Рішення № 136633246, 19.05.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/15092/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "П.РІТЕЙЛ" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "П.РІТЕЙЛ" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Полтавській області від 21.07.2025 №00102100702, №00102110702, №00102120702.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області №1820-п від 28.05.2025 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «П.РІТЕЙЛ» з питань правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ТІМАКС ІНВЕСТ» за грудень 2022 року, січень-лютий та квітень 2023 року. За результатами перевірки складений акт від 13.06.2025 №8069/16-31-07-02-01/44796056, у якому контролюючий орган дійшов висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства та заниження податку на додану вартість на загальну суму 2183769,00 грн. На підставі зазначеного акта відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» №00102100702 від 21.07.2025 про збільшення суми грошового зобов`язання та застосування штрафних санкцій на загальну суму 2729711,25 грн, а також податкові повідомлення-рішення форми «ПС» №00102110702 та №00102120702 про застосування штрафних санкцій у розмірі 8000,00 грн та 1020,00 грн відповідно.

Позивач вказував, що не погоджується з висновками акта перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки господарські операції між ТОВ «П.РІТЕЙЛ» та ТОВ «ТІМАКС ІНВЕСТ» були реальними, фактично здійснювались та підтверджуються належними первинними документами. Позивач зазначав, що основним видом його господарської діяльності є роздрібна торгівля пальним через мережу автозаправних станцій, для здійснення якої товариством орендуються численні автозаправні станції та комплекси на території різних областей України. Інформація щодо використання таких об`єктів наявна у податкового органу через подання повідомлень за формою 20-ОПП, а діяльність кожної АЗС контролюється через зареєстровані реєстратори розрахункових операцій та акцизні склади, з яких щоденно до ДПС подаються дані про обіг та залишки пального.

Крім того, позивач зазначав, що для здійснення господарської діяльності ним укладені договори поставки пального з ТОВ «ТІМАКС ІНВЕСТ», а факти постачання, транспортування та оплати пального підтверджуються договорами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними інструкціями, актами звірки та податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН. Позивач наголошував, що поставка пального здійснювалась безпосередньо на автозаправні станції товариства, після чого пальне реалізовувалось кінцевим споживачам через паливно-роздавальні колонки із застосуванням РРО, банківських карток, талонів та паливних карток. Також позивач звертав увагу, що відповідачем фактично не заперечується здійснення ТОВ «П.РІТЕЙЛ» реальної господарської діяльності, наявність акцизних складів, подання добових довідок щодо руху пального, а також наявність у ТОВ «ТІМАКС ІНВЕСТ» ліцензії на право оптової торгівлі пальним, трудових ресурсів та господарських взаємовідносин із перевізниками.

Позивач також вказував, що висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях щодо відсутності у контрагента достатньої матеріально-технічної бази, а також на формальних зауваженнях до товарно-транспортних накладних та ненаданні окремих документів, які не є первинними документами бухгалтерського чи податкового обліку. Зокрема, позивач зазначав, що журнали вимірювання нафтопродуктів у резервуарах не витребовувались податковим органом під час перевірки, а сертифікати відповідності та паспорти якості не є документами, які підтверджують господарську операцію чи впливають на формування податкового кредиту. Крім того, позивач наголошував, що податкові накладні ТОВ «ТІМАКС ІНВЕСТ» були належним чином зареєстровані в ЄРПН та залишаються чинними. У зв`язку із викладеним позивач просив суд визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 позовна заява прийнята до провадження, відкрите провадження в адміністративний справі, вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем 25.11.2025 до суду поданий відзив на адміністративний позов, у якому ГУ ДПС у Полтавській області проти задоволення позовних вимог заперечувало. Відповідач зазначив, що на підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 28.05.2025 №1820-п проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «П. РІТЕЙЛ» щодо дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за грудень 2022 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування. За результатами перевірки складений акт №8069/16-31-07-02-01/44796056 від 13.06.2025, яким встановлено про порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 198.1 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого, на думку відповідача, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит та заявлено суму бюджетного відшкодування з ПДВ.

