Рішення № 136646900, 18.05.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4715/26

Провадження № 2-а/750/87/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Косенка О.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу розміром 425 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 14 квітня 2026 року в місті Чернігові поліцейським взводу № 2 роти № 4 Управління патрульної поліції у Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Ткаченком Дмитром Миколайовичем було винесено постанову серії ЕНА № 7025124 від 14 .04 .2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Позивач не погоджується зі спірною постановою, вважає, що така постанова підлягає скасуванню, оскільки в діях Позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а спірні відносини підлягають захисту з наступних підстав. Після зупинки транспортного засобу поліцейський не повідомив конкретної підстави зупинки, одразу вимагаючи надати посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб. Лише після вимоги Позивача вказати причину зупинки, поліцейським було зазначено загальне посилання на ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», а після чергового прохання уточнити який саме пункт - ним було вказано п. 7 ст. 35. На вимогу Позивача підтвердити законність зупинки поліцейський спочатку зазначив, що відповідні документи є для внутрішнього службового користування, а згодом повідомив, що рішення про обмеження руху відсутнє. При цьому на місці події були відсутні будь-які ознаки блокпосту або встановленого обмеження руху, а отже, підстава для зупинки транспортного засобу не була належним чином підтверджена та не відповідає вимогам закону. Позивач не відмовлявся від пред`явлення документів, що підтверджується відеозаписом, а лише наполягав на підтвердженні законності вимоги. Надалі Позивач пред`явив документи (до початку розгляду справи), однак поліцейський відмовився їх врахувати, після чого почав зачитувати права.

Також звертає увагу суду, що була порушена процедура розгляду справи, зокрема поліцейським відмовлено у клопотанні позивача про перенесення розгляду справи, у зв`язку з необхідністю отримання правової допомоги.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.04.2026 адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач через підсистему «Електронний суд» надіслав відзив, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, вказавши, що відповідно до діючого законодавства на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб. При цьому право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Отже, вимога поліцейського надати для перевірки документи визначені п. 2.1 ПДР, яка направлена водієві як учаснику дорожнього руху, має сприйматися водієм у формі безумовного обов`язку, невиконання якого зумовлює настання відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 126 КУпАП. В обгрунтування таких доводів, Відповідач посилається на судову практику у подібних правовідносинах, зокрема у постановах Верховного Суду від 02.12.2019 у справі 766/10693/17.

Також зазначає, що Верховний Суд наголошує, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Сама по собі наявність посвідчення водія та інших документів не спростовує факту адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, об`єктивна сторона якого полягає, зокрема, у непред`явленні відповідного документу на вимогу працівників поліції. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №686/15383/17, від 25 вересня 2019 року у справі №127/19283/17, від 21 листопада 2018 року у справі №465/6677/16-а.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2026 поліцейським взводу № 2 роти № 4 Управління патрульної поліції у Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Ткаченком Дмитром Миколайовичем відносно ОСОБА_1 була прийнята постанова про накладення на останнього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7025124 від 14.04.2026, якою на підставі ч. 1 ст. 126 КУпАП застосовано до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

Відповідно до значеної постанови, 14.04.2026 о 17:41:07 в м. Чернігові, вул. Інструментальна, 40, Позивач керував транспортним засобом та надав документи для перевірки, а саме посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та діючий поліс обов`язкового страхування, чим порушив п. 2.4 а Правил дорожнього руху України.

Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно ч. 1 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.126 Кодексу.

Частиною 2 ст. 222 КУпАП визначено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний: мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка»), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пункт 2.4. Правил дорожнього руху передбачає, що на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1. Правил дорожнього руху.

Відповідно до п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

б) реєстраційний документ на транспортний засіб;

ґ) поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Саме водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`явити для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ст. 16 Закону України «Про дорожній рух»).

Положеннями КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до частини першої статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР на місці вчинення такого правопорушення.

Відповідно до ч. 4 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

За нормою ч. 2 Розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

За встановленим правилом ч. ч. 9, 10 Розділ ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З відеозапису наданим позивачем та відповідачем вбачається, що Позивач дійсно пред`явив документи, однак на переконання суду це відбулося після початку розгляду справи, а саме після представлення поліцейським, що в розумінні положень ч. ч. 9, 10 Розділ ІІІ Інструкції вважається розглядом справи.

Згідно ч.ч. 1, 2 розділу ІV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.

Відповідно до 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Змістом вказаної статті визначено, які відомості мають міститися у постанові.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачем, що водій ОСОБА_1 на неодноразову вимогу інспектора категорично відмовлявся пред`являти посвідчення водія відповідної категорії, що зафіксовано на нагрудну камеру поліцейського 470971.

Позивачу було неодноразово повідомлено причину зупинки відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». При спілкуванні на неодноразову вимогу поліцейського позивач не пред`явив документи зазначені в п. 2.4 «а» ПДР. На думку позивача посилання поліцейського на п.7 статті 35 Закону України «Про національну поліцію» є безпідставним, а тому з цієї підстави він не має пред`являти документи, доки поліцейський не доведе йому, що зупинка транспортного засобу була законною.

Посилання позивача на те, що за відсутності законної підстави для зупинки вимога про пред`явлення документів є неправомірною є необґрунтованими.

Суд наголошує, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Водночас, на думку скаржника, він мав право не пред`являти посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною.

Такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи.

Так, Правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначені нормами Закону України № 389-УІІІ від 12.05.2015 року «Про правовий режим воєнного стану».

Порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмежень свободи пересування громадян, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1455 (далі - Порядок №1455), визначає процедуру встановлення заходів особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або її окремих місцевостях, де введено воєнний стан, що здійснюються військовим командуванням разом з військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Пунктом 10 Порядку визначено, що уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі:

- порушення водієм Правил дорожнього руху;

- якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

- якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

- якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

- необхідності здійснення опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

- необхідності залучення водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

- необхідності обмеження чи заборони руху транспортних засобів;

- якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

- порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;

- проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду.

З наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського 470971 (зазначена в п. 7 оскаржуваної постанови) вбачається, що позивач був зупинений на вимогу поліцейського при проїзді через блокпост. Тобто зупинка транспортного засобу та вимога надати відповідні документи була законною та відповідала приписам Порядку.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові від 25.09.2019 у справі №127/19283/17 Верховний Суд наголосив, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.Водночас, на думку скаржника, він мав право не пред`являти посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною. Такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи. При цьому, з відеозапису судом апеляційної інстанції, з поміж іншого, встановлено, що позивач зазначив про готовність пред`явити документи лише після надання йому доказів вчинення ним порушення правил дорожнього руху, що стали підставою для зупинки його транспортного засобу. При цьому, на пропозицію працівника патрульної поліції пройти для огляду необхідних доказів, позивач відповів відмовою. Водночас, водій погодився, що працівник патрульної служби, вважаючи, що він як водій допустив порушення правил дорожнього руху, мав підстави для зупинення його автомобіля для з`ясування всіх обставин справи. Окремо варто зауважити, що притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною першою статті 126 КУпАП за одне правопорушення з числа вчинених, є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог знаку пріоритету 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Щодо посилання позивача на порушення процедури розгляду справи суд зазначає наступне.

З відеозапису з місця події, видно, що поліцейський дотримався передбаченої законодавством процедури розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повідомив про суть вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 268 КУпАП ознайомив позивача із правами, якими користується особа, стосовно якої проводиться розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності та жодним чином не перешкоджав позивачу у реалізації вказаних прав.

Зокрема, на клопотання Позивача про перенесення розгляду справи на інший, зручний для нього час, поліцейським було запропоновано повідомити, коли саме такий час є для нього прийнятним, однак Позивач відповідної інформації не надав.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Позивачем не було вжито жодних заходів для забезпечення участі захисника чи залучення правової допомоги безпосередньо на місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

На необхідність справедливого розгляду справ звертає увагу і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Як зазначено у правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 25.06.2020 у справі 520/2261/19, ч. 2 ст. 77 КАС покладено обов`язок доказування відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких грунтуються його вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 3 вказаної статті визначено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Відповідач навів обґрунтовані заперечення проти позову, що підтверджені відповідними доказами.

Натомість зі сторони Позивача належних та достатніх доказів на підтвердження своїх доводів суду не надано. У матеріалах справи відсутні докази, передбачені ст. 72 КАС України та ст. 251 КУпАП, на підтвердження неправомірності постанови про накладення адміністративного стягнення на Позивача, а його доводи не ґрунтуються на вимогах законодавства України та суперечать усталеній судовій практиці.

З огляду на встановлені обставини, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що оскаржувана постанова прийнята уповноваженою особою Відповідача в межах наданих йому законом повноважень та з дотриманням вимог КУпАП, а тому підстави для її скасування відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

З огляду на встановлені обставини, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72, 77, 90, 132, 241-246, 255, 286, 292, 295 КАС України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7025124 від 14.04.2026 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції: 03048, місто Київ, вул. Федора Ернеста, буд. 3, ЄДРПОУ 40108646.

Суддя