Ухвала суду № 136639260, 16.05.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 626/1636/26

Провадження № 1-кс/643/4023/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2026 слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові клопотання прокурора у кримінальному провадженні заступника керівника Берестинської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , подане у межах кримінального провадження № 42026222100000021 від 20.04.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харцизьк Донецької області, громадянина України, одруженого, маючого двох неповнолітніх дітей, з вищою освітою, адвоката (свідоцтво № 4515 від 12.09.2012), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчому судді Салтівського районного суду міста Харкова 16.05.2026 надійшло клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Клопотання обґрунтоване наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та підозрою про те, що ОСОБА_4 , будучи особою, яка займається адвокатською діяльністю, використовуючи свій статус, маючи умисел на одержання неправомірної вигоди, поєднаний з вимаганням такої вигоди, з метою збагачення протиправним шляхом, умисно вчинив корупційний злочин, за наступних обставин.

Так, у грудні 2025 року в м. Берестин Харківської області (точну дату та місце досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_6 звернувся до адвоката ОСОБА_4 , з метою представництва його інтересів у всіх підприємствах, установах, організаціях, суді першої інстанції загальної юрисдикції у цивільній справі № 531/3066/25 за позовом ОСОБА_7 , яка перебуває на розгляді у Карлівському районному судді Полтавської області, щодо визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В подальшому ОСОБА_4 та ОСОБА_6 уклали договір № 01-1112/25 від 11.12.2025 про надання правової допомоги та після підписання вказаного договору була обумовлена сума гонорару за надання правової допомоги в розмірі 30 000 гривень.

Цього ж дня, ОСОБА_6 в якості гонорару за надання правової допомоги в рамках укладеного договору передав адвокату ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 500 доларів США.

У свою чергу ОСОБА_4 , в лютому 2026 (точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено), діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення протиправним шляхом, висунув ОСОБА_6 вимогу про надання йому неправомірної вигоди у сумі 5500 доларів США за вплив на посадових осіб Карлівського районного суду Полтавської області з метою винесення рішення суду у цивільній справі № 531/3066/25 на користь ОСОБА_6 , яким буде визначено місце проживання малолітнього сина ОСОБА_8 з батьком, оскільки в іншому випадку судом буде прийнято негативне рішення і малолітній син ОСОБА_8 за рішенням суду буде проживати окремо від нього разом зі своєю матір`ю ОСОБА_7 .

Таким чином, ОСОБА_4 створив умови, при яких ОСОБА_6 вимушений був погодитись на вимогу ОСОБА_4 про надання останньому неправомірної вигоди у сумі 5500 доларів США (згідно з курсом НБУ дорівнює 241 831,70 грн) за здійснення ним впливу на посадових осіб, а саме суддю Карлівського районного суду Полтавської області, з метою винесення позитивного рішення суду у справі № 531/3066/25, яким буде визначено місце проживання малолітнього сина ОСОБА_8 разом з батьком ОСОБА_6 .

Розуміючи незаконність зазначених вимог, 19.04.2026 ОСОБА_6 звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів та почав діяти під їхнім контролем, з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_4

01.05.2026, 04.05.2026, 07.05.2026 ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, в ході телефонних розмов з ОСОБА_6 , підтвердив свої вимоги про необхідність надання йому неправомірної вигоди за здійснення ним впливу на прийняття рішення посадовими особами, а саме суддею Карлівського районного суду Полтавської області щодо прийняття рішення суду у справі № 531/3066/25 на користь ОСОБА_6 , яким буде визначено місце проживання малолітнього сина ОСОБА_8 разом з його батьком ОСОБА_6 , встановивши при цьому ОСОБА_6 вимогу надання йому вказаної неправомірної вигоди у строк до 15 травня 2026 року.

Після цього, ОСОБА_6 у зв`язку неможливістю самостійного виконання обумовленої ОСОБА_4 вимоги надання йому неправомірної вигоди у встановлений ним строк, передав останньому грошові кошти в сумі 5500 доларів через ОСОБА_9 , який почав діяти під контролем правоохоронних органів, з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_4 .

Після цього, 14.05.2026 приблизно о 12:24 години, перебуваючи поблизу будівлі магазину «Посад» за адресою: Харківська область, м. Берестин вул. Полтавська, 88, ОСОБА_4 на виконання свого злочинного умислу, направленого на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаний з вимаганням, одержав від ОСОБА_9 грошові кошти в розмірі 5 500 доларів США в якості неправомірної вигоди.

Загалом ОСОБА_4 вимагав та одержав неправомірну вигоду у загальному розмірі 5 500 доларів США, що згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют Національного банку України становить 241 831,70 грн (двісті сорок одна тисяча вісімсот тридцять одна гривня сімдесят копійок), за вплив на прийняття рішень посадовими особами Карлівського районного суду Полтавської області, а саме суддею Карлівського районного суду Полтавської області у справі № 531/3066/25.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369-2 КК України одержання неправомірної вигоди для себе за здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

14.05.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України одержання неправомірної вигоди для себе за здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у обранні запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити, з підстав зазначених у ньому.

У судовому засідання захисник заперечував проти задоволення клопотання, оскільки підозра є необґрунтованою, а ризики недоведені.

Підозрюваний у судовому засідання підтримав позицію свого захисника та зазначив, що суть підозри йому зрозуміла. Вказав, що підозра є необґрунтована, оскільки ніякого вимагання грошових коштів для здійснення впливу на посадових осіб суду він не вчиняв. Усі розмови із заявником про гроші були виключно щодо оплати послуг адвоката та надану правничу допомогу, а ініціатором усіх телефонних дзвінків був саме заявник.

Слідчий суддя, розглянувши клопотання та долучені до нього матеріали, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, встановив таке.

Слідчим відділом Берестинського РВП ГУ НП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42026222100000021 від 20.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що доведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину на момент вирішення питання про взяття під варту має відповідати стандарту «розумна підозра». Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин (справа «Фокс, Кемпбел і Харлей проти Об`єднаного Королівства», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ердагоз проти Туреччини», 1997 рік). Хоча факти на момент вирішення питання про утримання під вартою і не повинні бути переконливими настільки, щоб можна було визначити винуватість особи у вчиненні злочину, суд повинен оцінити докази, надані сторонами, на предмет їхньої допустимості, достовірності та належності і відкинути ті з них, що не відповідають цим критеріям. При цьому, суд має обґрунтовувати своє рішення на підставі дослідження у суді обґрунтованої підозри, а не на основі даних, поданих стороною обвинувачення.

На переконання слідчого судді, фактів й інформації, які переконливо свідчать про причетність до вчинення вказаного кримінального правопорушення у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої підозри.

14.05.2026 за підписом керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України одержання неправомірної вигоди для себе за здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Причетність ОСОБА_4 до вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, зокрема: протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 70/30-639т від 01.05.2026, № 70/30-669т від 06.05.2026, № 70/30-676т від 08.05.2026; протоколом огляду та вручення (несправжніх) грошових коштів від 14.05.2026; протоколами допитів свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_9 ; протоколом затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України та вилученими в ході затримання речовими доказами; іншими матеріалами досудового розслідування в їх сукупності.

При цьому слідчим суддею враховується, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінального провадження, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Положеннями ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з врахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

У § 36 рішення від 20.05.2010, яке ухвалено у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний ОСОБА_4 , вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відтак, слідчий суддя оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій такої особи.

Слідчий суддя вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час існують, а саме: можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків.

Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність соціальних зв`язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей та інші обставини.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, існує на тій підставі, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до 8 років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, останній буде переховуватися від органів досудового розслідування, може покинути територію України, з метою уникнення покарання. Міцні соціальні зв`язки (наявність дружини та двох малолітніх дітей) у місці постійного проживання у цьому випадку не зможуть утримати останнього від цього.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконного впливу на свідків також існує, оскільки ОСОБА_4 розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб здійснити вплив на свідків, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Ризики, передбачені п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України стороною обвинувачення не доведені, оскільки є лише гіпотетичним та не підтверджені конкретними доказами.

Існування вказаних ризиків, разом з підозрою у вчиненні тяжкого злочину вказує на обґрунтованість заявленого клопотання та недостатність застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Слідчим суддею встановлено відсутність підстав, визначених ч. 4 ст. 183 КПК України для не визначення розміру застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про її особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Застава є достатньо ефективним запобіжним заходом, в основу якого покладено економічну заінтересованість у збереженні грошової суми та моральні та/або матеріальні зобов`язання підозрюваного перед іншими фізичними або юридичними особами, які виступили заставодавцями. Державний примус у процесі застосування застави породжується реальною загрозою втрати заставодавцем грошей у разі невиконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. Свобода підозрюваного при застосуванні цього запобіжного заходу обмежується шляхом загрози майнових втрат. А тому, застава є досить дієвим запобіжним заходом, що з одного боку не тягне за собою накладення такого широкого кола обмежень прав і свобод людини як запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, а з іншого є запобіжником, що стримує особу від проявів неналежної процесуальної поведінки.

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Разом з тим, вартим уваги є те, що розмір застави визначається судом із урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Тобто, слідчий суддя при визначенні розміру застави керується об`єктивними фактами та обставинами, які відображаються поданими матеріалами у справі, враховуючи матеріальний стан підозрюваного, його причетність до злочину, а також розмір неправомірної вигоди для себе. Аналіз же цих обставин в цілому допомагає визначити, чи є застава відповідною для підозрюваного.

У судовому засіданні встановлено, що у власності підозрюваного та його родини наявні об`єкти нерухомого майна.

Суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

При цьому ЄСПЛ також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

При цьому, слідчий суддя дійшов висновку, що рівень матеріального забезпечення підозрюваного сам по собі не може розцінюватися як виключна обставина, яка дає право слідчому судді на вихід за встановлені законом межі при визначенні розміру застави, оскільки безпосередньо не стосується обставин інкримінованого правопорушення.

Дослідивши подані матеріали, заслухавши учасників судового провадження, врахувавши відомості про особу підозрюваного, обставини інкримінованого кримінального правопорушення, на переконання слідчого судді, обґрунтованим є визначення застави, як альтернативи застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Доцільність визначення розміру застави саме у такому розмірі додатково обґрунтовується тим, що діюче кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює обов`язку розкривати джерело походження коштів для застави, а отже, заставу може бути внесено, у тому числі, іншою особою, яка має фінансову можливість.

На переконання слідчого судді, так як інкриміноване кримінальне правопорушення є тяжким, саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, та в той же час є таким, що відповідає вимогам ст. 178, 182, 183 КПК України, позиції ЄСПЛ, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на неї процесуальні обов`язки, та не є явно непомірним, враховуючи фінансовий стан підозрюваної особи.

Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, та які передбачені п. 1 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Слідчий суддя переконаний, що з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного ОСОБА_4 , необхідним є покладення на нього обов`язків, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за кожною вимогою; не відлучатися за межі Харківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та свідками у кримінальному провадженні, з колом яких має ознайомити орган досудового розслідування; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

На переконання слідчого судді, стороною захисту у судовому засіданні не спростовано існування вказаних вище ризиків, а також не надано достатніх доказів, які б перешкоджали виконанню підозрюваним покладених обов`язків у разі внесення застави.

Варто зауважити, що відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

Отже, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу.

При цьому, слідчий суддя наголошує, що відповідно до положень ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.

Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 196, 376 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, з моменту фактичного затримання.

Строк тримання під вартою рахувати з 12:24 год 14.05.2026.

Строк дії ухвали до 12:24 12.07.2026 включно.

Зобов`язати орган досудового розслідування негайно повідомити про тримання підозрюваного під вартою його близьких родичів, членів сім`ї або інших осіб за вибором підозрюваного у порядку, передбаченому ст. 111, 112 КПК України.

Визначити суму застави у розмірі 266240,00 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок № UA208201720355299002000006674, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код отримувача (ЄДРПОУ) 26281249, код банку отримувача 820172, отримувач коштів Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, призначення платежу: застава згідно ухвали Салтівського районного суду міста Харкова від 16.05.2026 у справі № 626/1636/26 (провадження № 1-кс/643/4023/26) відносно ОСОБА_4 . Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківській слідчий ізолятор».

При внесенні визначеної суми застави підозрюваний підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися за межі Харківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та свідками у кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Зобов`язати слідчого та прокурора письмово ознайомити підозрюваного з колом свідків, з якими він має утримуватися від спілкування, у разі внесення застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

Застава, не звернена у дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено 18.05.2026 о 16:25.

Слідчий суддя ОСОБА_10