Ухвала суду № 136632240, 19.05.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

м. Миколаїв

19 травня 2026 р.справа № 826/15977/15

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2

до відповідачіввідповідач 1: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, бульв. Шевченка Тараса, 33Б, м. Київ, 01032, відповідач 2: уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" Кадиров Владислав Володимирович, вул. Євгена Коновальця, 36Б, м. Київ, 01133, вул. Кирилівська, 39, м. Київ, 04080

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачівпублічне акціонерне товариство "Дельта Банк", вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053,

провизнання дій незаконними, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи цього Фонду Кадирова В.В., в якому просить суд визнати протиправними дії відповідачів та зобов`язати їх вчинити дії, пов`язані із виплатою коштів на користь позивача.

На підставі п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду", справа була передана на розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Під час розгляду справи Окружним адміністративним судом міста Києва від представника відповідача 2 надійшли клопотання про виключення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з кола відповідачів у справі, а також клопотання про закриття провадження у справі.

При прийнятті справи до провадження Миколаївським окружним адміністративним судом, у відповідній ухвалі, у зв`язку із тривалим строком перебування справи на розгляді в Окружному адміністративному суді міста Києва та розглядом справи спочатку, суд запропонував учасникам справи подати нові заяви по суті справи та/або підтримати/відкликати раніше подані заяви (клопотання).

Учасники справи таким правом не скористались.

Клопотання про виключення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з кола відповідачів обґрунтовано тим, що Фонд не є належним відповідачем у справі, так як у ПАТ "Дельта Банк" діє тимчасова адміністрація, а крім цього, права позивача діями банку не порушені.

Клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог до уповноваженої особи Фонду обґрунтовано тим, що уповноважена особа Фонду не здійснює владні функції, а тому спір в цій частині не носить характеру публічно-правового.

Вирішуючи перше з клопотань суд відзначає, що деякі з позовних вимог звернуті безпосередньо до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а дослідження питання про порушення прав позивача діями (бездіяльністю) Фонду є предметом доказування у справі та не може бути підставою для виключення Фонду з числа відповідачів.

Крім того, суд враховує, що згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.03.23 р. № 746 були відкликані повноваження ліквідатора ПАТ "Дельта Банк", а визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" повноваження під час ліквідації ПАТ "Дельта Банк" здійснюються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо.

Стосовно другого клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 ч. 1 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (ст. 4 ч. 1 п. 7 КАС України).

Отже, до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції і має можливість владного впливу на фізичну чи юридичну особу.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового), що підлягає захисту у спосіб, передбачений законом для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції суд виходить перш за все із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Спірні правовідносини в цій справі врегульовано Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (ст. 1 Закону, тут і далі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб`єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Згідно з ст. 4 ч. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

На підставі ст. 6 ч. 1, 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

Відповідно до ст. 26 ч. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Отже, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є юридичною особою публічного права, яка здійснює владні функції у сфері гарантування повернення вкладів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.09.19 р. у справі № 194/1149/17 зробила наступні правові висновки:

"З огляду на вказані приписи Закону № 4452-VI правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 цього Закону не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер. У цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна), тому у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.

Гарантії Фонду є гарантіями держави, передбаченими Законом № 4452-VI. Для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися державні кошти, тому рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження щодо виведення з ринку неплатоспроможних банків.

Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим, належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням установленого частиною першою статті 26 Закону № 4452-VI граничного розміру відшкодування за вкладами та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічну правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15, від 4 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, від 23 січня 2019 року у справі № 761/2512/18, від 24 квітня 2019 року у справі № 761/2499/18та інших.".

За визначенням наданим у ст. 2 п. 17 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Таким чином, вимоги позивача як до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, так і уповноваженої особи цього Фонду Кадирова В.В., є вимогами у сфері публічно-правових відносин та підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ст. 238 ч. 1 п. 1 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав, визначених вищенаведеною нормою, для закриття провадження у даній справі.

Керуючись ст. ст. 19, 238, 248, 250, 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні клопотання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" про виключення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з відповідачів, відмовити.

2. У задоволенні клопотання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" про закриття провадження у справі, відмовити.

3. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст. ст. 295-297 КАС України.

Суддя А. О. Мороз