Ухвала суду № 136639031, 19.05.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/3229/26

н/п 2/953/2610/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2026 р.

Київський районний суд м. Харкова у складі

головуючого судді Вітюка Р.В.

за участю секретаря судового засідання Глазько С.О.,

розглянув у відкритому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства "Житлокомсервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову 51 262,29 грн

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Житлокомсервіс" (далі Підприємство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за наданні комунальні послуги у розмірі 51 262,29 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору № 7/382/14 від 20.08.2014 щодо своєчасної оплати наданих послу. Відповідачем у справі позивач зазначив ОСОБА_1 , як фізичну особу.

Суд ухвалою від 25.03.2026 відкрив спрощене позовне провадження у цивільній справі та призначено судове засідання. Розгляд справи відкладався за клопотанням представника відповідача, зокрема, до 19.05.2026.

19.05.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивовано тим, що на момент виникнення спірних правовідносин відповідач діяв як суб`єкт господарювання, а спір безпосередньо випливає з його попередньої господарської діяльності, а тому справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Посилається на висновок Великої Палата Верховного Суду, викладений у постановах від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18 та від 05.06.2018 у справі № 338/180/17.

Також 19.05.2026 представник відповідача подала заяву про розгляд справи у її відсутність.

19.05.2026 у судове засідання учасники справи не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином в порядку, передбаченому статтями 130, 272 ЦПК України, що підтверджується довідками суду про доставку електронних документів.

Згідно з частиною першою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, ураховуючи належне повідомлення учасників справи, клопотання представника відповідача, дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність сторін відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши позов та матеріали справи, клопотання представника відповідача, дійшов висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а клопотання підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається таке.

20.08.2014 Підприємство (управитель) і Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (споживач) уклали договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 7/382/14, згідно з п. 1.1. якого на виконання вимог ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" управитель, який не є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, приймає на себе обов`язок забезпечити, шляхом укладення відповідних договорів з виконавцями послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, а споживач зобов`язується оплати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах.

Позивач неодноразово звертався до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з претензіями про погашення заборгованості.

Також позивач звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 31 890,25 грн.

24.07.2019 Господарський суд Харківської області видав судовий наказ про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Жилкомсервіс" заборгованості в розмірі 31 890,25 грн та судових витрат.

Господарський суд Харківської області ухвалою від 09.07.2020 у справі №922/2343/19 відмовив у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для подання заяви про скасування судового наказу та повернув заяву Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 .

Східний апеляційний господарський суд постановою від 24.09.2020 у справі № 922/2343/19 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнив частково, ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.07.2019 у справі № 922/2343/19 скасував, заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про поновлення строку для подачі заяви про скасування судового наказу, скасування судового наказу Господарського суду Харківської області від 24.07.2019 у справі № 922/2343/19 задовольнив, скасував судовий наказ Господарського суду Харківської області від 24.07.2019 у справі № 922/2343/19. Роз`яснити Комунальному підприємству "Жилкомсервіс", що воно має право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Дата державної реєстрації 22.02.2006, дата запису про припинення 27.12.2019, що підтверджується відповіддю № 2749087 від 18.05.2026.

Позовні вимоги у цій справі заявлено за період з 01.09.2015 до 14.11.2019 (момент розірвання договору, як вказує позивач).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Звертаючись із цим позовом, позивач просив стягнути заборгованість за договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 7/382/14, укладеним КП Підприємство (юридичною особою) і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 . При цьому згідно з позовними вимогами договір на надання послуг укладався на нежитлові приміщення, що також вбачається зі змісту договору. Тобто надані послуги не стосувались житлового приміщення фізичної особи.

Аналіз змісту та підстав поданого позову вказує, що спір між сторонами виник щодо господарського договору, яким було опосередковано зобов`язальні правовідносини сторін спору. Суд виходить зі змісту спірних правовідносин та наданих на їх підтвердження доказів (договір укладено з фізичною особою-підприємцем на надання послуг у нежитлових приміщеннях).

Відповідно до статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення (частина перша статті 52 ЦК України).

За змістом статей 51, 52, 598 609 ЦК України частини дев`ятої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18, від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 сформувала висновок про належність спорів до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились. Наголосивши на тому, що з 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Указана позиція є сталою (див. до прикладу постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18, від 02.09.2020 у справі № 752/25954/17-ц).

За таких обставин, враховуючи те, що зміст правовідносин сторін у справі, яка розглядається, виникли з господарського договору, цей спір за (І) змістом правовідносин сторін та (ІІ) своїм суб`єктним складом підвідомчий господарській юрисдикції. Наведене також додатково підтверджується тією обставиною, що позивач уже звертався до суду господарської юрисдикції в порядку наказного провадження. При цьому скасовуючи наказ суду першої інстанції суд апеляційної інстанції роз`яснив, що він має право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. Припинення статусу фізичної особи-підприємця відповідача після грудня 2019 року не змінюють змісту спірних правовідносин, та, відповідно юрисдикції спору.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що є підставою для задоволення клопотання представника відповідача та закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.09.2020 у справі № 752/25954/17-ц, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанції та закриваючи провадження у справі.

Також суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що закриття провадження у цій справі не позбавляє заявника права звернутись з позовом до господарського суду.

Керуючись ст. 2, 142, 255, 256, 259 261, 353 355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі задовольнити.

2. Провадження у цивільній справі № 953/3229/26 за позовною заявою Комунального підприємства "Житлокомсервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закрити.

Роз`яснити Комунальному підприємству "Житлокомсервіс", що цей спір має розглядатися за правилами господарського судочинства.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено до 19.05.2026.

Суддя Роман ВІТЮК