Ухвала суду № 136644393, 19.05.2026, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/822/26

№ провадження 2-а/453/6/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року суддя Сколівського районного суду Львівської області Брона А.Л., ознайомившись із позовною заявою ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами під час мобілізації,-

В С Т А Н О В И В:

04 травня 2026 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами до моменту виконання ним обов`язків, передбачених законодавством України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме до його прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та уточнення облікових даних.

Ухвалою судді від 08 травня 2026 року, позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали.

18.05.2026 на адресу суду надійшла заява представника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , в якій зазначає, що на підтвердження повноважень начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 додатково подає відповідні документи. Також додатково повідомляє, що відповідач перебуває у розшуку як особа, яка порушила вимоги законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та не виконала обов?язок щодо прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Вважає необґрунтованим висновок суду щодо обов?язку позивача сплачувати судовий збір у даній категорії справ з огляду на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся до суду не з метою захисту власного права чи інтересу, а виключно в межах реалізації владних управлінських функцій держави, прямо передбачених статтею 283-2 Кодексу адміністративного судочинства України. Фактично мова йде про спеціальний механізм державного примусу щодо забезпечення виконання громадянином обов?язків, визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Стаття 17 Конституції України визначає захист суверенітету татериторіальної цілісності України найважливішою функцією держави, а стаття 65 Конституції України встановлює обов?язок громадян щодо захисту Вітчизни.

Стаття 283-2 КАС України встановлює спеціальний порядок судового провадження: скорочений строк розгляду; негайне виконання рішення; особливий предмет розгляду; спеціальний суб?єкт звернення до суду.

Таким чином законодавцем створено окремий спеціальний механізм забезпечення виконання мобілізаційного законодавства в умовах воєнного стану. ТЦК та СП у даній категорії справ не виступає рівноправним учасником приватноправового спору, а реалізовує делеговані державою владні повноваження у сфері оборони держави та мобілізації. Закон України «Про судовий збір» не містить прямої норми щодо обов?язку територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки сплачувати судовий збір саме за зверненнями, поданими відповідно до статті 283-2 КАС України. Системне тлумачення статті 17 Конституції України; статті 65 Конституції України; Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; статті 283-2 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що реалізація державою механізму забезпечення мобілізаційних заходів не може ставитися у залежність від попередньої сплати судового збору самою ж державою. Інше тлумачення фактично призводить до блокування механізму, спеціально створеного законодавцем для забезпечення обороноздатності держави та виконання мобілізаційних заходів під час воєнного стану. Крім того, положення статті 283-2 КАС України не покладають на позивача обов`язку доведення відсутності у відповідача інших джерел доходу; використання транспортного засобу як основного джерела існування; відсутності осіб з інвалідністю на утриманні відповідача. Зазначені обставини є предметом доказування та заперечень відповідача під час розгляду справи по суті, а не умовою відкриття провадження. Також, стаття 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не встановлює обов?язковості попереднього фактичного доставлення особи органами Національної поліції як передумови звернення ТЦК та СП до суду в порядку статті 283-2 КАС України. На підставі викладеного позивач просить визнати недоліки позовної заяви усуненими, відкрити провадження у справі, та визнати відсутнім обов?язок сплати судового збору у даній категорії справ.

Відповідно до п.1 ч.4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк.

Враховуючи вищенаведене, та те що позивачем недоліки позовної заяви не усунуті, суд вважає, що дану позовну заяву, разом із доданими до неї матеріалами слід повернути позивачу.

Частиною 8 статті 169 КАС України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст. ст. 169, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами під час мобілізації - вважати неподаною та повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою повернення позовної заяви.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя