Рішення № 136639451, 06.05.2026, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 243/689/26

Провадження № 2/243/617/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Воронкова Д.В.,

за участі секретаря Яковенко Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Слав Агро» про зобов`язання звільнити та здійснити нарахування страхових внесків

в с т а н о в и в:

В січні 2026 до Слов`янського міськрайонного суду надійшла вказана справа. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 18.05.2012 працює у ТОВ «Агрофірма «Слав Агро», з 31.01.2018 був переведений на посаду слюсаря. У грудні 2025 позивач направив заяву про звільнення на адресу підприємства, яка залишилась без реагування. Також ним було виявлено, що підприємством не було сплачено за нього страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Просить зобов`язати відповідача звільнити його за власним бажанням з 27.12.2025 та зобов`язати здійснити нарахування страхових внесків щодо нього.

Позивач до судового засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач, будучи повідомленим про час та місце судового розгляду шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті суду, до судового засідання не з`явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, заперечення на позов не надав, тому суд, враховуючи згоду позивача, вважає можливим відповідно до правил ч. 1 ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення.

Дослідивши надані матеріали, суд, в межах заявлених позовних вимог, встановив наступне.

Судом встановлено, що 18.05.2012 ОСОБА_1 було прийнято на посаду бригадира основної дільниці на підставі наказу № 12 від 18.05.2012. 31.01.2018 ОСОБА_1 було переведено на посаду слюсаря, що видно з копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 .

18.12.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою про звільнення за власним бажанням шляхом надіслання її засобами поштового зв`язку, проте, зазначене поштове відправлення 12.01.2026 було повернуто з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що видно з відповідного поштового повідомлення.

Відповідно до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань інформація про припинення діяльності ТОВ «Агрофірма «Слав-Агро» відсутня.

Як вбачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК -5) ОСОБА_1 , останнє зарахування заробітної плати від ТОВ «Агрофірма «Слав-Агро» відбулось у грудні 2021.

Відповідно до вимог статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю. Трудові відносини всіх працівників регулюються КЗпП України. Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або Уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника як спосіб захисту його трудових прав передбачено статтею 38 КЗпП України.

Відповідно до частини першої цієї статті працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Згідно до статті 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у зв`язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров`я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури).

Враховуючи зазначені норми закону, суд вважає, що позивач належним чином, у визначеному законом порядку повідомив відповідача за місцем знаходження юридичної особи про намір припинити трудові відносини та звільнитися з роботи за власним бажанням.

Отже, трудові відносини між позивачем та відповідачем фактично припинені з 27.12.2025, однак процедура розірвання трудового договору не виконана з вини відповідача, та у позивача відсутня можливість припинити трудовий договір в інший спосіб, крім звернення до суду, оскільки його заява про звільнення за власним бажанням залишена без реагування, а тому суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача звільнити його за власним бажанням є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Однак, суд знаходить позов в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування таким, що не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є зокрема роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами, утому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств,установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За частинами 2, 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Платники, зазначені у пункті 1 частини першої стаття 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Як вбачається з доданих позивачем індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) позивачу не нараховувалась заробітна плата з січня 2022 по грудень 2025, таким чином і не нараховувались єдині внески.

На ТОВ «Агрофірма «Слав-Агро», як роботодавця, покладено обов`язок по сплаті єдиного соціального внеску, а правом звернення з вимогою про стягнення цих внесків наділені органи доходів і зборів відповідно до п. 7 ч. 1 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Разом з цим, право на стягнення заборгованості по загальнообов`язковому платежу зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивачу не належить та позивач не має права звертатися до суду в інтересах податкового органу.

Таким чином, суд набуває висновку про відсутність у позивача права на звернення з вищевказаними вимогами позову, що є підставою для відмови в його задоволенні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судом встановлено, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 1331,20 грн, враховуючи наведене, суд вважає, що з відповідача на користь позивача варто стягнути витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 21, 36, 38 КЗпП України, ст. ст. 4, 76-81, 89, 258, 259, 264, 265, 268, 280-283 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма» Слав Агро» про зобов`язання звільнити та здійснити нарахування страхових внесків задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма» Слав Агро» (код ЄДРПОУ 38056112) звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ст. 38 Кодексу Закоів про працю України з 37.12.2025.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма» Слав Агро» (код ЄДРПОУ 38056112), яке розташоване за адресою: Донецька обл., Краматорський район, с. Рай-Олександрівка, вул. Шкільна, буд. 2-А на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір в сумі 1331 грн 20 коп. (Одна тисяча триста тридцять одна грн 206 коп.).

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області Д.В. Воронков