Рішення № 136636933, 19.05.2026, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/424/26

Провадження № 2/938/335/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року селище Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

з участю секретаря судового засідання Ласкурійчук С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №520545 від 06.02.2020 в розмірі 17665 гривень.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 06.02.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №520545 у формі електронного документа, згідно умов Кредитного договору, Первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував Відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач зобов`язалася повернути позику та сплатити проценти за позикою.

16.11.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та позивачем укладено договір факторингу №ККЛУ-16112020, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №520545 від 06.02.2020 на суму 17665грн, з яких сума кредиту 5000,00грн, сума процентів за користування кредитом 11400,00 грн., сума заборгованості за пенею 1265,00грн.

Всупереч умовам Кредитного договору, відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості, що стало підставою для звернення позивачем до суду із даним позовом. А тому просить, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Також, просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Ухвалою судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області Бучинського А.Б. від 25.03.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» докази в справі.

Від АТ КБ «ПриватБанк» на виконання вимог ухвали суду від 25.03.2026, 15.04.2026 надійшли витребувані судом докази в справі.

Позивач явку представника в судове засідання 19.05.2026 не забезпечив, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Представником позивача, адвокатом Усенко М.І., 22.04.2026 подано заяву в якій він підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити, розгляд справи просив проводити без участі представника.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, на електронну адресу суду 01.04.2026 подала заяви в яких повідомила, що договір дійсно мав місце, однак, вона не погоджується із розміром заборгованості за кредитним договором та вважає нараховані штрафні санкції (штраф, пеня) завищеними. А тому просить зобов`язати відповідача надати докази переходу права вимоги, перевірити правильність нарахування заборгованості та відмовити у стягненні необгрунтованих штрафних санкцій, у разі встановлення основного боргу врахувати її матеріальне становище так як вона безробітна та має на утриманні дітей, а також розстрочити виконання рішення суду. Розгляд справи просить проводити без її участі.

Також, представник відповідача, адвокат Атаманюк Р.І. 15.05.2026 через систему електронний суд подав заяву, в якій зазначив, що сторона відповідача позов визнає частково, а саме в сумі 7500 грн. Вважає, що позивачем всупереч вимог п.5 ч.3 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливо та неправомірно нараховано відсотки за користування кредитом у розмірі, що більш ніж вдвічі перевищує суму боргу, а також заборгованість за пенею. А тому, просить стягнути із відповідача відсотки у межах половини від суми тіла кредиту, а саме в розмірі 2500 грн. та в стягненні пені відмовити. Також витрати позивача на професійну правову допомогу в сумі 8000 грн. вважає значно завищеними, необґрунтованими і неспівмірними та просить в їх стягненні відмовити. Розгляд справи просить проводити без участі сторони відповідача.

А тому, оскільки у відповідності до положень ст.223 ЦПК України у суду відсутні перешкоди для розгляду справи у відсутності учасників справи, суд прийшов до переконання про можливість завершення розгляду справи та ухвалення судового рішення за правилами ч.4 ст.268 ЦПК України.

Крім цього, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, заяви сторони відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, суд ухвалює судове рішення про наступне.

Судом встановлено, що 06.02.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» (первісний кредитор) та відповідачем ОСОБА_1 як позичальником, укладено Договір №520545 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання електронного підпису та одноразового ідентифікатора.

Відповідно до пунктів 1.1.-1.2. цього договору Товариство надає Клієнту грошові кошти в розмірі 5000,00 грн. (далі - позика) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позика видається строком на 30 днів. Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором.

Згідно п.1.3. Договору сторони погодили наступну процентну ставку за користування позикою: Акційна процентна ставка становить 1,90% процентів від суми позики за кожен день користування позикою (693,50 процентів річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору. Стандартна процента ставка складає 1,90% від суми позики за кожний день користування позикою (693,50 процентів річних). У випадку прострочення Клієнтом виконання зобов`язань за Договором чи неможливості виконання зобов`язань у повному обсязі, застосовується стандартна процентна ставка, відповідно до п. 3.4., 3.5. цього Договору.

Згідно п.1.4. Договору сукупна вартість позики за акційною ставкою складає 157,00 % від суми позики (у процентному виразі) або 7850,00 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування позикою 57,00% від суми позики (у процентному виразі) або 2850,00 грн. (у грошовому виразі).

Сукупна вартість позики за стандартною процентною ставкою складає 157,00 % від суми позики (у процентному виразі) або 7850,00 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування позикою 57,00% від суми позики (у процентному виразі) або 2850,00 грн. (у грошовому виразі) (п.1.5. Договору).

Згідно п.1.6. Договору позика надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний Клієнтом.

Згідно п.2.1. Договору, Товариство має право: вимагати від Клієнта повернення позики, сплати процентів за користування позикою та виконання усіх інших встановлених Договором зобов`язань.

Відповідно до п.2.4. Клієнт зобов`язаний у встановлений Договором строк повернути позику та сплатити проценти за користування, штрафи та пені (у разі наявності).

Згідно п.3.4, 3.5 Договору у разі порушення Клієнтом строків виконання зобов`язань за Договором: з 1 (першого) по 3 (третій) день прострочення виконання зобов`язань Клієнта, нарахування процентів, не здійснюється; у разі прострочення виконання зобов`язань за Договором більше ніж на 3 (три) календарних дні, Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству проценти за користування позикою у розмірі стандартної процентної ставки від спозики за кожен день користування позикою, починаючи з першого дня користування позикою у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору; з 4 (четвертого) дня прострочення заборгованості Товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, таке нарахування здійснюється до дня повернення позики, але не більше ніж до 90-го дня прострочення.

Клієнт розуміє та надає згоду Товариству, що використання процентної ставки відповідно до пунктів 3.4., 3.5. є наперед обумовленою Сторонами умовою, та не буде вважатись односторонньою зміною умов Договору.

Згідно п.4.4, 4.5 Договору, у випадку прострочення повернення суми позики за користування позикою Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству неустойку в вигляді штрафу у розмірі 1,1 % від суми позики, що становить "55,00" грн за кожен день існування порушення. 4.5. Штрафні санкції за Договором нараховуються у момент сплати. Сума нарахованих штрафних санкцій за Договором не може перевищувати 50% від суми загальної вартості позики (кредиту), що складається із загального розміру виданого кредиту та загальних витрат за цим Договором, та становить: 3925.00 грн.

З довідки ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» вих. №1-0701 від 07.01.2026 та інформації наданої АТ КБ "ПриватБанк" від 15.04.2026 вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку АТ КБ"ПриватБанк" емітовано картку № НОМЕР_1 на яку було успішно перераховано кошти на 06.02.2020 о 13:11:07 на суму 5000,00 грн, номер транзакції в системі іPay.ua - 48061646, призначення платежу: зарахування 5000 грн на карту НОМЕР_2 .

Таким чином, з наведеного вбачається, що первісний кредитор свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

З розрахунку заборгованості ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» вбачається, що заборгованість за кредитним договором №520545 від 06.02.2020 станом на 17.11.2020 за період з 06.02.2020 по 05.06.2020 складає 17665,00грн, з яких 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 11400,00грн - заборгованість за процентами, 1265 грн.- штрафні санкції.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач виходив з того, що в ході факторингового ланцюгу право вимоги до відповідача перейшло до позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Так, встановлено, що 16.11.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та позивачем укладеного договір факторингу №ККЛУ-16112020, згідно якого на умовах, встановлених цим Договором та у відповідності до гл. 73 ЦК України, Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами (Портфель Заборгованості).

Портфель заборгованості - це сукупність невиконаних грошових зобов`язань Боржників по Кредитним договорам, які складаються із заборгованості Боржників за тілом (основною сумою) кредиту, за неоплаченими відсотками за користування кредитом, а також неоплаченою неустойкою. Розмір Портфеля Заборгованості розраховується станом на день підписання Сторонами цього Договору.

Згідно з актом приймання-передачі Реєстру Боржників від «16» листопада 2020 року до Договору факторингу№ ККЛУ-16112020 від 16.11.2020 (додаток №2 до Договору факторингу), Витягом з Реєстру боржників до Договору Факторингу № ККЛУ-16112020 від 16.11.2020 (додаток №1 до Договору факторингу), платіжної інструкції № 20164 від 18.11.2020, позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №520545 від 06.02.2020 в загальному розмірі 17665,00грн, з яких 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 11400,00грн - заборгованість за процентами, 1265 грн. штрафні санкції.

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги до Відповідача за договором №520545 від 06.02.2020, що підтверджено дослідженими в судовому засіданні доказами.

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» надіслало на поштову адресу відповідача досудову вимогу вих. №20227903 від 09.03.2026 року про повернення заборгованості за кредитним договором в сумі 17665,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема із договорів.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з приписами статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не установлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля його сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до норм статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року № 675-VIII (далі Закону № 675-VIII).

Статтею 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується у порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Цією статтею зазначеного Закону установлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ (частина сьома, дванадцята статті 11 Закону № 675-VIII).

Норми статті 11 Закону № 675-VIII відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частина 1 статті 514 ЦК України зазначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч.1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Враховуючи наведене, суд вважає, що представлені стороною позивача Договір факторингу та Реєстр права вимоги є належними та допустимими доказами, які у встановленому законом порядку підтверджують перехід до позивача пред`явлення права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №520545 від 06.02.2020, оскільки укладаючи договір факторингу сторони узгодила всі істотні умови для такого виду договорів відповідно до чинного законодавства та дійшли згоди щодо укладання договору на зазначених у ньому умовах, а тому з власної ініціативи визначили для себе правила подальшої поведінки. Належних та допустимих доказів того, що сторонами договору факторингу в момент його підписання не додержано вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, матеріали справи не містять.

Оскільки судом встановлено, що позичальником ОСОБА_1 умови кредитного договору №520545 від 06.02.2020 не виконано, грошові кошти на умовах визначених кредитним договором не повернуто, внаслідок чого утворилася заборгованість, суд доходить висновку про те, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та процентів.

Сторона відповідача заперечила розмір заборгованості за кредитним договором в частині нарахування відсотків, та вважає, що такі нараховано всупереч вимог п.5 ч.3 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливо та неправомірно у розмірі, що більш ніж вдвічі перевищує суму боргу та просить перевірити суд правильність його нарахування.

Як вбачається з договору №520545 від 06.02.2020, відповідно до умов якого ТОВ "Лінеура Україна" надало позичальнику фінансовий кредит в розмірі 5000,00грн. строком на 30 днів. Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором.

Згідно п.1.3. Договору сторони погодили наступну процентну ставку за користування позикою: Акційна процентна ставка становить 1,90% процентів від суми позики за кожен день користування позикою (693,50 процентів річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору. Стандартна процента ставка складає 1,90% від суми позики за кожний день користування позикою (693,50 процентів річних). У випадку прострочення Клієнтом виконання зобов`язань за Договором чи неможливості виконання зобов`язань у повному обсязі, застосовується стандартна процентна ставка, відповідно до п. 3.4., 3.5. цього Договору.

Згідно п.3.4, 3.5 Договору у разі порушення Клієнтом строків виконання зобов`язань за Договором: з 1 (першого) по 3 (третій) день прострочення виконання зобов`язань Клієнта, нарахування процентів, не здійснюється; у разі прострочення виконання зобов`язань за Договором більше ніж на 3 (три) календарних дні, Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству проценти за користування позикою у розмірі стандартної процентної ставки від спозики за кожен день користування позикою, починаючи з першого дня користування позикою у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору; з 4 (четвертого) дня прострочення заборгованості Товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, таке нарахування здійснюється до дня повернення позики, але не більше ніж до 90-го дня прострочення.

Клієнт розуміє та надає згоду Товариству, що використання процентної ставки відповідно до пунктів 3.4., 3.5. є наперед обумовленою Сторонами умовою, та не буде вважатись односторонньою зміною умов Договору.

З розрахунку заборгованості ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» вбачається, що заборгованість за кредитним договором №520545 від 06.02.2020 станом на 17.11.2020 за період з 06.02.2020 по 05.06.2020 складає 17665,00грн, з яких 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 11400,00грн - заборгованість за процентами, 1265 грн. штрафні санкції. При цьому, з розрахунку вбачається, що відсоткова ставка за весь час користування кредитом становить 1,90%.

Таким чином загальний розмір заборгованості по відсотках за користування кредитом №520545 від 06.02.2020 розраховано позивачем в межах строку кредитування згідно з умовами кредитного договору.

Однак, відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Як встановлено судом, розмір тіла кредиту, який наданий позичальнику позикодавцем становить 5000 грн. В той же час, розмір нарахованих процентів за умовами договору, вдвічі перевищує розмір тіла кредиту, що відповідач вважає несправедливими умовами договору і про це заявляє суду.

Дійсно, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Крім того, з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктом 1.2 вищезазначеної Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року, №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.02.2025 справі № 679/1103/23, вважаючи зокрема, що за певних обставин суми, нараховані за договором, можуть бути зменшені судом з огляду на принципи справедливості, розумності та пропорційності.

Суд встановив, що позивачем нараховано суму відсотків за кредитним договором у розмірі 11400,00 грн, однак така є значною (в два і більше рази більша суми тіла кредиту), суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг. З огляду на принципи добросовісності, справедливості й розумності, суд вважає за необхідне зменшити суму відсотків до 5000,00 гривень. А тому клопотання представника відповідача в цій частині підлягає до часткового задоволення.

Щодо стягнення заборгованості з пені в сумі 1265,00 грн, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Як вбачається з кредитного договору, у випадку прострочення повернення суми позики за користування позикою Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству неустойку в вигляді штрафу у розмірі 1,1 % від суми позики, що становить "55,00" грн за кожен день існування порушення. Штрафні санкції за Договором нараховуються у момент сплати. Сума нарахованих штрафних санкцій за Договором не може перевищувати 50% від суми загальної вартості позики (кредиту), що складається із загального розміру виданого кредиту та загальних витрат за цим Договором, та становить: 3925.00 грн. (п.п.4.4, 4.5 Договору).

Також, згідно з Паспортом споживчого кредиту, нарахування пені внаслідок прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за Договором про споживчий кредит, не передбачається.

Крім того, з розрахунку заборгованості за кредитним договором наданого первісним кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» вбачається, що заборгованість за кредитним договором №520545 від 06.02.2020 включає заборгованість з штрафних санкції в сумі 1265 грн., а не заборгованість з пені в сумі 1265 грн.

Оскільки умовами кредитного договору не передбачено сплату пені, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача 1265 грн заборгованості з пені.

З огляду на наведене позов слід задовольнити частково, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача за Договором кредиту №520545 від 06.02.2020 заборгованість в розмірі 10000,00 грн, а саме 5000грн тіло кредиту і 5000,00 грн заборгованість по процентах.

В задоволенні решти позовних вимог про стягнення процентів та пені, слід відмовити за їх безпідставністю.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1507,16 гривень.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в сумі 8000,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п.1,2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з висновків викладених у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц та від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи

В постанові Верховного Суду від 23.06.2022 року в справі № 607/4341/20 (провадження № 61-18451св20) вказано, що процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені Верховним Судом у постановах у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18).

Такі ж висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц та від 09 червня 2020 року у справі №466/9758/16-ц.

На підтвердження отримання професійної правничої допомоги позивачем надано договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «АПОЛОГЕТ», акт №974 наданих послуг від 09.03.2026, детальний опис наданих послуг від 09.03.2026 до акту №974 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, ордер серія ВС №1381377 від 02.07.2025, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АО «АПОЛОГЕТ».

Дійсно як вбачається з представлених позивачем доказів, фактичний розмір понесених ним витрат на правничу допомогу адвоката становить 8000,00 грн. В той же час оцінивши надані адвокатом послуги та витрачений ним час на складання процесуальних документів, а саме позовної заяви, клопотання про витребування доказів, зважаючи зокрема на складність справи, ціну позову, враховуючи, що сторона відповідача заперечує заявлений розмір витрат на правничу допомогу адвоката, суд приходить до висновку, що визначений стороною та його адвокатом розмір витрат на правову допомогу є завищеним щодо іншої сторони спору і з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати пов`язані з наданням правничої допомоги в розмірі 2000 гривень 00 копійок.

Керуючись статями 10-13, 49, 76-81, 141, 142, 247, 258, 259, 263-265, 268, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №520545 від 06.02.2020 в сумі 10000 гривень 00 копійок (десять тисяч гривень нуль копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат задовольнити частково. Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1507 гривень 16 копійок (одна тисяча п`ятсот сім гривень шістнадцять копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 гривень 00 копійок (дві тисячі гривень нуль копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», юридична адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, 28 корпус, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236,

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя: Андрій БУЧИНСЬКИЙ