Відповідач вказав, що господарські операції між ТОВ «П. РІТЕЙЛ» та ТОВ «ТІМАКС ІНВЕСТ» мали формальний характер та не підтверджувалися належними первинними документами. Зокрема, контролюючий орган зазначив про відсутність належно оформлених товарно-транспортних накладних, документів щодо транспортування та приймання товару, підтвердження наявності у контрагента необхідних трудових, матеріальних і технічних ресурсів для здійснення відповідних господарських операцій. Крім того, відповідач наголосив, що аналіз даних ЄРПН свідчить про придбання ТОВ «ТІМАКС ІНВЕСТ» паливно-мастильних матеріалів у суб`єктів господарювання з ознаками ризиковості, а також про відсутність підтвердження реального руху товару та його використання у господарській діяльності позивача. На підставі викладеного ГУ ДПС у Полтавській області дійшло висновку про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2022 року на 919 143 грн та винесення податкових повідомлень-рішень від 21.07.2025 №00102100702, №00102110702, №00102120702.

13.04.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечував проти доводів ГУ ДПС у Полтавській області та зазначав, що висновки акта перевірки не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач вказував, що контролюючим органом безпідставно поставлено під сумнів реальність господарських операцій між ТОВ «П. РІТЕЙЛ» та ТОВ «ТІМАКС ІНВЕСТ» щодо постачання нафтопродуктів. При цьому позивач наголошував, що на перевірку були надані договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні та інші документи бухгалтерського і податкового обліку, оформлені відповідно до вимог законодавства, які підтверджують фактичне придбання пального, його транспортування та використання у господарській діяльності товариства. Позивач зазначав, що відповідно до пунктів 198.1 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на податковий кредит виникає у разі придбання товарів або послуг для використання у межах господарської діяльності та підтверджується належним чином зареєстрованими податковими накладними.

Позивач звертав увагу, що основним видом його діяльності є роздрібна торгівля пальним через мережу автозаправних станцій, у зв`язку з чим товариством орендуються автозаправні станції та комплекси у різних регіонах України, зокрема у Київській, Полтавській, Черкаській, Одеській, Дніпропетровській, Чернігівській та інших областях. На підтвердження здійснення діяльності позивачем були надані договори оренди АЗС, інформація щодо обсягів отриманого та реалізованого пального, а також дані реєстраторів розрахункових операцій про реалізацію нафтопродуктів кінцевим споживачам. Позивач зазначав, що надані документи підтверджують реальний рух активів, зміну майнового стану підприємства та фактичне використання придбаного товару у власній господарській діяльності. Крім того, позивач вказував, що транспортування нафтопродуктів здійснювалось як безпосередньо ТОВ «ТІМАКС ІНВЕСТ», так і залученими перевізниками, а товарно-транспортні накладні містять відомості про перевезення пального та його постачання на автозаправні станції позивача.

Також позивач зазначав, що висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій ґрунтуються виключно на припущеннях про відсутність у контрагентів достатніх матеріально-технічних ресурсів та на аналізі податкової інформації, без дослідження фактичного руху товару. Позивач наголошував, що відсутність окремих документів щодо транспортування або недоліки в їх оформленні не спростовують факту здійснення господарських операцій та не свідчать про відсутність постачання пального. Крім того, позивач зазначав, що сертифікати відповідності та паспорти якості на нафтопродукти не є первинними документами бухгалтерського або податкового обліку у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому їх ненадання не може бути підставою для висновку про відсутність реальних господарських операцій. У зв`язку із викладеним позивач просив суд задовольнити позовні вимоги та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.07.2025 №00102100702, №00102110702, №00102120702.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 закрите підготовче провадження у справі, призначена справа до судового розгляду по суті.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши пояснення представників сторін, письмові докази, надані до матеріалів адміністративної справи, встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «П.РІТЕЙЛ» зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 44796056, перебуває на податковому обліку як платник податків. Основним видом господарської діяльності Товариства згідно КВЕД є роздрібна торгівля пальним (код 47.30), а також супутніми товарами. Господарська діяльність позивача здійснюється через мережу автозаправних станцій, які використовуються на підставі договорів оренди та розташовані на території різних областей України. Інформація про використання вказаних об`єктів подана до контролюючого органу за формою 20-ОПП, а діяльність АЗС здійснюється на підставі відповідних ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним.

Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДПС у Полтавській області №1820-п від 28.05.2025 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «П.РІТЕЙЛ» з питань правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ТІМАКС ІНВЕСТ» за грудень 2022 року, січень-лютий та квітень 2023 року 29.05.2025 року посадові особи контролюючого органу допущені до проведення перевірки та надані витребувані документи, що стосуються предмету перевірки.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДПС у Полтавській області складений акт від 13.06.2025 року №8069/16-31-07-02-01/44796056, у якому контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого, відповідача, позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 2183769,00 грн. В акті перевірки також зазначено, що надані ТОВ «П.РІТЕЙЛ» первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій із ТОВ «ТІМАКС ІНВЕСТ», а встановлені обставини свідчать про відсутність реального джерела походження пального та реального ланцюга його постачання.

Не погодившись із висновками акта перевірки, позивачем подано заперечення до ГУ ДПС у Полтавській області, які залишені без задоволення. 21.07.2025 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №00102100702, яким ТОВ «П.РІТЕЙЛ» збільшено суму грошового зобов`язання та застосовано штрафні санкції на загальну суму 2729711,25 грн, а також податкові повідомлення-рішення форми «ПС» №00102110702 та №00102120702 про застосування штрафних санкцій у розмірі 8000,00 грн та 1020,00 грн відповідно.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «П.РІТЕЙЛ» здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі пальним через мережу автозаправних станцій, на яких зареєстровані реєстратори розрахункових операцій та акцизні склади, обладнані резервуарами, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками. Позивачем щоденно до органів ДПС подаються добові довідки про обсяги обігу та залишки пального відповідно до вимог статті 230 Податкового кодексу України.

Судом також встановлено, що між ТОВ «П.РІТЕЙЛ» та ТОВ «ТІМАКС ІНВЕСТ» укладено договори поставки пального №TI-MPI/1-П від 28.11.2022 року та №TI-MPI/2-П від 17.04.2023 року, відповідно до умов яких постачальник зобов`язувався поставляти позивачу нафтопродукти та скраплений газ. Факти постачання, транспортування та оплати пального підтверджуються договорами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними інструкціями, актами звірки та податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН. Поставка пального здійснювалась безпосередньо на автозаправні станції позивача, після чого пальне реалізовувалось кінцевим споживачам через паливно-роздавальні колонки із застосуванням РРО.

Крім того, в ході розгляду справи встановлено, що ТОВ «П.РІТЕЙЛ» не має у власності транспортних засобів для перевезення пального, а транспортування пального здійснювалось силами перевізників, залучених ТОВ «ТІМАКС ІНВЕСТ», що передбачалось умовами укладених договорів. В акті перевірки також не заперечується факт наявності у ТОВ «ТІМАКС ІНВЕСТ» ліцензії на право оптової торгівлі пальним, офісного приміщення, трудових ресурсів та подання фінансової звітності.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України (далі ПК України).

Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, за пунктами 19-1.1.4, 19-1.1.8 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для виконання платіжних операцій (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів; забезпечують достовірність та повноту обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Під час проведення перевірок, відповідно до п.81.3 ст.81 ПК України, посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених ПК України.

Згідно з підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з підпунктом 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Згідно з підпунктом 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків.

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з підпунктом 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 ПК України платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У разі проведення зустрічної звірки платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, та документальне підтвердження цієї інформації на вимогу контролюючого органу у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно з пунктом 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з пунктом 85.4 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництва, спорудження, створення) необоротних активів; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням основних засобів, а також ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Суд зазначає, що зі змісту акту документальної позапланової виїзної перевірки від 13.06.2025 №8069/16-31-07-02-01/44796056 вбачається, що підставою для висновків контролюючого органу про порушення ТОВ «П.РІТЕЙЛ» вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України стали твердження про відсутність реального джерела походження пального, нереальність господарських операцій із ТОВ «ТІМАКС ІНВЕСТ», а також про неможливість підтвердження фактичного постачання товару на адресу позивача. Контролюючий орган виходив із того, що надані до перевірки первинні документи не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій, а відомості, зазначені у товарно-транспортних накладних, не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності. Також відповідачем зазначено про відсутність у контрагента позивача достатньої матеріально-технічної бази, трудових ресурсів та реального ланцюга постачання пального.

Разом з тим, суд зазначає, що в ході розгляду справи встановлено здійснення ТОВ «П.РІТЕЙЛ» фактичної господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним через мережу автозаправних станцій на території України. Вказана діяльність здійснювалась на підставі відповідних договорів оренди АЗС, ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, із використанням зареєстрованих реєстраторів розрахункових операцій, акцизних складів, рівнемірів-лічильників та витратомірів-лічильників. Позивачем щоденно подавались до контролюючого органу електронні довідки про обіг та залишки пального, а також формувались змінні звіти щодо руху пального на автозаправних станціях.

При цьому, відповідно до вимог чинного законодавства, платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені іншими підприємствами. Підприємством дотримано вимоги розумної обережності при укладенні договорів з контрагентами. Податковим органом не доведено, що договори, укладені позивачем з контрагентами порушують публічний порядок та не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Зазначені в договорах послуги надані в повному обсязі, результати господарських операцій відображені в податковому та бухгалтерському обліку підприємства. До матеріалів справи надані всі первинні документи щодо господарських операцій з контрагентами. Первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства та повністю підтверджують реальність господарських операцій.

Судом також досліджені видаткові накладні, податкові накладні, акти звірки взаєморозрахунків та інші первинні документи, складені за результатами виконання договорів поставки, які узгоджуються між собою за змістом, періодами поставки, номенклатурою товару, його кількістю та вартістю, а також кореспондуються із даними щодо руху пального через акцизні склади та реалізації пального кінцевим споживачам через мережу АЗС позивача.

Судом встановлено, що взаємовідносини між ТОВ «П.РІТЕЙЛ» та ТОВ «ТІМАКС ІНВЕСТ» здійснювались на підставі договорів поставки №TI-MPI/1-П від 28.11.2022 року та №TI-MPI/2-П від 17.04.2023 року, відповідно до умов яких постачальник зобов`язувався передавати у власність позивача нафтопродукти та скраплений газ партіями згідно замовлень покупця. На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій позивачем надано договори поставки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні інструкції, податкові накладні, акти звірки та інші документи бухгалтерського обліку.

Судом досліджено всі надані позивачем первинні документи щодо взаємовідносин із ТОВ «ТІМАКС ІНВЕСТ», у тому числі товарно-транспортні накладні, платіжні інструкції, податкові накладні та документи бухгалтерського обліку, однак у межах даного судового рішення наводяться окремі господарські операції як приклади фактичного виконання сторонами умов договорів поставки.

Так, на підтвердження проведення розрахунків між сторонами позивачем надано платіжну інструкцію від 10.01.2023 №1128 на суму 1 200 000 грн, платіжну інструкцію від 28.02.2023 №4925 на суму 224 500 грн та платіжну інструкцію від 11.04.2023 №7703 на суму 1 000 000 грн із призначенням платежу «оплата за нафтопродукти згідно договору поставки №TI-MPI/1-П від 28.11.2022 року», що свідчить про фактичне здійснення фінансово-господарських розрахунків між ТОВ «П.РІТЕЙЛ» та ТОВ «ТІМАКС ІНВЕСТ».

