Рішення № 136641255, 28.04.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1076/26

Справа №755/16863/25

РІШЕННЯ

Іменем України

28 квітня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Саламон О.Б.

з участю секретаря Михайленко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позиції учасників справи.

Позивач ТОВ «КОШЕЛЬОК» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 22 070,70 грн., судового збору у розмірі 2 422,20 та витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 18.01.2022 між сторонами був укладений Кредитний договір № 3459112295-587245, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 6 850 грн. строком на 22 дні, зі сплатою дисконтної відсоткової ставки у розмірі 1,10 % на добу, базової процентної ставки у розмірі 2,2 % на добу. У зв`язку з невиконання відповідачем умов кредитного договору, у останнього утворилась заборгованість у розмірі 22 070,70 грн., яка складається з: 6 850 грн. - заборгованість по кредиту; 15 220,70 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Посилаючись на викладені обставини, позивач просить задовольнити його вимоги, стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати, та витрати пов`язані з наданням правничої допомоги.

24.12.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно з яким не погоджується з позовними вимогами, посилаючись на те, що розрахунок заборгованості не відповідає вимогам законодавства та уомвах договору позики. Відповідач вказав на те, що визначаючи необхідну до стягнення заборгованість за відсотками у розмірі 15 220,40 грн., позивач обґрунтовував цей розрахунок, пославшись на погоджені сторонами п. 3.6, 3.7, 3.8 кредитного договору, за якими строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, переноситься на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 календарних днів. З наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 % річних, що становить 2,2 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Вважає неправомірним нарахування ТОВ "Кошельок" відсотків за користування позичальником кредитом після встановленого строку користування ним з огляду на наступне. За умовами договору відповідач отримав кредит у сумі 6 850,00 грн. строком на 22 дні. Зокрема, посидається на те, що п. 2.1 договору встановлено, що кредит надається на 22 дні (лояльний період), початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця. Відповідно п. 1.3.2., Проценти за користування кредитом: 1725 грн., які нараховуються за ставкою 1.10 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до пункту 2.2 договору сторони погодили, що встановлений в п. 2.1 Договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх фактично нарахованих процентів за користування кредитом. Тобто ініціативу щодо продовження строку дії договору мав виявити саме позичальник, сплативши протягом лояльного періоду всі фактично нараховані відсотки за користування коштами. згідно з п. 3.6 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України , що має наслідком продовження строку користування кредитом. Ураховуючи наведене, відповідач вважає, що починаючи з 09.02.2022 у ТОВ "Кошельок", як кредитодавця, відсутнє право нараховувати відсотки за кредитним договором № 3459112295-587245 від 18.01.2022 року.

20.02.2026 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення, відповідно з якими зазначено, що з візуальної форми послідовності дій ОСОБА_2 (РНОКПП- НОМЕР_1 , номер телефону НОМЕР_2 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Товариства (ТОВ «КОШЕЛЬОК»), щодо укладення електронного Договору про надання кредиту 3459112295-587245 від 18.01.2022 року в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://koshelok.ua/. 18.01.2022 року відповідач, використовуючи номер телефону НОМЕР_2 , ідентифікувався в ІТС, зазначивши свої особисті дані: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти, та зайшов в особистий кабінет, позивач перевірив статус клієнта, далі відповідач надав всю необхідну інформацію для належної пропозиції, номер банківської картки, на яку слід перерахувати кошти, після чого відбулося погодження заявки на кредит, та позивачем сформовано пропозицію укласти Договір, далі позивач направив (розмістив) відповідачу в ІТС індивідуальну оферту (з відповідними активними посиланнями), яка містить істотні умови Договору; після цього відповідачу на номер телефону НОМЕР_2 , було відправлено смс-повідомлення про успішний розгляд його заявки на кредит та необхідність ознайомитися з договором в особистому кабінеті. Позивач відправив в смс-повідомленні на зазначений номер телефону відповідача одноразовий ідентифікатор -5125-, відповідач ознайомився з офертою позивача та прийняв її умови. Також, згідно повідомлення 2022-01-18 року через платіжну систему ТОВ «ТАС ЛІНК» було проведено успішне зарахування на карту клієнта 18.01.2022 сума операції: 6850,00 грн., Номер картки: НОМЕР_3 ; Опис замовлення: Видача кредитних коштів, Договір займа № 3459112295-587245. Отже, як вказує позивач, саме така тривала послідовність дій сторін забезпечила виконання позивачем своїх обов`язків з а Договором щодо перерахування грошових коштів за реквізитами, що були зазначені відповідачем. До того ж, акцентуємо, що за таких обставин відповідач був повністю ознайомлений з умовами кредитного договору до його підписання, оскільки ІТС позивача побудована таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами кредитного договору клієнт не може перейти до наступного етапу. З урахуванням вказаного, встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідача, кредитний договір не міг бути укладений сторонами, можна дійти висновку, що цей правочин відповідно до Закону за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача .Аналогічний висновок викладений у постанові ВС від 12.06.2023 р. у справі 263/3470/20. Позивача зазначає, що сторони в Договорі не погоджували два різних строки кредитування, що може бути наслідком неправильне, а то й різне тлумачення та розуміння позичальником (22 дні або 112 днів),- проте сторони в Договорі погодили умови та порядок подовження строку користування кредитом, і ці умови чіткі, зрозумілі та недвозначні: спочатку кредит наданий на 22 дні за пільговою ставкою 1,10 відсотків, а при неповерненні кредиту до 22-го дня, тобто продовженні користування ним Договором передбачена можливість подовження цього строку до 112 днів (22 плюс 90 днів) за ставкою 2,20 відсотки, - погодження таких умов не сталося під впливом помилки чи обману та відповідало внутрішній волі відповідача,- відтак, тлумачення зазначених умов Договору як неясних і проти позивача на користь відповідача (правило Contra proferentem ) є безпідставним. Отже, висновки про двозначність умов договору щодо строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом не відповідатимуть обставинам справи.

Процесуальні дії та рішення суду.

22 вересня 2025 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва постановлено передати матеріали справи за підсудністю до Деснянського районного суду м. Києва.

03 грудня 2025 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи справу передано у провадження судді Саламон О.Б.

11 грудня 2025 року ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

24 лютого 2026 року ухвалою суду витребувано від Акціонерного Товариства «Приват Банк» (код ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) інформацію щодо випуску банківської картки № НОМЕР_4 (відкриття банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) або на ім`я іншої особи; а також письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_4 за період з 17.01.2022 по 19.01.2022.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, при цьому прохальна частина позовної заяви містить вимогу про проведення судового засідання за відсутності позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання.

Приймаючи до уваги викладене, визнавши матеріали справи достатніми для вирішення справи, а неявку учасників справи такою, що не перешкоджає розгляду заяви, суд розглядає заяву без участі сторін по справі.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились,відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи. Позиція суду та оцінки аргументів сторін.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 18.01.2022 між сторонами був укладений Кредитний договір № 3459112295-587245, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 6 850 грн. строком на 22 дні, зі сплатою дисконтної відсоткової ставки у розмірі 1,10 % на добу, базової процентної ставки у розмірі 2,2 % на добу.

Відповідно до умов Кредитного Договору, ТОВ «КОШЕЛЬОК» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту, становить 6 850,00 грн. ( п. 1.1. договору, р. 3., паспорту кредиту); початковий строк кредитування, становить 22 днів, ( п. 2.1. договору, р. 3., р. 4 паспорту кредиту, п. 1. графіку розрахунків);- Дисконтна відсоткова ставка, становить 1,10% на добу за початковий строк кредитування (Лояльний період) визначений п. 3.6. п. 3.7. п. 3.7. договору (р. 4. паспорту кредиту, п. 1. п. 2. графіку розрахунків); Базова процентна ставка, становить 2.2% на добу за продовжений строк користування кредитом визначений п. 3.5., п. 3.6., п. 3.7., п. 3.8. договору (р. 4. паспорту кредиту, п. 4. графіку розрахунків); Пунктом 3.6. кредитного договору, за якими позичальник був попередньо ознайомлений та погодився, встановлено, що Сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення початкового Періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування Кредитом на умовах визначених п. 3.7. та п. 3.8. Згідно п. 3.6. та п. 3.7. кредитного договору, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 09.02.2022 року до 09.05.2022 року, за ставкою 2,2% на добу.

У відповідності до розрахунку заборгованості загальна сума боргу, що підлягає стягненню за договором № 3459112295-587245 від 18.01.2022 року станом на дату подання позову до суду становить 22 070,70 грн., яка складається з:- Заборгованість за сумою кредиту: 6 850,00 грн.;- Заборгованість за відсотками за користування позикою: 15 220,70 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір кредитної лінії укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», який має силу договору, укладеного в письмовій формі та підписаний сторонами.

Наведене у свою чергу свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16 грудня 2020 року, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Як встановлено при розгляді справи, Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач порушив умови договору в частині неповернення кредиту та несплати відсотків за його користування та не виконав взяті на себе зобов`язання, тобто в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань.

Зокрема, факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується відповіддю від АТ КБ «ПриватБанк» від 30.04.2026 року, у відповідністю до якої на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_5 , та згідно з випискою по рахунку за період з 17.01.2022 по 19.01.2022 вбачається зарахування коштів на суму 6 850 грн.

Враховуючи норми закону та те, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконував, з відповідача підлягає до стягнення заборгованість за кредитним договором № 3459112295-587245від 18.01.2022 у розмірі 6 850 грн.

Водночас, щодо нарахування позивачем процентів за кредитним договором № 3459112295-587245 від 18.01.2022, слід зазначити наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) зазначено, що «відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначається, що:

- проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (пункт 81);

- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91);

- на період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 97);

- при цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність (пункт 106);

- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128).

При цьому, умовами кредитного договору № 3459112295-587245 від 18.01.2022 визначено що кредитні кошти у розмірі 6 850 грн. надають позичальнику строком на 22 дні зі сплатою процентної ставки у розмірі 1,10 % в день. Відповідно до прохальної частини позову вбачається, що ТОВ «КОШЕЛЬОК» просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі в розмірі 22 070,70 грн., яка складається з: 6 850 грн. - заборгованість по кредиту; 15 220,70 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Суд вважає доводи сторони відповідача обгрунтованими в частині нарахування відсотків за межами строку дії кредитного договору, з огляду на наступне.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «КОШЕЛЬОК» за кредитним договором № № 3459112295-587245 від 18.01.2022, нарахування процентів за користування кредитними коштами було здійснено за період з 18.01.2022 по 09.05.2022, всупереч умовам кредитного договору щодо строку дії кредитування терміном 22 дні.

Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, тому заявлена позикодавцем ТОВ «КОШЕЛЬОК» вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентах за користування позикою за в розмірі 15 220,40 грн. є безпідставною та задоволенню не підлягає.

З відповідача підлягає до стягнення заборгованість за процентами в межах дії кредитного договору, а саме з 18.01.2022 по 08.02.2026 у розмірі 1 657,70 грн.

Враховуючи норми закону та те, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконував, з відповідача підлягає до стягнення заборгованість за кредитним договором № 3459112295-587245 від 18.01.2022 у загальному розмірі 8 507,70 грн., з яких: 6 850 грн. - тіло кредиту, 1 657,70 грн. - проценти за користування кредитними коштами.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на професійну правову допомогу.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. При цьому, позивачем надано суду копію договору про надання правової допомоги від 12.02.2025, додатку до договору про надання правової допомоги від 11.08.2025, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Однак при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 10 000 грн. не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат, оскільки з матеріалів справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідністю, обсягом виконаної адвокатом роботи. Крім того справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, а отже не відноситься до складних справ.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, а також розгляду справи в спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи, суд вважає можливим зменшити розмір судових витрат та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача в сумі 3 000 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи по справі.

Таким чином, з відповідача на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 3459112295-587245 від 18.01.2022 у загальному розмірі 8 507,70 грн., з яких: 6 850 грн. - тіло кредиту, 1 657,70 грн. - проценти за користування кредитними коштами.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 933,77 грн. судових витрат (8 507,70 грн. х 2 422,40 грн. : 22 070,70 грн.).

Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 43,44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268, 280-284 ЦПК України, ст. ст. 525-526, 530, 551, 536, 610,631,629, 1046-1056 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» заборгованість за кредитним договором у розмірі 8 507,70 грн., витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3 000 грн. та судовий збір в розмірі 933,77 грн.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК», код ЄДРПОУ 40842831, Київська обл.,Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Антонова, 8А.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 18.05.2026.

Суддя Деснянського районного суду м. Києва О.Б. Саламон