Рішення № 136643812, 18.05.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/972/26 Справа №447/897/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

18.05.2026 Миколаївський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Друзюк М.М.,

за участю секретаря судового засідання Пастернак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції сторін.

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №21654 від 22.10.2024.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 22.10.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №21654, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 7 000 грн (до 22.10.2026) шляхом переказу на її платіжну карту № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Перший український міжнародний банк» зі сплатою відсотків за користування кредитом 1% від суми кредиту за кожен день користування.

У зв`язку з порушенням зобов`язань, заборгованість відповідачки за кредитним договором станом на 20.02.2026 становить 28 000 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 10.01.2025 по 14.02.2026, що нараховані відповідно до п.1.12 кредитного договору за ставкою 1% за кожен день користування кредитом.

Враховуючи вищенаведене, просить суд задовольнити позов.

Разом з позовною заявою представник позивача подав клопотання про витребування доказів

Процесуальні дії в справі.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 17.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено судове засідання у справі. Задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Відповідачці надано строк для подання відзиву та заперечень.

На адресу суду 30.03.2026 від відповідачки надійшов відзив, в якому вказала, що визнає факт укладення кредитного договору та отримання грошових коштів, однак, не погоджується з розміром заявленої до стягнення заборгованості, оскільки нараховані відсотки є надмірно завищеними та неспівмірними з сумою отриманого кредиту. Крім того, зазначила, що самостійно виховує неповнолітню дитину, що суттєво впливає на її фінансові можливості, її дохід є обмеженим, і вона не має можливості одноразово погасити всю суму заборгованості. Відтак, у разі задоволення позову, просила вирішити питання щодо можливості виконання рішення частинами.

На адресу суду 01.04.2026 на виконання ухвали суду надійшов лист від АТ «ПУМБ», в якому повідомили, що в банку на ім`я ОСОБА_1 була випущена банківська платіжна карта № НОМЕР_2 . Зазначили, що 22.10.2024 на вищевказаний банківський рахунок було здійснено переказ грошових коштів у сумі 7 000 грн.

Через систему «Електронний суд» 02.04.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якому просять позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування зазначають, що відсотки за користування кредитом нараховані за період часу з 10.01.2025 по 14.02. 2026 відповідно до п. 1.2 кредитного договору за ставкою 1% за кожен день користування кредитом, відтак нараховані правомірно.

Через систему «Електронний суд» 09.04.2026 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача.

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутності.

Відповідачка у заяві від 27.04.2026 просила проводити розгляд справи у її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 22.10.2024 між позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір №21654, за умовами якого відповідачці було надано кредит в сумі 7 000 грн, строк кредитування 730 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 20 днів, процентна ставка є фіксованою та становить 1% за кожен день користування кредитом. Суму кредиту перераховано на карту № НОМЕР_1 .

За умовами договору, цей договір укладається у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до листа №20260217-18 від 17.02.2026, наданого ТОВ «Пейтек», 22.10.2024 ТОВ «ФК «Процент» було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта з маскою № НОМЕР_3 на суму 7 000 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №21654 від 22.10.2024, станом на 14.02.2026 заборгованість ОСОБА_1 становить 35 000 грн. з яких: заборгованість за кредитом 7 000 грн, заборгованість за нарахованими відсотками 28 000 грн.

Норми права, які застосував суд

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, у відповідачки виник обов`язок повернути позивачу грошові кошти отримані за кредитним договором у розмірі та на умовах встановлених договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти.

Відповідно до ч.1,3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.

Судом встановлено, на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що 22.10.2024 між позивачем та відповідачкою укладено кредитний договір №21654, за умовами якого відповідачці було надано кредит в сумі 7 000 грн, строк кредитування 730 днів (до 22.10.2026), періодичність платежів зі сплати процентів кожні 20 днів, процентна ставка є фіксованою та становить 1% за кожен день користування кредитом.

Суму кредиту перераховано на карту № НОМЕР_1 , що, зокрема, підтверджується листом від АТ «ПУМБ».

Надавши оцінку аргументам сторін, суд зауважує, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму, а договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Із копії наявного у матеріалах справи договору кредитної лінії №21654 від 22.10.2024 вбачається, що ОСОБА_1 , як позичальник за цим договором, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, надавши йому персональні дані (ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, місце реєстрації та проживання, електронну пошту, номер мобільного телефону), необхідні та достатні для укладення кредитного договору і формування одноразового ідентифікатора №293774.

Суд критично оцінює аргументи відповідачки щодо неправомірно нарахованих відсотків, адже, як вбачається з розрахунку заборгованості, такі нараховані в межах строку дії договору за процентною ставкою 1% визначеною в умовах кредитного договору. Зокрема, проценти нараховувались у межах строку кредитування за процентною ставкою, визначеною в умовах договору.

Відповідачкою наведений розрахунок заперечено, проте власного не проведено, доказів його неправильності не надано. З огляду на таке, суд не має підстав сумніватися у обґрунтованості розрахунків, які беруться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем. Саме лише покликання відповідачки на неправомірність нарахування відсотків та щодо їх розміру без надання контррозрахунку не заслуговують на увагу.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити, стягнувши з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Процент»» заборгованість за кредитним договором №21654 від 22.10.2024 у розмірі 28 000 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом.

У відзиві на позовну заяву відповідачка просила розстрочити виконання рішення, оскільки вона не має можливості одноразово погасити всю суму заборгованості з огляду на матеріальне становище.

Згідно з ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Абзацом 1 частини 3 статті 435 ЦПК України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Суд може відстрочити чи розстрочити виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів існування таких обставин.

Відповідачка щодо наявності підстав для розстрочення виконання рішення покликалась на те, що самостійно виховує неповнолітню дитину, що суттєво впливає на її фінансові можливості, її дохід є обмеженим, і вона не має можливості одноразово погасити всю суму заборгованості. Разом з цим, відповідачка не надала суду жодних доказів на підтвердження вищезазначених обставин, що не дає можливості суду вирішити питання про наявність чи відсутність обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що у розстроченні виконання рішення слід відмовити.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідачка не позбавлена можливості повторно звернутись до суду з заявою про розстрочення чи відстрочення виконання рішення.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ч.8 ст.141 ЦПК України представником ТОВ «Фінансова компанія «Процент» долучено до матеріалів справи наступні документи: договір про надання правової допомоги №03/06/2024, укладений між ТОВ «ФК «Процент» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , витягом з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №103 до договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2026, який містить перелік виконаних послуг, кількість затрачених годин та їх вартість. В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд доходить переконання, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн, з огляду на складність справи, ціну позову, зміст та обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), що включає в себе складання позовної заяви, яка подана до суду через систему "Електронний Суд" складання адвокатського запиту про витребування доказів, а також реальність адвокатських послуг (їх необхідність) та розумність вартості цих послуг, є завищеним, оскільки справа не є складеною, у спірних правовідносинах судова практика є сталою, об`єм позовної заяви та зібраних у справі доказів не вимагав затрати зазначеного у заявці та акті , а відтак розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до суми 3 000 грн.

Керуючись ст. 10,19, 81, 89, 259,263-265,268, 280-282 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість у сумі 28 000 (двадцять вісім тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» судовий збір розміром 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 (сорок) коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування та ім`я сторін.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, код ЄДРПОУ 41466388.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Друзюк М. М.