Рішення № 136638755, 18.05.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/7723/26

Провадження № 2/638/7319/26

РІШЕННЯ

Іменем України

18 травня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У березні 2026 року ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 168-110-867-2-21-Г від 07 вересня 2021 року у розмірі 15165,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.09.2021 року АТ «МЕГБАНК» та ОСОБА_1 уклали Кредитний Договір № 168-110-867-2-21-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина) (далі Кредитний договір), який складається з публічної частини договору, яким є Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний Кредитний договір. Вищевказані документи у сукупності складають договірну основу, яка закріплює домовленості Банка і Позичальника щодо регулювання правовідносин, які виникли між ними, і відповідно до приписів ст. 634 ЦК України та умов п. 1.2 Кредитного договору є за своєю суттю договором приєднання, що укладений шляхом прийняття Позичальником пропозиції Банку згідно ст. ст. 641, 644 ЦК України.

У індивідуальній та публічній частинах Кредитного договору Сторони погодили всі істотні умови, що є необхідними для цього виду договорів. У тому числі, у розділі 2 «Умови та порядок надання кредиту», сторони погодили конкретні умови, на яких Позичальнику надавався Кредит. Позичальник зобов`язувався повернути одержаний Кредит у повному обсязі до 06.09.2022. Графік платежів наведений в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором; своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за Договором на передбачених Договором умовах. При цьому, перерахування (внесення) Позичальником грошових коштів на погашення ануїтетних платежів повинно бути здійснено у строк, не пізніше останнього робочого дня місяця (п. 3.2.3 Кредитного договору).

Банк свої зобов`язання перед Позичальником за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши йому Кредит у розмірі та на умовах, погоджених у Кредитному договорі. Позичальник Кредит одержав, що відображено у виписках з його рахунку. Однак, свої зобов`язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків та комісії за користування Кредитом Відповідач виконав не в повному обсязі, допустивши прострочення здійснення строкових платежів, а також та не повернув кредит після закінчення строку кредитування, внаслідок чого у останнього сформувалась заборгованість у розмірі 15165,93 грн, з яких: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) - 6669,19 грн, заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 7056,74 грн, заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена) - 1440,00 грн.

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, на підставі якого право вимоги до відповідача за вказаним договором на суму 15165,93 грн перейшло до ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС». В подальшому ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» 27.12.2024 року уклало з ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, на підставі якого до останнього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 168-110-867-2-21-Г від 07 вересня 2021 року на суму 15165,93 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач добровільно не погашає заборгованість у вказаному розмірі, позивач звернувся за судовим захистом своїх прав та законних інтересів з цим позовом.

Ухвалою суду від 15 квітня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін про судове засідання. Встановлено відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження відповідач відзиву на позовну заяву не подала.

В судове засідання позивач не з`явився, просив справу розглядати за його відсутністю, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, подала заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутністю, позовні вимоги визнала частково, а саме на суму заборгованості у розмірі 8053,02 грн, розраховану шляхом віднімання від загальної вартості кредиту (12467,02 грн) внесених нею оплат (4414,00 грн). Також просила врахувати, що останній платіж внесла 01.02.2022, а наступний і подальші платежі не мала об`єктивної можливості внести, оскільки відділення банку не працювало з 24.02.2022 у зв`язку з воєнними діями, а з 01.06.2022 АТ «МЕГАБАНК» віднесено до категорії неплатоспроможних. Таким чином, вважає, що не допустила порушення зобов`язання, у зв`язку з чим позивач не мав права нараховувати проценти за завищеною процентною ставкою. При стягненні судових витрат просила врахувати її майновий стан (ВПО та інвалідність), зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю до 2000 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 07 вересня 2021 року Акціонерне товариство «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 уклали КРЕДИТНИЙ ДОГОВІР № 168-110-867-2-21-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб), відповідно до п. 1.3 якого Кредитодавець надає кредитні кошти, (далі-Кредит), в сумі та на умовах визначених Договором, які Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю, сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього Договору.

Згідно з п. 1.2 Договору цей Договір є договором приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Відповідно до п 1.4. Договору Кредит надається на споживчі цілі, а саме шляхом видачі грошових коштів з каси Банку готівкою.

У п. 2 Договору сторони погодили умови та порядок надання кредиту, а саме:

2.1. Тип кредиту Кредит;

2.2. Кредит надається на строк - з 07 вересня 2021 р. до 06 вересня 2022 р. включно;

2.3. Загальний розмір Кредиту - 10000,00 грн;

2.4. Процентна ставка за користування Кредитом - 5,00 % річних, що нараховується на суму заборгованості (фіксована);

2.6. Орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладення Договору - 12467,02 грн;

2.8. Розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості 1,8 % від суми кредиту сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця;

2.9. Розмір щомісячного платежу 1038,45 грн, який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди, сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

2.11. Процентна ставка за користування Кредитом понад строк, вказаний в п. 2.2. Договору, - 50 % річних;

2.13. Процентна ставка за користування кредитом у разі наявності простроченої заборгованості за Договором 50% річних, нараховується на суму простроченої заборгованості, починаючи з першого дня прострочення боргу.

Відповідно до п. 3.2.1. Договору позичальник зобов`язується повернути одержаний Кредит у повному обсязі до 16.00 годин 06 вересня 2022 р. Графік платежів наведено в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором.

Згідно з п. 4.1. Договору повернення Кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється щомісячними ануїтетними платежами передбаченими Договором.

Ануїтетними платежами в розумінні цього пункту є рівні щомісячні платежі, що підлягають до сплати Позичальником та направляються на погашення суми Кредиту і процентів за користування ним і розраховуються таким чином, що в кінці строку дії цього Договору за умови виконання зобов`язання Позичальником заборгованість його повністю погашається).

Відповідно до п. 4.2 Договору платіжний період - календарний місяць. Перший платіжний період - перший місяць користування Кредитом, який починається з дня надання Кредиту та закінчується останнім днем цього календарного місяця. Розмір першого ануїтетного платежу дорівнює розміру нарахованих процентів за користування Кредитом у перший платіжний період. Останній платіжний період - останній місяць користування Кредитом, який починається першого дня цього календарного місяця та закінчується в термін, вказаний в пункті 2.2. Договору. Розмір останнього ануїтетного платежу визначається рівним повному фактичному об`єму зобов`язань Позичальника на дату вказаного платежу.

У п. 5.4 Договору сторони погодили та своїм підписом Позичальник підтвердив, що цей Кредитний договір з усіма додатками та Договором, являють у сукупності для Сторін один єдиний Договір, у зв`язку з чим істотні умови, які є обов`язковими для Договору відповідно до чинного законодавства України, можуть міститися як у тексті цього Кредитного договору, чи додатках до нього, так i у Договорі (додатках до нього).

За умовами п. 8.2 Кредитного договору, він набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 06.09.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним.

Договір № 168-110-867-2-21-Г разом із Заявою-Анкетою на отримання кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором, Паспортом споживчого кредиту підписані ОСОБА_1 07 вересня 2021 року.

Випискою за особовим рахунком за період з 07.09.2021 до 02.12.2022 підтверджується, що 07 вересня 2021 року відповідно до документу TR.3144092.30050.46 Банк видав через касу ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10000,00 грн згідно договору № 168-110-867-2-21-Г від 07.09.2021.

Крім того, випискою за особовим рахунком за період з 07.09.2021 до 02.12.2022 підтверджується, що ОСОБА_1 протягом 01.11.2021-01.02.2022 внесла в рахунок погашення заборгованості, сплати процентів та комісії грошові кошти у розмірі 4414,00 грн відповідно до графіку платежів.

Згідно з Довідкою-розрахунком заборгованості, складеним УО ФГВФО на ліквідацію АТ «МЕГАБАНК», заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 168-110-867-2-21-Г від 07.09.2021 станом на 03.09.2024 складає 15165,93 грн, з яких: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) - 6669,19 грн, заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 7056,74 грн, заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена) - 1440,00 грн.

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до п. 1 якого Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, Зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (офердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом «Основні договори», надалі за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 4 Договору № GL1N426240, Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 21 723 211,51 (Двадцять один мільйон сімсот двадцять три тисячі двісті одинадцять гривень) 51 копійку, надалі за текстом Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.

Згідно з Витягом з Додатку №1 до Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03 вересня 2024 року, відбулося відступлення права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 168-110-867-2-21-Г від 07 вересня 2021 року на суму 15165,93 грн, з яких: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) - 6669,19 грн, заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 7056,74 грн, заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена) - 1440,00 грн.

На підставі Договору про відступлення прав вимоги № 1/12 від 27.12.2024, Витягу з Додатку №1 до Договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27 грудня 2024 року, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» відступило, а ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 168-110-867-2-21-Г від 07 вересня 2021 року на суму заборгованості 15165,93 грн, з яких: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) - 6669,19 грн, заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 7056,74 грн, заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена) - 1440,00 грн.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Згідно зі ст. 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання (п. 2 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Згідно з ч. 4 ст. 613 ЦК України боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті фактичних обставин цієї справи, суд зазначає, що позивач належними, допустимими та достовірними доказами довів обставини, які входять до предмету доказування у справі, та на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме факт укладення між АТ «МЕГАБАНК» та відповідачем кредитного договору № 168-110-867-2-21-Г від 07 вересня 2021 року на встановлених судом умовах; належне виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за договором щодо видачі відповідачу кредитних коштів у розмірі та в порядку, передбачених договором. Крім того, зазначені обставини не заперечувалися відповідачем.

Щодо відступлення права вимоги за кредитним договором позивачу, то ним доведено обставини щодо набуття ним прав кредитора у зобов`язанні на підставі договорів відступлення права вимоги, презумпцію правомірності яких під час судового розгляду не спростовано, а судом не встановлено обставин нікчемності цих договорів. Суд враховує, що матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем повідомлення про відступлення права вимоги, проте за змістом ч. 2 ст. 516 ЦК України неотримання боржником повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не звільняє його від обов`язку погашення заборгованості, а лише наділяє його право на погашення заборгованості первісному кредитору, у зв`язку з чим новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, оскільки у цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, за умови, що відповідач з будь-яких підстав не отримала повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким боржник не мала жодних перешкод для виконання свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Також позивач довів, що ОСОБА_1 не виконала належним чином свої зобов`язання щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Водночас, суд не може погодитися з визначеним позивачем розміром заборгованості відповідача за кредитним договором з огляду на таке.

Так, у кредитному договорі сторони погодили, що погашення заборгованості здійснюється щомісячними ануїтетними платежами передбаченими Договором згідно з Графіком платежів, який наведено в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором.

Дослідженням виписки за особовим рахунком, сформованої АТ «МЕГАБАНК», встановлено, що ОСОБА_1 належним чином виконувала свої зобов`язання щодо внесення щомісячних ануїтетних платежів до 01.02.2022 включно (останній платіж за січень 2022 року). Платіж за лютий 2022 року підлягав сплаті до 28.02.2022 включно (п. 4.2 Договору).

24.02.2022 розпочалося повномасштабне вторгнення РФ проти України, що є загальновідомою обставиною.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, місто Ізюм перебувало на території активних бойових дій з 24.02.2022 до 01.04.2022, а з 01.04.2022 до 08.09.2022 було тимчасово окуповане.

Отже сплата чергового щомісячного ануїтетного платежу (за лютий 2022 року), а також усіх наступних платежів випала на період перебування міста Ізюм в зоні активних бойових дій та в тимчасовій окупації.

У зв`язку з цим суд визнає обґрунтованими доводи відповідача про те, що відділення АТ «МЕГАБАНК» в цей період у м. Ізюм не працювало, що з об`єктивних причин позбавило її можливості вносити ануїтетні платежі згідно з графіком.

Крім того, судом враховано, що 02 червня 2022 року Правління Національного банку України ухвалило рішення віднести АТ «МЕГАБАНК» до категорії неплатоспроможних у зв`язку з неприведенням банком своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

21 липня 2022 року Національний банк України ухвалив рішення від 21 липня 2022 року № 362-рш про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «МЕГАБАНК».

Доказів того, що АТ «МЕГАБАНК» повідомив відповідача про порядок погашення заборгованості в умовах неплатоспроможності Банку, тобто вчинив дії, що випливають із суті зобов`язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку, матеріали справи не містять.

Зазначені обставини свідчать про прострочення кредитора, що згідно з ч. 4 ст. 613 ЦК України звільняє боржника від сплати процентів за час прострочення кредитора.

Отже, з 02.06.2022, у зв`язку з простроченням кредитора, ОСОБА_1 з незалежних від неї причин (неплатоспроможність Банку та неповідомлення її про порядок здійснення оплат в умовах неплатоспроможності) не внесла та не могла внести щомісячні ануїтеті платежі згідно з графіком, тобто прострочення заборгованості виникло поза її волею.

Сукупність наведених обставин (активні бойові дії, тимчасова окупація, неплатоспроможність Банку) з попередньою добросовісною поведінкою позичальника, яка належним чином виконувала свої зобов`язання до настання цих обставин, свідчать про те, що прострочення заборгованості відбулося не з вини позичальника, а у зв`язку з об`єктивними непереборними обставинами, які зумовили прострочення кредитора (спочатку активні бойові дії і тимчасова окупація, а потім неплатоспроможність кредитодавця), відтак у кредитодавця були відсутні підстави для зміни умов зобов`язання щодо нарахування процентів за користування кредитом за завищеною процентною ставкою (п. 2.13 50% річних).

Оскільки позичальник належним чином виконувала свої зобов`язання за договором до настання наведених вище обставин, в тому числі прострочення кредитора, та правомірно розраховувала, що загальна вартість кредиту (включаючи проценти та комісії) буде відповідати орієнтовній загальній вартості кредиту, визначеній у п. 2.6 Договору, Паспорті споживчого кредиту та в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором, тому при визначенні загальної вартості кредиту суд вважає за необхідне керуватися саме погодженою сторонами орієнтовною загальною вартістю кредиту у розмірі 12467,02 грн, з яких: 10000,00 грн тіло кредиту, 307,02 грн проценти, 2160,00 грн комісії.

Такий підхід зумовлений тим, що у Паспорті споживчого кредиту міститься застереження, відповідно до якого наведені обчислення орієнтовної загальної вартості кредиту базуються, зокрема, на припущенні, що кредитодавець і споживач виконуватимуть свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Оскільки споживач ( ОСОБА_1 ) належним чином виконувала свої зобов`язання за договором, тому вона має право на вирішення спору відповідно до погоджених та незмінних умов кредитування, а саме без застосування передбаченої п. 2.13 договору підвищеної процентної ставки за користування кредитом у разі наявності простроченої заборгованості.

Дослідження виписки з рахунку відповідача встановлено, що ОСОБА_1 внесла: 3330,81 грн в рахунок погашення тіла кредиту, 183,19 грн в рахунок сплати процентів, 900,00 грн в рахунок сплати комісії; всього сплачено 4414,00 грн.

За таких обставин, ОСОБА_1 зобов`язана сплатити за вказаним кредитним договором різницю між погодженою сторонами вартістю кредиту (12467,02 грн) та вже внесеними нею грошовими коштами (4414,00 грн), а саме 8053,02 грн, з яких: 6669,19 грн в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, 123,83 грн в рахунок погашення заборгованості за процентами, 1260,00 грн в рахунок погашення заборгованості за комісією.

Відповідач обставини невиконання своїх зобов`язань щодо сплати заборгованості у вказаному розмірі не заперечувала, а навпаки визнала.

Суд враховано, що визнання позову відповідачем у цій справі, враховуючи предмет та підстави позову, зміст спірних правовідносин, встановлені судом фактичні обставини справи, не суперечить закону та порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у зв`язку з чим наявні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в цій частині вимог.

З урахуванням викладеного, суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 168-110-867-2-21-Г від 07 вересня 2021 року у розмірі 8053,02 грн, з яких: 6669,19 грн заборгованість за тілом кредиту, 123,83 грн заборгованість за процентами, 1260,00 грн заборгованість за комісією, тоді як у задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє за необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог (53,099414279%), визнанням відповідачем позову в цій частині вимог, суд стягує з відповідача на користь позивача 50% від судового збору, який підлягає розподілу між сторонами, тобто 706,86 грн, та повертає позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто 1331,20 грн.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 1, п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивач при зверненні до суду з цим позовом зазначив, що сума витрат на професійну правничу допомогу складає 11200 грн. У позовній заяві позивач просив стягнути зазначену суду інших судових витрат з відповідача на користь позивача.

На підтвердження понесення вказаних судових витрат позивач надав наступні докази:

- копію Договору про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025 між ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» та АО «АЛЬЯНС ДЛС», відповідно до п. 3.4.1 якого обсяг наданих послуг по стягненню заборгованості з боржників, період їx надання та сума гонорару за надання вказаних послуг, визначається об`єднанням та зазначається в Акті приймання-передача наданих послуг;

- копію Акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 12067264 від 05.01.2026, відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв послуги правничої допомоги, а саме: проведення юридичного та фінансового аналізу 1 Боржника 1200 грн; складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення Заборгованості з 1 Боржника 10000 грн;

- копію Ордеру на надання правничої допомоги ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» адвокатом Журавльовим Станіславом Георгійовичем, серія АЕ № 1414107 від 11 серпня 2025 року.

В матеріалах справи міститься Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Журавльовим Станіславом Георгійовичем, серія ДП № 5817 від 04 липня 2024 року.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 07 вересня 2021 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Водночас, при визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності та необхідності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5-6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Оцінюючи визначений стороною позивача розмір витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що він не відповідає критерію розумності з огляду на складність справи, яка є малозначною справою, типовою для представника позивача, розглянута судом у спрощеному позовному провадженні фактично без участі сторін. Крім того, враховуючи предмет та підстави позову, сталість законодавство та судової практики щодо цих правовідносин, надання правової допомоги у цій справі не потребувало від представника позивача витрачення значного часу на збирання та дослідження великого обсягу доказів.

Заявлена позивачем до стягнення сума судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11200 грн вочевидь є неспівмірною зі складністю справи та свідчить про намір надмірного збагачення і по суті становить додатковий спосіб отримання доходу, що суперечить правовому висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17.

На підставі викладеного, з урахуванням категорії справи, ціни позову, значення справи для сторін, рівня складності спірних правовідносин, обсягу та характеру наданих позивачу послуг з правничої допомоги, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь відповідача в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу грошових коштів у розмірі 2000 грн.

Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 142, 259, 263-265, 268, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (адреса: пров. Ушинського, 1, офіс 105, м. Дніпро, 49001, код ЄДРПОУ 40932411) заборгованість за Кредитним договором № 168-110-867-2-21-Г від 07 вересня 2021 року у розмірі 8053,02 грн (вісім тисяч п`ятдесят три гривні 02 копійки).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (адреса: пров. Ушинського, 1, офіс 105, м. Дніпро, 49001, код ЄДРПОУ 40932411) судовий збір у розмірі 706,86 грн та інші судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн, а всього судові витрати у розмірі 2706,86 грн (дві тисячі сімсот шість гривень 86 копійок).

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (адреса: пров. Ушинського, 1, офіс 105, м. Дніпро, 49001, код ЄДРПОУ 40932411) з Державного бюджету 50 % судового збору сплаченого за платіжною інструкцією № 7843 від 09 квітня 2026 року на суму 2662,40 грн, тобто у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 18 травня 2026 року.

Суддя І.П. Латка