Крім того, судом досліджено товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, відповідно до яких транспортування пального здійснювалось силами постачальника та із залученням перевізників.

Зокрема, згідно товарно-транспортної накладної №1184 від 06.03.2023 року ТОВ «ТІМАКС ІНВЕСТ» здійснило поставку бензину автомобільного А-95-Євро5-Е5 у кількості 4000 літрів на адресу автозаправної станції позивача у Київській області. Перевезення здійснювалось автомобілем MAN TGX 18.440 із залученням перевізника ПП «ТРАНС ТЕНК».

Також згідно товарно-транспортної накладної №1242 від 17.03.2023 року підтверджується поставка бензину автомобільного А-95-Євро5-Е5 у кількості 4735 літрів на адресу автозаправної станції позивача у Чернігівській області.

Крім того, товарно-транспортною накладною №1243 від 17.03.2023 року підтверджується поставка дизельного пального ДП-Л-Євро5-В0 у кількості 6000 літрів на адресу автозаправної станції позивача у Київській області.

Суд враховує, що надані позивачем товарно-транспортні накладні містять відомості щодо вантажовідправника, вантажоодержувача, виду пального, його кількості, автомобілів перевізника, пунктів навантаження та розвантаження, а також підписи відповідальних осіб, що свідчить про фактичний рух товару в межах господарської діяльності позивача.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ «П.РІТЕЙЛ» не має у власності чи користуванні спеціалізованих транспортних засобів для перевезення нафтопродуктів, однак вказана обставина сама по собі не свідчить про нереальність господарських операцій, оскільки умовами укладених договорів поставки передбачалось здійснення доставки пального силами та за рахунок постачальника. Як вбачається з матеріалів справи, транспортування пального на адресу автозаправних станцій позивача здійснювалось ТОВ «ТІМАКС ІНВЕСТ» із залученням перевізників, про що свідчать надані товарно-транспортні накладні та документи щодо перевезення вантажу.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.03.2021 у справі №П/811/1228/17, при вирішенні податкових спорів підлягає врахуванню презумпція добросовісності платника податків, за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, а також достовірність відомостей, відображених у бухгалтерській та податковій звітності такого платника.

Також суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.03.2021 у справі №607/11746/17, відповідно до якого з урахуванням принципів цивільного права, зокрема добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) мають тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

Контролюючий орган, у свою чергу, повинен навести переконливі доводи, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також надати докази на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, є неповними, недостовірними та/або суперечливими.

Суд зазначає, що відсутність у покупця власного транспорту для перевезення пального не спростовує факту поставки товару, оскільки чинне законодавство не покладає на покупця обов`язку самостійно здійснювати транспортування придбаного товару. Навпаки, наявні у справі документи підтверджують, що пальне доставлялось безпосередньо на автозаправні станції позивача, оприбутковувалось та у подальшому реалізовувалось у межах господарської діяльності ТОВ «П.РІТЕЙЛ».

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 зазначила, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Постановами Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №813/7081/14, №814/120/15, від 3 жовтня 2019 року у справі №813/4079/15, від 10 вересня 2019 року у справі №814/2412/17 визнано, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

При цьому норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.__

Крім того, суд враховує, що придбане у ТОВ «ТІМАКС ІНВЕСТ» пальне фактично реалізовувалось кінцевим споживачам через мережу автозаправних станцій позивача із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій. Дані щодо надходження, реалізації та залишків пального щоденно передавались на сервер Державної податкової служби України, що підтверджує фактичний рух активів та здійснення господарської діяльності.

Посилання відповідача на недоліки оформлення товарно-транспортних накладних, а також на відсутність у контрагента позивача достатніх трудових чи матеріально-технічних ресурсів, саме по собі не є беззаперечним доказом відсутності реального здійснення господарських операцій, оскільки наявними у справі доказами підтверджується фактичне постачання пального, його оплата, транспортування, оприбуткування та подальша реалізація в межах господарської діяльності позивача. Водночас акт перевірки не містить належних та допустимих доказів того, що поставка пального фактично не відбулась або що первинні документи складені без здійснення відповідних господарських операцій.

