Рішення № 136646796, 18.05.2026, Чемеровецький районний суд Хмельницької області

№ справи688/1332/26

№2/687/419/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року селище Чемерівці

Чемеровецький районний суд Хмельницької області

в складі судді Горобець Н.О.,

справа № 688/1332/26;

сторони та інші учасники справи:

позивач ТОВ «Факторинг Партнерс»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (письмове провадження) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі - ТОВ «Факторинг Партнерс») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказавши, що 23.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №103568659, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 10000,00 грн, які останній зобов`язувався повернути у встановлений строк, сплатити проценти за користування ними та інші платежі, передбачені договором.

29.12.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу № 29-12/2025/Т, у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за кредитним договором № 103568659 від 23.03.2025 року на користь ТОВ «Факторинг Партнерс».

За умовами вищевказаного договору відступлення права вимоги, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 103568659 від 23.03.2025 року у розмірі 30186,16 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8400,00 грн, заборгованості за процентами в розмірі 6621,63 грн, заборгованості за комісію за видачу кредиту в розмірі 4980,00 грн, заборгованість за неустойкою 7000,00 грн.

Відповідно до умов кредитного договору, позивач нарахував 3184,53 грн процентів з розрахунку 220,0 % річних, за період з моменту відступлення прав вимоги по дату виготовлення розрахунку.

З урахуванням викладеного, позивач просив стягнути з відповідача 30186,16 грн заборгованості, а також судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн.

Відповідач відзиву до суду не подав.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Представник позивача, разом з поданням позовної заяви подав також клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Чемеровецького районного суду від 17.04.2026 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, зобов`язано АТ КБ «Приват Банк» надати суду виписку по картковому рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1

18.05.2026 року розгляд справи закінчено ухваленням рішення суду по суті заявлених вимог.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

23 березня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , укладено договір про споживчий кредит №103568659 (далі - Договір). Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника «338204», відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

За умовами вказаного договору кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений в п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений в п. 1.4 договору термін.

Згідно з п. 1.2 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10000,00 грн.

Кредит надається строком на 345 днів з 23.03.2025 року (строк кредитування). Остаточний термін повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом 03.03.2026.

Комісія за надання кредиту 2000,00 грн, яка нараховується за ставкою 20,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1. Договору).

Комісія за обслуговування кредиту (за весь строк кредитування) 15400,00 грн, що нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період

Пунктами 1.5.3, 1.5.4 договору передбачено, що проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 220,00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 220,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Довідкою від 13.02.2026 року №20393 ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» підтвердила успішне перерахування 23.03.2025 коштів в сумі 10000,00 грн на рахунок № НОМЕР_2 (а.с. 14).

Повідомленням АТ КБ «Приват Банк» від 13.05.2026 року та випискою по банківській карті № НОМЕР_3 за період з 23.03.2025 року по 28.03.2025 року підтверджується, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну карту № НОМЕР_3 , на яку 23.03.2023 року зараховано 10000,00 грн (а.с. 98-100).

29.12.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу № 29-12/2025/Т, у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за кредитним договором № 103568659 від 23.03.2025 року на користь ТОВ «Факторинг Партнерс».

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 29-12/2025/Твід 29.12.2025 року, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 103568659 від 23.03.2025 року в сумі 27001,63 грн, з яких: 8400,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 6621,63 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами, 4980,00 грн сума заборгованості за комісією, 7000,00 грн сума заборгованості за неустойкою (а.с. 38-40).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Суд встановив, що між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено договір про споживчий кредит №103568659 від 23 березня 2025 року в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).

23 березня 2025 року кредитні кошти були перераховані відповідачу. Отже, факт отримання відповідачем коштів у ТОВ «Мілоан» суд вважає доведеним, крім цього зазначена обставина відповідачемне заперечується.

Згідно із наданого ТОВ «Факторинг Партнерс» розрахунку заборгованості за кредитним договором № 103568659 від 23 березня 2025 року, заборгованість станом на 04.03.2026 року складається із основного боргу 8400,00 грн, процентів 6621,63 грн, процентів за період з 30.12.2025 по 03.03.2026 - 3184,53 грн, комісія 7000,00 грн, пеня/штраф - 4980,00 грн, а всього 30186,16 грн (а.с. 21).

Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, відповідачем було сплачено у загальному розмірі 16840,97 грн. З вказаної суми ТОВ «Мілоан» 1600,00 грн зараховано в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, 7620,97 грн - в рахунок погашення заборгованості за процентами, 2000,00 грн - в рахунок погашення заборгованості за комісією з надання кредиту, 2100,00 грн в рахунок погашення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту, 3500,00 грн в рахунок погашення заборгованості за нестандартною комісією за обслуговування кредиту, 20,00 грн в рахунок погашення заборгованості за процентами за порушення зобов`язання.

При визначення розміру заборгованості суд враховує, що відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Частинами першою, другою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов`язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначив, що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Із матеріалів справи слідує, що умовами кредитного, а саме п.п.1.5.1, 1.5.2 договору, передбачено стягнення комісії за надання кредиту, яка нараховується за ставкою 20 % від суми кредиту і становить 200,00 грн та стягнення комісії за обслуговування кредиту в розмірі 15400,00 грн, що нараховується за ставкою 7,00 % від суми кредиту.

Однак, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умови кредитного договору про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісій є нікчемними, внаслідок чого сума нарахованих комісій не може бути стягнута з відповідача, а сплачені відповідачем 7600,00 грн слід віднести в рахунок погашення заборгованості за кредитом.

Також із вищевказаних відомостей про щоденні нарахування та погашення, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором вбачається, що ТОВ «Мілоан» нарахувало відповідачу 4980,00 грн пені/штрафу.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, доповнені згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року, згідно яких: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України(частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів.

Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що нарахована пеня/штраф підлягає списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому відсутні підстави для їх стягнення з відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наданий суду розрахунок заборгованості не відповідає закону.

За таких обставин суд, реалізуючи свій процесуальний обов`язок, вважає за необхідне навести власний розрахунок заборгованості за кредитним договором.

Як вбачається з відомості про щоденні нарахування та погашення, проценти за користування кредитом нараховувалися за ставкою 220,00 % річних або 0,6027% в день (220/365), що відповідає п. 1.5.3 кредитного договору.

Так, у період з 23.03.2025 року по 06.04.2025 року включно заборгованість відповідача за нарахованими процентами становить 843,78 грн (14 днів х 60,27 грн (0,6027% від тіла кредиту 10000,00 грн).

06.04.2025 року відповідачем здійснено платіж в погашення суми заборгованості у загальному розмірі 2843,78 грн, з яких: 843,00 грн слід віднести у погашення заборгованості по процентах, а решту 2000,00 грн - у погашення заборгованості по тілу кредиту.

З 06.04.2025 року тіло кредиту становить 8000,00 грн (10000,00 грн 2000,00 грн), проценти 0,00 грн.

07.04.2025 року нараховано 48,22 грн процентів. 07.04.2025 відповідачем сплачено 60,27 грн, з яких 48,22 грн слід віднести у погашення заборгованості по процентах, а решту 12,05 грн - у погашення заборгованості по тілу кредиту.

З 07.04.2025 року тіло кредиту становить 7987,95 грн (8000,00 грн 12,05 грн), проценти 0,00 грн.

В подальшому, у період з 08.04.2025 року по 22.04.2025 року включно заборгованість відповідача за нарахованими процентами становить 722,10 грн (15 днів х 48,14 грн (0,6027% від тіла кредиту 7987,95 грн).

24.04.2025 року відповідачем здійснено платіж в погашення суми заборгованості у загальному розмірі 1804,05 грн, з яких: 722,10 грн слід віднести у погашення заборгованості по процентах, а решту 1081,95 грн - у погашення заборгованості по тілу кредиту.

З 22.04.2025 року тіло кредиту становить 6906,00 грн (7987,95 грн 1081,95 грн), проценти 0,00 грн.

За період з 23.04.2025 року по 09.05.2025 року включно заборгованість відповідача за нарахованими процентами становить 707,54 грн (17 днів х 41,62 грн (0,6027% від тіла кредиту 6906,00 грн).

09.05.2025 року відповідачем здійснено платіж в погашення суми заборгованості у загальному розмірі 3606,05 грн, з яких: 707,54 грн слід віднести у погашення заборгованості по відсотках, а решту 2898,51 грн - в погашення заборгованості по тілу кредиту.

З 09.05.2025 року тіло кредиту становить 4007,49 грн (6906,00 грн 2898,51 грн), проценти - 0,00 грн.

У період з 10.05.2025 року по 22.05.2025 року включно заборгованість відповідача за нарахованими процентами становить 313,95 грн (13 днів х 24,15 грн (0,6027% від тіла кредиту 4007,49 грн).

22.05.2025 року відповідачем здійснено платіж в погашення суми заборгованості у загальному розмірі 1767,90 грн, з яких: 313,95 грн слід віднести у погашення заборгованості по процентам, а решту 1453,95 грн - у погашення заборгованості по тілу кредиту.

З 22.05.2025 року тіло кредиту становить 2553,54 грн (4007,49 грн 1453,95 грн), проценти 0,00 грн.

У період з 23.05.2025 року по 28.06.2025 року включно заборгованість відповідача за нарахованими процентами становить 569,43 грн (37 днів х 15,39 грн (0,6027% від тіла кредиту 2553,54 грн).

28.06.2025 року відповідачем здійснено платіж в погашення суми заборгованості у загальному розмірі 4761,40 грн, з яких: 569,43 грн слід віднести у погашення заборгованості по відсотках, а решту 4191,97 грн - у погашення заборгованості по тілу кредиту.

Таким чином, враховуючи наведений судом розрахунок, станом на 28.06.2025 року заборгованість відповідача перед позивачем сплачена в повному обсязі та становить 0,00 грн, що складається із: тіла кредиту 0,00 грн, відсотків 0,00 грн.

Стаття 514 цього Кодексу визначає, щодо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати у зв`язку із відмовою в позові слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 280-286 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №103568659 від 23 березня 2025 року відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду..

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Н.О. Горобець