Рішення № 136647547, 18.05.2026, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 18.05.2026

Справа № 501/4571/24

2/501/655/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Карпової Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість:

- за договором позики №3160511564-88758 від 25.06.2021 в розмірі 24883,00 грн., з яких: 3000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 800,00 - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення вимоги; 21003,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості);

- за договором позики №4746550 від 05.09.2021 в розмірі 20907 грн., з яких: 2300,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 17940 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення вимоги; 667,00 - заборгованість за нарахованими комісіями.

Позов обґрунтовує тим, що 25.06.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 укладений електронний договір позики №316051564-88758, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» надала позичальнику кредит у розмірі 3000,00 грн. (пункт 2.2. договору).

Договір підписаний одноразовим ідентифікатором T6W3M4MW надісланим відповідачу на номер телефону НОМЕР_1 .

Строк користування кредитом 20 днів, з 25.06.2021 по 15.07.2021 включно (пункт 2.3. договору). Розмір процентів за користування кредитом - 1,46%. Розмір плати за користування кредитом у вигляді процентної ставки за кожен день користування кредитом 1,95%. Сукупна вартість кредиту складає 3880 грн. (додаток № 1 до договору позики). Можливість продовження строку користування кредитними коштами поза межами строку кредитування урегульована положеннями пункту 4.1.2 договору.

Пунктами 2.5.-2.7. договору визначено, що за користування кредитом Позичальник зобов`язаний сплатити товариству плату згідно графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору. Розмір фіксованої процентної ставки, встановлений цим договором, не може бути збільшений без письмової згоди позичальника. Плата за користування кредитом нараховується в процентному значені за фактичну кількість днів, користування кредитом, визначену у п.п. 2.3. цього договору та починається у дату списання кредитних коштів з рахунку товариства й закінчується у дату зарахування суми кредиту та плати за користування кредитом на рахунок товариства.

У випадку настання визначених пунктом 4.1.2 цього договору обставин, строк користування кредитом може бути продовжено на обумовлений сторонами строк, згідно тарифів товариства, за умови задоволення (акцептування) товариством відповідного звернення позичальника про врегулювання заборгованості та при відсутності у позичальника непогашеної заборгованості передбаченої пунктом 3.10.1 та пунктом 3.10.3 цього договору, шляхом внесення позичальником плати, згідно тарифів товариства, шляхом прийняття товариством від позичальника вказаної оплати (пункт 3.19 договору).

Згідно пункту 4.1.2 договору, у разів виникнення тимчасових фінансових труднощів, або інших обставин, що можуть мати наслідком невиконання та/чи неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором, позичальник має право порушувати перед кредитором питання про продовження строку користування кредитними коштами поза межами строку, встановленого пунктом 2.3 цього договору, шляхом направлення позикодавцю відповідного звернення (клопотання) через особистий кабінет користувача за допомогою ІТС, в порядку та на умовах визначених у пункті 3.19 цього договору.

Пунктом 9.6. договору визначено домовленість, що після закінчення Строку дії цього Договору, проценти за користування Кредитом можуть бути нараховані Товариством, згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на усю суму боргу та встановлюються у розмірі 1 404 % річних та підлягають сплаті не пізніше дня, що слідує за днем відправлення відповідної вимоги позикодавця позичальнику засобами ІТС та/чи на адресу електронної пошти Позичальника.

На підтвердження переказу грошових коштів на картковий рахунок ОСОБА_2 позивач надав інформаційну довідку ТОВ «Платежі Онлайн» від 15.10.2024, згідно якої грошові кошти згідно договору № 3160511564-88758 у розмірі 3000 грн. зараховані ОСОБА_1 на банківську картку НОМЕР_2 цього ж дня - 25.06.2021.

Відповідно до довідки АТ «Сенс Банк» від 26.05.2026 року, ОСОБА_1 є володільцем банківської картки № НОМЕР_3 , на номер мобільного телефону НОМЕР_1 відправлялась інформація про підтвердження операцій за вказаним картковим рахунком, зокрема, 25.06.2021 грошові кошти в сумі 3000 грн. надійшли на її рахунок.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» станом на 07.03.2023 заборгованість відповідача за договором позики № 3160511564-88758 становить 3880,00 грн., з яких: 3000,00 - заборгованість за тілом кредиту, 800,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками.

07 березня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Коллект Центр» уклали договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №07/03/23, згідно з яким ТОВ «Коллект Центр» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» в тому числі за договором № 3160511564-88758 укладеним з ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №07/03/23 від 07 березня 2023 року ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги за договором позики № 3160511564-88758 від 25.06.2021 року боржником за яким є ОСОБА_1 .

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до відповідача за вказаним договором та є належним кредитором у зобов`язанні.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 зобов`язання за договором позики не виконує, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує у зв`язку із чим у неї утворилась заборгованість, яка на дату подання позову складає 24883,00 грн., з яких: 3000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 800,00 - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення вимоги; 21003,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості).

Окрім того, позивач позов обґрунтовує тим, що між 05.09.2021 ОСОБА_1 на сайті miloan.ua заповнила Анкету-заяву на кредит № 474655040, яка окрім, умов кредитування, містить її персональні дані (дату народження, номер та серію паспорту громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адресу реєстрації, місце роботи тощо).

Цього ж дня 05.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит № 4746550 в електронній формі, і який містить ті ж самі персональні дані відповідача, які указані в Анкеті-заяві на кредит № 4746550.

Відповідно до довідки про ідентифікацію ТОВ «МІЛОАН» акцепт договору позичальником здійснено одноразовим ідентифікатором F19928 надісланим відповідачці на номер телефону НОМЕР_1 .

Сума кредиту - 2300 грн., кредит надається строком на 15 днів з 05.09.2021 року. Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 20.09.2021.

Комісія за надання кредиту 667 грн., яка нараховується за ставкою 29% від суми кредиту одноразово (пункт 1.5.1 договору).

Проценти за користування кредитом - 1035 грн., які нараховуються за ставкою 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. (пункт 1.5.2 договору).

Стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6 договору).

Відповідно до пункту. 2.2.3 договору проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і меншою за стандарту (базову) ставку, встановлену п. 1.6 договору (за умовами акцій, програм лояльності тощо). Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватися за базовою ставкою згідно п. 1.6 договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою, встановленою п. 1.6 та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартною (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

Пунктом 2.3.1.2 передбачена пролонгація на стандартних (базових) умовах:

Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом.

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п. 1.6 договору.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) процентною ставкою передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні частини другої статті 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Додатками до договору є графік платежів, згідно якого ОСОБА_1 мала повернути кредит 20.09.2021 у загальному розмірі 4002 грн. 17 000 грн. та паспорт споживчого кредиту № 4746550 з аналогічними умовами кредитування, що свідчить про належне погодження сторонами істотних умов договору, зокрема суми кредиту, строків його повернення та порядку виконання зобов`язань.

На підтвердження переказу грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 позивач надав довідку копію ТОВ «ФК «Елаєнс», згідно якої грошові кошти згідно договору № 4746550 зараховані ОСОБА_1 на банківську картку НОМЕР_4 цього ж дня - 05.09.2021.

Відповідно до довідки АТ «Сенс Банк» від 26.05.2026, ОСОБА_1 є володільцем банківської картки № НОМЕР_3 , на номер мобільного телефону НОМЕР_1 відправлялась інформація про підтвердження операцій за вказаним картковим рахунком, зокрема, 05.09.2021 року грошові кошти в сумі 2300 грн. надійшли на її рахунок.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «МІЛОАН» станом на 29.11.2021 року заборгованість відповідача за договором позики № 4746550 становить 10902 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2300 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 7935 грн.; заборгованість за комісією - 667 грн.

29.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу за № 29-11-102, відповідно до умов якого та реєстру боржників від 29.11.2021 року, ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників за договорами, у тому числі до ОСОБА_1 за договором позики № 4746550 у розмірі 10902 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 2300 грн.; заборгованість за відсотками - 7935 грн.; заборгованість за комісією - 667 грн.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення права вимоги № 10-01/2023, за яким ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до боржників за договорами, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором № 4746550 від 05.09.2021 року на загальну суму 20907 грн., з яких: 2300 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7936 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги; 667 грн. - заборгованість за комісіями; 10 005 грн. - нараховані відсотки згідно кредитного договору.

28.02.2023 між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено акт зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема щодо непогашених грошових зобов`язань.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до відповідача за вказаним договором та є належним кредитором у зобов`язанні.

Позивач наголошує, що ОСОБА_1 зобов`язання за укладеним договором не виконує, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує у зв`язку із чим у неї утворилась заборгованість, яка на дату подання позову складає 20907 грн. з яких: 2300 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 17940 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги (10.01.2023 року); 667 грн. - заборгованість за комісіями.

З урахуванням викладеного, позивач, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за вищевказаними договорами у розмірі 45790 грн., а також понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2422,20 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 13000 грн.

Позивач ТОВ «Коллект Центр» та його представник про час і місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку, у судове засідання не з`явилися. Надіслали до суду заяву в якій розгляд справи просили проводити за їх відсутності, позов просили задовольнити повністю.

У відповіді на відзив та поясненнях до позову представник позивача зазначив, що грошові кошти ОСОБА_1 від ТОВ «Мілоан» перераховувалися через ТОВ «ФК Елаєнс», оскільки ТОВ «Мілоан» не є банківською установою. Зокрема, 05.09.2021 відповідачу було перераховано 2300 грн. на картку № НОМЕР_4 із призначенням платежу: «кошти згідно договору № 4746550».

Зазначив, що грошові кошти від ТОВ «Інкасо Фінанс», яке також не є банківською установою, перераховувалися через ТОВ «Платежі Онлайн». Відповідно до договору № 3160511564-88758 від 25.06.2021 року ОСОБА_1 на її картку № НОМЕР_4 було перераховано 3000 грн.

Щодо надання виписок з рахунку позичальника представник позивача наголошує, що ані первісний кредитор, ані ТОВ «Коллект Центр» не є банківськими установами, а тому позбавлені можливості надати виписки по карткових рахунках споживача ОСОБА_1 .

Вважає безпідставними доводи відповідача про недоведеність факту перерахування грошових коштів, оскільки відповідач не надала жодних доказів на спростування цього факту.

Звертає увагу суду, що ТОВ «Вердикт Капітал» відповідно до пунктів 2.2, 2.4 Договору факторингу № 29-11/2021-02 від 29.11.2021 за договором позики №4746550 мало право нараховувати ОСОБА_1 відсотки, і таке право не було обмежене.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» не визнали та просили суд повністю відмовити у задоволенні позову.

У відзиві на позов та письмових поясненнях зазначили, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, які підтверджують зарахування коштів за кредитним договором №3160511564-88758 та договором позики №4746550.

Відсутні докази існування правовідносин між кредитодавцями та операторами платіжних послуг щодо перерахування коштів на картковий рахунок відповідача.

Вважають, що позивач не довів належність картки № НОМЕР_4 саме ОСОБА_1 . Крім того, банківська виписка АТ «Сенс Банк» не підтверджує факту перерахування коштів за вказаними договорами, оскільки не містить відомостей про платника.

Також зазначено, що ТОВ «Вердикт Капітал» не мало права нараховувати відсотки за договором факторингу № 29-11-02 від 29.11.2021, а відсотки за кредитними договорами нараховувалися поза межами строку кредитування.

Окрім цього, відповідач вважає, що кредитор не мав права нараховувати відсотки ще й з огляду на те, що на момент укладення договорів її чоловік був військовослужбовцем та учасником бойових дій.

Суд, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Положеннями ч. 1 ст. 13, ч. 2 ст. 264 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. 1, 7 ст. 80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з принципом juranovitcuria («суд знає закони»), неправильна юридична кваліфікація спірних правовідносин учасниками справи не звільняє суд від обов`язку застосовувати належні норми права.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) зазначає, що суди зобов`язані обґрунтовувати свої рішення, проте це не означає необхідності відповідати на кожен аргумент сторін. Обсяг цього обов`язку залежить від характеру справи та національних правових традицій (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, рішення від 18.07.2006).

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правових позицій ЄСПЛ (Бендерський проти України, № 22750/02, § 42), судові рішення мають достатньо висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються. Ефективність судового захисту передбачає реальний розгляд аргументів сторін.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, між сторонами виникли правовідносини щодо надання грошових коштів у споживчий кредит.

25.06.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 укладений електронний договір позики № 316051564-88758, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» надала позичальнику кредит у розмірі 3000 грн. (пункт 2.2. договору).

Договір підписаний одноразовим ідентифікатором T6W3M4MW надісланим відповідачу на номер телефону НОМЕР_1.

Строк користування кредитом 20 днів, з 25.06.2021 по 15.07.2021 включно (пункт 2.3. договору). Розмір процентів за користування кредитом - 1,46%. Розмір плати за користування кредитом у вигляді процентної ставки за кожен день користування кредитом 1,95%. Сукупна вартість кредиту складає 3880,00 грн. (додаток № 1 до договору позики). Можливість продовження строку користування кредитними коштами поза межами строку кредитування урегульована положеннями пункту 4.1.2 договору.

Пунктами 2.5.-2.7. договору визначено, що за користування кредитом Позичальник зобов`язаний сплатити товариству плату згідно графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору. Розмір фіксованої процентної ставки, встановлений цим договором, не може бути збільшений без письмової згоди позичальника. Плата за користування кредитом нараховується в процентному значені за фактичну кількість днів, користування кредитом, визначену у п.п. 2.3. цього договору та починається у дату списання кредитних коштів з рахунку товариства й закінчується у дату зарахування суми кредиту та плати за користування кредитом на рахунок товариства.

У випадку настання визначених пунктом 4.1.2 цього договору обставин, строк користування кредитом може бути продовжено на обумовлений сторонами строк, згідно тарифів товариства, за умови задоволення (акцептування) товариством відповідного звернення позичальника про врегулювання заборгованості та при відсутності у позичальника непогашеної заборгованості передбаченої пунктом 3.10.1 та пунктом 3.10.3 цього договору, шляхом внесення позичальником плати, згідно тарифів товариства, шляхом прийняття товариством від позичальника вказаної оплати (пункт 3.19 договору).

Згідно пункту 4.1.2 договору, у разі виникнення тимчасових фінансових труднощів, або інших обставин, що можуть мати наслідком невиконання та/чи неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором, позичальник має право порушувати перед кредитором питання про продовження строку користування кредитними коштами поза межами строку, встановленого пунктом 2.3 цього договору, шляхом направлення позикодавцю відповідного звернення (клопотання) через особистий кабінет користувача за допомогою ІТС, в порядку та на умовах визначених у пункті 3.19 цього договору.

На підтвердження переказу грошових коштів на картковий рахунок ОСОБА_2 позивач надав інформаційну довідку ТОВ «Платежі Онлайн» від 15.10.2024, згідно якої грошові кошти згідно договору №3160511564-88758 у розмірі 3000 грн. зараховані ОСОБА_1 на банківську картку НОМЕР_2 цього ж дня - 25.06.2021.

Відповідно до довідки АТ «Сенс Банк» від 26.05.2026, ОСОБА_1 є володільцем банківської картки № НОМЕР_3 , на номер мобільного телефону НОМЕР_1 відправлялась інформація про підтвердження операцій за вказаним картковим рахунком, зокрема, 25.06.2021 грошові кошти в сумі 3000 грн. надійшли на її рахунок.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» станом на 07.03.2023 заборгованість відповідача за договором позики №3160511564-88758 становить 3880 грн., з яких 3000 - заборгованість за тілом кредиту - 880 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками.

07 березня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Коллект Центр» уклали договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 07/03/23, згідно з яким ТОВ «Коллект Центр» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» в тому числі за договором № 3160511564-88758 укладеним з ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №07/03/23 від 07 березня 2023 року ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги за договором позики № 3160511564-88758 від 25.06.2021 року боржником за яким є ОСОБА_1 .

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до відповідача за вказаним договором та є належним кредитором у зобов`язанні.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 зобов`язання за договором позики не виконує, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує у зв`язку із чим у неї утворилась заборгованість, яка на дату подання позову складає 24883 грн., з яких: 3 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 880 - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення вимоги; 21003,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості).

05.09.2021 року ОСОБА_1 на сайті miloan.ua заповнила Анкету-заяву на кредит № 474655040, яка окрім, умов кредитування, містить її персональні дані (дату народження, номер та серію паспорту громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адресу реєстрації, місце роботи тощо).

Цього ж дня 05.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит № 4746550 в електронній формі, і який містить ті ж самі персональні дані відповідача, які указані в Анкеті-заяві на кредит № 4746550.

Відповідно до довідки про ідентифікацію ТОВ «МІЛОАН» акцепт договору позичальником здійснено одноразовим ідентифікатором F19928 надісланим відповідачці на номер телефону НОМЕР_1 .

Сума кредиту - 2300,00 грн., кредит надається строком на 15 днів з 05.09.2021. Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 20.09.2021.

Комісія за надання кредиту 667,00 грн., яка нараховується за ставкою 29% від суми кредиту одноразово (пункт 1.5.1 договору).

Проценти за користування кредитом - 1035,00 грн., які нараховуються за ставкою 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. (пункт 1.5.2 договору).

Стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6 договору).

Відповідно до пункту. 2.2.3 договору проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і меншою за стандарту (базову) ставку, встановлену п. 1.6 договору (за умовами акцій, програм лояльності тощо). Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватися за базовою ставкою згідно п. 1.6 договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою, встановленою п. 1.6 та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартною (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

Пунктом 2.3.1.2 передбачена пролонгація на стандартних (базових) умовах:

Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом.

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п. 1.6 договору.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) процентною ставкою передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні частини другої статті 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Додатками до договору є графік платежів, згідно якого ОСОБА_1 мала повернути кредит 20.09.2021 у загальному розмірі 4002,00 грн. 17000,00 грн. та паспорт споживчого кредиту № 4746550 з аналогічними умовами кредитування, що свідчить про належне погодження сторонами істотних умов договору, зокрема суми кредиту, строків його повернення та порядку виконання зобов`язань.

На підтвердження переказу грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 позивач надав довідку копію ТОВ «ФК «Елаєнс», згідно якої грошові кошти згідно договору № 4746550 зараховані ОСОБА_1 на банківську картку НОМЕР_4 цього ж дня - 05.09.2021.

Відповідно до довідки АТ «Сенс Банк» від 26.05.2026, ОСОБА_1 є володільцем банківської картки № НОМЕР_3 , на номер мобільного телефону НОМЕР_1 відправлялась інформація про підтвердження операцій за вказаним картковим рахунком, зокрема, 05.09.2021 грошові кошти в сумі 2300,00 грн. надійшли на її рахунок.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «МІЛОАН» станом на 29.11.2021 заборгованість відповідача за договором позики № 4746550 становить 10902 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2300 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 7935,00 грн.; заборгованість за комісією - 667,00 грн.

29.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу за № 29-11-102, відповідно до умов якого та реєстру боржників від 29.11.2021, ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників за договорами, у тому числі до ОСОБА_1 за договором позики № 4746550 у розмірі 10902 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 2300 грн.; заборгованість за відсотками - 7935 грн.; заборгованість за комісією - 667 грн.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення права вимоги № 10-01/2023, за яким ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до боржників за договорами, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором № 4746550 від 05.09.2021 року на загальну суму 20907 грн., з яких: 2300 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7936 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги; 667 грн. - заборгованість за комісіями; 10005 грн. - нараховані відсотки згідно кредитного договору.

28.02.2023 між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено акт зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема щодо непогашених грошових зобов`язань.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до відповідача за вказаним договором та є належним кредитором у зобов`язанні.

Позивач наголошує, що ОСОБА_1 зобов`язання за договором позик не виконує, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує у зв`язку із чим у неї утворилась заборгованість, яка на дату подання позову складає 20907 грн. з яких: 2300 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 17940 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги (10.01.2023 року); 667 грн. - заборгованість за комісіями.

Щодо стягнення заборгованості за основою сумою боргу (тілом кредиту), то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Приписами ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України). Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема, з договорів.

Із змісту ст. 526 ЦК України вбачається, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочила, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, ч.1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Між тим, за змістом ст.599 ЦК України, виконання зобов`язання, проведеного належним чином, припиняє його.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року № 675-VIII.

Виходячи з вищенаведених приписів ЦК України, суд звертає увагу, про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Отже юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Тобто, підписуючи цей спірний договір із застосуванням процедури підпису, зазначеної у п. 6.2 цього договору, сторони усвідомлюють та підтверджують, що відповідно до ст. 639 та ст. 1055 ЦК України цей договір укладений сторонами у письмовій формі з дотриманням всіх вимог діючого законодавства України щодо процедури укладення та підписання договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.

За приписами пункту 1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Із матеріалів справи видно, що відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавців подала заявку на отримання кредиту та позики за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила їх. Після цього кредитодавеці надіслали відповідачу одноразовий ідентифікатор у вигляді SMS-коду на зазначений номер телефону. Використання цього коду слугувало підтвердженням підписання договорів про споживчий кредит (позики).

Уклавши ці договори на визначених у них умовах, відповідач підтвердила свою згоду та взяла на себе зобов`язання виконувати їх умови.

Згідно з положеннями вищевказаних договорів, кошти надавалися відповідачу ОСОБА_1 у безготівковій формі шляхом перерахування на її банківську картку № НОМЕР_3 , зазначену нею під час оформлення фінансового кредиту, що встановлено з виписки АТ «Сенс Банк» від 26.05.2026, довідки ТОВ «Платежі онлайн», довідки ТОВ «ФК «Елаєнс».

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що відповідач не користувалася кредитом. Водночас відповідачем не надано жодних підтверджень, які б спростовували цей факт.

У встановленому законом порядку вказані договори не визнані недійсними.

В порушення принципу змагальності цивільного судочинства відповідач не надала доказів того, що банківська картка № НОМЕР_4 їй не належить, а також не спростувала факт зарахування кредитних коштів шляхом подання виписки по відповідному рахунку.

Водночас, за положеннями статті 46 Закону України «Про платіжні послуги» порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників; надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією.

У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг утримувача має право: - зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного утримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; - не уточнювати номер рахунку та/або код утримувача. У такому разі надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Зважаючи на наведені норми Закону «Про платіжні послуги» у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи відповідача та її представника щодо відсутності доказів укладення спірних договорів і перерахування грошових коштів відповідачу, а також твердження про неможливість ідентифікації відповідача за наданими позивачем документами.

Доводи відповідача та її представника про відсутність доказів правовідносин між кредитодавцями та операторами платіжних послуг суд вважає необґрунтованими, оскільки надані позивачем документи містять відомості про здійснення переказів коштів саме на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_3 в АТ «Сенс Банк».

Доводи відповідача та її представника про те, що виписка АТ «Сенс Банк» не підтверджує факту перерахування коштів через відсутність відомостей про платника, є безпідставними, оскільки зарахування коштів на картку відповідача підтверджується у сукупності з довідками ТОВ «Платежі Онлайн» та ТОВ «ФК «Елаєнс» щодо кредитних договорів № 3160511564-88758 та № 4746550, сум, дат переказів і реквізитів карткового рахунку № НОМЕР_4 , що узгоджується з даними АТ «Сенс Банк» про повний номер банківської картки відповідача № НОМЕР_3 .

Відповідач свої зобов`язання за договорами позики належним чином не виконала, у встановлені договорами строки заборгованість не погасила, проценти за користування кредитними коштами не сплатила.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 за умовами договорів позики отримала кредитні кошти у розмірі 3000 грн. та 2300 грн. відповідно, користувалася ними, проте належних та допустимих доказів їх повернення, як того вимагає ст. 81 ЦПК України, суду не надала, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за основним боргом.

З огляду на викладене з ОСОБА_1 , за договором позики №3160511564-88758 від 25.09.2021 та договором про споживчий кредит №4746550 від 05.09.2021 підлягає стягненню 3000 грн. заборгованості за тілом кредиту, а за договором позики №4746550 від 05.09.2021 2300 грн. основного боргу на користь ТОВ «Коллект Центр».

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» у цій частині є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що відповідають вимогам закону, заперечення ж ОСОБА_1 такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.

Розглядаючи питання щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами за договором позики №3160511564-88758 від 25.06.2021, то суд зазначає таке.

Як вже зазначалося вище, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок сплати процентів визначаються договором.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник, у свою чергу, зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Її тип визначається кредитним договором. Розмір процентів, порядок їх нарахування та виплати залежать від кредитного ризику, виду забезпечення, строку користування кредитом, ринкових умов та інших факторів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Недотримання цієї вимоги робить договір нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання (ст. 610 ЦК України). Позичальник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 4 липня 2018 року (провадження № 14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця на нарахування процентів за користування кредитом припиняється після спливу строку кредитування або після пред`явлення позичальнику вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Цю правову позицію підтвердила і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16), зазначивши, що проценти можуть нараховуватися лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Так, 25.06.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 укладений електронний договір позики № 316051564-88758, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» надала позичальнику кредит у розмірі 3000 грн. (пункт 2.2. договору).

Строк користування кредитом 20 днів, з 25.06.2021 по 15.07.2021 включно (пункт 2.3. договору). Розмір процентів за користування кредитом - 1,46%. Розмір плати за користування кредитом у вигляді процентної ставки за кожен день користування кредитом 1,95%. Сукупна вартість кредиту складає 3880 грн. (додаток № 1 до договору позики). Можливість продовження строку користування кредитними коштами поза межами строку кредитування урегульована положеннями пункту 4.1.2 договору.

Отже первісний кредитор та ОСОБА_1 встановили строк кредитування за кредитним договором 20 днів (до 15.07.2021 року).

Новий кредитор просить стягнути з ОСОБА_1 за договором позики № 3160511564-88758 проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку.

Доказів щодо продовження строку кредитування за взаємною згодою сторін матеріали справи не містять.

На день закінчення строку кредитування (15.07.2021 року) розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами склав 3880 грн. (3000 грн. + 880 грн. згідно п. 1 графіку розрахунків).

За таких обставин з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» слід стягнути заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 880 грн. за договором позики № 3160511564-88758 від 25.06.2021 року.

Таким чином, заперечення відповідача ОСОБА_1 та її представника у цій частині позову є такими що заслуговують на увагу, позовні ж вимоги позивача щодо стягнення процентів за користування кредитом є такими що не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи і підлягають частковому задоволенню.

Розглядаючи питання щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами за договором про споживчий кредит № 474650 від 05.09.2021, то суд зазначає таке.

Як вже зазначалося вище, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок сплати процентів визначаються договором.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник, у свою чергу, зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Її тип визначається кредитним договором. Розмір процентів, порядок їх нарахування та виплати залежать від кредитного ризику, виду забезпечення, строку користування кредитом, ринкових умов та інших факторів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Недотримання цієї вимоги робить договір нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання (ст. 610 ЦК України). Позичальник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 4 липня 2018 року (провадження № 14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця на нарахування процентів за користування кредитом припиняється після спливу строку кредитування або після пред`явлення позичальнику вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Цю правову позицію підтвердила і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16), зазначивши, що проценти можуть нараховуватися лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Встановлено, що сума кредиту наданого ОСОБА_1 складає 2300 грн., кредит надається строком на 15 днів з 05.09.2021 по 20.09.2021.

Проценти за користування кредитом - 1035 грн., які нараховуються за ставкою 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. (пункт 1.5.2 договору).

Стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6 договору).

Дійсно, відповідно до п. 2.3.1.2 договору про споживчий кредит № 4746550 позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування на стандартних умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6. Договору.

Проте умови кредитного договору є суперечливими, оскільки пункти 1.3 та 1.4 прямо визначають строк повернення кредиту - 20.09.2021 року, тоді як інші положення (зокрема п. 2.3.1.2) хоч і передбачають можливість автоматичного продовження строку, не конкретизують, у який спосіб змінюється строк виконання зобов`язання.

Пунктом 2.2.1 договору визначено, що у випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3 Договору.

Разом із тим, доказів того, що позичальник ОСОБА_1 ініціювала продовження строку кредиту чи погоджувалася на нові умови, і у зв`язку з цим сплачувала комісії, визначені п. 2.2.1 Договору матеріали справи не містять.

Тому, починаючи з 21.09.2021, у кредитора відсутнє право на нарахування процентів за користування кредитом.

В іншому випадку, у разі не повернення кредитних коштів у визначений договором 15-ти денний термін, договір передбачає збільшену процентну ставку за подальше користування кредитними коштами.

Не дивлячись на те, що підвищені проценти за користування кредитними коштами, в договорі визначається як стандартна процентна ставка (п. 1.6 договору), очевидним є факт, що її нарахування передбачене у разі не виконання відповідачем умов кредитного договору, а саме не повернення кредитних коштів у встановлений п. 1.3 договору строк кредитування) 15-ти денний термін, тобто фактично є санкцією.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «МІЛОАН» станом на 29.11.2021 заборгованість відповідача за договором позики № 4746550 становить 10902 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2300 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 7935 грн.; заборгованість за комісією - 667 грн.

Як зазначалось вище, 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення права вимоги №10-01/2023, за яким ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до боржників за договорами, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором № 4746550 від 05.09.2021 року на загальну суму 20907 грн., з яких: 2300 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7935 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги; 667 грн. - заборгованість за комісіями; 10005 грн. - нараховані відсотки згідно кредитного договору.

Виходячи з суми заборгованості за тілом кредиту (2300 грн.), узгодженої процентної ставки (3% за кожен день користування кредитом в межах строку кредитування вказаного в пункті 1.3 договору - п. 3 Паспорту споживчого кредиту № 4051425 ) та строку договору (15 днів), розмір процентів складає: 2300 грн. ? 3% ? 15 днів = 1035 грн.

Доводи позивача, викладені у позові та відповіді на відзив, про пролонгацію договору на 60 днів за підвищеною процентною ставкою 5 % (п.п. 1.6, 2.3.1.2 договору) виключно у зв`язку з неповерненням кредитних коштів, а також про право ТОВ «Вердикт Капітал» нараховувати відсотки за договором факторингу № 29-11-102 від 29.11.2021 року, є такими, що суперечать правовій природі споживчого кредитування та вимогам закону. Згідно із ст. ст. 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», будь-яка зміна істотних умов договору, зокрема, строку повернення кредиту та розміру процентної ставки потребує чіткої та однозначної відповіді споживача.

Відповідно, нарахування процентів у розмірі 17940 грн. є таким, що не відповідає умовам кредитного договору та узгодженій процентній ставці, свідчить про невідповідність розрахунку позивача фактичним умовам кредитування та є необґрунтованим у частині визначення розміру процентної заборгованості.

Таким чином, заперечення відповідача ОСОБА_1 та її представника у цій частині позову є такими що заслуговують на увагу, позовні ж вимоги позивача щодо стягнення процентів за користування кредитом є такими що не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи і підлягають частковому задоволенню.

Отже з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» належить стягнути заборгованість за процентами за договором про споживчий кредит № 4746550 від 05.09.2021 у розмірі 1035 грн.

Щодо стягнення комісії за договором про споживчий кредит 474650 від 05.09.2021, то суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1-2, 5, 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, вказаним законом безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію пов`язану з наданням кредиту.

Водночас, наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

У постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 (провадження № 61-17096св23) зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Встановлено, що згідно пункту 1.5.1 договору про споживчий кредит № 4746550 від 05.09.2021 як складова витрат позичальника за кредитом передбачена комісія за надання кредиту в сумі 667 грн., яка нараховується за ставкою 29% від суми кредиту одноразово.

Аналіз пункту 1.5.1 указаного Договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з наданням кредиту, які надаються позичальнику та за які кредитодавцем встановлена комісія у розмірі 29% від суми кредиту одноразово.

Проте, позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.

Отже, умови договору про сплату комісії саме за надання кредиту, тобто за дії, які ТОВ «Мілоан» здійснювало на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційними.

Таким чином, встановлена комісія за надання кредиту за договором № 4746550 у розмірі 667 грн. є невиправданим платежем, що спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, така умова договору порушує публічний порядок, та є нікчемною.

За таких обставин у задоволенні позову ТОВ «Коллект Центр» у цій частині слід відмовити.

Щодо доводів відповідача про застосування положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» то суд зазначає наступне.

Відповідач ОСОБА_1 не визнає та заперечує стягнення з неї процентів за договорами позики з огляду на те, що вона є дружиною військовослужбовця та має пільги відповідно до положень п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Так зі свідоцтва про шлюб виданого 24.04.2020 встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 24.04.2020 зареєстровано шлюб за актовим записом № 124 Чорноморським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса).

Посвідченням серії НОМЕР_5 , виданим 06.05.2015 встановлено, що ОСОБА_3 , чоловік відповідачки є учасником бойових дій.

Військовим квитком серії НОМЕР_6 встановлено, що ОСОБА_3 з 19.05.2003 прийнятий на військову службу за контрактом, а 07.06.2023 визнаний непридатним до військової служби та звільнений у відставку за сімейними обставинами.

Також з військового квитка встановлено, що ОСОБА_3 брав участь в АТО в період з 03.12.2014 по 20.03.2015.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зі змінами) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів для доведення статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 повідомляла ТОВ «Коллект Центр» про наявність підстав для звільнення від нарахування процентів за користування кредитом та надавала позивачу документи, які підтверджують право на відповідні пільги, до моменту звернення позивача до суду.

Надані відповідачем документи були подані лише під час судового розгляду справи, що саме по собі не свідчить про належне повідомлення кредитора про наявність підстав для застосування передбачених законом пільг.

Сам по собі факт участі у заходах з забезпечення оборони Держави у попередній період не свідчить про автоматичне поширення пільг на всі подальші цивільно-правові відносини, зокрема, на договори позики укладені членом сім`ї після завершення такої участі та звільнення особи з військової служби.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносини приписів частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, то суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст. ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року в справі № 826/841/17, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат.

Витрати на правничу допомогу, за умови підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості, розподіляються за результатами розгляду справи, незалежно від того, чи були вони вже сплачені. Витрати покладаються: 1) на відповідача - у разі задоволення позову; 2) на позивача - у разі відмови в позові; 3) на обидві сторони - у разі часткового задоволення позову пропорційно розміру вимог.

Докази витрат на правову допомогу повинні бути подані під час розгляду справи або не пізніше п`яти днів після ухвалення рішення, за умови повідомлення про намір подати їх до завершення судового розгляду.

Системний аналіз зазначених положень свідчить про те, що докази понесених стороною витрат на правову допомогу, або тих, які вона планує понести у зв`язку з розглядом справи, повинні бути надані суду стороною під час розгляду справи, або сторона повинна звернутися до суду із заявою про надання цих доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, але у будь-якому випадку така заява повинна бути зроблена стороною до ухвалення рішення, незалежно від того, в якому порядку здійснюється розгляд справи (загальному чи спрощеному).

Позивач на підтвердження витрат на правничу допомогу надав договір про надання правової допомоги №01-07/2024, прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги № 491 від 14.08.2024 на загальну суму 13000 грн., витяг з акту № 2 про надання юридичної допомоги від 02.10.2024 на загальну суму 13000 грн.

З матеріалів справи слідує, що відповідач та її представник у відзиві на позов просили відмовити у задоволенні позову повністю.

При визначенні та розподілі судових витрат суд враховує критерії, визначені положеннями ЦПК України: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Враховуючи характер спору, незначну складність справи, типовість справ та сталу судову практику, обсяг наданої правничої допомоги, складність справи, принципи справедливості, розумності та співмірності, а також фінансовий стан сторін, суд вважає обґрунтованим зменшити заявлені позивачем витрати на правничу допомогу з 13000 грн. до 3000 грн. і стягнути зазначену суму з відповідача на користь позивача.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України та ст.4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 381,69 грн. (2422,40 грн. х 7215 грн./45790 грн.)

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926) заборгованість:

- за договором позики №3160511564-88758 від 25.06.2021 у розмірі 3880,00 грн., з яких: 3000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 880,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами;

- за договором позики №4746550 від 05.09.2021 в розмірі 3335,00 грн., з яких: 2300,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 1035,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926) судовий збір у розмірі 638,28 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Одеського апеляційного суду або через Чорноморський міський суд Одеської області тридцяти днів із дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя