Рішення № 136639436, 19.05.2026, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2-о/243/91/2026

Номер справи 243/4388/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«19» травня 2026 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання - Чернікової Ю.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , представник заявника адвокат ПОЛЯЦЬКО Олена Юріївна, заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла заява ОСОБА_2 , представник заявника адвокат Поляцько О.Ю., за участю заінтересованої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті. Заявник обґрунтовує свої вимоги тим, що його батько, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживав у АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . З відомостей зазначених в довідці про смерть № С-00491 (форма № 11, у відповідності з Федеральним законом від 12.01.1996 № 8-Ф3 «Про поховання і похоронну справу»), виданій Старобільським районним відділом записів актів громадянського стану Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки 16.04.2026 року, вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті «Наслідки цереброваскулярної хвороби 169.8». Заявник за місцем своєї реєстрації не проживає, оскільки в 2022 році Старобільськ був окупований Росією. Він був вимушений переїхати в інший регіон України.

Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» територія Старобільської міської територіальної громади (UA44140110000056578) тимчасово окупована 28.02.2022 року.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, і цей строк продовжується указами Президента до теперішнього часу.

Тож, незважаючи на хворобу батька та його смерть, заявник не мав можливості до нього приїхати на поховання через обмеження щодо перетину державного кордону на окуповані території.

Батька поховали на Чмирівському цвинтарі в с. Чмирівка, Старобільського району Луганської області, де похована і мати заявника, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію одного поховання № 612 від 14.04.2026 року, виданого муніципальною бюджетною установою «Ритуальна служба» муніципального утворення Старобільський муніципальний округ Луганської народної республіки.

Для здійснення поховання, а саме надання такого дозволу, необхідно було отримати Свідоцтво про смерть за місцем постійного проживання батька в м. Старобільську. Родичі ОСОБА_2 отримали Свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 серії НОМЕР_1 , яке видано 99400030 Старобільським районним відділом записів актів громадянського стану департаменту записів актів громадянського стану Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки 16.04.2026 року.

Оскільки згідно до закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207-У-11, будь-які органи, їх посадові особи та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважається незаконними, а будь-який документ, виданий цими органами є недійсним і не створює правових наслідків, то зареєструвати смерть та отримати свідоцтво про смерть батька в органах державної реєстрації актів цивільного стану України заявник не має можливості.

На даний час ОСОБА_2 проходить військову службу в Збройних силах України, отже звертається до суду за місцем знаходження військової частини, на Донеччині.

Підсумовуючи, просить встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Старобільськ, Старобільського району, Луганської області, громадянина України, який був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Старобільськ, Старобільського району, Луганської області, Україна, причина смерті «Наслідки цереброваскулярної хвороби 169.8».

Заявник ОСОБА_2 , представник заявника адвокат Поляцько О.Ю., до судового засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. В заяві вказали про розгляд справи за їх відсутності.

Представник заінтересованої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явився.

Суд, розглянувши подані заявником документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_2 , представник заявника адвокат Поляцько О.Ю., за участю заінтересованої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені будь-які факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих або майнових прав фізичних осіб.

Відповідно до ст. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» «Відповідно до статей 255, 271 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення».

Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення, оскільки один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

У відповідності до Інформаційного листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про окремі питання застосування Закону України від 04 лютого 2016 року № 990-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України» - «Звертаємо також увагу на те, що відповідно до абзацу 1 частини першої статті 257-1 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України може бути подана до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Водночас за змістом абзацу 2 частини першої 1 цієї статті заява про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України може бути подана за місцем проживання (перебування) заявника до суду за межами такої території України.

За змістом частини першої статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України».

Судом встановлено, що факт спорідненості ОСОБА_2 з ОСОБА_3 підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Тополівською сільською радою, Троїцького району, Ворошиловградської області від 16.05.1979 року, де в графі батько зазначено « ОСОБА_3 ».

Факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Старобільську Старобільського району Луганської області підтверджується Довідкою про смерть № С-00491, Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , фото з цвинтаря, Свідоцтвом про реєстрацію одного поховання № 612 від 14.04.2026 року.

Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» територія Старобільської міської територіальної громади (UA44140110000056578) тимчасово окупована 28.02.2022 року.

Розпорядженням КМУ від 12 червня 2020 р. № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територіальних громад Луганської області» відповідно до абзацу першого пункту 71 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Луганської області згідно з додатком.

До Старобільської міської територіальної громади Старобільського району Луганської області віднесено Старобільську, Верхньопокровську, Калмиківську, Курячівську (ліквідованого Старобільського району), Лиманську, Нижньопокровську, Новоборівська, Підгорівську, Половинкінську, Світлівську, Титарівську територіальні громади з адміністративним центром у м. Старобільськ (UA44140110010014704). Згідно до абз. 7 пп. 12 п. 1 Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 № 807-IX у Луганській області утворено Старобільський район (з адміністративним центром у місті Старобільськ) у складі територій Біловодської селищної, Білолуцької селищної, Марківської селищної, Міловської селищної, Новопсковської селищної, Старобільської міської, Чмирівської сільської, Шульгинської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, і цей строк продовжується указами Президента до теперішнього часу.

Тож, незважаючи на хворобу батька та його смерть, заявник не мав можливості до нього приїхати на поховання через обмеження щодо перетину державного кордону на окуповані території.

Батька поховали на Чмирівському цвинтарі в с. Чмирівка, Старобільського району Луганської області, де похована і мати заявника, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію одного поховання № 612 від 14.04.2026 року, виданого муніципальною бюджетною установою «Ритуальна служба» муніципального утворення Старобільський муніципальний округ Луганської народної республіки.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 76 ЦПК України «Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи».

Як передбачено ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази, які заявник повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається, як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність або відсутність підстав для задоволення заяви чи відмови у її задоволенні,- повинні бути виключно належними та допустимими.

У відповідності до Інформаційного листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про окремі питання застосування Закону України від 04 лютого 2016 року № 990-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України» - «Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК України). Зокрема, належними відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Допустимими за змістом частини першої цієї статті є докази, одержані в порядку, встановленому законом.

Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватись положенням частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», норми якого стосуються тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати і висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v Turkey». «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.

Відповідно до ст. 229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Крім того, в п. п. 23, 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року №2, Пленум Верховного Суду України звернув увагу на наступне: «розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей 58,59 ЦПК України про належність і допустимість доказів…», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів ( статті 58,59 ЦПК) в порядку, передбаченому статтями 185,187,189 ЦПК України».

На підставі вищевикладеного, суд приймає до уваги ті фактичні обставини - письмову інформацію, яка викладена у лікарській Довідці про смерть №С-00491, запис акту №1170269940003000269003 від 16 квітня 2026 року, а саме те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в Російській Федерації, Луганській народній республіці, «м.о. Старобельский, г. Старобельськ»,причина смерті «последствия цереброваскулярной болезни 169.8», російською мовою. Дата видачі 16 квітня 2026 року.

Таким чином, суд вважає, що факт смерті ОСОБА_3 підтверджений.

У відповідності до вимог п.8 ч.1 ст. 315 ЦПК України «Заявниками в цих справах можуть бути родичі померлого, чоловік або дружина, орган місцевого самоврядування, прокурор».

Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» з наступними змінами та доповненнями, Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Згідно зі ст. 14 ЦПК України, Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом.

Згідно до вимог п. 8 ч.1 ст. 315 ЦПК України «В заяві про встановлення факту смерті особи в певний час необхідно вказувати мету, з якою заінтересована особа просить встановити цей факт».

Встановлення факту смерті про встановлення якого просить заявник, має для нього юридичне значення, оскільки надає право для проведення державної реєстрації смерті на території України, яка контролюється державними органами, а саме Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, і отримання Свідоцтва про смерть встановленого зразку.

Згідно з п.3.4 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні» від 18 жовтня 2000 року № 52/5 судове Рішення є підставою для реєстрації факту смерті особи, яка проводиться за місцем проживання заявника ( ст. 257 ЦПК України) в державних органах запису актів цивільного стану.

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 18, 81, 259, 263-265, 293, 294, 315-319, 352, 354, 355 430 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» з наступними змінами та доповненнями, ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207- VII, п. 1 гл. 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, наказу Міністерства Юстиції України від 25.11.2014 № 246/7 «Про переміщення органів та установ юстиції Донецької та Луганської областей», суд -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , представник заявника адвокат ПОЛЯЦЬКО Олена Юріївна, заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Старобільськ, Старобільського району, Луганської області, громадянина України, який був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Старобільськ, Старобільського району, Луганської області, Україна, причина смерті «Наслідки цереброваскулярної хвороби 169.8».

Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання Рішення в частині встановлення факту смерті ОСОБА_4 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового Рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового Рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку Рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги Рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 19 травня 2026 року.

Головуючий:

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Т.А. Хаустова