Рішення № 136639094, 19.05.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/2089/2026 Справа № 641/1678/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Щепелевої Г.М.,

за участі секретаря судового засідання Масалової М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №641/1678/26 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Качанівська виправна колонія (№54) про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , діючи як представник ОСОБА_1 звернувся до суду за допомогою системи «Електронний суд» з позовною заявою до Державної установи «Качанівська виправна колонія (№54), в якій просить суд стягнути з відповідача 33113,46 грн. компенсації моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що позивач проходила службу в Державній установі «Качанівська виправна колонія №54», з якої була звільнена 01.07.2024. Харківським окружним адміністративним судом 28.08.2025 видано виконавчий лист №520/30438/24 про зобов`язання ДУ «Качанівська виправна колонія №54» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.03.2023 по 19.05.2023 року. Вказаний виконавчий лист подано на примусове виконання та постановою від 08.09.2025 року за ним відкрито виконавче провадження ВП № 79050099.

Вказав, що відповідно до ч. 6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру законом встановлено строк 10 робочих днів на виконання рішення з дня відкриття виконавчого провадження. Виходячи з вказаного, рішення по справі №520/30438/24, що примусово виконувалось у ВП № 79050099, повинно було бути виконано від дати відкриття виконавчого провадження 08.09.2025 року до 19.09.2025. Попри зазначене, відповідачем рішення виконано лише 10.02.2026 на суму 21857,08 грн. Отже відбулась затримка у виконанні рішення по справі №520/30438/24 на 101 робочих днів.

Затримкою у виконанні відповідач завдав позивачу моральну шкоду, яка виразилась у психологічному дискомфорті, порушенні душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху на фоні того, що ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розраховуючи розмір моральної шкоди, представник позивача керувався таким. Затримка виконання рішення суду з боку відповідача перевищила встановлену законом у 10,1 разів. Розмір облікової ставки НБУ станом на 10.02.2026 року становив 15%. Враховуючи суму сплачених з затримкою коштів, 15 % річних від 21857,08 грн. становить 3278,56 грн. Помножуючи отриманий показник на коефіцієнт затримки вважав, що розумною та справедливою є сума моральної шкоди у розмірі: 3278,56 грн. х 10,1 = 33113,46 грн.

Представник позивача нормативно обґрунтовує позов, зокрема, положеннями ст. 56 Конституції України, ст.ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України щодо порядку відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування та їх посадовими або службовими особами.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

26.02.2026 згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу передано в провадження судді Щепелевої Г.М.

Ухвалою судді від 02.03.2026 зазначену позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 11.03.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 15.04.2026.

У зв`язку із неявкою в судове засідання учасників справи, судове засідання було відкладено до 19.05.2026.

Позивач та її представник в судове засідання повторно не з`явились, направивши до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державна установа «Качанівська виправна колонія (№ 54)», ідентифікаційний код 08564564, має організаційно-правову форму: державна установа.

Позивач ОСОБА_1 працювала на посаді заступника помічника начальника установи начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально виховної та психологічної роботи державної установи «Качанівська виправна колонія (№54)» та 01.07.2024 була звільнена із займаної посади відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», що підтверджується копією витягу із наказу № 210/0с-24 від 03.06.2024.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 у справі № 520/30438/24 адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної установи «Качанівська виправна колонія №54» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Качанівська виправна колонія (№54)» щодо непроведення з ОСОБА_3 остаточного розрахунку при звільненні 01 липня 2024 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_3 грошового забезпечення з 01.03.2023 року по 19.05.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Зобов`язано Державну установу «Качанівська виправна колонія (№54)» здійснити ОСОБА_3 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за період з 01.03.2023 року по 19.05.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2025 зазначене рішення суду залишено без змін в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_3

28.08.2025 видано виконавчий лист у справі № 520/30438/24.

08.09.2025 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 79050099 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого у справі № 520/30438/24.

Згідно із платіжною інструкцією № 57 від 09.02.2026 відповідно до рішення суду у справі № 520/30438/24 позивачу відповідачем перераховано індексацію грошового забезпечення в розмірі 21857,08 грн.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом спору у даній цивільній справі є стягнення на моральної шкоди у розмірі 30 386,89 грн., завдану внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, та яка, на думку позивача, підлягає стягненню на її користь з відповідача.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, за змістом якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Тобто, ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме: особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Виходячи із загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди, і умовою цивільно-правової відповідальності.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (Постанова ВП ВС від 08.04.2020 у справі №180/1560/16-а).

Порядок здійснення виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначено Законом України «Про виконавче провадження» (далі за текстом Закон № 1404-VIII) та іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення встановлено ст. 63 Закону № 1404-VIII.

Так, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 1-3 ст. 63 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до ст. 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З системного аналізу зазначених норм Закону № 1404-VIII вбачається, що незважаючи на встановлення боржнику 10-денного строку для виконання рішення суду про зобов`язання вчинення певних дій, законодавець передбачив альтернативні наслідки такого невиконання в залежності від поважності його причин.

Так, у випадку невиконання рішення суду без поважних причин виконавець накладає на боржника штрафи та надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Тобто сам по собі факт невиконання боржником рішення зобов`язального характеру у встановлений 10-денний строк не свідчить про протиправність його дій без з`ясування причин такого невиконання.

Позивачем доказів невиконання боржником рішення суду у справі № 520/30438/24 у встановлений строк без поважних причин, зокрема, щодо вжиття державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 79050099 відповідних заходів, передбачених ст. ст. 63, 85 Закону № 1404-VIII суду не надано.

Надання постанови про відкриття виконавчого провадження № 79050099 без зазначення ідентифікатору для доступу до Автоматизованої системи виконавчого провадження позбавляє суд можливості ознайомитися із матеріалами виконавчого провадження.

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач була зобов`язана довести обставини, які свідчать про заподіяння їй моральної шкоди (зокрема, у чому саме вона полягає), а також обґрунтувати розмір заявленої до відшкодування шкоди. Водночас, на думку суду, позивачем не доведено та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди, наявності протиправної бездіяльності відповідача та причинного зв`язку між такою бездіяльністю і шкодою, що відповідно до статті 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 .

Окремо слід зазначити, що, як установлено судом, відповідач є державною установою, тобто створений державою для виконання визначених функцій та не наділений владними повноваженнями. За таких обставин суд доходить висновку, що положення статей 1173, 1174 ЦК України, які регулюють відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також їх посадових і службових осіб, не підлягають застосуванню у цій справі.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 258, 259, 264, 265, 268, 272, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної установи «Качанівська виправна колонія (№54)» про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач - Державна установа «Качанівська виправна колонія (№54)», місцезнаходження: м. Харків, пров. Вишневий, код ЄДРПОУ 08564564.

Суддя Г.М.Щепелева