати тіла кредиту; 1 800,00 грн - у рахунок сплати процентів за кредитом.

Після зазначеного платежу у відомості з 12 березня 2024 року по 25 березня 2024 року відображено щоденне нарахування процентів згідно з п. 1.5.2, п. 2.3.1.1 договору у розмірі 192,78 грн на день. Такий розмір нарахування відповідає застосуванню ставки 1,19% на день до залишку тіла кредиту 16 200,00 грн після часткового погашення тіла кредиту 11 березня 2024 року.

26 березня 2024 року у відомості відображено сплату процентів за кредитом у розмірі 1 260,00 грн, сплату комісії за управління та обслуговування кредиту у розмірі 1080,00 грн, сплату тіла кредиту у розмірі 1 260,00 грн, а також нарахування комісії за управління та обслуговування кредиту у розмірі 1 080,00 грн.

Після цього у період з 27 березня 2024 року по 03 квітня 2024 року у відомості відображено щоденне нарахування процентів згідно з п. 1.5.2, п. 2.3.1.1 договору у розмірі 177,79 грн на день. Такий розмір відповідає застосуванню ставки 1,19 % на день до залишку тіла кредиту 14 940,00 грн.

03 квітня 2024 року у відомості відображено сплату процентів за кредитом у розмірі 1 800,00 грн, нарахування комісії за управління та обслуговування кредиту у розмірі 1800,00 грн, сплату тіла кредиту у розмірі 1 800,00 грн та сплату комісії за управління та обслуговування кредиту у розмірі 1 800,00 грн.

Після платежу від 03 квітня 2024 року у відомості з 04 квітня 2024 року по 18 квітня 2024 року відображено щоденне нарахування процентів згідно з п. 1.5.2, п. 2.3.1.1 договору у розмірі 156,37 грн на день. Такий розмір відповідає застосуванню ставки 1,19 % на день до залишку тіла кредиту 13 140,00 грн.

Починаючи з 19 квітня 2024 року, у відомості змінено розмір щоденного нарахування процентів: з 19 квітня 2024 року по 17 липня 2024 року відображено щоденне нарахування процентів згідно з п. 1.5.3 договору у розмірі 302,22 грн на день. Такий розмір відповідає застосуванню стандартної процентної ставки 2,30 % на день до залишку тіла кредиту 13 140,00 грн.

Таким чином, за відомістю первісного кредитора ТОВ «МІЛОАН» після отримання відповідачкою кредиту у розмірі 18 000,00 грн були відображені часткові платежі, унаслідок яких тіло кредиту зменшувалося: 11 березня 2024 року - на 1 800,00 грн, 26 березня 2024 року - на 1 260,00 грн, 03 квітня 2024 року - на 1 800,00 грн. Загальна сума погашення тіла кредиту за відомістю становить 4 860,00 грн, а залишок основного боргу після цих платежів - 13 140,00 грн.

За цією ж відомістю позичальницею також здійснювалися платежі в рахунок процентів за кредитом: 11 березня 2024 року - 1 800,00 грн, 26 березня 2024 року - 1260,00 грн, 03 квітня 2024 року - 1 800,00 грн, усього 4 860,00 грн.

Крім того, у відомості відображено нарахування та сплату комісій. 26 лютого 2024 року нараховано комісію за надання кредиту у розмірі 1 260,00 грн. 11 березня 2024 року нараховано комісію за управління та обслуговування кредиту у розмірі 1 800,00 грн і цього ж дня відображено її сплату у такому самому розмірі. 26 березня 2024 року відображено нарахування та сплату комісії у розмірі 1 080,00 грн. 03 квітня 2024 року відображено нарахування та сплату комісії у розмірі 1 800,00 грн.

Отже, з відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що первісний кредитор обліковував за відповідачкою залишок тіла кредиту 13 140,00 грн, а проценти нараховував до 17 липня 2024 року включно, спочатку за ставкою 1,19 % на день, а надалі - за ставкою 2,30 % на день.

З виписки з особового рахунка за кредитним договором № 5530414 від 26 лютого 2024 року вбачається, що вона сформована щодо позичальниці ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . У виписці зазначено, що 26 лютого 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5530414, за яким позичальниці надано кредит у розмірі 18 000,00 грн. Також у виписці відображено, що 29 липня 2024 року ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» право грошової вимоги за кредитним договором № 5530414 від 26 лютого 2024 року.

Зі змісту виписки вбачається, що дата укладення кредитного договору - 26 лютого 2024 року, дата отримання права вимоги - 29 липня 2024 року, сума виданого кредиту - 18 000,00 грн. У виписці зазначено, що станом на 12 лютого 2026 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить 46 398,17 грн. Структура заборгованості у виписці визначена таким чином: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 13 140,00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 31 998,17 грн; прострочена заборгованість за комісією - 1260,00 грн.

Отже, за даними цієї виписки новий кредитор - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» - обліковує за відповідачкою загальну заборгованість у розмірі 46398,17 грн, яка складається із залишку тіла кредиту, процентів та комісії.

З наданої копії договору відступлення прав вимоги № 108-МЛ від 29 липня 2024 року вбачається, що він укладений між ТОВ «МІЛОАН» як клієнтом, первісним кредитором, та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» як новим кредитором.

За змістом п. 1.1 договору сторони визначили, що на умовах, встановлених цим договором, первісний кредитор передає новому кредитору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, а новий кредитор приймає такі права вимоги та зобов`язується сплатити первісному кредитору ціну договору.

У п. 1.2 договору зазначено, що права вимоги переходять до нового кредитора в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу цих прав, включаючи право вимагати повернення суми кредиту, процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених відповідними кредитними договорами.

Згідно з п. 1.3 договору перелік боржників, кредитних договорів та розмір заборгованості визначається у реєстрі боржників, який є додатком до договору і формується сторонами у зв`язку з відступленням права вимоги.

За змістом п. 3.2 договору первісний кредитор підтвердив, що права вимоги, які передаються новому кредитору, є належними йому, не перебувають під забороною відчуження, не є предметом спору або обтяження, крім випадків, прямо передбачених договором.

Пунктами 4.1-4.3 договору визначено порядок переходу прав вимоги, зокрема, що права вимоги переходять до нового кредитора після підписання сторонами відповідних документів, передбачених договором, та виконання умов щодо оплати ціни договору.

У розділі 7 договору визначено умови щодо ціни договору та порядку розрахунків між сторонами. Договір передбачає оплатний характер відступлення права вимоги: новий кредитор сплачує первісному кредитору погоджену сторонами суму за переданий портфель заборгованості.

До договору додано форму реєстру боржників, акти приймання-передачі реєстру боржників та документації, форму акта повернення прав вимоги, форму повідомлення боржника про відступлення права вимоги, гарантійний лист та інші додатки, які визначають порядок документального оформлення передання портфеля заборгованості.

З акта приймання-передачі реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 108-МЛ від 29 липня 2024 року вбачається, що ТОВ «МІЛОАН» передало, а ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» прийняло реєстр боржників за договором відступлення прав вимоги. В акті зазначено, що кількість боржників становить 25 504, а загальна сума заборгованості кредитного портфеля - 43 606 298,04 грн.

Крім того, матеріали містять відомості про підписання договору відступлення прав вимоги № 108-МЛ та акта приймання-передачі реєстру боржників електронними підписами сторін. Із цих відомостей вбачається, що документи підписані представниками ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 29 липня 2024 року із застосуванням електронних підписів та електронних печаток.

З платіжної інструкції № 4238 від 29 липня 2024 року вбачається, що ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» перерахувало на користь ТОВ «МІЛОАН» 1 749 475,37 грн із призначенням платежу: «Оплата згідно договору відступлення прав вимоги № 108-МЛ від 29 липня 2024 року без ПДВ». Цей документ підтверджує оплатний характер відступлення права вимоги за договором.

З витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 108-МЛ від 29 липня 2024 року вбачається, що до переданого портфеля включено заборгованість ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за кредитним договором № 5530414.

У цьому витягу зазначено, що кредитний договір № 5530414 укладений 26 лютого 2024 року, дата відступлення права вимоги - 29 липня 2024 року, сума виданого кредиту - 18 000,00 грн, залишок заборгованості за тілом кредиту - 13 140,00 грн, залишок за процентами - 31 998,17 грн, залишок за комісією - 1 260,00 грн, а загальний залишок заборгованості - 46 398,17 грн.

Отже, надані позивачем документи свідчать про укладення 29 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» договору відступлення прав вимоги № 108-МЛ, передання новому кредитору реєстру боржників, оплату вартості переданого портфеля заборгованості, а також включення до цього реєстру права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5530414 від 26 лютого 2024 року.

З претензії ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» від 04 лютого 2026 року вбачається, що позивач звертався до ОСОБА_1 з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором № 5530414 від 26 лютого 2024 року.

У претензії зазначено, що 29 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір відступлення права вимоги № 108-МЛ, за яким позивач набув право вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором.

Позивач повідомив відповідачку, що загальний розмір заборгованості становить 46398,17 грн, з яких: 13 140,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 31 998,17 грн - заборгованість за процентами; 1 260,00 грн - заборгованість за комісією.

У претензії позивач запропонував відповідачці у семиденний строк з дня її отримання сплатити заборгованість або звернутися до ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» для уточнення розміру боргу та порядку його погашення.

З відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 08 квітня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260330/62075-БТ, яка надійшла до суду 17 квітня 2026 року, вбачається, що банк надав інформацію на виконання ухвали суду щодо рахунків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . Банк повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» емітовано картку № НОМЕР_5 , якій відповідає рахунок у форматі IBAN: НОМЕР_6 .

Крім того, банк повідомив, що на вказаний рахунок № НОМЕР_5 / IBAN НОМЕР_6 у період з 26 лютого 2024 року по 04 березня 2024 року було здійснено зарахування коштів у сумі 18 000,00 грн, а саме - 26 лютого 2024 року.

Отже, відповідь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підтверджує, що банківська картка, зазначена у матеріалах кредитного договору та платіжному дорученні, була емітована на ім`я відповідачки, а 26 лютого 2024 року на відповідний рахунок було зараховано кредитні кошти у розмірі 18 000,00 грн.

Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду

Щодо процесуального обов`язку доказування та меж оцінки доказів

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» просить захистити його майнове право як нового кредитора за договором про споживчий кредит № 5530414 від 26 лютого 2024 року шляхом стягнення з відповідачки заборгованості за цим договором.

Відповідно до частин першої - третьої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням цих положень саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення кредитного договору, факт надання відповідачці кредитних коштів, перехід до позивача права вимоги, порушення відповідачкою грошового зобов`язання та розмір заборгованості, який підлягає стягненню.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог про стягнення 46 398,17 грн заборгованості за кредитним договором № 5530414 від 26 лютого 2024 року та оцінює докази, подані позивачем, а також докази, витребувані судом у АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Надані позивачем письмові докази, а саме кредитний договір, анкета-заява, довідка про ідентифікацію, платіжне доручення, відомість про щоденні нарахування та погашення, виписка з особового рахунка, договір відступлення права вимоги, акт приймання-передачі, платіжна інструкція, витяг з реєстру боржників, претензія, а також відповідь АТ КБ «ПРИВАТБАНК», є письмовими доказами у розумінні статей 76, 95 ЦПК України та підлягають оцінці судом у сукупності.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачка відзиву на позовну заяву не подала, доказів на спростування обставин, викладених у позові, або власного контррозрахунку заборгованості суду не надала. Разом з тим неподання відповідачкою відзиву та доказів саме по собі не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи відповідає заявлений позивачем розмір заборгованості умовам договору, поданим доказам та імперативним нормам законодавства, зокрема Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо доведення факту укладення кредитного договору та форми правочину.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладення договору про споживчий кредит № 5530414 від 26 лютого 2024 року є двостороннім правочином, спрямованим на виникнення між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачкою взаємних прав і обов`язків: обов`язку кредитодавця надати грошові кошти та обов`язку позичальниці повернути кредит і сплатити передбачені договором платежі.

Згідно з частинами першою, третьою - п`ятою статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зі змісту кредитного договору, анкети-заяви, довідки про ідентифікацію та платіжних документів вбачається, що договір містить істотні умови кредитування, укладений у передбаченій законом електронній формі та був спрямований на реальне отримання відповідачкою кредитних коштів.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Кредитний договір № 5530414 від 26 лютого 2024 року не був визнаний судом недійсним, а тому користується презумпцією правомірності. Водночас окремі його умови, зокрема умови щодо розміру денної процентної ставки, підлягають окремій перевірці на відповідність імперативним нормам Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Сторони обрали електронну форму укладення кредитного договору, що прямо передбачено умовами договору, зокрема пунктами 6.1-6.6 договору, якими визначено порядок укладення договору в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця із застосуванням одноразового ідентифікатора.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.

Зміст договору про споживчий кредит № 5530414 від 26 лютого 2024 року зафіксований в електронному документі, який містить умови кредитування, відомості про сторони, суму кредиту, строк кредитування, проценти, комісію, порядок повернення кредиту та порядок підписання договору.

Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Оскільки кредитний договір укладено через інформаційно-комунікаційну систему ТОВ «МІЛОАН» із застосуванням особистого кабінету та одноразового ідентифікатора, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Договір про споживчий кредит № 5530414 укладено у вигляді електронного документа. Його умови, а також додатки до договору містять відомості, необхідні для ідентифікації відповідачки як позичальниці, зокрема її РНОКПП, дату народження, паспортні дані, адресу реєстрації, фінансовий номер телефону та номер платіжної картки.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

З наданих доказів вбачається, що ТОВ «МІЛОАН» сформувало пропозицію укласти договір про споживчий кредит, а відповідачка прийняла цю пропозицію шляхом проходження відповідних етапів оформлення заявки, підписання паспорту кредиту та кредитного договору в електронній системі кредитодавця.

Відповідно до частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, або шляхом вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір.

Із анкети-заяви на кредит № 5530414 та довідки про ідентифікацію вбачається, що відповідачка заповнила заявку на отримання кредиту, пройшла перевірку, погодила умови кредитування та підписала договір шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З довідки ТОВ «МІЛОАН» вбачається, що одноразовий ідентифікатор 348657 був направлений на номер телефону відповідачки НОМЕР_4 , а договір підписано в електронній формі 26 лютого 2024 року із застосуванням цього одноразового ідентифікатора.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач довів факт укладення 26 лютого 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 5530414 в електронній формі.

Щодо фактичного надання кредиту відповідачці

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа, кредитодавець, зобов`язується надати грошові кошти, кредит, позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За договором № 5530414 ТОВ «МІЛОАН» як кредитодавець зобов`язалося надати відповідачці кредит у розмірі 18 000,00 грн, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі, передбачені договором.

Згідно з пунктом 2.1 договору кредитодавець надає позичальниці кредит у сумі 18000,00 грн.

Умовами пункту 2.6 договору передбачено, що кредитні кошти вважаються отриманими позичальницею з моменту їх перерахування кредитодавцем безготівковим шляхом із використанням платіжної системи на платіжну картку, зазначену позичальницею.

З анкети-заяви на отримання кредиту № 5530414 вбачається, що відповідачка зазначила для перерахування кредитних коштів платіжну картку VISA № НОМЕР_1 .

З платіжного доручення № 124029138 від 26 лютого 2024 року вбачається, що ТОВ «МІЛОАН» перерахувало на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , кошти у сумі 18 000,00 грн на платіжну картку VISA № НОМЕР_1 із призначенням платежу: «Кошти згідно договору 5530414».

Крім того, на виконання ухвали суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано картку № НОМЕР_5 , якій відповідає рахунок IBAN НОМЕР_6 .

Із відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» також вбачається, що на зазначений рахунок 26 лютого 2024 року було зараховано кошти у сумі 18 000,00 грн.

Зіставлення платіжного доручення ТОВ «МІЛОАН», анкети-заяви відповідачки та відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дає підстави для висновку, що кредитні кошти у сумі 18 000,00 грн були фактично перераховані на картку, емітовану банком на ім`я відповідачки.

Отже, суд вважає доведеним факт надання ТОВ «МІЛОАН» відповідачці кредиту у розмірі 18 000,00 грн за договором про споживчий кредит № 5530414 від 26 лютого 2024 року.

Щодо переходу права вимоги до позивача

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, відступлення права вимоги.

29 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» як первісним кредитором та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» як новим кредитором укладено договір відступлення прав вимоги № 108-МЛ, за умовами якого первісний кредитор передав новому кредитору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.

Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Договір відступлення прав вимоги № 108-МЛ укладений у письмовій формі, підписаний сторонами, а матеріали справи містять відомості про його підписання електронними підписами та електронними печатками сторін.

Відповідно до частини першої статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами договору відступлення прав вимоги № 108-МЛ новий кредитор набув права вимоги до боржників у тому обсязі та на тих умовах, які існували у первісного кредитора на момент відступлення. При цьому новий кредитор не може набути більше прав, ніж мав первісний кредитор, а тому розмір права вимоги підлягає перевірці судом з урахуванням умов кредитного договору та імперативних вимог закону.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3.1.6 кредитного договору передбачено право кредитодавця відступити право вимоги за договором новому кредитору без окремої згоди позичальниці. Отже, згода відповідачки на заміну кредитора у цьому зобов`язанні не була необхідною.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Матеріали справи містять претензію ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» від 04 лютого 2026 року, адресовану відповідачці, у якій позивач повідомив про набуття права вимоги за договором відступлення прав вимоги № 108-МЛ та запропонував погасити заборгованість. Доказів того, що після відступлення права вимоги відповідачка виконала зобов`язання первісному кредиторові, суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Матеріали справи містять договір відступлення прав вимоги № 108-МЛ від 29 липня 2024 року, акт приймання-передачі реєстру боржників, платіжну інструкцію про оплату вартості переданого портфеля, а також витяг з реєстру боржників, у якому зазначено заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 5530414 від 26 лютого 2024 року.

З витягу з реєстру боржників вбачається, що до переданого портфеля включено право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5530414, із зазначенням суми виданого кредиту 18 000,00 грн, залишку за тілом кредиту 13 140,00 грн, залишку за процентами 31 998,17 грн, залишку за комісією 1 260,00 грн та загального залишку заборгованості 46 398,17 грн.

За таких обставин суд вважає доведеним, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статусу нового кредитора за договором про споживчий кредит № 5530414 від 26 лютого 2024 року в межах прав, які належали первісному кредитору та не суперечать імперативним нормам законодавства.

Щодо невиконання відповідачкою грошового зобов`язання

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона, боржник, зобов`язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Після отримання кредиту у відповідачки виникло грошове зобов`язання перед кредитодавцем щодо повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів у межах, передбачених договором і законом.

Згідно з частиною першою статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідачка не мала права в односторонньому порядку ухилятися від виконання зобов`язання за кредитним договором після отримання кредитних коштів.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідачка повинна була виконувати зобов`язання за договором № 5530414 відповідно до його умов, однак у межах тих платежів, які не суперечать імперативним нормам закону.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Договором № 5530414 було визначено строк користування кредитом та дату остаточного повернення заборгованості. З наданих позивачем документів вбачається, що відповідачка виконала зобов`язання лише частково, унаслідок чого за договором залишився непогашеним основний борг.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Невнесення відповідачкою платежів у повному обсязі та у строки, передбачені договором, свідчить про порушення нею грошового зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачка не повернула отриманий кредит у повному обсязі та не сплатила всі належні платежі у визначений договором строк, вона є такою, що прострочила виконання грошового зобов`язання.

З відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що відповідачка здійснила часткові платежі, які первісний кредитор зарахував, зокрема, на погашення тіла кредиту в загальній сумі 4 860,00 грн. Після таких платежів залишок основного боргу за кредитом становить 13 140,00 грн.

Доказів повного погашення заборгованості за кредитним договором, доказів сплати коштів первісному або новому кредитору після відступлення права вимоги, а також доказів неправильності самого факту обліку залишку тіла кредиту відповідачка суду не надала.

За таких обставин суд вважає доведеним факт порушення відповідачкою грошового зобов`язання за договором про споживчий кредит № 5530414 від 26 лютого 2024 року.

Щодо перевірки розрахунку заборгованості та застосування імперативних норм Закону України «Про споживче кредитування»

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор мав право нараховувати проценти за користування кредитом, однак таке право повинно здійснюватися не лише відповідно до умов договору, а й з урахуванням імперативних обмежень, установлених законом для договорів про споживчий кредит.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Обов`язок відповідачки сплатити проценти за користування кредитом існує, однак розмір таких процентів підлягає перевірці судом, оскільки договір укладений після набрання чинності змінами до Закону України «Про споживче кредитування», які обмежують максимальний розмір денної процентної ставки.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору не є абсолютною. У спірних правовідносинах сторони могли погоджувати умови кредитування лише в межах, установлених ЦК України та спеціальним Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини другої статті 627 ЦК України, у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Оскільки відповідачка є фізичною особою, яка отримала кредит не для підприємницької діяльності, а ТОВ «МІЛОАН» є фінансовою установою, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми законодавства про захист прав споживачів та спеціальні норми Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Умови договору про споживчий кредит щодо процентної ставки є чинними лише в тій частині, у якій вони відповідають обов`язковим приписам Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини третьої статті 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Обмеження максимальної денної процентної ставки у договорі про споживчий кредит є імперативним правилом, від якого сторони договору не можуть відступити на користь кредитодавця шляхом установлення більшого розміру процентів.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки за договором про споживчий кредит не може перевищувати 1 відсоток.

Закон України № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року. Саме цим Законом було змінено, зокрема, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» та встановлено імперативне обмеження максимальної денної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-IX передбачено, що цей Закон застосовується до договорів про споживчий кредит, укладених до набрання ним чинності, строк дії яких було продовжено після набрання чинності цим Законом. Отже, перехідна норма щодо встановлення перехідного періоду із поступовим зниженням денної процентної ставки від 2,5% до 1% кожні 120 днів врегульовує особливості застосування Закону № 3498-IX до раніше укладених договорів, строк дії яких продовжено після 24 грудня 2023 року.

Водночас договір про споживчий кредит № 5530414 укладений 26 лютого 2024 року, тобто вже після набрання чинності Законом № 3498-IX. Тому до цього договору підлягає прямому застосуванню чинна на момент його укладення редакція частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 відсоток.

За таких обставин перехідні положення Закону № 3498-IX щодо договорів, укладених до 24 грудня 2023 року, не змінюють правової оцінки спірного договору, оскільки він є новим договором, укладеним після набрання чинності зазначеним Законом. Отже, на дату укладення договору сторони вже не могли погодити денну процентну ставку понад 1 відсоток, а умови договору в частині встановлення ставки 1,19 відсотка та 2,30 відсотка на день підлягають оцінці з урахуванням цього імперативного обмеження.

Згідно з пунктом 1.5.2 договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду нараховуються за ставкою 1,19 відсотка на день від фактичного залишку кредиту.

Згідно з пунктом 1.5.3 договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30 відсотка на день від фактичного залишку кредиту.

Отже, погоджені сторонами у пунктах 1.5.2 та 1.5.3 договору процентні ставки 1,19 відсотка та 2,30 відсотка на день перевищують максимальний розмір денної процентної ставки, встановлений частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Умови договору № 5530414 у частині встановлення денної процентної ставки понад 1 відсоток погіршують становище споживача порівняно з гарантіями, встановленими Законом України «Про споживче кредитування», а тому в цій частині є нікчемними і не можуть бути покладені судом в основу стягнення процентів.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Оскільки нікчемність умов договору про споживчий кредит у частині обмеження прав споживача прямо встановлена законом, суд не визнає ці умови недійсними окремим рішенням, а лише не застосовує їх у частині, яка суперечить імперативній нормі закону.

Відповідно до частини першої статті 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Нікчемність умов договору в частині перевищення максимально допустимої денної процентної ставки не впливає на дійсність договору в цілому, не спростовує факту отримання відповідачкою кредиту та не звільняє її від обов`язку повернути тіло кредиту і сплатити проценти в межах, дозволених законом.

З відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що первісний кредитор нараховував проценти за ставкою 1,19 відсотка на день, а з 19 квітня 2024 року - за ставкою 2,30 відсотка на день. Саме з урахуванням цих договірних ставок у виписці з особового рахунка визначено заборгованість за процентами у розмірі 31 998,17 грн.

Однак ураховуючи імперативне обмеження максимальної денної процентної ставки, суд не може прийняти розрахунок процентів у заявленому позивачем розмірі 31 998,17 грн без перевірки. Проценти за договором підлягають контрольному перерахунку виходячи з максимально допустимої ставки 1 відсоток на день від фактичного залишку тіла кредиту за відповідні періоди користування кредитом.

Щодо комісії за надання кредиту та комісій, пов`язаних із пролонгацією

Згідно з пунктом 2.2.1 договору про споживчий кредит № 5530414, плата за кредитом включає комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом. Комісія за надання кредиту визначена у розмірі 7,00 відсотків від суми кредиту, що становить 1 260,00 грн.

Зі змісту договору та доданого до нього графіка платежів вбачається, що комісія за надання кредиту у розмірі 1 260,00 грн була погоджена сторонами при укладенні договору як одноразовий платіж, безпосередньо пов`язаний із наданням кредиту. Ця комісія окремо відображена у виписці з особового рахунка та включена позивачем до заявленої заборгованості як прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Відповідачка не подала доказів сплати саме цієї комісії, а з наданих позивачем документів не вбачається її погашення. Тому суд виходить з того, що вимога позивача про стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 1 260,00 грн є доведеною та підлягає врахуванню у складі заборгованості.

Водночас інший характер мають суми, які первісний кредитор у відомості про щоденні нарахування та погашення зарахував як комісії за управління та обслуговування кредиту, а саме: 1 800,00 грн - 11 березня 2024 року, 1 080,00 грн - 26 березня 2024 року, 1 800,00 грн - 03 квітня 2024 року.

Зі змісту пункту 2.3.1 договору вбачається, що комісія за управління та обслуговування кредиту пов`язана з продовженням або поновленням пільгового періоду та збільшенням строку кредитування, тобто з пролонгацією. Така комісія визначається умовами додаткового договору або додаткової угоди, що підписується позичальницею у зв`язку з пролонгацією, і нараховується у момент підписання відповідного додаткового договору або додаткової угоди.

Відповідно до пункту 2.3.2 договору після вибору доступних умов пролонгації або поновлення пільгового періоду позичальниця має направити кредитодавцю електронне звернення/повідомлення із застосуванням одноразового ідентифікатора, підписати додатковий договір або додаткову угоду до договору, що містить оновлений графік платежів, та здійснити платіж, обумовлений договором і відповідною додатковою угодою. Цим же пунктом прямо передбачено, що виконання позичальницею лише частини дій, у тому числі нездійснення платежу та/або непідписання додаткового договору чи додаткової угоди, не призводить до пролонгації.

Отже, за умовами самого договору пролонгація пільгового періоду не є автоматичним наслідком здійснення платежу. Для її виникнення необхідна сукупність дій: вибір умов пролонгації, електронне звернення позичальниці, застосування одноразового ідентифікатора, підписання додаткового договору або додаткової угоди, формування оновленого графіка платежів та здійснення відповідного платежу.

Однак позивач не надав суду додаткових договорів або додаткових угод про пролонгацію кредитного договору № 5530414, оновлених графіків платежів, електронних звернень відповідачки про продовження або поновлення пільгового періоду, а також доказів підписання таких додаткових угод відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора.

За таких обставин сам лише факт відображення у відомості первісного кредитора комісій за управління та обслуговування кредиту не доводить належного виникнення у відповідачки обов`язку зі сплати таких комісій. Тому суд не бере ці комісії як самостійну законну складову боргу та не погоджується з тим розподілом фактично сплачених відповідачкою коштів, за яким частину платежів було зараховано на їх погашення.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про споживче кредитування», у разі недостатності суми платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочені сума кредиту та проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Оскільки фактичні платежі відповідачки не були достатніми для повного погашення тіла кредиту та процентів, первісний кредитор не мав підстав зараховувати частину таких платежів на комісії за управління та обслуговування кредиту раніше за погашення суми кредиту та процентів. Такі комісії належать до інших платежів за договором, а тому відповідно до статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» можуть погашатися лише після погашення суми кредиту та процентів.

Водночас сума кредиту і проценти за користування кредитом у межах відповідної черги перебувають в одному правовому рівні. Оскільки стаття 19 Закону України «Про споживче кредитування» не встановлює внутрішньої переваги між тілом кредиту та процентами, а договір не може погіршувати становище споживача порівняно із законом, фактично сплачені відповідачкою кошти підлягають пропорційному розподілу між залишком тіла кредиту та законно нарахованими процентами.

Тому під час контрольного перерахунку суд враховує комісію за надання кредиту у розмірі 1 260,00 грн як окрему доведену складову боргу, однак не визнає правомірним зарахування платежів відповідачки на комісії за управління та обслуговування кредиту, оскільки належні докази пролонгації за пунктами 2.3.1-2.3.2 договору позивачем не надано. Відповідні суми фактичних платежів підлягають перерозподілу пропорційно між тілом кредиту та процентами з урахуванням статті 19 Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо контрольного перерахунку заборгованості

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 звернув увагу на те, що у разі якщо суд, перевіряючи розрахунок позивача, встановлює його неправильність, суд не повинен формально відмовляти у позові, а має самостійно визначити розмір заборгованості, який підтверджується матеріалами справи, не виходячи за межі заявлених вимог, заявленого періоду та максимального розміру нарахувань.

З урахуванням цієї правової позиції, а також встановленої судом нікчемності умов договору в частині денної процентної ставки понад 1 відсоток, недоведеності належного виникнення обов`язку відповідачки зі сплати комісій за управління та обслуговування кредиту та необхідності застосування статті 19 Закону України «Про споживче кредитування», суд здійснює контрольний перерахунок заборгованості.

З відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що 26 лютого 2024 року відповідачці надано кредит у розмірі 18 000,00 грн та нараховано комісію за надання кредиту у розмірі 1 260,00 грн. Комісія за надання кредиту є окремою погодженою сторонами складовою плати за кредит, доказів її погашення матеріали справи не містять, тому вона враховується судом як окрема складова заборгованості.

Водночас платежі відповідачки, які первісний кредитор зарахував на комісії за управління та обслуговування кредиту, підлягають перерозподілу, оскільки належних доказів пролонгації договору та виникнення обов`язку сплати таких комісій позивач не надав. Крім того, за статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування» такі інші платежі можуть погашатися лише після погашення суми кредиту та процентів.

Загальна сума фактично внесених відповідачкою платежів становить 14 400,00 грн, а саме: 11 березня 2024 року - 5 400,00 грн, 26 березня 2024 року - 3 600,00 грн, 03 квітня 2024 року - 5 400,00 грн.

Оскільки сума кредиту та проценти за користування кредитом у межах відповідної черги за статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування» перебувають в одному правовому рівні, а закон не встановлює внутрішньої переваги між цими складовими, суд здійснює пропорційний розподіл фактично сплачених коштів між залишком тіла кредиту та законно нарахованими процентами.

За період з 27 лютого 2024 року по 11 березня 2024 року включно проценти підлягають нарахуванню на тіло кредиту 18 000,00 грн за максимально допустимою ставкою 1 відсоток на день. 18 000,00 грн ? 1 % ? 14 днів = 2 520,00 грн.

Станом на 11 березня 2024 року загальний обсяг зобов`язання, що підлягав пропорційному погашенню в межах тіла кредиту та процентів, становив: 18 000,00 грн + 2520,00 грн = 20 520,00 грн.

11 березня 2024 року відповідачка фактично сплатила 5 400,00 грн. Цей платіж підлягає пропорційному розподілу між тілом кредиту та процентами:

-на погашення процентів: 5 400,00 грн ? 2 520,00 грн / 20 520,00 грн = 663,16 грн;

-на погашення тіла кредиту: 5 400,00 грн ? 18 000,00 грн / 20 520,00 грн = 4736,84 грн.

Після зазначеного платежу залишок тіла кредиту становить: 18 000,00 грн - 4 736,84 грн = 13 263,16 грн.

Залишок непогашених процентів становить: 2 520,00 грн - 663,16 грн = 1 856,84 грн.

За період з 12 березня 2024 року по 26 березня 2024 року включно проценти підлягають нарахуванню на залишок тіла кредиту 13 263,16 грн за ставкою 1 відсоток на день. 13 263,16 грн ? 1 % ? 15 днів = 1 989,47 грн.

З урахуванням непогашених процентів за попередній період загальний залишок процентів перед платежем 26 березня 2024 року становив: 1 856,84 грн + 1 989,47 грн = 3846,31 грн.

Залишок тіла кредиту на цей момент становив 13 263,16 грн.

Отже, загальний обсяг зобов`язання, що підлягав пропорційному погашенню, становив: 13 263,16 грн + 3 846,31 грн = 17 109,47 грн.

26 березня 2024 року відповідачка фактично сплатила 3 600,00 грн. Цей платіж підлягає пропорційному розподілу:

-на погашення процентів: 3 600,00 грн ? 3 846,31 грн / 17 109,47 грн = 809,30 грн;

-на погашення тіла кредиту: 3 600,00 грн ? 13 263,16 грн / 17 109,47 грн = 2790,70 грн.

Після зазначеного платежу залишок тіла кредиту становить: 13 263,16 грн - 2 790,70 грн = 10 472,46 грн.

Залишок непогашених процентів становить: 3 846,31 грн - 809,30 грн = 3 037,01 грн.

За період з 27 березня 2024 року по 03 квітня 2024 року включно проценти підлягають нарахуванню на залишок тіла кредиту 10 472,46 грн за ставкою 1 відсоток на день. 10 472,46 грн ? 1 % ? 8 днів = 837,80 грн.

З урахуванням непогашених процентів за попередні періоди загальний залишок процентів перед платежем 03 квітня 2024 року становив: 3 037,01 грн + 837,80 грн = 3 874,81 грн.

Залишок тіла кредиту на цей момент становив 10 472,46 грн.

Отже, загальний обсяг зобов`язання, що підлягав пропорційному погашенню, становив: 10 472,46 грн + 3 874,81 грн = 14 347,27 грн.

03 квітня 2024 року відповідачка фактично сплатила 5 400,00 грн. Цей платіж підлягає пропорційному розподілу:

-на погашення процентів: 5 400,00 грн ? 3 874,81 грн / 14 347,27 грн = 1 458,39 грн;

-на погашення тіла кредиту: 5 400,00 грн ? 10 472,46 грн / 14 347,27 грн = 3941,61 грн.

Після зазначеного платежу залишок тіла кредиту становить: 10 472,46 грн - 3 941,61 грн = 6 530,85 грн.

Залишок непогашених процентів становить: 3 874,81 грн - 1 458,39 грн = 2 416,42 грн.

Після 03 квітня 2024 року у відомості про щоденні нарахування та погашення не відображено подальших платежів відповідачки.

Разом з тим суд враховує, що відповідно до п. 1.2 договору строк кредитування становить 105 днів, а дата остаточного повернення заборгованості визначена сторонами - 10 червня 2024 року.

Позивач не надав суду належних і допустимих доказів продовження строку кредитування після 10 червня 2024 року, зокрема додаткових договорів або додаткових угод про пролонгацію, оновлених графіків платежів, електронних звернень відповідачки про продовження або поновлення пільгового періоду, а також доказів підписання таких додаткових угод відповідачкою із застосуванням одноразового ідентифікатора.

За таких обставин проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню лише в межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 10 червня 2024 року включно, а не до 17 липня 2024 року, як це відображено у відомості первісного кредитора.

За період з 04 квітня 2024 року по 10 червня 2024 року включно проценти підлягають нарахуванню на залишок тіла кредиту 6 530,85 грн за ставкою 1 відсоток на день. 6 530,85 грн ? 1 % ? 68 днів = 4 440,98 грн.

Загальний залишок непогашених процентів становить: 2 416,42 грн + 4 440,98 грн = 6 857,40 грн.

Отже, за результатами контрольного перерахунку суд встановив такий розмір заборгованості відповідачки: тіло кредиту - 6 530,85 грн; проценти за користування кредитом - 6 857,40 грн; комісія за надання кредиту - 1 260,00 грн.

Загальний розмір заборгованості, який підтверджується матеріалами справи та відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування», становить: 6 530,85 грн + 6 857,40 грн + 1 260,00 грн = 14 648,25 грн.

Таким чином, заявлена позивачем заборгованість у розмірі 46 398,17 грн підлягає стягненню частково - у сумі 14 648,25 грн. У решті позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки ґрунтуються на застосуванні процентних ставок понад встановлену законом межу, на нарахуванні процентів поза межами доведеного строку кредитування, на недоведених комісіях за управління та обслуговування кредиту, а також на неправильному зарахуванні фактично сплачених відповідачкою коштів.

Водночас суд враховує, що відступлення права вимоги не змінює змісту самого зобов`язання боржника та не створює для нового кредитора більшого обсягу прав, ніж мав первісний кредитор. Відповідно до частини першої статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за договором відступлення права вимоги до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» могли перейти лише ті права вимоги до відповідачки, які реально існували у ТОВ «МІЛОАН» на момент відступлення та відповідали закону. Якщо первісний кредитор нарахував проценти з перевищенням імперативної межі, установленої частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», нарахував проценти після спливу строку кредитування без належного підтвердження пролонгації або облікував комісії, належне виникнення яких не підтверджено доказами, такі суми не могли перейти до нового кредитора як законна та дійсна вимога.

Тому сам факт включення до витягу з реєстру боржників за договором відступлення права вимоги суми заборгованості 46 398,17 грн не є безумовною підставою для її стягнення. Такий витяг підтверджує факт передання позивачу облікованої первісним кредитором вимоги, однак не звільняє суд від перевірки того, чи існувала ця вимога у заявленому розмірі та чи відповідає вона умовам договору, фактичним доказам пролонгації та імперативним нормам законодавства про споживче кредитування.

Висновок суду за результатами розгляду справи

Оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач довів факт укладення 26 лютого 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 5530414 в електронній формі, факт надання відповідачці кредитних коштів у розмірі 18 000,00 грн, а також факт переходу до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» права вимоги за цим договором.

Водночас суд не може погодитися із заявленим позивачем розміром заборгованості 46 398,17 грн, оскільки розрахунок позивача ґрунтується на застосуванні договірних процентних ставок 1,19 відсотка та 2,30 відсотка на день, які перевищують максимальний розмір денної процентної ставки 1 відсоток, встановлений частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» для договорів про споживчий кредит.

Крім того, позивач не довів належного продовження строку кредитування після 10 червня 2024 року, оскільки не надав суду додаткових договорів або додаткових угод про пролонгацію кредитного договору, оновлених графіків платежів, електронних звернень відповідачки про продовження або поновлення пільгового періоду та доказів підписання таких додаткових угод відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора. Тому проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню лише в межах погодженого сторонами строку кредитування - до 10 червня 2024 року включно.

З цих же підстав суд не бере до уваги як законну складову боргу комісії за управління та обслуговування кредиту, які первісний кредитор відобразив у відомості у зв`язку з нібито пролонгаціями, оскільки належне виникнення обов`язку відповідачки зі сплати таких комісій позивачем не підтверджено.

Суд також враховує, що фактично внесені відповідачкою платежі підлягали зарахуванню з дотриманням черговості, передбаченої статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування». Оскільки сума кредиту та проценти за користування кредитом у межах відповідної черги перебувають в одному правовому рівні, а закон не встановлює внутрішньої переваги між ними, суд здійснив пропорційний перерозподіл фактично сплачених відповідачкою коштів між залишком тіла кредиту та законно нарахованими процентами.

За результатами контрольного перерахунку суд дійшов висновку, що належна до стягнення заборгованість відповідачки за договором про споживчий кредит № 5530414 від 26 лютого 2024 року становить 14 648,25 грн, з яких: 6 530,85 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6 857,40 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 260,00 грн - комісія за надання кредиту.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» підлягають частковому задоволенню: з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 14 648,25 грн заборгованості за кредитним договором, а в решті позовних вимог - відмовити.

Судові витрати

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

На підтвердження понесення таких витрат позивач надав договір про надання правової допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладений між ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та Адвокатським об`єднанням «АПОЛОГЕТ», ордер адвоката, акт надання правничої допомоги від 12 лютого 2026 року, а також детальний опис наданих послуг, у якому зазначено, що правнича допомога у цій справі включала консультації, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, складання позовної заяви та подання її до суду, загальною вартістю 8 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Згідно з частиною п`ятою статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу відповідачка не подавала. Тому підстав для зменшення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу з мотивів їх неспівмірності суд не має.

Водночас відсутність клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу не звільняє суд від обов`язку розподілити судові витрати відповідно до результатів розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач заявив до стягнення 46 398,17 грн. За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову у сумі 14 648,25 грн.

Отже, позов задоволено у пропорції: 14 648,25 грн ? 100 / 46 398,17 грн = 31,57 %.

Судовий збір, який підлягає стягненню з відповідачки пропорційно до задоволеної частини позову, становить:14 648,25 грн ? 2 662,40 грн / 46 398,17 грн = 840,54 грн.

Витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідачки пропорційно до задоволеної частини позову, становлять: 14 648,25 грн ? 8000,00 грн / 46 398,17 грн = 2 525,66 грн.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати у загальному розмірі 3 366,20 грн, з яких: 840,54 грн - судовий збір, 2 525,66 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 284-289, 354, 355 ЦПК України, статтями 6, 11, 202-205, 207, 215, 217, 509, 512-517, 525, 526, 530, 610, 612, 626-629, 638, 639, 1048, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», статтями 8, 12, 13, 19 Закону України «Про споживче кредитування», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за договором про споживчий кредит № 5530414 від 26 лютого 2024 року у розмірі 14 648,25 грн (чотирнадцять тисяч шістсот сорок вісім гривень 25 копійок), з яких:

-6 530,85 грн - заборгованість за тілом кредиту;

-6 857,40 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом;

-1 260,00 грн - комісія за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» судові витрати у загальному розмірі 3 366,20 грн (три тисячі триста шістдесят шість гривень 20 копійок), з яких:

-840,54 грн - судовий збір;

-2 525,66 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Володимирський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_7 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614.

Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 19 травня 2026 року.

Суддя Володимирського міського суду Ігор Вітер