Ухвала суду № 136646463, 14.05.2026, Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа № 671/837/26

14 травня 2026 року

№ 4-с/671/3/2026

УХВАЛА

іменем України

14 травня 2026 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Андрущенка О.Ю., за участі секретаря судового засідання Ковбасюк Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Волочиськ скаргу ОСОБА_1 на рішення державного виконавця щодо не зняття арешту з нерухомого майна,

встановив:

Скаржниця звернувся до суду зі скаргою на рішення державного виконавця, в якій просить зобов`язати в.о. начальника Волочиського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з нерухомого майна, який накладено згідно постанови № 412/6-06 від 05.07.2007.

В обґрунтування зазначає, що в листопаді 2022 року, під час оформлення спадкових прав на квартиру в АДРЕСА_1 , стало відомо, що на нерухоме майно накладено арешт реєстраційний номер обтяження 5252768, який зареєстровано 05.07.2007 Волочиською ДНК на підставі постанови Волочиського ДВС № 412/6-06 від 05.07.2007.

27.03.2006 Волочиським районним судом Хмельницької області винесено заочне рішення у справі за позовом Волочиської житлово-експлуатаційної контори до неї про стягнення заборгованості за користування житлом, згідно якого стягнуто на користь позивача з скаржниці заборгованість в розмірі 713,53 грн. Рішення набрало законної сили 07.04.2006.

Волочиське КП житлово-експлуатаційна контора перейменовано на КП Муніципальна компанія «Житлосервіс» Волочиської міської ради.

В листі КП Муніципальна компанія «Житлосервіс» від 09.02.2023 за № 46 зазначено, що заборгованість за надані послуги відсутня.

15.01.2026 Волочиський відділ ДВС надав відповідь на лист скаржниці, згідно якого встановлено, що виконавчі провадження, боржником по яких виступає ОСОБА_1 відсутні. Також, вказано, що Волочиський відділ ДВС не має можливості скасувати постанову про накладення арешту на все майно від 05.07.2007 у зв`язку із закінченням зберігання завершеного виконавчого провадження.

У зв`язку з викладеним скаржниця змушена звернутися до суду для захисту своїх прав.

Представник скаржниці адвокат Ліщук О.І. подала заяву про розгляд скарги за їх відсутності. Просить заявлені вимоги задовольнити.

Представник Волочиського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на розгляд скарги не з`явився, причини неявки до суду не повідомив.

Суд, ознайомившись зі скаргою, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що заочним рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 27.03.2006 позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Волочиської житлово-експлуатаційної контори заборгованість за користування житлом в розмірі 713,53 грн.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на все нерухоме майно ОСОБА_1 накладено арешт згідно постанови Волочиської ДВС № 412/6-06 від 05.07.2007.

Відповідно до листа № 46 від 09.02.2023 директора КП Муніципальна компанія «Житлосервіс» Волочиської міської ради, Волочиське комунальне підприємство житлово-експлуатаційна контора було перейменовано згідно рішення № 15-20/2022 від 06.07.2022 на КП Муніципальна компанія «Житлосервіс» Волочиської міської ради. Також, вказано, що згідно карти розрахунків квартплати станом на 01.02.2023 здійснювалася оплата наданих послуг, тому заборгованість відсутня.

У відповідь на заяву ОСОБА_1 надано лист в.о. начальника Волочиського відділу ДВС № 11962 від 14.04.2026, з якої слідує, що у Волочиському відділі ДВС на виконанні відсутні виконавчі провадження боржником по яких виступає ОСОБА_1 . Також, вказано про неможливість виконати вимоги щодо зняття арешту з нерухомого майна у зв`язку із закінченням зберігання завершеного виконавчого провадження.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

ВС в постанові від 13.07.2022 у справі № 2/0301/806/11 зазначив, що аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу.

Верховний Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Враховуючи, що заборгованість, з метою стягнення якої накладено арешт, погашено скаржником добровільно, суд приходить до висновку про необхідність задоволення скарги та зобов`язати державного виконавця зняти арешт з нерухомого майна скаржника, який накладено згідно постанови № 412/6-06 від 05.07.2007 Волочиським ДВС.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 258-260, 447-451 ЦПК України, суд,

постановив:

Скаргу задовольнити.

Визнати неправомірним рішення в.о. начальника Волочиського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 .

Зобов`язати начальника Волочиського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України або особу, яка виконує його обов`язки, зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , який накладено згідно постанови № 412/6-06 від 05 липня 2007 року Волочиським ДВС.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя