Рішення № 136641197, 12.05.2026, Дарницький районний суд міста Києва

справа № 753/14614/25

провадження № 2/753/5096/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Лавринчук А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в міста Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні об"єктами електроенергетики, суд -

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ «НЕК "Укренерго" у липні 2025 року звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні об"єктами електроенергетики.

Позов вмотивований тим, щоПрАТ «Національна енергетична компанія "Укренерго" є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 року як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення ДП «НЕК «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у приватне акціонерне товариство».

НЕК «Укренерго» є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків ДП «НЕК «Укренерго» відповідно до ст.108 ЦК України, п.5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п.3.2 Статуту НЕК «Укренерго».

НЕК «Укренерго» на праві власності належить дві земельні ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1 для розміщення опори № 19, № 20 типу ПБ-330-1 повітряної лінії 330 кВ Київської ТЕЦ № 5 - Броварська, а саме.

Земельна ділянка площею 0,0024 гектарів з кадастровим номером 8000000000:90:084:0015, відноситься до земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид цільового призначення земельної ділянки - 14.02 Для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд об`єктів передачі електричної енергії.

Земельна ділянка площею 0,0024 гектарів з кадастровим номером 8000000000:90:084:1015, відноситься до земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид цільового призначення земельної ділянки - 14.02 для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд об`єктів передачі електричної енергії.

На підтвердження права власності позивача додається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0500460312023 від 19.05.2023, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5600541442024 від 29.04.2024, довідка від 10.06.2025 № Д-138411 про те, що на балансі позивача з 31.12.1976 обліковується повітряна лінія 330 кВ Київська ТЕЦ № 5 - Броварська та витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна до листа ФДМУ від 29.10.2024 № 10-62-29286.

З земельною ділянкою 8000000000:90:084:1015 межує земельна ділянка, з кадастровим номером 8000000000:90:084:0001, власником якої є ОСОБА_2 , розмір земельної ділянки відповідача 0,0616 гектарів. Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; відноситься до земель сільськогосподарського призначення; вид використання - для ведення садівництва.

Відповідач набув право власності на земельну ділянку 03.08.2016 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 15132, що посвідчений 03.08.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А.

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності на земельній ділянці 8000000000:90:084:0001 не зареєстровано жодних будівель та споруд, про що надана Інформаційна довідка № 433713074 від 02.07.2025 року.

У травні 2025 року представниками позивача було виявлено встановлення відповідачем паркану на нашій земельній ділянці 8000000000:90:084:1015 та зведення на ній нежитлової будівлі, метою якої є обслуговування автомобілів, наявність парканів та споруд у межах санітарно-захисної (20 метрів від проекції на землю крайнього струмонесучого дроту) та охоронюваної зони (30 метрів від крайнього проводу) повітряної лінії електропередачі 330 кВ Київська ТЕЦ № 5 Броварська між опорами № 19 та № 20.

На підтвердження цієї обставини позивач надає фото паркану та нежитлової споруди з назвою СТО, схему розташування земельних ділянок та об`єктів на них, зроблену з супутника, з позначками виявлених порушень меж нашої земельної ділянки та її охоронних зон.

Згідно з положеннями ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Згідно з частиною першою статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом та законами України.

Відповідно до ст.112 ЗК України охоронні зони створюються навколо споруд електронних комунікацій, у тому числі базових станцій мобільного зв`язку, земних станцій супутникового зв`язку, уздовж ліній електронних комунікаційних мереж, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів», землі енергетики - земельні ділянки, надані в установленому порядку для розміщення, будівництва та експлуатації енергогенеруючих підприємств, об`єктів альтернативної енергетики, об`єктів передачі електричної та теплової енергії, виробничих об`єктів, необхідних для експлуатації об`єктів енергетики, в тому числі баз та пунктів.

Частина 1, 2 статті 21 цього ж Закону визначає, що санітарно-захисна зона об`єктів енергетики встановлюється для захисту населення від шкідливого впливу електричних полів, спричиненого певною їх напругою. Санітарно-захисна зона вздовж повітряних та кабельних ліній електропередачі залежно від їх напруги встановлюється у вигляді території, межі якої регламентуються по обидва боки ліній на певній відстані від проекції крайніх фазних проводів чи/або кабелів на землю в перпендикулярному до електролінії напрямку.

Ч.1, 3 ст.24 цього ж Закону встановлює, що розміри охоронних та санітарно-захисних зон об`єктів енергетики залежно від їх конструкції та напруги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Розмір охоронних та санітарно захисних зон уздовж повітряних ліній електропередачі визначається паралельними прямими по обидва боки ліній від крайніх проводів на відстані від 2,0 до 40,0 метра залежно від напруги.

Ст.32 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» визначено, що у межах санітарно-захисних зон електричних мереж забороняється: розташовувати житлові і громадські будівлі, майданчики для стоянки і зупинки всіх видів транспорту, підприємства, на яких використовуються легкозаймисті рідини і гази, підприємства з обслуговування автомобілів, сховища нафти, нафтопродуктів та інших пожежонебезпечних речовин; вирощування сільськогосподарських культур, що потребують ручного обробітку ґрунту та збирання урожаю; проведення сільськогосподарських та інших робіт особами у віці до 18 років у межах санітарно-захисних зон повітряних ліній електропередачі напругою 750 кВ і вище.

У межах охоронних зон об`єктів енергетики забороняється: будувати житлові будинки, будинки громадського призначення; розміщати споруди іншого призначення на меншій відстані від елементів електричних мереж, ніж встановлена нормами; складати будь-які матеріали, розпалювати вогнища, влаштовувати звалища; саджати дерева, крім кущів та саджанців з висотою перспективного росту не більше двох метрів …

В охоронних зонах кабельних ліній електропередачі власникам і користувачам земельних ділянок, фізичним і юридичним особам забороняється: саджати дерева та кущі; зводити будинки, споруди будь-якого призначення; виконувати роботи із застосуванням ударних механізмів, скидати вантажі масою понад п`ять тон; зливати їдкі і такі, що спричиняють корозію, речовини, пально-мастильні матеріали; кидати якорі, проходити із закинутими якорями, ланцюгами, лотами, волокушами і тралами (в охоронних зонах підводних кабельних ліній електропередачі).

Також цією ж статтею Закону передбачено, що власникам і користувачам земельних ділянок, фізичним та юридичним особам у межах спеціальних зон об`єктів енергетики без письмової згоди підприємств енергетики, у віданні яких перебувають ці мережі, а також без присутності їх представника забороняється виконувати земляні, будівельні та інші роботи, що можуть призвести до порушення безаварійного функціонування об`єктів електричних мереж.

Правила охорони електричних мереж, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1455, визначають вимоги щодо охорони електричних мереж.

Згідно з пунктом 7 Правил охоронні зони електричних мереж встановлюються уздовж повітряних ліній електропередачі - у вигляді земельної ділянки та повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидва боки лінії від крайніх проводів за умови їх невідхиленого положення на таку відстань по горизонталі - 30 метрів - 330 кВ, 400 кВ, 500 кВ.

Відповідно до п.8.57 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 № 173, з метою захисту населення від дії електричного поля повітряних ліній електропередач (ПЛЕ) встановлюються санітарно-захисні зони, території яких розташовуються вздовж трас ПЛЕ по обидва їх боки.

Розміри цієї території визначаються від проекції на землю крайнього струмонесучого дроту до відстаней, на яких забезпечується гранично допустимий рівень поля, встановлений діючими санітарними нормами.

Для повітряних ліній електропередачі напругою 330 кВ встановлюється межа санітарно-захисної зони в одну сторону 20 м. Отже, дії відповідача, який встановив паркан й споруди на земельній ділянці позивача, а також у межах у межах санітарно-захисної зони та охоронної зони ПЛ-330 кВ, порушують: · · · · право власності позивача, вимоги Земельного кодексу України, положення спеціального закону про землі енергетики, Правила охорони електричних мереж.

Аналіз наведених вище норм цивільного, земельного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Позивач просить усунути перешкоди у здійсненні ПрАТ «НЕК «Укренерго» права користування та розпорядження своїм майном, саме:

земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:084:1015, що розташована по АДРЕСА_1 , шляхом знесення паркану та нежитлової споруди, збудованих ОСОБА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:084:1015;

повітряною лінією електропередачі 330 кВ Київська ТЕЦ № 5 - АДРЕСА_1 , шляхом знесення парканів та споруд, збудованих ОСОБА_1 на власній земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:084:0001, у межах санітарно-захисної (20 метрів від проекції на землю крайнього струмонесучого дроту) та охоронюваної зони (30 метрів від крайнього проводу) повітряної лінії електропередачі між опорами № 19 та № 20 зазначеної лінії.

Позивачем подано заяву про зміну предмету позову від 05.11.2025 року, яка надійшла до суду 06.11.2026 року, й у якій зазначає, що ПрАТ «НЕК «Укренерго» є позивачем у справі за позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном.

Справа знаходиться на стадії підготовчого провадження. Підготовче засідання призначено на 06.11.2025.

Ч.3 ст.49 ЦПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Прозивач, користуючись своїм правом, передбаченим ч.3 ст.49 ЦПК України, бажає змінити предмет позову.

В обґрунтування зміни предмету позову зазначає про таке. У господарському віданні НЕК «Укренерго» перебуває об`єкт електроенергетики - повітряна лінія 330 кВ «Київська ТЕЦ № 5 - Броварська», що споруджена у 1976 році. Таке майно закріплено за позивачем на праві господарського відання п.14 наказу Міністерства фінансів від 29.07.2019 № 321 «Про деякі питання створення приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго».

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності цей об`єкт є державною власністю та належить до основних засобів передачі електроенергії.

З 28.08.2025 року втратив чинність Господарський кодекс України на підставі Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» від 09.01.2025 № 4196-IX.

Згідно з ч.16 ст.17 Закону України від 09.01.2025 № 4196-IX передбачено, що з дня введення в дію цього Закону до правовідносин щодо володіння, користування та розпорядження державним майном, переданим оператору системи передачі електричної енергії, оператору газотранспортної системи, оператору газосховища на праві господарського відання або на праві оперативного управління, застосовуються положення про право відання державним майном, яке вважається встановленим безоплатно та безстроково.

Зміна виду речового права з права господарського відання, права оперативного управління на право відання у зв`язку з введенням в дію цього Закону не потребує: перегляду остаточних рішень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про сертифікацію оператора системи передачі електричної енергії, оператора газотранспортної системи, оператора газосховища та не призводить до анулювання ліцензій на провадження відповідних видів господарської діяльності, виданих таким операторам, які є чинними на день введення в дію цього Закону; прийняття нових рішень Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів про передачу на праві відання оператору системи передачі електричної енергії, оператору газотранспортної системи, оператору газосховища державного майна, переданого таким операторам на праві господарського відання або оперативного управління до набрання чинності цим Законом; внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині зміни виду речового права, а також внесення змін, уточнень або доповнень до будь яких інших документів, реєстрів, відомостей тощо, пов`язаних із зміною виду речового права на таке майно та умов його передачі, встановлених цим Законом; внесення змін до договорів (угод) про передачу оператору системи передачі електричної енергії, оператору газотранспортної системи, оператору газосховища державного майна на праві господарського відання або оперативного управління, укладених до набрання чинності цим Законом.

Такі договори (угоди) зберігають чинність та не потребують внесення до них змін, пов`язаних із зміною виду речового права на таке майно та умов передачі такого майна, встановлених цим Законом.

Ч.3 ст.11 Закону України від 09.01.2025 № 4196-IX передбачено, що щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Окрім документів, що додані позивачем до позову, які підтверджують право відання позивача на об`єкт електроенергетики, додатково надає докази будівництва та розміщення опори № 19, 20 цього об`єкту у 1976 році саме там, де вони зараз знаходяться:

А. Витяг з журналу Главцентрэлектросетьстрой трест «Южзапэлектросетьстрой» від 30.12.1976 по монтажу вільностоячих залізобетонних опор лінії електропередавання 330 кВ «ТЕЦ № 5 - Новоброварська»;

Б. Витяг з журналу Главцентрэлектросетьстрой трест «Южзапэлектросетьстрой» від 30.12.1976 по монтажу заземлення опор лінії електропередавання 330 кВ «ТЕЦ № 5 Новоброварська»;

В. Паспорт повітряної лінії електропередавання 330 кВ «Київська ТЕЦ № 5 Броварська»;

Г. Витяг з журналу Главцентрэлектросетьстрой трест «Южзапэлектросетьстрой» від 30.12.1976 по монтажу заземлення опор на лінії електропередавання 330 кВ «ТЕЦ № 5 - Новоброварська»;

Ґ. Витяг з інвентарного опису «Южзапэлектросетьстрой» від 30.12.1976 ізоляторів і арматури по лінії електропередавання 330 кВ «ТЕЦ № 5 - Новоброварська»;

Д. План траси, складений 10.12.1974 «Энерсосетьпроект» (Київське відділення), лінії електропередавання 330 кВ «ТЕЦ № 5 - Новоброварська»;

Е. Витяг з журналу- акту Главцентрэлектросетьстрой трест «Южзапэлектросетьстрой» від 30.12.1976 на приховані роботи по заземленню контуру опор лінії електропередавання 330 кВ «ТЕЦ № 5 - Новоброварська»;

Є. Технічна документація із землеустрою, розроблена ТОВ «ECOMM Co» на підставі договору від 14.07.2020 № 01-091291-20, щодо інвентаризації земельних ділянок під розміщенням опор повітряної лінії електропередачі 330 кВ Київська ТЕЦ №5 Броварська, які розташовані в Дарницькому району міста Києва код КВЦПЗД 14.02 Для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів передачі електричної енергії.

Діяльність, пов`язана з експлуатацією об`єктів електроенергетики, регулюється Законом України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів».

Згідно з ст.ст.21, 24 і 32 цього Закону для повітряних ліній електропередачі встановлюються санітарно-захисні та охоронні зони, у межах яких заборонено зводити будь-які споруди, у тому числі паркани, що перешкоджають експлуатації енергетичних об`єктів.

Відповідно до Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1455, охоронна зона для ліній напругою 330 кВ встановлюється по обидва боки лінії на відстані 30 метрів від крайніх проводів.

Також згідно з п.8.57 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України від 19.06.1996 № 173, санітарно-захисна зона для таких ліній становить 20 метрів у кожен бік.

Отже, об`єкт електроенергетики та прилегла до нього територія підлягають спеціальній охороні незалежно від того, кому належить право власності та/ або користування земельними ділянками.

У травні 2025 року представниками позивача було виявлено встановлення відповідачем паркану на земельній ділянці 8000000000:90:084:1015, що виділена під встановлення опори лінії електропередач, та зведення на ній нежитлової будівлі, метою якої є обслуговування автомобілів, наявність парканів та споруд у межах санітарно-захисної (20 метрів від проекції на землю крайнього струмонесучого дроту) та охоронюваної зони (30 метрів від крайнього проводу) повітряної лінії електропередачі 330 кВ Київська ТЕЦ № 5 - Броварська між опорами № 19 та № 20.

Вказує, що встановлення будівель і споруд у межах спеціальних зон енергетичних об`єктів порушує вимоги згаданих вище нормативних актів, створює перешкоди у обслуговуванні і ремонті об`єкта критичної інфраструктури держави, не дозволяє оперативно ліквідовувати аварії, що можуть виникнути на цьому об`єкті.

Позовні вимоги позивача ґрунтуються на праві відання щодо об`єкта електроенергетики та праві вимагати усунення перешкод у користуванні цим майном відповідно до ст.391 ЦК України.

Тому, позов підлягає розгляду як спір про усунення перешкод у користуванні майном - об`єктом електроенергетики, який відноситься до критичної інфраструктури держави.

Просить прийняти заяву про зміну предмету позову.

Позовні вимоги викладає у такій редакції:

просить усунути перешкоди у здійсненні ПрАТ «НЕК «Укренерго» права користування об`єктом електроенергетики, а саме: опорою № 20 ПЛ 330 кВ Київська ТЕЦ № 5 - Броварська, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:084:1015 за адресою по АДРЕСА_1 шляхом знесення паркану та нежитлової споруди, збудованих ОСОБА_2 на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:084:1015;

усунути перешкоди у здійсненні ПрАТ «НЕК «Укренерго» права користування своїм майном - повітряною лінією електропередачі 330 кВ Київська ТЕЦ № 5 - Броварська, розташованої по вулиці Колекторній у Дарницькому районі міста Києва, шляхом знесення парканів та споруд, збудованих ОСОБА_2 у межах санітарно- захисної (20 метрів від проекції на землю крайнього струмонесучого дроту) та охоронюваної зони (30 метрів від крайнього проводу) повітряної лінії електропередачі між опорами № 19 та № 20 зазначеної лінії.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» судові витрати у справі.

Вирішуючи питання про прийняття заяви про зміну предмету позову, судом 02.12.2025 року враховано, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Водночас, зважаючи на подану позивачем заяву про зміну предмета позову, необхідно враховувати, що зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до суду, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується відповідна позовна вимога. При цьому, відповідно до ч.3 ст.49 ЦПК України, одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 Верховний Суд вказав, що вже неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

Згідно з вимогами ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так, відповідно до ч.3 ст.49 ЦПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Відповідно до ч.5 ст.49 ЦПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.

Суд до заяви позивача про зміну предмету позову протокольною ухвалою в судовому засіданні 02.12.2025 року застосовув положення ч.5 ст.49 ЦПК України, оскільки встановлено, що вимога позову про усунення перешкоди у здійсненні ПрАТ «НЕК «Укренерго» права користування об`єктом електроенергетики, а саме: опорою № 20 ПЛ 330 кВ Київська ТЕЦ № 5 - Броварська, що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:084:1015 за адресою по АДРЕСА_1 шляхом знесення паркану та нежитлової споруди, збудованих ОСОБА_2 на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:084:1015, не сплачена судовим збором відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Водночас, правила для надання судом строку для усунення недоліків, не застосовуються щодо подачі позивачем заяв відповідно до ч.3 ст.49 ЦПК України (зокрема, про зміну предмету позову), адже відповідно до ч.5 ст.49 ЦПК України процесуальний закон покладає на заявника обов`язок щодо направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.

Положення ч.5 ст.49 ЦПК України має розумітися так, що така заява (про зміну предмету позову) має відповідати вимогам процесуального закону про позовну заяву та документи, що додаються до позовної заяви, відповідно, позивач має додати до позовної заяви документ про сплату судового збору за нову вимогу позовної заяви, щодо якої сплата судового збору в сумі 2 422 грн. 40 коп. не здійснена.

У разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред`явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою (п.2 ч.2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»).

В судовому засіданні представник позивача адвлкат Верещагіна А.О., діюча на підставі довіреності від 25.11.2025 року, позовні вимоги підтримала з тих же підстав та просила задовольнити.

До початку розгляду справи клопотання позивачем не заявлялись.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явивився, про час та місце розгляду справи повідомлена згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судової влади України (суду).

Згідно положень п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, а відтак за матеріалами справи відповідач вважається належно повідомленим про час розгляду.

Відзиви на позов відповідно до ст.191 ЦПК України відповідачами не подано, як і докази за правилом ст..83 ЦПК України про спростування позовних вимог, а тому суд застосовує правило ч.2 ст.191 ЦПК України, й вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Так, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи ч.2 ст.191 ЦПК України.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч.2 ст..83 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.8, 9 ст.83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19) вказано, що:

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

За змістом вимог частин третьої, четвертої статті 83 ЦПК України, відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву на позовну заяву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано, причини, з яких не може бути подано доказ у зазначений строк, докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України)".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 161/4985/17 (провадження № 14-71 цс 19) вказано, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи: позовній заяві; відзиві на позовну заяву (відзиві); відповіді на відзив; запереченнях; поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву (частини перша та друга статті 174 ЦПК України). Заяви по суті справи мають бути оформлені згідно з вимогами статей 175-181 ЦПК України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Наведені обставини свідчать, що сторони завчасно повідомлені про розгляд справи судом.

