Ухвала суду № 136642038, 14.05.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/4417/26 1-кп/335/771/2026

14 травня? ?2026 року? ? м.Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді: ОСОБА_1 , за участю секретаря: ОСОБА_2 , прокурора: ОСОБА_3 .? ? обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 , захисників ОСОБА_10 ,? ? ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,? ? ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 розглянувши у підготовчому? ? судовому засіданні? ? клопотання прокурора про зупинення провадження у кримінальному провадженні за №62025080100002127 від 27.03.2025 року за обвинуваченням? ? ОСОБА_9 ,? ? у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_4 ,? ? у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_5 , у вчинені? ? кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_6 ,? ? у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_7 у вчинені? ? кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_8 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадження Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025080100002127 від 27.03.2025 року за обвинуваченням? ? ОСОБА_9 ,? ? у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_4 ,? ? у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_5 , у вчинені? ? кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_6 ,? ? у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_7 у вчинені? ? кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_8 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор вважає за можливе призначити провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акту за участі сторін та інших учасників кримінального провадження, оскільки вважає, що дане кримінальне провадження підсудне Вознесенівському районному суду м. Запоріжжя, обвинувальний акт відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України і підстави для його повернення прокурору відсутні.

Захисники проти призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту не заперечують. Обвинувачені підтримали думку захисників і не заперечують проти призначення судового розгляду.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали обвинувального акту, суд доходить до наступного висновку.

Кримінальне провадження відповідно до ст.ст.32,33 КПК України підсудне Вознесенівському районному суду м.Запоріжжя.

Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п.4-8 ч.1 або ч.2 ст.284 КПК України або зупинення провадження, не має.

Обвинувальний акт складений у відповідності до вимог ст.291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимог процесуального закону, підстави для його повернення відсутні.

У розумінні положень ст.ст. 314-316 КПК України суд у підготовчому судовому засіданні не може досліджувати та вивчати матеріали кримінального провадження, а може лише перевіряти отриманий від сторони обвинувачення обвинувальний акт на відповідність вимогам ст. 291 КПК України, інші визначені кодексом дії.

Вивчення та перевірка письмових доказів та документів виконується судом на підставі клопотання сторін у визначеному КПК України порядку під час судового розгляду.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.

Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч.2 ст.27 КПК України, відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 КПК України, кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого.

Після роз`яснення в судовому засіданні положень ст. 31 КПК України обвинуваченим, від усіх обвинувачених надійшли клопотання про здійснення колегіального розгляду кримінального провадження, які підтримані їх захисниками.

З огляду на ці обставини та враховуючи, що обвинуваченими заявлено клопотання про колегіальний розгляд кримінального провадження відносно них у складі трьох суддів, що є його беззаперечним правом, і на колегіальному розгляді обвинувачені наполягають, суд, з метою належного забезпечення прав обвинувачених, вважає необхідним проводити колегіальний розгляд кримінального провадження.

Визначити склад осіб, які будуть брати участь у судовому засіданні: прокурор, обвинувачені, захисники.

Клопотань від учасників провадження щодо витребування документів під час підготовчого судового засідання від сторін не надійшло. Сторони не позбавлені права заявити клопотання щодо виклику для допиту осіб, витребування документів чи речей, зокрема, і під час безпосередньо судового розгляду згідно положень ст.350 КПК України.

Окрім того, у підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії застосованих відносно обвинувачених запобіжних заходів.

Щодо клопотання прокурора про продовження обов`язків застави обвинуваченим ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчинені? ? кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_8 ,який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_9 , який обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, то суд встановив таке.

В обґрунтування клопотання про продовження обов`язків застави відносно ОСОБА_7 прокурор послався на таке.

5.11.2025 ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27. ч. 4 ст. 408 КК України.

Ухвалою слідчого судді від 25.03.2026 ОСОБА_17 продовжено строк дії обов`язків, передбачених ст. 104 КК України, до 05.05.2026.

Провина ОСОБА_7 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень (злочинів), підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.

Таким чином, під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні ряду тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень (злочинів), за які Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до дванадцяти років.

Сторона обвинувачення вважає, що на теперішній час існують ризики, передбачені п.п. 1. 3. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_7 може:

- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду:

- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у ньому ж

кримінальному провадженні .

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження за вчинення злочину за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 2 ст. 15. ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408. ч. З ст. 332 КК України, який згідно ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких та особливо тяжких, за які передбачене найбільше основне покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років. Розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість та невідворотність послідуючого покарання. ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Про наявність вказаного ризику свідчить той факт, що злочин у вчиненні якої обвинувачується ОСОБА_7 пов`язаний з організацією незаконного перетину державного кордону України, що свідчить про його обізнаність з можливостями такого незаконного перетину кордону на виїзд з України. З метою переховування від органів досудового розслідування та суду ОСОБА_7 в разі не обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може скористатися своїми знаннями з метою незаконного виїзду з України та тим самим, уникнення кримінальної відповідальності.

Зазначені обставини свідчать про необхідність ізоляції ОСОБА_7 задля нівелювання ризику можливості переховуватися від суду і слідства та перешкоди ги виконанню процесуальних рішень, що є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом котрий зможе гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного буде саме тримання під вартою.

При встановленні наявністю ризику, передбаченого п. З ч. 1 ст. 177 КІ1К України, необхідно враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом процедуру отримання показань від осіб, які с свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23 стаття 224 КІІК). Суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КГІК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 етапі 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Ризик, передбачений гі. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що обвинувачений, розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суворість та невідворотність послідуючого покарання, може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальні правопорушення, аналогічні кримінальному правопорушенню, у вчиненні якого обвинувачується, у тому числі з метою приховування вчинення інших кримінальних правопорушень на причетність до вчинення яких він перевіряється.

Разом з тим, встановлено, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані слідчим суддею під час обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, не зменшились, не змінились та існують на теперішній час.

В обґрунтування клопотання прокурора про продовження обов`язків застави відносно ОСОБА_9 прокурор послався на таке.

05.11.2025 о 16 годині 23 хвилини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та 06.11.2025 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України та ч. 5 ст. 27. ч. 4 ст. 408 КК України. Ухвалою слідчого судді від 25.03.2026 ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 05.05.2026. Одночасно щодб обвинуваченого ОСОБА_9 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 449 280 грн.

У зв`язку з внесенням застави, 06.04.2026 обвинувачений був звільнений з під варти та на теперішній час останній проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 .

Ухвалою слідчого судді продовжено строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України ОСОБА_9 строком до 18.05.2026 включно.

Провина ОСОБА_9 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень (злочинів), підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.

Таким чином, під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні ряду тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень (злочинів), за які Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до дванадцяти років.

Сторона обвинувачення вважає, що на теперішній час існують ризики, передбачені п.п. 1. 3. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_9 може:

- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;

- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а за вчинення злочинів за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, які згідно ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких та особливо тяжких, за які передбачене найбільше основне покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років. Розуміючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), суворість та невідворотність поелідуючого ііюкарання, ОСОБА_9 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Про наявність вказаного ризику свідчить той факт, то злочин у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_9 пов`язаний з організацією незаконног перетину державного кордону України, що свідчить про його обізнаність з можливостями такого незаконного перетину кордону та виїзд з України. З метою переховування від органів досудового розслідування та суду ОСОБА_9 , в разі не обрання відносно нього запобіжного заходу може скористатися своїми знаннями з метою незаконного виїзду з України та тим самим, уникнення кримінальної відповідальності.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обгрунтовується тим, що обвинувачений, розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суворість та невідворотність послідуючого покарання, може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальні правопорушення, аналогічні кримінальному правопорушенню, у вчиненні якого підозрюється, у тому числі з метою приховування вчинення інших; кримінальних правопорушень на причетність до вчинення яких він перевіряється.

Разом з тим, встановлено, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані слідчим суддею під час обрання відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, не зменшились, не змінились,та існують на теперішній час.

Так, в обґрунтування клопотання прокурора про продовження обов`язків застави відносно ОСОБА_8 прокурор послався на таке.

15 квітня 2025 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Ухвалою слідчого судді від 17.04.2026 ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування - до 05.05.2026. Одночасно щодо обвинуваченого ОСОБА_8 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 266 240 грн.

У зв`язку з внесенням застави, 20.04.2026 обвинувачений був звільнений з під варти.

Ухвалою слідчого судді продовжено строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, ОСОБА_8 строком до 18.05.2026 включно.

Прокурор зазначив, що провина ОСОБА_8 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень (злочинів), підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.

Таким чином, під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення (злочину), за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дев`яти років.

Сторона обвинувачення вважає, що на теперішній час існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_8 може:

- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду:

- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження за вчинення злочину за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 3 ст. 332 КК України, який згідно ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких, за який передбачене найбільше основне покарання у виді позбавлення волі на строк до дев`яти років. Розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість та невідворотність послідуючого покарання. ОСОБА_8 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Про наявність вказаного ризику свідчить той факт, що злочин у вчиненні якої обвинувачується ОСОБА_8 пов`язаний з організацією незаконного перетину державного кордону України, що свідчить про його обізнаність з можливостями такого незаконного перетину кордону на виїзд з України. З метою переховування від органів досудового розслідування та суду ОСОБА_8 , в разі не обрання відносно нього запобіжного заходу може скористатися своїми знаннями з метою незаконного виїзду з України та тим самим, уникнення кримінальної відповідальності.

Зазначені обставини свідчать про необхідність ізоляції ОСОБА_8 задля нівелювання ризику можливості переховуватися від суду і слідства та перешкоди ги виконанню процесуальних рішень, що с вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом котрий зможе гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного буде саме тримання під вартою.

При встановленні наявністю ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КІ1К України, необхідно враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом процедуру отримання показань від осіб, які с свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23. стаття 224 КІІК). Суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КГІК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 етапі 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що обвинувачений, розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суворість та невідворотність послідуючого покарання, може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжній кримінальні правопорушення, аналогічні кримінальному правопорушенню, у вчиненні якого підозрюється, у тому числі з метою приховування вчинення інших кримінальних правопорушень на причетність до вчинення яких він перевіряється.

Разом з тим, встановлено, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані слідчим суддею під час обрання відносно ОСОБА_18 запобіжного заходу з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, не зменшились, не змінились та існують на теперішній час.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просить його задовольнити на підставах, які викладені у клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та їх захисники заперечували проти продовження запобіжного заходу, оскільки відсутні ризики, просили застосувати більш м`який запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник не заперечував проти продовження запобіжного заходу, зазначивши, що у подальшому під час судового розгляду буде заявлено клопотання про повернення застави.

Вивчивши клопотання та доводи, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час існують всі ризики, що визначені у ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створитимуть загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні суд вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що вказані у клопотаннях ризики, продовжують існувати і мають істотну ступінь вірогідності, що є підставою для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених.

Сторона захисту не надала доказів на підтвердження того, що ступінь цих ризиків зменшився або що вони припинили існування.

Разом з цим суд враховує, що після звільнення з-під варти під заставу обвинувачені не допускали порушень покладених на них обов`язків, що свідчить про ефективність такого процесуального впливу на них та необхідність продовження строку дії вказаних вище обов`язків.

При цьому стримуючим фактором вочевидь є внесена обвинуваченими сума застави, а тому зміна цього запобіжного заходу на інші запобіжні заходи уявляється передчасною, а тому заявлені клопотання з цього питання суд відхиляє.

Також щодо клопотань прокурора про продовження запобіжних заходів відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 суд встановив таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1, п.п.1,2,3,4 ч. 1, ч. 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити ці дії.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р.).

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Летельє проти Франції" від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Тобто із зазначеного рішення слідує, що у справах, де особа підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений у ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Щодо обґрунтованої підозри суд зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

Так, в обгрунтування клопотань прокурор послався на таке.

Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 .

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у тому, що будучи призначеним на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу №6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області вчинив ряд злочинів, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15. ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України.

Складене 06 листопада 2025 року повідомлення про підозру ОСОБА_4 та повістки про виклик останнього на 08 листопада 2025 року. 09 листопада 2025 року та 10 листопада 2025 року направлені до ГУНП в Запорізькій області (за місцем роботи ОСОБА_4 , вручені його матері ОСОБА_19 , а також направлені на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_4 яку ОСОБА_4 вказав як електронну адресу для листування за місцем своєї роботи у ВП № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, таким чином відповідно до вимог ст. 111, 135. 136. 278 КПК України було вжито заходів для вручення ОСОБА_4 повідомлення про підозру.

ОСОБА_4 на телефонний зв`язок зі слідчим не вийшов, за викликом не з`явився, про причини неявки не повідомив.Місце перебування ОСОБА_4 було не відоме, за місцем реєстрації та проживання, а також за місцем роботи він був відсутній.

Таким чином, в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження у органу досудового розслідування були підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 умисно переховувався від слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені ним тяжкі та особливо гяжкі злочини.

10 листопада 2025 року постановою слідчого підозрюваного ОСОБА_4 оголошено в розшук.

11.11.2025 ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_4 з метою приводу його для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

19.11.2025 місце знаходження ОСОБА_4 було встановлено, його було затримано на підставі ухвали слідчого судді та забезпечено його привід до слідчого судді для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді гримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді від 25.03.2026 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 05.05.2026. Одночасно щодо обвинуваченого ОСОБА_4 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 4 542 000 грн.

Ухвалою слідчого судді продовжено строк дії раніше застосованого запобіжного заходу до ОСОБА_4 строком до 18.05.2026 включно.

Як зазначено у клопотанні, провина ОСОБА_4 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень (злочинів), підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні ряду тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень (злочинів), за які Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років.

Сторона обвинувачення вважає, що на теперішній час існують ризики, передбачені п.п. 1.,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_4 може:

- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;

-незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні;

-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Наявність вказаних ризиків згідно клопотання прокурора підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме за вчинення злочинів за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. З ст. 332, ч.3 ст. 358, ч. 2 ст. 15. ч. 5 ст. 27. ч. 4 ст. 408, ч. 5 ет. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, який згідно ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких та особливо тяжких, за які передбачене найбільше основне покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років. Розуміючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), суворість та невідворотність послідуючого покарання. ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Про наявність вказаного ризику свідчить і той факт, шо злочин у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 пов`язаний з організацією незаконного перетину через державний кордон України, що свідчить про його обізнаність з можливостями такого незаконного перетину кордону на виїзд з України. З мстою переховування від суду ОСОБА_4 в разі не обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може скористатися своїми знаннями з метою незаконного виїзду з України та тим самим, уникнення кримінальної відповідальності.Про вказані наміри ОСОБА_4 вже свідчить його поведінка, оскільки достовірно знаючи про повідомлення йому про підозру та виклик до органу досудового розслідування, свої обов`язки, передбачені кримінальним процесуальним законодавством не виконував, хоча мав об`єктивну можливість належно їх виконувати, за місцем реєстрації та місцем мешканця не з`являвся, на робочому місці був відсутній. Продовжував переховуватися від органу досудового розслідування до момену встановлення місця його перебування та затримання на підставі ухвали слідчого судді. Встановлені під час досудового розслідування обставини свідчать про соціальну небезпеку ОСОБА_4 як для держави у умовах воєнного етану гак і для окремих громадян. Своїми протиправними діями ОСОБА_4 не тільки підриває зриваючі в державі заходи, спрямовані на укріплення і становлення національної безпеки та обороноздатності країни, він навпаки сприяє військовозобов`язаним громадянам України та військовослужбовцям уникненню від виконання військового обов`язку, маючи па меті особисте матеріальне збагачення: це є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом для ОСОБА_4 буде саме тримання під вартою.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обгрунтовується тим, що обвинувачений, розуміючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, суворість та невідворотність послідуючого покарання може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальні правопорушення, аналогічні кримінальному правопорушенню, у вчиненні якого обвинувачується, у тому числі з метою приховування вчинення інших кримінальних правопорушень на причетність до вчинення яких він перевіряється.

Таким чином, враховуючи вищевикладене. а також тяжкість покарання яке загрожує ОСОБА_4 при ухваленні вироку, наслідки злочину, сторона обвинувачення вважає, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків та дасть можливості запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КК України.

Застосувати більш м`які запобіжні заходи до ОСОБА_4 не можливо, оскільки він не зможе виконувати обов`язки покладені на нього КПК України при обранні особистого зобов`язання, домашнього арешту. Особисту поруку не можливо застосувати у зв`язку з відсутністю осіб, яких обвинувачення вважає такими, що заслуговують на довіру, і які б могли поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, Відсутність таких осіб, унеможливлює застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави. За даних обставин кримінального провадження застосування запобіжних заходів не пов`язаних із гриманням під вартою відносно ОСОБА_4 не можливе, оскільки в такому разі відсутній дієвий процесуальний механізм контролю за дотриманням покладених на обвинуваченого обов`язків в умовах воєнного стану, який запроваджено на території України.

На неможливість застосування до ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів вказує і той факт, що існують обгрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча обвинуваченого з метою ухилення віл кримінальної відповідальності.

Враховуючи характер злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , значну суспільну небезпечність інкримінованих йому злочинів, беручи до уваги, що кримінальні правопорушення у період воєнного стану, у вчиненні яких він обвинувачується, є тяжким та особливо тяжким.

Також, вважає, що необхідно визначити розмір застави ОСОБА_4 з урахуванням розміру неправомірної вигоди отриманої ним за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та пропорційно до майнового стану обвинуваченого у розмірі 4542 000 грн та у випадку її внесення визначити необхіднісгь виконання ним наступних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

В судовому засіданні, прокурор підтримав клопотання та просить його задовольнити, навівіши відповідні обгрунтування, які за змістом тотожні змісту клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки відсутні ризики, просили застосувати більш м`який запобіжний захід. Також зазначили, що визначений слідчим суддею розмір застави взагалі є непомірним, а тому просили зменшити розмір застави.

Вивчивши клопотання та доводи, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

В цьому кримінальному провадженні йдеться про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України

На даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів.

Вирішуючи клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує тяжкість злочинів, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , які згідно ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких та особливо тяжких, за які передбачене найбільше основне покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, дані про особу обвинуваченого. ОСОБА_4 раніше не судимий, його вік, його сімейний стан, його стан здоров`я, відсутність будь-яких відомостей щодо незадовільного стану здоров`я та неможливості перебування під вартою, наявність зареєстрованого місця проживання.

Виходячи з тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, суд дійшов висновку про продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КК України, про які наведено прокурором у судовому засіданні.

При цьому, перевіряючи доводи прокурора на предмет існування ризиків, суд встановив, що заявлені прокурором ризики, передбачені п.п. 1, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, об`єктивно існують.

З урахуванням особи обвинуваченого, зокрема того, що він підозрюється у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочину, обґрунтованими є й доводи сторони обвинувачення про те, що у разі незастосування до ОСОБА_4 найсуворішого запобіжного заходу, останній може переховуватись від суду та впливати на свідків до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Так, на даний час свідки кримінального правопорушення встановлені та допитані, а відтак обвинувачений, у випадку застосування до нього запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, знаючи про них, може здійснювати тиск на них, з метою схилити до відмови від дачі показів взагалі або до їх зміни на свою користь. Вказані обставини формують у суду переконання щодо наявності ризику впливу на учасників цього кримінального провадження.

Також, суд вважає, що не перебуваючи під вартою, з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість домовлятись із іншими співучасниками злочину, в тому числі ще невстановленими слідством, про спільну позицію та процесуальну поведінку, консультуватись з приводу можливих способів уникнення від передбаченої законом відповідальності, з урахуванням тих обставин, що на час вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, ОСОБА_20 має певні стійкі зв`язки у правоохоронних структурах, а тому перебуваючи на свободі, використовуючи вищезгадані можливості може перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом.

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про наявність ризиків кримінального провадження, передбачених статтею 177 КПК України, а саме - ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених та ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Виходячи з інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, з урахуванням даних про його особу, при вирішенні даного клопотання, суд враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її обвинуваченим.

Застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за обставин даного кримінального провадження та серйозності висунутого проти ОСОБА_4 обвинувачення, з урахуванням встановлених ризиків, на думку суду,? ?не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не надає можливості перешкоджати інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду. Наявний ризик є дійсним та триваючим, і він виключає на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який і у судовому засіданні не встановлено даних, які б свідчили про зменшення вказаних ризиків.

Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом не? ?встановлено та стороною захисту не доведено.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби обвинуваченого ухилитися від суду, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, суд вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу

Інші запобіжні заходи, крім тримання під вартою, на думку суду, не змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу із визначенням конкретного строку і за доцільне продовжити строки дії запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_4 під вартою на 60 днів, оскільки раніше закінчити судовий розгляд даного кримінального провадження не надається можливим.

Суд доходить висновку, що з моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_4 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 може забезпечити і більш м`який запобіжний захід.

На переконання суду, наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися.

Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При цьому, п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 300 розмірів прожиткового мінімуму.

Суд вважає за доцільне визначити заставу у розмірі, який не перевищує встановлений п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, і враховує, що в даному випадку кримінальні правопорушення у вчиненні яких він обвинувачується ОСОБА_4 є тяжкими та особливо тяжким та має підвищений суспільно небезпечний характер, оскільки впливає на обороноздатність України, що дає суду достатні підстави вважати, що визначення мінімального розміру застави ОСОБА_4 , враховуючи, у тому числі, його майновий стан, сума якої визначатиметься виключно до ступеню тяжкості злочину, не зможе забезпечити реалізацію мети обрання запобіжного заходу, те, що сума неправомірної вигоди, отриманої згідно обвинувального акту ОСОБА_4 та його спільниками складає 13000 доларів США, що еквівалентно 546 942 грн 50 коп, а також те, що ОСОБА_4 переховувався від органів досудового розслідування та слідчого судді, затриманий на підставі ухвали слідчого судді, слідчий суддя вважає, що одночасно із застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно визначити розмір застави ОСОБА_4 з урахуванням розміру неправомірної вигоди отриманої ним за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень та пропорційно до майнового стану підозрюваного у розмірі 165 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 549 120 (п`ятсот сорок дев`ять тисяч сто двадцять гривень ) гривень..

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що застава має бути помірною, тобто обвинувачений або заставодавець фактично має змогу внести її у відповідному розмірі. Судом проаналізовано попередню ухвалу де визначався розмір застави, зокрема застава складала 1500 прожиткових мінімумів і з`ясував, що вона виявилася непомірною та обвинуваченим внесена не була. З урахуванням зазначеного, на думку суду, розмір застави необхідно зменшити до помірного розміру.

Такий розмір з урахуванням майнового стану обвинуваченого та його індивідуальних обставин зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не буде завідомо непомірним для нього. Визначений розмір застави є співмірним з підтвердженими доходами, вартістю належного йому та його близьким особам майна (нерухомого, рухомого і грошових активів) та розумним з огляду на обставини розслідуваних кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обґрунтовано підозрюється.

Саме такий розмір, на переконання суду буде тим стимулюючим фактором, який стримуватиме підозрюваного від реалізації наявних ризиків і такий розмір підозрюваний або інша особа (заставодавець) боятиметься втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.

Крім того, в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, при визначенні альтернативного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, у зв`язку із встановленням ризиків перешкоджання кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного такі обов`язки:1) прибувати за першим викликом до суду;2) не відлучатись за межі території Запорізької області, без дозволу суду;3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;4) здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України;5) утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками, у даному кримінальному провадженні.

Такі обов`язки за своїм характером не будуть занадто обтяжливими для підозрюваного і здатні запобігти реалізації встановлених вище слідчим суддею ризиків.

Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 .

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , обвинувачується у вчинені? ? кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України.03 квітня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , після спроби перетину державного кордону України на виїзд затримано в порядку ст. 615 КПК України, у зв`язку з тим, що виникли обгрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, і цього ж дня його повідомлено про підозру.

Ухвалою слідчого судді від 03.04.2026 ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування - до 05.05.2026, Одночасно щодо обвинуваченого ОСОБА_5 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 4 992 000 гри.

Ухвалою слідчого судді продовжено сірок дії раніше застосованого запобіжного заходу до ОСОБА_5 строком до 18.05.2026 включно.

Як зазначено у клопотанні, провина ОСОБА_5 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень (злочинів), підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні ряду тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень (злочинів), за які Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років.

Сторона обвинувачення вважає, що на теперішній час існують ризики, передбачені п.п. 1.,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_5 може:

- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;

-незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні;

-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Наявність вказаних ризиків згідно клопотання прокурора підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме за вчинення злочинів за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27. ч. 4 ст. 408. ч. 3 ст. 332 КК України, який згідно ст. 12 КК України, які згідно ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких та особливо тяжких, за які передбачене найбільше основне покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років.

Розуміючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), суворість та невідворотність послідуючого покарання ОСОБА_5 , може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. ОСОБА_5 неодноразово під час дії воєнного стану перетинав державний кордон України, що свідчить, на думку прокурора, про наявність у нього формальних підстав для виїзду за межі України і, у випадку не застосування до нього запобіжного заходу у виді гримання під вартою, останній матиме реальну можливість покинути територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності.

З метою переховування від суду ОСОБА_5 в разі не обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може скористатися своїми знаннями з метою незаконного виїзду з України та тим самим, уникнення кримінальної відповідальності. Встановлені під час досудового розслідування ибставкнл свідчать про соціальну небезпеку ОСОБА_5 як для держави у умовах воєнного етану так і для окремих громадян. Своїми протиправними діями ОСОБА_5 не тільки підриває зриваючі в державі заходи, спрямовані на укріплення і становлення національної безпеки та обороноздатності країни, він навпаки сприяє військовозобов`язаним громадянам України та військовослужбовцям уникненню від виконання військового обов`язку, маючи па меті особисте матеріальне збагачення : це є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом для ОСОБА_5 буде саме тримання під вартою.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обгрунтовується тим, що обвинувачений, розуміючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, суворість та невідворотність послідуючого покарання ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальні правопорушення, аналогічні кримінальному правопорушенню, у вчиненні якого підозрюється, у тому числі з метою приховування вчинення інших кримінальних правопорушень на причетність до вчинення яких він перевіряється.

Таким чином, враховуючи вищевикладене. а також тяжкість покарання яке загрожує ОСОБА_5 при ухваленні вироку, наслідки злочину, сторона обвинувачення вважає, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків та дасть можливості запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КК України.

Застосувати більш м`які запобіжні заходи до ОСОБА_5 не можливо, оскільки він не зможе виконувати обов`язки покладені на нього КПК України при обранні особистого зобов`язання, домашнього арешту. Особисту поруку не можливо застосувати у зв`язку з відсутністю осіб, яких обвинувачення вважає такими, що заслуговують на довіру, і які б могли поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, Відсутність таких осіб, унеможливлює застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави. За даних обставин кримінального провадження застосування запобіжних заходів не пов`язаних із гриманням під вартою відносно ОСОБА_5 не можливе, оскільки в такому разі відсутній дієвий процесуальний механізм контролю за дотриманням покладених на обвинуваченого обов`язків в умовах воєнного стану, який запроваджено на території України.

На неможливість застосування до ОСОБА_5 більш м`яких запобіжних заходів вказує і той факт, що існують обгрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча обвинуваченого з метою ухилення віл кримінальної відповідальності.

Враховуючи характер злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , значну суспільну небезпечність інкримінованих йому злочинів, беручи до уваги, що кримінальні правопорушення у період воєнного стану ,у вчиненні яких він обвинувачується, є тяжким та особливо тяжким.

Також, вважає, що необхідно визначити розмір застави ОСОБА_5 з урахуванням розміру неправомірної вигоди отриманої ним за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та пропорційно до майнового стану обвинуваченого у розмірі 4542000 грн та у випадку її внесення визначити необхіднісгь виконання ним наступних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просить його задовольнити на підставах, які викладені у клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки відсутні ризики, просив застосувати більш м`який запобіжний захід. Також зазначив, що визначений слідчим суддею розмір застави взагалі є непомірним, а тому просив зменшити розмір застави.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_12 заперечував проти задоволення клопотання, вважає ризики необґрунтовані та не підтверджені, а розмір визначеної слідчим суддею застави є непомірним для заставодавця, оскільки ОСОБА_5 не працює, звільнений, має на утриманні дружину,дітей.

Вивчивши клопотання та доводи, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

В цьому кримінальному провадженні йдеться про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України.

На даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів.

Вирішуючи клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує тяжкість злочинів, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 які згідно ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких та особливо тяжких, за які передбачене найбільше основне покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, дані про особу обвинуваченого. ОСОБА_5 раніше не судимий, його вік, його сімейний стан, його стан здоров`я, відсутність будь-яких відомостей щодо незадовільного стану здоров`я та неможливості перебування під вартою, наявність зареєстрованого місця проживання.

Виходячи з тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, суд дійшов висновку про продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КК України, про які наведено прокурором у судовому засіданні.

При цьому, перевіряючи доводи прокурора на предмет існування ризиків, суд встановив, що заявлені прокурором ризики, передбачені п.п. 1, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, об`єктивно існують.

З урахуванням особи обвинуваченого, зокрема того, що він підозрюється у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочину, обґрунтованими є й доводи сторони обвинувачення про те, що у разі незастосування до ОСОБА_5 найсуворішого запобіжного заходу, останній може переховуватись від суду та впливати на свідків до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Так, на даний час свідки кримінального правопорушення встановлені та допитані, а відтак обвинувачений, у випадку застосування до нього запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, знаючи про них, може здійснювати тиск на них, з метою схилити до відмови від дачі показів взагалі або до їх зміни на свою користь. Вказані обставини формують у суду переконання щодо наявності ризику впливу на учасників цього кримінального провадження.

Також, суд вважає, що не перебуваючи під вартою, з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість домовлятись із іншими співучасниками злочину, в тому числі ще невстановленими слідством, про спільну позицію та процесуальну поведінку, консультуватись з приводу можливих способів уникнення від передбаченої законом відповідальності, з урахуванням тих обставин, що на час вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, ОСОБА_5 має певні стійкі зв`язки у правоохоронних структурах, а тому перебуваючи на свободі, використовуючи вищезгадані можливості буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом.

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про наявність ризиків кримінального провадження, передбачених статтею 177 КПК України, а саме - ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та іншихобвинувачених та ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Виходячи з інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, з урахуванням даних про його особу, при вирішенні даного клопотання, суд враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її обвинуваченим.

Застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за обставин даного кримінального провадження та серйозності висунутого проти ОСОБА_4 обвинувачення, з урахуванням встановлених ризиків, на думку суду,? ?не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не надає можливості перешкоджати інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду. Наявний ризик є дійсним та триваючим, і він виключає на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який і у судовому засіданні не встановлено даних, які б свідчили про зменшення вказаних ризиків.

Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом не? ?встановлено та стороною захисту не доведено.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби обвинуваченого ухилитися від суду, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, суд вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу

Інші запобіжні заходи, крім тримання під вартою, на думку суду, не змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу із визначенням конкретного строку і за доцільне продовжити строки дії запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_5 під вартою на 60 днів, оскільки раніше закінчити судовий розгляд даного кримінального провадження не надається можливим.

Суд доходить висновку, що з моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_5 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 може забезпечити і більш м`який запобіжний захід, а тому у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м`який суд відмовляє.

На переконання суду, наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися.

Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При цьому, п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 300 розмірів прожиткового мінімуму.

Зважаючи на тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_5 роль останнього у його вчиненні, обставини кримінального правопорушення та індивідуальні особливості підозрюваного, суд доходить висновку, що застава у сумі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження. Суд вважає за доцільне визначити заставу у розмірі, який не перевищує встановлений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, адже в даному випадку кримінальне правопорушення у вчиненні якого він підозрюється, є тяжкими та має підвищений суспільно небезпечний характер, і вважає, що визначення розміру застави, сума якої визначатиметься з урахуванням розміру отриманої ним та спільниками згідно обвинувального акту неправомірної вигоди та відповідно до ступеню тяжкості злочину, зможе забезпечити реалізацію мети обрання запобіжного заходу, а також те, що сума неправомірної вигоди, складає 13000 доларів США, що еквівалентно 546 942 грн 50 копійок, одночасно із застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому необхідно визначити розмір застави у розмірі не менше розміру неправомірної вигоди отриманої ним та спільниками за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

З урахуванням всіх досліджених даних щодо фінансового стану підозрюваного та його сім`ї, врахувавши обставини цього кримінального провадження та дані про особу підозрюваного, суд вважає за необхідне застосувати до нього запобіжний захід у виді застави у розмірі неправомірної вигоди, що складає 13000 доларів США, що еквівалентно 546 942 грн. 50 копійок.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що застава має бути помірною, тобто обвинувачений або заставодавець фактично має змогу внести її у відповідному розмірі. Судом проаналізовано попередню ухвалу де визначався розмір застави, зокрема застава складала 1500 прожиткових мінімумів і з`ясував, що вона виявилася непомірною та обвинуваченим внесена не була. З урахуванням зазначеного, на думку суду, розмір застави необхідно зменшити до помірного розміру.

Такий розмір з урахуванням майнового стану обвинуваченого та його індивідуальних обставин зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не буде завідомо непомірним для нього. Визначений розмір застави є співмірним з доходами, вартістю належного йому та його близьким особам майна (нерухомого, рухомого і грошових активів) та розумним з огляду на обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується.

Саме такий розмір, на переконання суду, буде тим стимулюючим фактором, який стримуватиме обвинуваченого від реалізації наявних ризиків і такий розмір обвинувачений або інша особа (заставодавець) боятиметься втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для обвинуваченого

Крім того, в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, при визначенні альтернативного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, у зв`язку із встановленням ризиків перешкоджання кримінальному провадженні, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого такі обов`язки:1) прибувати за першим викликом до суду;2) не відлучатись за межі території Запорізької області, без дозволу суду;3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;4) здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України;5) утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками, у даному кримінальному провадженні.

Такі обов`язки за своїм характером не будуть занадто обтяжливими для обвинуваченого і здатні запобігти реалізації встановлених вище ризиків.

Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_6

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 , обвинувачується у вчинені? ? кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України.

05 листопада 2025 року о 19 годині 35 хвилин ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

05 листопада 2025 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , повідомлено про підозру у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді від 25.03.2026 ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування - до 05.05.2026. Одночасно щодо обвинуваченого ОСОБА_6 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 454 200 грн.

Ухвалою слідчого судді продовжено строк дії раніше застосованого запобіжного заходу до ОСОБА_6 строком до 18.05.2026 включно.

Як зазначено у клопотанні, провина ОСОБА_6 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень (злочинів), підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні ряду тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень (злочинів), за які Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років.

Сторона обвинувачення вважає, що на теперішній час існують ризики, передбачені п.п. 1.,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_6 може:

- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;

-незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні;

-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Наявність вказаних ризиків згідно клопотання прокурора підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме за вчинення злочинів за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, якв згідно ст. 12 КК України, які згідно ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких та особливо тяжких, за які передбачене найбільше основне покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років.

Розуміючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), суворість та невідворотність послідуючого покарання ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

З метою переховування від суду ОСОБА_6 в разі не обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може скористатися своїми знаннями з метою незаконного виїзду з України та тим самим, уникнення кримінальної відповідальності. Встановлені під час досудового розслідування обставини свідчать про соціальну небезпеку ОСОБА_6 як для держави у умовах воєнного етану так і для окремих громадян. Своїми протиправними діями ОСОБА_6 не тільки підриває зриваючі в державі заходи, спрямовані на укріплення і становлення національної безпеки та обороноздатності країни, він навпаки сприяє військовозобов`язаним громадянам України та військовослужбовцям уникненню від виконання військового обов`язку, маючи па меті особисте матеріальне збагачення це є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом для ОСОБА_6 буде саме тримання під вартою.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обгрунтовується тим. що обвинувачений, розуміючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, суворість та невідворотність послідуючого покарання ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальні правопорушення, аналогічні кримінальному правопорушенню, у вчиненні якого підозрюється, у тому числі з метою приховування вчинення інших кримінальних правопорушень на причетність до вчинення яких він перевіряється.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також тяжкість покарання яке загрожує ОСОБА_6 при ухваленні вироку, наслідки злочину, сторона обвинувачення вважає, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків та дасть можливості запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КК України.

Застосувати більш м`які запобіжні заходи до ОСОБА_6 не можливо, оскільки він не зможе виконувати обов`язки покладені на нього КПК України при обранні особистого зобов`язання, домашнього арешту. Особисту поруку не можливо застосувати у зв`язку з відсутністю осіб, яких обвинувачення вважає такими, що заслуговують на довіру, і які б могли поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, Відсутність таких осіб, унеможливлює застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави. За даних обставин кримінального провадження застосування запобіжних заходів не пов`язаних із гриманням під вартою відносно ОСОБА_6 не можливе, оскільки в такому разі відсутній дієвий процесуальний механізм контролю за дотриманням покладених на обвинуваченого обов`язків в умовах воєнного стану, який запроваджено на території України.

На неможливість застосування до ОСОБА_6 ільш м`яких запобіжних заходів вказує і той факт, що існують обгрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча обвинуваченого з метою ухилення віл кримінальної відповідальності.

Враховуючи характер злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 значну суспільну небезпечність інкримінованих йому злочинів, беручи до уваги, що кримінальні правопорушення у період воєнного стану,у вчиненні яких він обвинувачується, є тяжким та особливо тяжким.

Також, вважає, що необхідно визначити розмір застави ОСОБА_6 з урахуванням розміру неправомірної вигоди отриманої за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та пропорційно до майнового стану обвинуваченого у розмірі 4542000 грн та у випадку її внесення визначити необхіднісгь виконання ним наступних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

В судовому засіданні, прокурор підтримав клопотання та просить його задовольнити на підставах, які викладені у клопотанні.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки відсутні ризики, просили застосувати більш м`який запобіжний захід. Також зазначили, що визначений слідчим суддею розмір застави взагалі є непомірним, а тому просили зменшити розмір застави.

Вивчивши клопотання та доводи, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

В цьому кримінальному провадженні йдеться про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України.

На даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів.

Вирішуючи клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує тяжкість злочинів, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 які згідно ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких та особливо тяжких, за які передбачене найбільше основне покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, дані про особу обвинуваченого. ОСОБА_6 раніше не судимий, його вік, його сімейний стан, його стан здоров`я, відсутність будь-яких відомостей щодо незадовільного стану здоров`я та неможливості перебування під вартою, наявність зареєстрованого місця проживання.

Виходячи з тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, суд дійшов висновку про продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КК України, про які наведено прокурором у судовому засіданні.

При цьому, перевіряючи доводи прокурора на предмет існування ризиків, суд встановив, що заявлені прокурором ризики, передбачені п.п. 1, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, об`єктивно існують.

З урахуванням особи обвинуваченого, зокрема того, що він обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочину, обґрунтованими є й доводи сторони обвинувачення про те, що у разі незастосування до ОСОБА_6 найсуворішого запобіжного заходу, останній може переховуватись від суду та впливати на свідків до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Так, на даний час свідки кримінального правопорушення встановлені та допитані, а відтак обвинувачений, у випадку застосування до нього запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, знаючи про них, може здійснювати тиск на них, з метою схилити до відмови від дачі показів взагалі або до їх зміни на свою користь. Вказані обставини формують у суду переконання щодо наявності ризику впливу на учасників цього кримінального провадження.

Також, суд вважає, що не перебуваючи під вартою, з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість домовлятись із іншими співучасниками злочину, в тому числі ще невстановленими слідством, про спільну позицію та процесуальну поведінку, консультуватись з приводу можливих способів уникнення від передбаченої законом відповідальності, а тому перебуваючи на свободі, використовуючи вищезгадані можливості буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом.

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про наявність ризиків кримінального провадження, передбачених статтею 177 КПК України, а саме - ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених, та ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Виходячи з інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, з урахуванням даних про його особу, при вирішенні даного клопотання, суд враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її обвинуваченим.

Застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за обставин даного кримінального провадження та серйозності висунутого проти ОСОБА_6 обвинувачення, з урахуванням встановлених ризиків, на думку суду,? ?не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не надає можливості перешкоджати інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду. Наявний ризик є дійсним та триваючим, і він виключає на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який і у судовому засіданні не встановлено даних, які б свідчили про зменшення вказаних ризиків.

Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом не? ?встановлено та стороною захисту не доведено.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби обвинуваченого ухилитися від суду, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, суд вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу

Інші запобіжні заходи, крім тримання під вартою, на думку суду, не змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу із визначенням конкретного строку і за доцільне продовжити строки дії запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_6 під вартою на 60 днів, оскільки раніше закінчити судовий розгляд даного кримінального провадження не надається можливим.

Суд доходить висновку, що з моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_6 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 може забезпечити і більш м`який запобіжний захід, а тому у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м`який суд відмовляє.

На переконання суду, наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися.

Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При цьому, п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 300 розмірів прожиткового мінімуму.

Зважаючи на тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , роль останнього у його вчиненні, обставини кримінального правопорушення та індивідуальні особливості обвинуваченого, суд доходить висновку, що визначена слідчим суддею під час обрання та продовження строку дії запобіжного заходу застава у розмірі 454200 грн., сума якої визначатиметься з урахуванням розміру отриманої ним та спільниками згідно обвинувального акту неправомірної вигоди та відповідно до ступеню тяжкості злочину, зможе забезпечити реалізацію мети обрання запобіжного заходу, і вважає, що одночасно із застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно визначити розмір застави ОСОБА_6 у розмірі 454200 грн., який визначений слідчим суддею при обранні та продовженні цього запобіжного заходу.

Такий розмір з урахуванням майнового стану підозрюваного та його індивідуальних обставин зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не буде завідомо непомірним для нього. Визначений розмір застави є співмірним з підтвердженими доходами, вартістю належного йому та його близьким особам майна (нерухомого, рухомого і грошових активів) та розумним з огляду на обставини розслідуваних кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обґрунтовано підозрюється.

Саме такий розмір, на переконання суду, буде тим стимулюючим фактором, який стримуватиме обвинуваченого від реалізації наявних ризиків і такий розмір обвинувачений або інша особа (заставодавець) боятиметься втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для обвинуваченого.

Крім того, в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, при визначенні альтернативного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, у зв`язку із встановленням ризиків перешкоджання кримінальному провадженні, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого такі обов`язки:1) прибувати за першим викликом до суду;2) не відлучатись за межі території Запорізької області, без дозволу суду;3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;4) здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України;5) утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками, у даному кримінальному провадженні.

Такі обов`язки за своїм характером не будуть занадто обтяжливими для обвинуваченого і здатні запобігти реалізації встановлених вище ризиків.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 177, 183, 194, 314, 315, 372 КПК Українисуд,

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження №62025080100002127 від 27.03.2025 року за обвинуваченням? ? ОСОБА_9 ,? ? у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_4 ,? ? у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_5 , у вчинені? ? кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_6 ,? ? у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_7 у вчинені? ? кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_8 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя на 11 год. 30 хв. 22 травня 2026 року.

Клопотання обвинувачених про здійснення кримінального провадження колегіально у складі трьох суддів - задовольнити.

Кримінальне провадження №62025080100002127 від 27.03.2025 року за обвинуваченням? ? ОСОБА_9 ,? ? у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_4 ,? ? у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_5 , у вчинені? ? кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_6 ,? ? у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_7 у вчинені? ? кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_8 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, здійснювати колегіально судом у складі трьох суддів.

Матеріали кримінального провадження №62025080100002127 від 27.03.2025 року за обвинуваченням? ? ОСОБА_9 ,? ? у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_4 ,? ? у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_5 , у вчинені? ? кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_6 ,? ? у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_7 у вчинені? ? кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_8 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, передати до канцелярії Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя для виконання вимог ст. 35 КПК України щодо визначення колегії суддів для здійснення розгляду даного кримінального провадження.

Визначити склад осіб, які будуть брати участь у судовому засіданні: прокурор, обвинувачені, захисники.

Клопотання прокурора про продовження строку обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України в межах застосованого запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №62025080100002127 від 27 березня 2025 року, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в межах застосованого запобіжного заходу у вигляді застави, до 12.07.2026 року, а саме:

1) прибувати за першим викликом до суду;

2) не відлучатись за межі території Запорізької області, без дозволу суду;

3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України;

5) утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками, у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_7 , що якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд, вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального прокурора.

Клопотання обвинуваченого та його захисника про застосування більш м`який запобіжний захід - залишити без задоволення.

Клопотання прокурора про продовження строку обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України в межах застосованого запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №62025080100002127 від 27 березня 2025 року, відносно ОСОБА_9 - задовольнити.

Продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в межах застосованого запобіжного заходу у вигляді застави, до 12.07.2026 року, а саме:

1) прибувати за першим викликом до суду;

2) не відлучатись за межі території Запорізької області, без дозволу суду;

3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України;

5) утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками, у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_9 , що якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд, вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального прокурора.

Клопотання обвинуваченого та його захисника про застосування більш м`який запобіжний захід - залишити без задоволення.

Клопотання прокурора про продовження строку обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України в межах застосованого запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №62025080100002127 від 27 березня 2025 року, відносно ОСОБА_8 - задовольнити.

Продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в межах застосованого запобіжного заходу у вигляді застави, до 12.07.2026 року, а саме:

1) прибувати за першим викликом до суду;

2) не відлучатись за межі території Запорізької області, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України;

5) утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками, у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_8 , що якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд, вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального прокурора.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 12.07.2026 року, включно.

Визначити одночасно щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

ОСОБА_4 або заставодавець (інша фізична або юридична особа) мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 549 120 (п`ятсот сорок дев`ять тисяч сто двадцять гривень ) 00 копійок на депозитний рахунок місцевих загальних судів (отримувач платежу - ТУ ДСАУ в Запорізькій області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 26316700, рахунок №UA928201720355289002015001205, Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, призначення платежу: застава за (вказати П.І.Б. особи, за яку вноситься застава); номер справи (провадження); суд, в якому розглядається справа).

У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_4 покладаються наступні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати за першим викликом до суду;

2) не відлучатись за межі території Запорізької області, без дозволу суду;

3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України;

5) утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками, у даному кримінальному провадженні.

Клопотання обвинуваченого та його захисника про застосування більш м`який запобіжний захід - залишити без задоволення.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 3 ст. 332 КК України - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 12.07.2026 року , включно.

Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» МЮУ.

Визначити одночасно щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

ОСОБА_5 або заставодавець (інша фізична або юридична особа) мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 549 120 (п`ятсот сорок дев`ять тисяч сто двадцять гривень ) 00 копійок на депозитний рахунок місцевих загальних судів (отримувач платежу - ТУ ДСАУ в Запорізькій області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 26316700, рахунок №UA928201720355289002015001205, Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, призначення платежу: застава за (вказати П.І.Б. особи, за яку вноситься застава); номер справи (провадження); суд, в якому розглядається справа).

У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_5 покладаються наступні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати за першим викликом до суду;

2) не відлучатись за межі території Запорізької області, без дозволу суду;

3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України;

5) утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками, у даному кримінальному провадженні.

Клопотання обвинуваченого та його захисника про застосування більш м`який запобіжний захід - залишити без задоволення.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 12.07.2026 року, включно.

Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» МЮУ.

Визначити одночасно щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

ОСОБА_6 або заставодавець (інша фізична або юридична особа) мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 454 200 (чотириста п`ятдесят чотири двісті) гривень 00 копійок на депозитний рахунок місцевих загальних судів (отримувач платежу - ТУ ДСАУ в Запорізькій області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 26316700, рахунок №UA928201720355289002015001205, Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, призначення платежу: застава за (вказати П.І.Б. особи, за яку вноситься застава); номер справи (провадження); суд, в якому розглядається справа).

У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_6 покладаються наступні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати за першим викликом до суду;

2) не відлучатись за межі території Запорізької області, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України;

5) утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками, у даному кримінальному провадженні.

Клопотання обвинуваченого та його захисника про застосування більш м`який запобіжний захід - залишити без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів безпосередньо до Запорізького апеляційного суду в частині вирішення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1