Рішення № 136638915, 18.05.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №953/643/26

Провадження №2/639/1242/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Рубіжного С.О.,

секретар судового засідання Чубенко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», подана його представником, до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договорами у розмірі 78970,0 грн., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати и на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн..

В обґрунтування позову вказує, що 24.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір № 100754355. Відповідно до укладеного 30.11.2021 договору № 30-11-65, ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 100754355. Відповідно до укладеного 10.01.2023 договору № 10-01/2023, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 100754355.

24.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір №4322196. Відповідно до укладеного 15.12.2021 договору № 15-12/2021-22, ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4322196. Відповідно до укладеного 10.01.2023 договору № 10-01/2023, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4322196.

Заборгованість за договорами відповідачем не погашається, проценти не сплачуються, у зв`язку з чим відповідач, враховуючи принцип разумності і співмірності просить стягнути заборгованість: за договором №100754355 від 24.08.2021 у розмірі 36520,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням - 8000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 27000,00 грн., заборгованість за комісіями 1520,00 грн.; за договором №4322196 від 24.08.2021 у розмірі 42450,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням - 5000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 36500,00 грн, заборгованість за комісіями 950,00 грн.

Вказана позовна заява містить відомості про те, що документ сформовано в системі «Електронний суд».

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 29 січня 2026 року позовну заяву передано за підсудністю на розгляд до Новобаварського районного суду міста Харкова.

Згідно супровідного листа Київського районного суду міста Харкова від 25.02.2026 справа надійшла до Новобаварського районного суду міста Харкова 27.02.2026 року.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2026 року для розгляду вказаної справи було визначено головуючого суддю Рубіжного С.О.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 04.03.2026 року прийнято позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження. Призначено судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ст. 128 ЦПК України у судове засідання не з`явився в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав, у зв`язку з чим на підставі ухвали Новобаварського районного суду міста Харкова від 18.05.2026 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до Договору про споживчий кредит №100754355 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан», від імені якого 24.08.2021 підписано Вініченко О.В., що зазначено на самому договорі на першій сторінці у верхньому правому кутку.

За умовами цього договору Товариство надає клієнту кредит у розмірі 8000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на мовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 15 днів з 24.08.2021 по 08.09.2021.

Згідно п. 2.1 Договору про споживчий кредит №1100754355 Кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок (а.с. 20 - 24).

Також відповідачем підписано Додаток № 1 до договору про споживчий кредит №100754355 від 24.08.2021, яким визначено Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки. Відповідно до якого, сума кредиту 8000,00 грн., проценти за користування кредитом 3000,00 грн., комісія 1520,00 грн. та паспорт споживчого кредиту №100754355, що містить інформацію про контактні дані кредитодавця, про умови кредитування з урахуванням побажань споживача; щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, про порядок повернення кредиту тощо (а.с. 25, 26).

Як на підтвердження виконання умов договору представник позивача зазначає, що первісним кредитором на підставі платіжного доручення відповідачу ОСОБА_1 були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 8000,00 грн.

Згідно квітанції №а8368598-6421-4301-94bd-5a4998f39a9e_637654195934657563 долученого позивачем: дата операції 24.08.2021, платником зазначено ТОВ «Мілоан», Банк платника АТ «Альфа-Банк», отримувач ОСОБА_1 , власник платіжної картки НОМЕР_1 , сума 8000,00 грн., кредитний договір №100754355 від 24.08.2021 (а.с. 34).

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку, заборгованість відповідача за Договором №100754355 від 24.08.2021 року станом на 07.11.2021 у розмірі 36520,00 грн., яка складається: заборгованість по тілу кредиту - 8000,00 грн.; заборгованість по процентам 27000,00 грн.; заборгованість по комісії 1520,00 грн. (а.с. 35).

Крім того, 24.08.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» підписано догоівр про споживчий кредит №4322196.

За умовами цього договору Товариство надає клієнту кредит у розмірі 5000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на мовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 30 днів з 24.08.2021 по 23.09.2021.

Згідно п. 2.1 Договору про споживчий кредит №4322196 Кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що якщо зі спливом 3-го дня з моменту укладення цього Договору кредитні кошти не будуть відправленні Товариством та/або не будуть отримані Позичальником у відповідності з визначеним способом надання кредиту, дія цього Договору може бути припинена достроково з відповідним відображенням в Особистому кабінеті (а.с. 38 - 42).

Також відповідачем підписано Додаток № 1 до договору про споживчий кредит №4322196 від 24.08.2021, яким визначено Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки. Відповідно до якого, сума кредиту 5000,00 грн., проценти за користування кредитом 3750,00 грн., комісія 950,00 грн. та паспорт споживчого кредиту №4322196, що містить інформацію про контактні дані кредитодавця, про умови кредитування з урахуванням побажань споживача; щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, про порядок повернення кредиту тощо ( а.с. 61, 89).

Як на підтвердження виконання умов договору представник позивача зазначає, що первісним кредитором на підставі платіжного доручення відповідачу ОСОБА_1 були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5000,00 грн.

Згідно квитанції №547b60d6-7b3a-4edf-af9b-d57ab8865d61_637654208112173674 долученого позивачем: дата операції 24.08.2021, платником зазначено ТОВ «Мілоан», Банк платника АТ «Альфа-Банк», отримувач ОСОБА_1 , власник платіжної картки НОМЕР_1 , сума 5000,00 грн., кредитний договір №4322196 від 24.08.2021 (а.с. 125).

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку, заборгованість відповідача за Договором №4322196 від 24.08.2021 року станом на 22.11.2021 у розмірі 24700,00 грн., яка складається: заборгованість по тілу кредиту - 5000,00 грн.; заборгованість по процентам 18750,00 грн.; заборгованість по комісії 950,00 грн. (а.с. 126-128).

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В порядку ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

30.11.2021 між ТОВ «Мілоан» (Клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (Фактор) укладено договір факторингу № 30-11-65, за умовами якого клієнт - первісний кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги, а фактор зобов`язується здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками. З дати відступлення прав вимоги фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів (в тому числі за період користування коштами до моменту переходу прав за цим договором, якщо вони не були нараховані клієнтом) за договорами фінансових послуг, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення боржниками грошових зобов`язань тощо. Право вимоги переходить до фактора після здійснення повної оплати фінансування з моменту підписання сторонами Акту приймання-передавання Реєстру боржників (Додаток № 4) який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги. Сторони домовились, що розмір фінансування за реєстром боржників складає 2601567,70 грн (а.с.45-49).

Відповідно до копії платіжного доручення № 308250004 від 03.12.2021, ТОВ «Вердикт Капітал» перерахувало на користь ТОВ «Мілоан» суму фінансування за договором факторингу №30-11-65 від 30.11.2021 у розмірі 5601567,70 грн ( а.с.54).

03.12.2021 ТОВ «Мілоан» (Клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (Фактор) склали Акт приймання-передавання Реєстру боржників за договором факторингу № 30-11-65 від 30.11.2021 (а.с.55).

Відповідно до Реєстру боржників (Додаток № 3 до договору факторингу № 30-11-65 від 30.11.2021) та витягу з цього Реєстру, ТОВ «Вердикт Капітал» набув право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 100754355 у загальному розмірі 36520,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8000,00 грн, заборгованість по процентам - 27000,00 грн, заборгованість по камісіям 1520,00 грн. (порядковий номер 2613) ( а.с. 57-59, 60).

15.12.2021 між ТОВ «Вердикт Капітал» (Фактор) та ТОВ «Мілоан» (Клієнт) укладено договір факторингу № 15/12-2021-22, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору право грошової вимоги , а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. З дати відступлення прав вимог фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів (в тому числі за період користування коштами до моменту переходу прав за цим договором, якщо вони не були нараховані клієнтом) за договорами позики за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування штрафних санкцій за порушення боржниками грошових зобов`язань тощо. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання ними відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Розмір фінансування за реєстром боржників складає 4014759,20 грн ( а.с.62-66).

Відповідно до копії платіжного доручення № 313550011 від 20.12.2021, ТОВ «Вердикт Капітал» перерахувало на користь ТОВ «Мілоан» суму фінансування за договором факторингу №15/12-2021-22 від 15.12.2021 у розмірі 4014759,20 грн ( а.с. 71).

Відповідно до Реєстру боржників (Додаток № 3 до договору факторингу 15/12-2021-22 від 15.12.2021) та витягу з цього Реєстру, ТОВ «Вердикт Капітал» набув право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 4322196 у загальному розмірі 24700,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5000,00 грн, заборгованість по процентам - 18750,00 грн, заборгованість по камісіям 950,00 грн. (порядковий номер 1505) ( а.с. 73-76, 77).

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» (первісний кредитор) та ТОВ «Коллект Центр» (новий кредитор) укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього договору. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі 5312491,59 грн. Права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток №4) (а.с.78-86).

10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» склали Акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 (Додаток № 4 до договору) та Акт прийому-передачі Реєстру боржників в електронному вигляді, права вимоги за якими відступаються за договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 (Додаток № 2 до договору) (а.с.90, 91).

Відповідно до копій Реєстрів боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 (Додаток № 3 до договору) та Витягів з цих реєстрів, ТОВ «Коллект Центр» набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 : за договором № 100754355 (порядковий номер 11763) у загальному розмірі 61400,00 грн (8000,00 грн - сума заборгованості за кредитом, 61400,00 грн - сума заборгованості за процентами, 1520,00 грн. сума заборгованості за комісіями); за договором № 4322196 (порядковий номер 28570) у загальному розмірі 42450,00 грн (5000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 36500,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 950,00 грн заборгованість за комісіями) (а.с.92-95, 96, 97).

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшли всі права щодо права вимоги до ОСОБА_2 за кредитними договорами № 100754355 від 24.08.2021 року та №4322196 від 24.08.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положенням ч. 1 ст. 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як визначено ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положенням ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин (договір) вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Приписами ст. 530 ЦК України визначено, у разі якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Згідно ч. 1ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Вимогами ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у чинній на день укладення сторонами Договору редакції (далі Закон № 851-IV), електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону № 851-IV для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис, електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; електронні дані, будь-яка інформація в електронній формі; засіб електронного підпису чи печатки апаратно-програмний або апаратний пристрій чи програмне забезпечення, які використовуються для створення та/або перевірки електронного підпису чи печатки.

За змістом ст. 7 Закону № 851-IV оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі ст. 14 Закону № 851-IV електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно з загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», у чинній на день укладення сторонами Договору редакції, у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 1-3 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Положенням ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що зі змісту наданих позивачем документів неможливо достовірно встановити, що вони були підписані сторонами, які зазначені у договорі. Відповідно, відсутні підстави вважати, що позивач не виконав своїх зобов`язань перед ТОВ «Міолан». Водночас суд не заперечує, що внаслідок цифрової трансформації у фінансовій сфері економіки, а також відповідних законодавчих змін, договори можуть бути підписані в електронній формі, проте спосіб їх підписання не може викликати сумніву щодо дійсного волевиявлення сторін, а особливо, позичальника.

Судом не приймається як достатній та достовірний доказ, в розумінні ст. 79, 80 ЦПК України, копія квитанції №а8368598-6421-4301-94bd-5a4998f39a9e_637654195934657563 від 24.08.2021 та копія квитанції №547b60d6-7b3a-4edf-af9b-d57ab8865d61_637654208112173674 від 24.085.2021 на підтвердження здійснення перерахування коштів, оскільки з її змісту неможливо достовірно ідентифікувати отримувача коштів.

Суд звертає увагу на те, що ані зміст кредитного договору, ані графік розрахунків, який є додатком до кредитного договору, не містять реквізитів банківського рахунку, на який ТОВ «Мілоан» мало перерахувати кредитні кошти відповідачу.

Отже, додані до позовної заяви квитанції, із зазначенням неповного номера банківської картки, належність якої не встановлено, не є належним і достовірним доказом надання відповідачу кредитних коштів на виконання умов кредитного договору. Також доручення не містить підпису та печатки надавача послуг (банку), дату прийняття до виконання та дату виконання платіжної операції (а.с. 34, 125).

Тобто, позивач не надав суду доказів здійснення транзакції у розмірі 8000,00 грн. та 5000,00 грн. ТОВ «Мілоан» (Первісним кредитором) на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 , а також квитанції про зарахування на картковий рахунок відповідача вказаної суми кредиту.

Крім того, з боку позивача суду не надано доказів належності відповідачу картки з номером, на який нібито була перерахована сума кредиту.

При цьому, позивач не скористався своїм правом на витребування доказів і не заявляв клопотань про витребування з банківських установ відомостей щодо перерахування суми позики на рахунки, відкриті на ім`я ОСОБА_1 ..

Суду не надано первинних документів, які б підтверджували зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача у розуміння положення ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В частині 2 статті 78 ЦПК України зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, та згідно з ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 82 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема, в ч.1 зазначеної статті визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду Українивід 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процессуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.

Однак, всупереч вказаним положенням закону позивачем по справі не було надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження його позовних вимог, а отже у зв`язку з недоведеністю позовних вимог, суд приходить до висновку, що у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1).

Також, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн.

В обґрунтування понесення та розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн позивач надав копії таких документів: договору № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та АБ «Лігал Ассістанс» в особі керуючого партнера Бурдюг Т.В.; Прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», де зокрема, складення позовної заяви становить 3000,00 грн, письмової заяви, клопотання - 2000,00 грн; заявки ТОВ «Коллект Центр» на надання АБ «Лігал Ассістанс» юридичної допомоги № 826 від 01.12.2025 по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договорами № 4322196, 100754355 та витягу з Акту № 17 від 31.12.2025 про надання юридичної допомоги, де надання усної консультації з вивченням документів - 2 години вартістю 4000,00 грн, вивчення документації - 3000,00 грн., складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 6 годин вартістю 18000,00 грн (а.с.106-114).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено за безпідставністю, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4, 5 , 13, 76-81, 133, 141, 265 ЦПК України,ст.ст. 11, 15, 16, 509, 514, 516, 524, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 629, 631, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1, 1077 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄДРПОУ 44276926, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , остання відома адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 18.05.2026.

Суддя С.О. Рубіжний