Рішення № 136646857, 19.05.2026, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 686/2367/26

Провадження № 2/689/437/26

РІШЕННЯ

Іменем України

19 травня 2026 року с-ще Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді - Соловйова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Регент-Краснопортко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду в с-ще Ярмолинці цивільну справу

за позовом ТОВ «Юніт Капітал»

до ОСОБА_1

про стягнення 29120,00 грн. заборгованості,

встановив:

ТОВ «Юніт Капітал» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №7725667 від 26.03.2024 р.. Оскільки відповідач належним чином не виконував своїх обов`язків за кредитним договором, виникла заборгованість в загальній сумі 29120,00 грн..

Представник ТОВ «Юніт Капітал», в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились. Представник відповідача подав відзив на позов у якому із позовними вимогами із нарахованими відсотками в сумі 21120,00 грн. та заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи) у розмірі 4000,00 грн. не погоджується, вважає їх несправедливими, оскільки відсотки у 2,64 рази перевищують вартість коштів набутих відповідачем, а штрафні санкції нараховані в період дії в Україні воєнного стану, а тому підлягають списанню. Крім того, вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. є завищеними і не співмірними із складністю справи часом витраченим на виконання відповідних послуг адвоката.

Оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 26.03.2024 р. між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №7725667 та підписано паспорт споживчого кредиту. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора С6476.

Згідно умов Кредитного договору позичальнику надано кредит на наступних умовах: сума кредиту: 8000,00 грн.. Строк, на який надається кредит - 360 днів. Стандартна процентна ставка: 805,20% річних, знижена процентна ставка 481,80 % річних. Повернення кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником відповідно до графіку платежів та умов договору.

Згідно умов кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 8000,00 грн. 26.03.2024 р. на банківську карту № НОМЕР_1 відповідача, яку відповідач вказав у Заявці при укладенні кредитного договору, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця. Первісний кредитор виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується повідомленням від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК» з відміткою та листом №12102/24-Е від 27.11.2024 р. з відміткою ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», випискою із АТ КБ «ПриватБанк» від 01.04.2026 р..

Доказів того, що банківська картка з відповідним номером №4149-60ХХ-ХХХХ-6873 не належить відповідачу, матеріали справи не містять.

Відтак вказані докази з врахуванням кредитного договоу є достатнім для підтвердження виконання первісним кредитором зобов`язання за договором щодо надання кредиту.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Факт укладення договору відповідач не заперечував. Водночас, посилання відповідача на те, що договір містить несправедливі умови всупереч ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування», не заслуговує на увагу, як таке, що не відповідає змісту договору. Зокрема, умовами договору не встановлювалась завищена процентна ставка, натомість, відповідачу було надано можливість сплачувати проценти по зниженій процентній ставці за умови дотримання графіку платежів. Договір містить й інші умови, які забезпечують баланс інтересів кредитора та позичальника. Нараховані відповідачу відсотки обумовлені терміном кредитування та обчислені відповідно до умов договору. Крім того, відповідач у встановлений законом строк не був позбавлений права на відкликання своєї згоди на укладення зазначеного договору.

23.10.2024 р. між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та позивачем ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу №23.10/24-Ф, відповідно до умов якого, право вимоги за кредитним договором №7725667 від 26.03.2024 р. перейшло до ТОВ «Юніт Капітал».

Отже, ТОВ «Юніт Капітал» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором. Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. У відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

У ст. 536 ЦК України закріплено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати відсотки, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Водночас у ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено: якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 10.04.2018 року у справі №910/10156/17, термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 29 120,00 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 8000,00 грн., заборгованості за відсотками 21120,00 грн.. Посилання представника відповідача на списання штрафних санкцій в сумі 4000,00 грн. не заслуговує на увагу, оскільки, зазначені штрафні санкції в сумі 4000,00 грн., хоча й зазначені в тексті позовної заяви, в суму заборгованості, позивачем не були включені, що підтверджується довідкою - розрахунком суми заборгованості по договору.

Належних доказів того, що сума заборгованості відсутня або є меншою суду не надано. Відповідач у відзиві наводить лише нормативне обґрунтування своїх заперечень.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Позивачем при поданні позову понесено судові витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 2662,40 грн. а також сплачено витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн..

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. по справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.137 ЦПК України).

Відповідачем не обґрунтовано, у чому саме полягає завищення зазначених витрат, не наведено доказів на підтвердження своїх посилань.

На думку суду, понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. є співмірними ціні позову, складності вирішеного питання та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Згідно із ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 141, 142, 265 ЦПК України, ст. ст. 526, 1049-1054 ЦК України, суд

вирішив:

Позов задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (м. Київ, блв. Л. Українки, 34 оф. 333, код ЄДРПОУ 43541163) 29120,00 грн. заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (м. Київ, блв. Л. Українки, 34 оф. 333, код ЄДРПОУ 43541163) 7000,00грн. витрати понесені на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (м. Київ, блв. Л. Українки, 34 оф. 333, код ЄДРПОУ 43541163) 2662,40 грн. судового збору.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Соловйов А.В.