Верховний Суд у постановах від 27.06.2023 у справі №818/1407/16, від 26.12.2023 у справах №820/6523/17 та №820/6466/17 не прийняв до уваги посилання податкового органу на окремі недоліки в оформленні первинних документів платника податків, зазначивши, що формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи, а перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. При цьому первинні документи підлягають оцінці з урахуванням специфіки кожної господарської операції, зокрема умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг чи робіт, що надаються. Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, так само як і помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічно Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 10.05.2018 у справі №820/1763/16, від 21.02.2023 у справі №820/4281/18, від 12.04.2023 у справі №160/5065/20, від 28.06.2023 у справі №160/17647/21, виходив із того, що законодавством не встановлено конкретного вичерпного переліку первинних документів, складенням яких обов`язково мають опосередковуватися господарські операції, у тому числі щодо надання послуг. Визначальним критерієм є забезпечення підтвердження фактичного надання конкретних послуг на підставі наявних документів.

Ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлено. Водночас умовою належного документального підтвердження надання послуг є можливість зробити обґрунтований висновок про те, що витрати фактично понесені, а послуги надані (виконані фактично). Для цього первинні документи мають у сукупності містити достатній обсяг інформації щодо змісту та суті наданих послуг, дозволяти ідентифікувати осіб, які брали участь у господарській операції, та підтверджувати її господарську доцільність і спрямованість на досягнення економічного ефекту.

Документальні письмові докази, які надані до матеріалів справи, надають можливості визначити які саме витрати понесені, за якими саме послугами, дозволяють визначити об`єм, вид, вартість цих послуг та осіб, що приймали участь у їх наданні.

Суд також враховує, що контролюючим органом не заперечується факт наявності у ТОВ «П.РІТЕЙЛ» ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, фактичного функціонування автозаправних станцій, подання звітності з РРО, реєстрації акцизних накладних, а також здійснення роздрібної реалізації пального кінцевим споживачам. Наведені обставини свідчать про реальний характер господарської діяльності позивача та рух активів у межах здійснення господарських операцій.

Відповідно, суд доходить висновку, що контролюючим органом не доведено відсутності фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ «П.РІТЕЙЛ» та ТОВ «ТІМАКС ІНВЕСТ», а висновки акту перевірки щодо безпідставного формування позивачем податкового кредиту ґрунтуються переважно на припущеннях та формальному аналізі окремих недоліків документального оформлення операцій без належної оцінки їх фактичного економічного змісту та реального руху активів.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено фактичне придбання товару, його оплату, отримання та використання у межах господарської діяльності, а тому ТОВ «П.РІТЕЙЛ» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за спірними господарськими операціями.

Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В даній справі відповідачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження правомірності висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки від 13.06.2025 №8069/16-31-07-02-01/44796056 та прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень. Контролюючим органом не доведено відсутності реального здійснення господарських операцій між ТОВ «П.РІТЕЙЛ» та ТОВ «ТІМАКС ІНВЕСТ», а також не підтверджено належними доказами безпідставність формування позивачем податкового кредиту. Відповідач не довів законності, обґрунтованості та правомірності оскаржуваних рішень, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір в сумі 30280,00 грн за платіжною інструкцією від 24.10.2025 №27077. Відповідно, стягненню на користь ТОВ «П.РІТЕЙЛ» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області підлягають витрати зі сплати судового збору в сумі 30280,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "П.РІТЕЙЛ" (вул. Каденюка Леоніда, б. 4-Б, м. Полтава, Полтавська область, 36008, код ЄДРПОУ 44796056) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 21липня 2025 року №00102100702, №00102110702, №00102120702.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "П.РІТЕЙЛ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області витрати зі сплати судового збору в сумі 30280,00 (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва