Рішення № 136646391, 30.04.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/11756/21

н/п 2/766/781/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Шестакової Я.В.

за участю секретаря Сивкович О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку загального позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» третя особа: Державний реєстратор Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Суханов Дмитро Миколайович, про скасування рішення державного реєстратора, -

ВСТАНОВИВ :

Представник позивача у липні 2021 року звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області із вищевказаним позовом, у якому просить скасувати рішення державного реєстратора Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Суханова Дмитра Миколайовича (з відкриттям розділу), індексний номер: 58006848 від 06.05.2021 року 14:40:45, щодо державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на підставі договору іпотеки, серія та номер: ВЕТ № 525165 від 18.07.2007 року та договору про відступлення права вимоги, серія та номер: НОР 334521 від 21.07.2020 року (номер запису про право власності: 41827773), а також стягнути на користь позивача понесені судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 16.08.2002 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб. Під час перебування у шлюбі, а саме 17.07.2007 року, ОСОБА_2 було придбано трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , яка відповідно до положень статті 60 Сімейного кодексу України є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Представник позивача зазначає, що 18.07.2007 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 804/6/05/2007/840к/79, а з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки, за яким в іпотеку передано зазначену квартиру.

Також у позовній заяві вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що складено відповідний актовий запис № 353.

Крім того, представник позивача посилається на те, що 21.07.2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» було укладено договір про відступлення права вимоги № GL48N718070_I_4, відповідно до якого до нового кредитора перейшли права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки.

30.04.2021 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі, задовольнило забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Представником позивача зазначено, що оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис № 353, він не міг отримувати будь-яких вимог щодо дострокового виконання основного зобов`язання, а, отже, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» не мало права звертати стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

Окрім цього представником позивача звернуто увагу на те, що згідно ч. 2 ст. 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Оскільки позивач як спадкоємець померлого ОСОБА_2 не отримувала жодних вимог щодо виконання кредитних зобов`язань спадкодавця, представник позивача звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 16.07.2021 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23.07.2021 року задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову. Накладено арешт на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_3 , яка належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (Код ЄДРПОУ 40696815, місцезнаходження: 49089, м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 2, оф. 205), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2352827165101.

Зазначену ухвалу про забезпечення позову було залишено в силі постановою Херсонського апеляційного суду по справі № 766/11756/21 від 07.09.2021 року.

05.10.2021 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшов відзив на позовну заяву за підписом О.С. Скребець, який діє в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та заперечує в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Представник відповідача заперечує проти позову, зазначаючи, що іпотекодержателем було дотримано порядку задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема, щодо направлення на адресу ОСОБА_2 вимог про погашення заборгованості та повідомлення про намір задовольнити вимоги іпотекодержателя в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Окрім цього зазначено, що позивачем не надано доказів повідомлення іпотекодержателя про відкриття спадщини в порядку, встановленому ч. 1 ст. 1218 ЦК України, а також підтвердження наявності у ОСОБА_1 права на спадщину, у зв`язку із чим її права як спадкоємця померлого іпотекодавця не порушено.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03.11.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

24 лютого 2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому було неодноразово продовжено.

Розпорядженням голови Верховного Суду №1/0/9-22 від 06.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних Херсонському міському суду Херсонської області.

Рішенням Вищої ради правосуддя №566/0/15-23 від 30.05.2023 р. «Про відновлення роботи Херсонського міського суду Херсонської області, зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Херсонської області, відтермінування початку відновлення роботи Білозерського районного суду Херсонської області», зокрема вирішено відновити з 1 червня 2023 року роботу Херсонського міського суду Херсонської області, територіальну підсудність судових справ якого змінено розпорядженнями Голови Верховного Суду від 6 березня 2022 року № 1/0/9-22 (зі змінами, внесеними розпорядженням Голови Верховного Суду від 26 вересня 2022 року № 52), від 10 січня 2023 року № 2. Датою початку процесуальної діяльності Херсонського міського суду Херсонської області визначено 12 червня 2023 року.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12.03.2024 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано від Станіславської сільської ради (Херсонська обл., Білозерський р-н., с. Станіслав, вул. Свободи, 15) копію реєстраційної справи на підставі якої 06.05.2021 року за ТОВ «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп» було зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 41827773).

07.05.2024 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області від Станіславської сільської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області на виконання ухвали про витребування доказів від 12.03.2024 року надійшли копії документів, що були додані до заяви про проведення реєстраційних дій державному реєстратору Станіславської сільської ради Суханову Д.М. Додатково повідомлено, що реєстраційна справа у паперовому вигляді не збереглася через ведення активних бойових дій на території громади.

Представник позивача та позивач, в судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача, в судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за її відсутності, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні за відсутності учасників справи та ухвалення судового рішення немає.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 16.08.2002 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (шлюбне прізвище ОСОБА_4 ) укладено шлюб, про що Відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського районного управління юстиції м. Херсона складено відповідний актовий запис № 286, щзо підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 .

17.07.2007 року між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_1 як продавцями, та ОСОБА_2 як покупцем укладено Договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маршаловою Л.В. за реєстровим № 3300.

Відповідно до п. 1.2 даного Договору, квартира, що відчужується за даним договором, розташована в АДРЕСА_1 , та має наступні характеристики: загальна площа: 67,9 кв.м., житлова площа: 39,1 кв.м.

Вказаний Договір зареєстровано в Державному реєстрі правочинів, що підтверджується відповідним Витягом № 4302014 від 17.07.2007 року, номер правочину: 2221274.

18.07.2007 року ОСОБА_2 в Херсонському державному бюро технічної інвентаризації зареєстровано право приватної власності на 1/1 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15271139, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 6458256.

18.07.2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» як банком, та ОСОБА_2 як позичальником укладено Кредитний договір № 804/6/07/2007/840к/79, за умовами якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 49000,00 дол. США в порядку і на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 2.1 Кредитного договору, в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, позичальник укладає з банком договір іпотеки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 68,00 м.кв., в день укладення цього договору.

18.07.2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» як іпотекодержателем та ОСОБА_2 укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маршаловою Л.В. за реєстровим № 3318.

Відповідно до п. 1.1. Договору іпотеки, за цим договором іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов`язання, що витікає із кредитного договору між іпотекодержателем та ОСОБА_2 , Договору на відкриття карткового рахунку передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки.

Згідно розділу «Визначення термінів» Договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно: трикімнатна квартира АДРЕСА_3 .

У відповідності до п.пю 3.3.5 Договору іпотеки, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку виконання зобов`язання (або тієї чи іншої його частини), воно не буде виконане

Згідно п. 4.4 Договору іпотеки, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання в цілому або в тій чи іншій його частини, а також у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов`язань за цим договором або будь-яких гарантій та запевнень, наданих іпотекодержателю за цим договором, іпотекодержатель має право реалізувати своє право іпотеки та звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п. 4.5 Договору іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент реалізації права іпотеки, в тому числі, але не виключно, всі платежі на користь іпотекодержателя, передбачені кредитним договором, договором на відкриття карткового рахунку, а також нараховані штрафні санкції за порушення зобов`язань за кредитним договором, договором на відкриття карткового рахунку (пеня, штраф), витрати іпотекодержателя на адвокатів, аудиторів, експертів, оцінювачів, витрати, понесені при зверненні стягнення на предмет іпотеки та його реалізації, в тому числі за здійснення виконавчого напису нотаріуса та будь-які інші витрати, понесені іпотекодержателем у зв`язку з цим договором.

У відповідності до п. 5.1 Договору іпотеки, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань у цілому або в тій чи іншій його частини, а також у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов`язань за цим договором або будь-яких гарантій та запевнень, наданих іпотекодержателю за цим договором.

Згідно п. 5.3. Договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі, у тому числі, домовленості сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п. 5.4 Договору іпотеки, іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати умови та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених п. 5.3 цього Договору.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні складено відповідний актовий запис № 353, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 21.03.2016 року.

21.07.2020 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» як банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» як новим кредитором укладено Договір № GL48N718070 про відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З. за реєстровим № 203.

Відповідно до п. 1 Договору відступлення прав вимоги, за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, зазначених у додатках №№ 1-6 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту, договорами поруки, іпотечними договорами, договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатках №№ 1-6 до цього Договору.

Згідно Витягу з Додатку № 3 до Договору № GL48N718070 про відступлення прав вимоги, укладеного 21.07.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З., за реєстровим № 203 «Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників/поручителів/іпотекодавців/заставодавців/дебіторів за такими договорами, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» приймає право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 804/6/07/2007/840к/79 від 18.07.2007 року та Договором іпотеки від 18.07.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маршаловою Л.В. за реєстровим № 3317. Загальний розмір заборгованості становить 53681,95 дол. США, що еквівалентно 1481680,87 грн.

23.07.2020 року на ім`я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» направлено повідомлення № 0723/280 про відступлення права вимоги за кредитним договором № 804/6/07/2007/840к/79 від 18.07.2007 року (рекомендоване поштове відправлення № 0600200206859), яке було повернуто відправнику у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Окрім цього, 23.07.2020 року на ім`я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 , ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» направлено повідомлення № 0723/172 про відступлення права вимоги за кредитним договором № 804/6/07/2007/840к/79 від 18.07.2007 року (рекомендоване поштове відправлення № 0600200211470), яке було повернуто відправнику з відміткою «не проживає».

10.09.2020 року на ім`я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» направлено вимогу № В162 від 10.09.2020 року (рекомендоване поштове відправлення № 0503364707519, яку було повернуто відправнику у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Зі змісту вказаної вимоги вбачається, що новим кредитором повідомлено позичальнику/іпотекодавцю про відступлення права вимоги та необхідності погашення заборгованості в сумі 1481680,87 грн.

Окрім цього, 10.09.2020 року на ім`я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 , ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» направлено вимогу № В162 від 10.09.2020 року (рекомендоване поштове відправлення № 0503364707500, яку було повернуто відправнику у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Зі змісту вказаної вимоги вбачається, що новим кредитором повідомлено позичальнику/іпотекодавцю про відступлення права вимоги та необхідності погашення заборгованості в сумі 1481680,87 грн.

20.11.2020 року на ім`я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» повторно направлено вимогу № В34 від 20.11.2020 року (рекомендоване поштове відправлення № 0503387519167), яку було повернуто відправнику у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

20.11.2020 року на ім`я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 , ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» повторно направлено вимогу № В2 від 20.11.2020 року (рекомендоване поштове відправлення № 0503387516400, яку було повернуто відправнику у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Згідно довідки ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» № б/н, станом на 22.04.2021 року ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , по кредитному договору № 804/6/07/2007/840к/79 від 18.07.2007 року, наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі 1481680,87 грн.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 255525805 від 06.05.2021 року, 30.04.2021 року зареєстровано право приватної власності на квартиру, загальною площею 67,9 кв.м., житловою площею 39,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (Код ЄДРПОУ: 40696815). Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 58006848 від 06.05.2021 року, прийняте державним реєстратором Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Сухановим Дмитром Миколайовичем.

Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Подібний за змістом висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року у справі №638/2304/17.

Здійснюючи право на судовий захист, звертаючись до суду, особа повинна зазначити суб`єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Тобто, встановивши, що права або інтереси позивача не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову за безпідставністю, недоведеністю чи необґрунтованістю.

Водночас, якщо суд дійде переконання про порушення прав, свобод чи інтересів позивача, він має надати оцінку обраному позивачем способу захисту та з`ясувати, чи є цей спосіб правомірним та ефективним, оскільки обрання способу захисту, що не відповідає цим критеріям, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.06.2024 року у справі №128/1243/22).

Таким чином, захисту підлягає лише порушене право особи, а не вірогідне його порушення в майбутньому. Подібний за змістом висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 року у справі №468/129/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 року по справі №367/2271/15-ц зробила висновок, що суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду, та у разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст.317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України).

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у створенні власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 386 ЦК України захисту підлягає тільки порушене право власності.

ЦК України передбачає спеціальні способи, які забезпечують майнові інтереси кредитора у разі невиконання чи неналежного виконання обов`язків боржником, а саме різні види забезпечення виконання зобов`язання.

Одним із таких видів забезпечення виконання зобов`язання є застава (частина перша статті 546 ЦК України).

Згідно зі статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки (частина шоста статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

За частиною першою статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Стаття 11 Закону України «Про іпотеку» визначає, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Таким чином, іпотека є забезпеченням виконання зобов`язання та як додаткове зобов`язання поділяє долю основного зобов`язання, яке забезпечує.

Норми спеціального закону - Закону України «Про іпотеку» регламентують підстави виникнення, застосування та припинення іпотеки, а також визначають статус суб`єктів іпотечного зобов`язання.

За статтею 1 Закону України «Про іпотеку» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання свого зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи - боржника; основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, що виникає з інших підстав, виконання якого забезпечено іпотекою.

Отже, законодавець розрізняє статус іпотекодавця залежно від його зв`язку з основним зобов`язанням: якщо іпотекодавець є зобов`язаною особою за основним правовідношенням, то він є боржником, у разі якщо ж іпотекодавець передав нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем, то він є майновим поручителем.

У рішенні від 14 липня 2020 року №8-р/2020 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_9 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин першої, другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» Конституційний Суд України роз`яснив, що іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки.

Водночас на іпотечні правовідносини суттєво впливають спадкові правовідносини, які мають певні особливості і окреме регулювання у межах книги 6 ЦК України. І такий вплив виражається у припиненні основного зобов`язання, що виникло між спадкодавцем (боржником) та кредитором через нереалізацію останнім права вимоги відповідно до положень ст. ст. 1281, 1282 ЦК України. Наслідком припинення основного зобов`язання є скасування іпотеки, як зобов`язання акцесорного (додаткового). Тому у цих правовідносинах іпотека припиняється у зв`язку з припиненням основного зобов`язання, що узгоджується зі змістом ст. 17 Закону України «Про іпотеку».

Так, відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки. У разі видачі заставної перехід права власності на предмет іпотеки не допускається до повного задоволення вимоги за заставною, крім переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування чи правонаступництва.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати рішення рішення державного реєстратора Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Суханова Дмитра Миколайовича (з відкриттям розділу), індексний номер: 58006848 від 06.05.2021 року 14:40:45, щодо державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на підставі договору іпотеки, серія та номер: ВЕТ № 525165 від 18.07.2007 року та договору про відступлення права вимоги, серія та номер: НОР 334521 від 21.07.2020 року (номер запису про право власності: 41827773), посилаючись на порушення своїх цивільних прав, як спадкоємця ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

За частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Спадкування, перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного із їх учасників.

Основною метою універсального правонаступництва є збереження стабільності цивільного обороту за допомогою забезпечення заміни третіми особами особи, яка вибула зі складу учасників цивільного обороту.

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Відповідно до положень статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

У разі смерті фізичної особи - боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи, її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку статті 1282 ЦК України (постанова Верховного Суду від 09.10.2024 року по справі № 335/4520/21).

Окрім цього суд ознайомився з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень та офіційного веб-порталу «Судова влада України», в результаті чого встановлено наступне.

Так, зі змісту ухвали Херсонського апеляційного суду по справі № 666/5661/13-ц від 09.11.2021 року вбачається, що згідно довідки приватного нотаріуса Довгань О.І. із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 звернулися 12.09.2016 року - його сестра ОСОБА_7 та ІНФОРМАЦІЯ_3 дружина спадкодавця ОСОБА_1 .

Згідно до заяви ОСОБА_1 , засвідченої приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Новіковою Л.В., на час смерті ОСОБА_2 вони з чоловіком проживали за різними адресами.

У зв`язку із вищевикладеним судом апеляційної інстанції встановлено, що оскільки ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини із пропуском шестимісячного строку, визначеного ч. 1 ст. 1270 ЦК України, тому вважається такою, що не прийняла спадщину.

Додатково судом апеляційної інстанції правонаступником прав та обов`язків ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено ОСОБА_7 .

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даним позовом, обґрунтовувала порушення своїх прав саме як спадкоємця після смерті ОСОБА_2 . Разом із тим, зі змісту ухвали Херсонського апеляційного суду від 09.11.2021 року у справі № 666/5661/13-ц вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після спливу шестимісячного строку, встановленого ч. 1 ст. 1270 ЦК України, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції встановлено, що вона вважається такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 . Крім того, судом апеляційної інстанції правонаступником прав та обов`язків померлого визначено ОСОБА_7 .

За змістом статей 1216, 1218, 1268, 1296 ЦК України права та обов`язки спадкодавця переходять лише до спадкоємців, які прийняли спадщину у встановленому законом порядку. Саме прийняття спадщини є юридичним фактом, з яким закон пов`язує виникнення у особи правового статусу спадкоємця та, відповідно, права на захист порушених спадкових прав у судовому порядку. Оскільки ОСОБА_1 спадщину після смерті ОСОБА_2 не прийняла, вона не набула прав та обов`язків спадкоємця, а тому не є особою, права якої могли бути порушені внаслідок вчинення оскаржуваних реєстраційних дій щодо спадкового майна.

Суд враховує, що у разі смерті боржника правовідносини за кредитним та іпотечним договорами не припиняються, а допускають правонаступництво, у зв`язку з чим права та обов`язки померлого переходять до спадкоємців, які прийняли спадщину. Відтак саме такі спадкоємці є належними суб`єктами правовідносин із кредитором та особами, які можуть посилатися на порушення своїх прав унаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки. Оскільки ОСОБА_1 не набула статусу спадкоємця, суд дійшов висновку, що іпотекодержателем не порушено її права чи охоронювані законом інтереси як спадкоємця.

Разом із тим, суд враховує, що спірна квартира була набута ОСОБА_2 у період перебування у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1 , у зв`язку з чим на вказане майно поширюється правовий режим спільної сумісної власності подружжя, визначений статтями 60, 61 СК України. При цьому сама по собі державна реєстрація права власності на квартиру за одним із подружжя не спростовує презумпції спільності майна, набутого під час шлюбу.

Окрім цього судом враховано, що одним із продавців квартири за Договором купівлі-продажу квартири від 17.07.2007 року, що виступає забезпеченням за Договором іпотеки від 18.07.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маршаловою Л.В. за реєстровим № 3318, є ОСОБА_1 , що свідчить про обізнаність позивача про подальше укладення її чоловіком померлим ОСОБА_2 , кредитного договору та передачі майна в іпотеку в якості забезпечення виконання кредитних зобов`язань.

Водночас звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 не заявляла вимог про визнання за нею права власності на частку у спільному майні подружжя, визначення розміру такої частки, поділ майна подружжя чи оспорювання договору іпотеки з підстав порушення її прав як співвласника майна. Позовні вимоги та їх обґрунтування стосувалися виключно порушення її прав як спадкоємця після смерті ОСОБА_2 , а також порушенням порядку направлення вимоги щодо задоволення вимог іпотекодержателя у позасудовому порядку.

Посилання позивачки на порушення іпотекодержателем порядку направлення повідомлення про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», суд вважає необґрунтованими, оскільки, як установлено судом, ОСОБА_1 не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 та не набула статусу спадкоємця у спірних правовідносинах. Відтак на момент вчинення оскаржуваних реєстраційних дій позивачка не була правонаступником померлого боржника та не належала до кола осіб, яким іпотекодержатель був зобов`язаний направляти відповідні вимоги чи повідомлення у зв`язку із реалізацією права іпотеки в позасудовому порядку.

Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на момент проведення державної реєстрації права власності за ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» за позивачкою у встановленому законом порядку було визнано чи зареєстровано право власності на частку у спірному майні або що саме такі її права були порушені внаслідок оскаржуваних реєстраційних дій.

Додатково судом встановлено, що у лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Херсонського міського суду Херсонської області із позовом про про визнання права власності на частку у спільному сумісному майні подружжя та визнання права власності на спадкове майно.

30.01.2018 року через канцелярію суду ОСОБА_1 надано заяву про залишення вказаної позовної заяви без розгляду.

На підставі вищевикладеного ухвалою Херсонського міського суду від 31.01.2018 року по справі № 766/2657/17 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_7 залишено без розгляду.

Відомостей щодо повторного звернення ОСОБА_1 до суду із позовом про визнання права власності на частку в спільному сумісному майні подружжя та визнання права власності на спадкове майно суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у межах заявлених позовних вимог та наведених позивачкою підстав позову відсутні правові підстави вважати доведеним порушення прав ОСОБА_1 як спадкоємця чи як співвласника спірного майна, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З квитанції № 0.0.2193587868.1 від 13.07.2021 року встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Оскільки позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду покладається на позивача у повному обсязі.

На підставі ст. ст. 11, 15, 16, 190, 203, 204, 215, 217, 316, 328, 629 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 13, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265, 274, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» третя особа: Державний реєстратор Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Суханов Дмитро Миколайович, про скасування рішення державного реєстратора відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30.04.2026 року

СуддяЯ. В. Шестакова