Ухвала суду № 136648490, 19.05.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/15017/23

Провадження №1-кп/522/1389/26

УХВАЛА

19 травня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023162510000458 від 01.04.2023 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Одеси, з базовою загальною середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, інваліда 3 групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023162510000458 від 01.04.2023 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 21.04.2023 року міра запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 обрана у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» без визначення розміру застави у якості альтернативного запобіжного заходу, який в подальшому було продовжено.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.11.2025 року було продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 08.12.2025 включно з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та визначено обвинуваченому ОСОБА_3 заставу в якості альтернативного запобіжного заходу в розмірі 300 (трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) грн.

Прокурор у судовому засіданні надав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 .

В обґрунтування продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 прокурор посилається на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України, продовжують існувати, підстави для зміни запобіжного заходу відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що на теперішній час зменшились ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.

У відповідності до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Дослідивши матеріали обвинувального акту в межах заявленого прокурором клопотання, заслухавши думку учасників процесу, суд вважає, що необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки він обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене основне покарання у вигляді позбавлення волі до дванадцяти років, а тому, знаходячись на свободі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення що свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

При оцінці всіх наявних ризиків, суд також враховує дані про особу обвинуваченого, його вік, задовільний стан здоров`я, те, що він має місце постійного проживання, не одружений, офіційно не працевлаштований.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ризики та обставини, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не втратили свою актуальність та не змінилися. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не забезпечить запобігання цим ризикам.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загально - суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, з метою запобігти ризикам, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який, а тому суд відмовляє у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу.

Таким чином, суд вважає, що наявні достатні підстави вважати, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і що необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 .

Метою продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому провадженні, оскільки судом ще не досліджувались докази у справі, та вчинити інше кримінальне правопорушення,.

Суд при визначенні розміру застави, враховує те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

Водночас, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, в якому Суд зазначає, що розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі».

Суд також приймає до уваги позицію ЄСПЛ у рішенні «Істоміна проти України» від 13.01.2022, відповідно до якого: хоча національне законодавство дозволяло суду у «виключних випадках» встановлювати більші розміри застави (див. пункт 19), таке рішення мало передбачати ретельний аналіз обставин справи для обґрунтування її «виключного» характеру.

Разом із тим, ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.11.2025 року (справа №522/15017/23, провадження №11-кп/813/2582/25) відносно ОСОБА_3 визначено розмір застави як альтернативний запобіжний захід у сумі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2025 року, тобто у сумі тобто у сумі у сумі 908400,00 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста гривень 00 коп.) гривень, з покладенням у разі внесення застави відповідних обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

При цьому, з моменту визначення ОСОБА_3 застави, останнім вона не була внесена, що свідчить про те, що раніше визначений розмір застави є завідомо непомірним для обвинуваченого, що в свою чергу виключає забезпечення альтернативності запобіжного заходу у вигляді застави.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне зменшити ОСОБА_3 розмір застави, визначений на підставі ухвали Одеського апеляційного суду від 03.11.2025 року, до 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який у зв`язку з набранням чинності Закон України від 03.12.2025 року №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» становить 832000,00 гривень, що буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.

Враховуючи наведені вище фактори, суд вважає, що застава саме у зазначеному розмірі здатна у разі її внесення забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а саме: вказаний розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку ОСОБА_3 під загрозою звернення застави в дохід держави.

Стосовно клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_5 стосовно призначення медичного обстеження стану здоров`я обвинуваченого, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з частиною 1 статті 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Статтею 206 КПК України визначено загальні обов`язки суду щодо захисту прав людини.

Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Коваль проти України», незважаючи на те, що стаття 3 Конвенції не може тлумачитись як така, що закріплює загальний обов`язок звільнення затриманих у зв`язку зі станом здоров`я, вона покладає на державу обов`язок захищати фізичне здоров`я осіб, позбавлених волі, наприклад, шляхом надання їм необхідної медичної допомоги.

Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10.02.2012 № 239/5/104 затверджено Порядок взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, яке дозволяє проведення медичного огляду обвинувачених (далі Порядок).

Пунктом 2.3 зазначеного Порядку передбачено, що медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров`я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.

Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров`я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування.

У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров`я.

Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Поряд із цим, відповідно до п. 2.6 зазначеного Порядку особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО.

Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.

Пунктом 2.7 Порядку передбачено, що у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО.

Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Підсумовуючи все вищевикладене, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, Конституції України, суд вважає, що в даному випадку можливо застосувати норму пункту 1 частини 6 ст. 206 КПК України судом та доручити начальнику Одеської установи виконання покарань управління ДПтС України в Одеській області №21 негайно організувати та забезпечити медичне обстеження стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10.02.2012 № 239/5/104.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 12, 176-178, 183, 197, 199, 205, 206, 331, 395 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 40 (сорок) днів, тобто до 27.06.2026 року.

Зменшити раніше визначений розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 832000,00 (вісімсот тридцять дві тисячі гривень 00 коп.).

Роз`яснити обвинуваченому, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок №UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_3 ; провадження по справі №1-кп/522/1389/26.

У разі внесення застави у зазначеному розмірі обвинуваченого ОСОБА_3 звільнити з-під варти та, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на нього строком до 27.06.2026 року включно наступні обов`язки:

- прибувати за викликом суду;

- не відлучатися з Одеської області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити заставодавцю та обвинуваченому ОСОБА_3 наслідки невиконання приписів ч.ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків після внесення застави, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі визначеному КПК України.

Строк дії запобіжного заходу обчислюється з моменту винесення ухвали суду, тобто з 19 травня 2026 року по 27 червня 2026 року включно.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_5 про призначення медичного обстеження, задовольнити.

Доручити начальнику Одеської установи виконання покарань управління ДПтС України в Одеській області №21 негайно організувати та забезпечити медичне обстеження стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104.

У разі необхідності в додаткових лабораторних чи інших обстеженнях та лікуванні, які не можуть бути проведені в медичній частині СІЗО, забезпечити вивезення ув`язненого ОСОБА_3 до відповідного закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Копію ухвали направити начальнику Одеської установи виконання покарань управління ДПтС України в Одеській області №21 для негайного виконання.

Про результати виконання ухвали повідомити у п`ятнадцятиденний термін з дня отримання копії даної ухвали.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_1