Виходячи з положень ст.13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

За таких підстав судом визнано за можливе ухвалити по даній справі рішення на підставі наявних у справі доказів та за погодженням позивача.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - загального позовного провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам повідомлення про час та місце розгляду справи, копії позовної заяви з додатками до відповідача, із роз`ясненим правом надання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення тощо, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення за відсутності відповідача, за погодженням позивача.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розгляд справи в порядку загального позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Вислухавши пояснення представника позивача адвоката Верещагіну А.О., дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають відмові у задоволенні із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст.3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, с обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-прівовнй акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Судом встановлено, що ПрАТ «НЕК "Укренерго" є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 року як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у приватне акціонерне товариство» (а.с.10-53).

НЕК «Укренерго» є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків ДП «НЕК «Укренерго» відповідно до ст.108 ЦК України, п.5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п.3.2 Статуту НЕК «Укренерго».

НЕК «Укренерго» на праві власності належить дві земельні ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1 для розміщення опори № 19, № 20 типу ПБ-330-1 повітряної лінії 330 кВ Київської ТЕЦ № 5 - Броварська, а саме.

Земельна ділянка площею 0,0024 гектарів з кадастровим номером 8000000000:90:084:0015, відноситься до земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид цільового призначення земельної ділянки - 14.02 Для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд об`єктів передачі електричної енергії (а.с.54-59, 60-68).

Земельна ділянка площею 0,0024 гектарів з кадастровим номером 8000000000:90:084:1015, відноситься до земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид цільового призначення земельної ділянки - 14.02 Для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд об`єктів передачі електричної енергії (а.с.54-59, 60-68).

На підтвердження права власності позивача додано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0500460312023 від 19.05.2023, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5600541442024 від 29.04.2024, довідка від 10.06.2025 № Д-138411 про те, що на балансі позивача з 31.12.1976 обліковується повітряна лінія 330 кВ Київська ТЕЦ № 5 - Броварська та витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна до листа ФДМУ від 29.10.2024 № 10-62-29286 (а.с.54-59, 60-68).

Із земельною ділянкою 8000000000:90:084:1015 межує земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:084:0001, власником якої є ОСОБА_2 (а.с.74-75), розмір якої 0,0616 га.

Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; відноситься до земель сільськогосподарського призначення; вид використання - для ведення садівництва.

Відповідач набув право власності на земельну ділянку 03.08.2016 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 15132, що посвідчений 03.08.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. (а.с.74).

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності на земельній ділянці 8000000000:90:084:0001 не зареєстровано жодних будівель та споруд. Інформаційна довідка № 433713074 від 02.07.2025 року (а.с.74-75).

У травні 2025 року представниками позивача було виявлено встановлення відповідачем паркану на мельній ділянці 8000000000:90:084:1015 та зведення на ній нежитлової будівлі, метою якої є обслуговування автомобілів, наявність парканів та споруд у межах санітарно-захисної (20 метрів від проекції на землю крайнього струмонесучого дроту) та охоронюваної зони (30 метрів від крайнього проводу) повітряної лінії електропередачі 330 кВ Київська ТЕЦ № 5 Броварська між опорами № 19 та № 20, й на підтвердження цієї обставини позивачем надано фотознімок паркану та нежитлової споруди, схему розташування земельних ділянок та об`єктів на них, зроблену з супутника, з позначками виявлених порушень меж нашої земельної ділянки та її охоронних зон, що не є належним доказом про порушене право позивача (а.с.76, 77, 78), й до вказаних доказів (фотознімок, особисто виконану схему розташування земельних ділянок та об`єктів на них, зроблену з супутника, з власно визначеними позначками виявлених порушень меж нашої земельної ділянки та її охоронних зон), за якими не можливо ідентифікувати об`єкти, зокрема, спірний об`єкт, суд застосовує правило доктрини "про плоди отруєного дерева" (fruit of the poisonous tree).

Отже, фотознімок паркану та нежитлової споруди, схема розташування земельних ділянок та об`єктів на них, зроблена із супутника, як доказ, ґрунтуються на джерелах за правилом доктрини "про плоди отруєного дерева" (fruit of the poisonous tree), не можуть братись до уваги при ухваленні судового рішення.

При дослідженні таких доказів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» застосував різновид доктрини «плодів отруєного дерева» (fruit of the poisonous tree), яка полягає в тому, що коли визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також докази, які не були отримано, якби не було отримано перших.

Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення fruit of the poisonous tree є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержавної незаконним шляхом.

Позивач вказує, що встановлення будівель і споруд у межах спеціальних зон енергетичних об`єктів порушує вимоги зазначених нормативних актів, створює перешкоди у обслуговуванні і ремонті об`єкта критичної інфраструктури держави, не дозволяє позивачу оперативно ліквідовувати аварії, що можуть виникнути на цьому об`єкті.

Позовні вимоги позивача ґрунтуються на праві відання щодо об`єкта електроенергетики, який відноситься до критичної інфраструктури держави, та праві вимагати усунення перешкод у користуванні цим майном відповідно до ст.391 ЦК України.

Відомостей й доказів про те, що відповідач був притягнутий до відповідальності відповідно до КпАП України зміст позову, матеріали позовної заяви не містять, адже будівництво в межах санітарно-захисної зони (СЗЗ) без дотримання містобудівних та санітарних норм є порушенням законодавства, відповідальність передбачена відповідно до КпАП України.

Доведення вимог позову за відсутності клопотання позивача про призначення судової земельно-технічної експертизи та висновку експерта про дотримання вимог законодавства при встановленні меж земельної ділянки, користування землею та забудови, унеможливлює постановлення судом законного на обґрунтованого рішення по такій справі.

Клопотанням позивачем про призначення судової земельно-технічної експертизи до суду у порядку ЦПК України не подано.

Окрім того, позивач відповідно до ст.102 ЦПК України, мав змогу подати до суду висновок експерта, проведений на замовлення позивача.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч.2 ст.83 ЦПК України).

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.4 ст.83 ЦПК України).

Якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів (ч.7 ст.83 ЦПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.7 ст.83 ЦПК України).

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (ч.1 ст.84 ЦПК України).

Ч.2 ст.84 ЦПК України визначені вимоги до такого клопотання.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Відповідно до ч.1 ст. 103 ЦПК Україини суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення (ч.1 ст. 106 ЦПК України).

За відсутності належних, достатніх й допустимих доказів суд вважає, що вимоги позову вцілому не доведені.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України), адже обов`язок доказування покладається на сторони.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення .

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Ч.2 ст. 78 ЦПК України визначені критерії допустимості доказів. Так, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (ст. 89 ЦПК України)

Відповідно, позивачем до суду не надано належних, достатніх та допустимих доказів про предмет доказування.

Суд вважає, що лише саме посилання позивача на існування факторів, що можуть бути підставою для підтвердження порушення відповідачем права позивача, що ґрунтується на вимогах негаторного позову, протиправності дій відповідача щодо володіння земельною ділянкою, будівництво відповідачем в межах санітарно-захисної зони (СЗЗ) без дотримання містобудівних та санітарних норм, що унеможливлює позивачем забезпечення об`єктів електроенергетики, не можуть достовірно свідчити про такі правовідносини, адже доказування будується на підтверджених належними та допустимими й достатніми доказами, а тому, окрім іншого, зміст вимог позову, не може достовірно свідчити про порушене право позивача, зокрема, вимогати від відповідачаусунення перешкод у користуванні цим майном відповідно до ст.391 ЦК України.

З урахуванням встановлених обставин та розподілу тягаря доказування відсутні підстави стверджувати, що позивачем доведено вимоги позову; в матеріалах справи відсутні належні, допустимі й достатні документи як докази на підтвердження вимог.

За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 2 ст.13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та їх обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ст.ст. 77, 78 ЦПК України визначено поняття належності та допустимості доказів.

Відповідно до правил ст.78 ЦПК України про допустимість доказів обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ст.ст. 81, 82 ЦПК України встановлені правила звільнення сторони від доказування та розподілу обов`язків по доказуванню між сторонами.

За загальним правилом, встановленим ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (п.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доспупності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом (відмова у позові), суд вважає за необхідне застосувати положення ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України, й судові витрати (судовий збір) покласти на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 20, 1212 ЦК України, п.9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні об"єктами електроенергетики,- відмовити.

Понесені позивачем судові витрати покласти на такого позивача.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Київського апеляційного суду.

СУДДЯ: