Ухвала суду № 136642027, 18.05.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 18.05.2026

Справа № 334/4670/26

Провадження № 1-кс/334/1312/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши клопотання слідчого першого слідчого відділення Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 62025080100005906 від 25.08.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Мала Білозерка, Василівського район, Запорізької області, який має середню-спеціальну освіту, перебував на посаді кулеметника 2-го кулеметного відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, військовослужбовцю за мобілізацією, у військовому званні «солдат», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого (12.02.2025 звільненого від кримінальної відповідальності Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області на підставі ч.5 ст.401 КК України),

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчим першого слідчого відділення Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області капітаном поліції ОСОБА_4 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025080100005906 від 25.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України за підозрою ОСОБА_5 .

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 66 від 06.03.2025 солдата ОСОБА_5 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 06 березня 2025 року №12 о/с на посаду кулеметника 2-го кулеметного відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки, зараховано в списки особового складу та на всі види забезпечення.

Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_7 від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Відповідними Указами Президента України ОСОБА_7 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України « Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Разом з цим, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.

Так, 19.05.2025 солдат ОСОБА_5 отримавши короткострокову відпустку, по закінченню якої 20.05.2025 зобов`язаний з`явитися на службу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, з метою ухилення від військової служби, вчасно 20.05.2025, без поважних причин, не з`явився з короткострокової відпустки на службу до місця тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 НГУ, розташованого у АДРЕСА_2 , після чого, свої службові обов`язки не виконує, час проводить на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не вживає та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляє та незаконно перебуває за межами місця служби.

Таким чином, військовослужбовець ОСОБА_5 , за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто нез`явлення на службу з відпустки, з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

Так, 20.01.2026 слідчим складено та погоджено із прокурором письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України. 20.01.2026 вказане письмове повідомлення про підозру направлено ОСОБА_5 поштовим відправленням за місцем проживання, у т.ч. із повістками про виклик підозрюваного, направлено за місцем його служби, вручено захиснику, таким чином, відповідно до вимог ст.ст. 111, 135, 136, 278 КПК України було вжито всіх можливих заходів для його вручення.

Разом тим, ОСОБА_5 , будучи обізнаним про наслідки самовільного залишення місця служби, не вжив та не вживає жодних заходів щодо з`явлення на службу, до органу досудового розслідування, прокуратури, а отже його поведінка свідчить про його умисні дії, пов`язані з ухиленням (переховуванням) від зазначених органів, з метою уникнення притягнення до відповідальності, про причини своєї неявки, а також про законність відсутності на службі останній не повідомляє.

Окрім цього, слідчим надавалось доручення оперативному підрозділу щодо встановлення місцезнаходження ОСОБА_5 , однак вжиті заходи виявилися безрезультатними

Статтею 183 ч. 1 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, якою передбачено умови, мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.

Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується тим, що військовослужбовець ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.

Таким чином, військовослужбовець ОСОБА_5 , під час дії на території України воєнного стану, з метою створення перешкод досудовому слідству, може виїхати за межі території України, у зв`язку з цим, у правоохоронних органів фактично не буде можливості затримати підозрюваного та, як наслідок, притягнути останнього до кримінальної відповідальності, існують ризики переховування останнього у такий спосіб від органів досудового розслідування та суду.

Отже існує ризик того, що військовослужбовець ОСОБА_5 у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.

Також слід зазначити, що у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний військовослужбовець ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, продовжуючи проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 НГУ самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради, з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань під час досудового розслідування з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим, перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні. У випадку не застосування до підозрюваного запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на свідків. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема, перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду, іншим чином вплинути на своїх знайомих по службі тощо.

Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а і у подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

- вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний військовослужбовець ОСОБА_5 в період воєнного стану вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення), а саме дезертирство, вчинене в умовах воєнного стану.

Окрім цього, з матеріалів кримінального провадження та показань свідків можна зробити висновок про недбале ставлення військовослужбовця ОСОБА_5 до військової служби та покладених на нього обов`язків. Своїми противоправними діями військовослужбовець ОСОБА_5 підриває бойовий дух військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 НГУ та демонструє негативний приклад поведінки військовослужбовця Збройних Сил України.

Вказані факти свідчать про наявність ризику повторного вчинення інших кримінальних правопорушень в т.ч. проти встановлено порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення) та інші злочини. Крім того, бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного.

Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов`язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Сторона обвинувачення акцентує увагу, що у зв`язку із внесеними змінами до КПК України, які набрали чинності, поточна редакція - редакція від 10.09.2022, підстава - 2531-IX, відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України (тримання під вартою) - під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання та просили його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_5 повідомив, що після лікування він дійсно не повернувся до місця несення служби, оскільки за станом здоров`я він потребує лікування катаракти, а саме операційного втручання. Наразі він висловлює бажання продовжити службу, але у іншій частині та йому потрібен час для лікування очей.

Захисник просив відмовити у задоволенні клопотання, оскільки прокурором не доведено наявності ризиків, зазначених у клопотанні слідчого та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем розташування військової частини.

Заслухавши прокурора, слідчого. підозрюваного і його захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно з постановою заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 30.04.2026 визначено підслідність (доручено здійснення досудового розслідування) кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України у кримінальному провадженні № 62025080100005906 від 25.08.2025 слідчим Мелітопольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, процесуальне керівництво визначене за прокурорами Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону.

ОСОБА_5 , проходячи військову службу за мобілізацією на посаді кулеметника 2-го кулеметного відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 19.05.2025 отримавши короткострокову відпустку, по закінченню якої 20.05.2025 не з`явився з короткострокової відпустки на службу до місця тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 НГУ, розташованого у Шевченківському районі міста Запоріжжя, після чого, свої службові обов`язки не виконує, час проводив на власний розсуд, та незаконно перебував за межами місця служби, тобто ОСОБА_5 підозрюється у дезертирстві, тобто нез`явлення на службу з відпустки, з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

20 січня 2026 року слідчим складено та погоджено із прокурором письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України. 20.01.2026 20.01.2026 вказане письмове повідомлення про підозру направлено ОСОБА_5 поштовим відправленням за місцем проживання, у т.ч. із повістками про виклик підозрюваного, направлено за місцем його служби, вручено захиснику, відповідно до вимог ст.ст. 111, 135, 136, 278 КПК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме, матеріалами проведеного службового розслідування за місцем служби ОСОБА_5 , іншими матеріалами кримінального провадження, в тому числі щодо особи підозрюваного.

Нормами ч.2 ст.177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Відповідно до ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.408 КК України, відповідно до ст.12 КК України, є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у вигляді позбавлені волі від п`яти до дванадцяти років.

На даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.

На думку слідчого судді, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, дані про особу підозрюваного, конкретні обставини інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

З урахуванням встановлених обставин справи, даних про особу підозрюваного, суд дійшов висновку про доведеність існування ризиків того, що підозрюваний буде переховуватись від органів досудового розслідування/суду, продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Так, при розгляді клопотання слідчим суддею враховується, що підозрюваний ОСОБА_5 є особою раніше не судимою, має постійне місце проживання в м. Запоріжжі,міцних соціальних зв`язків за місцем проживання не має. Зі слів підозрюваного, потребує лікування катаракти, після чого планував проходження подальшої служби, але жодних медичних документів суду не надав та про їх існування не заявляв. Крім того, згідно ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.02.2025 року ОСОБА_5 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.

За встановлених обставин слідчий суддя доходить висновку, що прокурором доведено існування ризиків, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення покарання, продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Наведені дані в своїй сукупності дають підстави для застосування до ОСОБА_5 такого виключного запобіжного заходу як тримання під вартою.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Враховуючи встановлені судом підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, слідчий суддя вважає можливим визначити підозрюваному ОСОБА_5 мінімальний розмір застави у даному кримінальному провадженні.

Керуючись ст. 176-178, 183, 184, 194 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого першого слідчого відділення Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 62025080100005906 від 25.08.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України задовольнити частково.

Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 16.06.2026.

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Визначити ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266240,00 грн., у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу яку необхідно внести на спеціальний рахунок: № UA928201720355289002015001205, Банк отримувача ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26316700. Призначення платежу: застава за підозрюваного ОСОБА_5 , провадження по справі №1-кс/334/1312/26, ЄУН 334/4670/26.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язки строком до 16.06.2026, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи, не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави, і обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали до 16.06.2026.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили але не зупиняє її виконання.

Оголошення повного тексту ухвали 16:00 год. 19.05.2026.

Слідчий суддя: ОСОБА_1