Рішення № 136631272, 18.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року № 320/62675/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Територіального управління служби судової охорони у м. Києві та Київській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

Територіальне управління служби судової охорони у м. Києві та Київській області (08153, Київська обл, м. Боярка, вул. Білогородська, 13, код ЄДРПОУ 43162533) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (02022, м. Київ, вул. Сверстюка, 15, код ЄДРПОУ 43315602), у якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коломієць Інною Миколаївною винесено постанову у ВП №75081828 про накладення штрафу, відповідно до якої за невиконання рішення суду в повному обсязі, накласти на боржника - Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що у провадженні відповідача перебуває виконавче провадження № 75081828 з примусового виконання виконавчого листа №320/6938/22, виданого Київським окружним адміністративним судом. Зауважив, що головним державним виконавцем винесено постанову від 07.11.2025 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн за невиконання судового рішення без поважних причин. Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки державним виконавцем не встановлені дійсні причини невиконання рішення суду, а саме відсутністю коштів та додаткових бюджетних асигнувань.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав про законність та обґрунтованість винесеної постанови, оскільки в матеріалах виконавчого провадження відсутність докази повного або часткового виконання рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі № 320/6938/22 позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області задоволено частково, ухвалено:

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони У м. Києві та Київській області щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, за період 24.02.2022 по 20.01.2023.

Зобов?язати Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 43162533; адреса: вул. Білогородська, 13, м. Боярка, Київська обл., 08153) нарахувати і виплатити додаткову винагороду, установлену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168 в розмірі до 30 000 гривень пропорційно відпрацьованого часу за місяць, відповідно до вимог п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року (включно).

15 та 16 серпня 2024 року, з метою виконання рішення Київського окружного адміністративного суду по справі № 320/6938/22 про нарахування і виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 № 168, позивач направив листа Голові Служби судової охорони, в якому зазначено про необхідність виділення додаткових кошторисних призначень за КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» по КЕКВ 2800 в загальній сумі - 1 712 240,80 грн.

Позивач повідомив відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про заходи, які вживаються з метою фактичного виконання виконавчого провадження та вказало, що виплата коштів відбудеться в порядку черговості після надходження відповідних бюджетних асигнувань.

Незважаючи на це, 07.11.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коломієць Інною Миколаївною було винесено постанову у ВП № 75081828 про накладення штрафу, відповідно до якої за невиконання рішення суду в повному обсязі, накласти на боржника - Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.

Вважаючи винесене постанову протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Статтями 1, 2 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-19 (далі - ЗУ «Про виконавче провадження») дано визначення поняттю виконавчого провадження, відповідно до якого виконавче провадження - це завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів, тобто сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Суб`єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб`єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

Згідно з п. 1 та п. 16 ч. 3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Наведені положення законодавства в контексті цієї справи свідчать про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Також обов`язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб`єктами наділеними владними повноваженнями, покладається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції" від 17.07.1997. Отже, її положення є обов`язковими для виконання Україною.

Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відноситься і Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Тобто рішення суду, яке набрало законної сили, повинно бути виконане, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не беруться. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини.

З огляду на зазначене, ураховуючи процес поновлення порушених прав позивача (стягувача) шляхом видачі відповідного виконавчого документу, законодавством у сфері примусового виконання рішень встановлений найвищий пріоритет прав стягувача у виконавчому провадженні у порівнянні з колом прав боржника. Принцип "res judicata" (принцип обов`язковості судового рішення) покладає на боржника обов`язок виконання судового рішення, яке набрало законної сили, не очікуючи відповідних дій державного виконавця.

У силу зазначеного правового принципу саме боржник повинен проявити достатню розумність і обачність для того, щоб уникнути негативних наслідків, пов`язаних із невиконанням судового рішення.

Як встановлено судом, з метою виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі № 320/6938/22 для проведення виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, Управлінням здійснено розрахунок в коштах на виплату додаткової винагороди.

Суд зазначає, що відповідно до затверджених бюджетних асигнувань, Центральний орган управління Служби судової охорони уповноважений на отримання бюджетних асигнувань та їх перерозподіл між територіальними управліннями, направлено листи про виділення додаткових кошторисних призначень, а саме: збільшення кошторисних призначень за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».

Служба судової охорони, в свою чергу, зверталась до Державної судової адміністрації України, як до головного розпорядника бюджетних коштів, із проханням внесення змін до кошторису Служби на 2024 рік за бюджетною програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя».

Про вчинені дії позивачем було повідомлено державного виконавця.

Суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. При цьому, визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин.

Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.

Даний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, зазначеною у постановах від 19.08.2020 у справі №140/784/19, від 31.05.2022 у справі №360/940/20.

Суд зазначає, що грошові кошти у вигляді заборгованості по виплаті додаткової винагороди, що належать ОСОБА_1 не є власністю позивача, не знаходяться на його рахунках. Фактично, у повному обсязі виконання судового рішення можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України.

Отже, об`єктивною причиною, яка значно ускладнює виконання позивачем рішення суду, та яка не залежить від його власного волевиявлення, є ненадходження від розпорядника бюджетних коштів вищого рівня відповідних бюджетних асигнувань на виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.

Тобто, рішення суду по справі № 320/6938/22 не було виконане у повному обсязі з причин, що не залежали від волевиявлення та дій лише ТУ ССО у місті Києві та Київської області та були обумовлені залученням до його виконання інших суб`єктів та процедур.

Відповідно до ч.2 ст.4 Бюджетного кодексу України (далі-БК України) виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.23 БК України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років; довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов`язань за договорами щодо забезпечення судноплавного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів; середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я; середньострокових зобов`язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації (ч.1 ст.48 БК України).

Суд зауважує, що відсутність фінансування є непереборною для позивача обставиною, яка позбавляє його можливості виконати рішення і позивач повідомив відповідача про наявність таких обставин до прийняттям останнім постанови про накладення штрафу.

Враховуючи те, що бюджетних асигнувань на виплату сум за рішенням суду не вистачає, а додаткові кошти позивачу не виділяються, суд вважає, що у позивача були поважні причини невиконання судового рішення.

Отже, підстави для накладення на позивача штрафу та винесення оскаржуваної постанови від 07.11.2025 об`єктивно відсутні.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1455 від 22.12.2025.

В зв`язку із задоволенням позовних вимог, на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 271, 287, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Територіального управління служби судової охорони у м. Києві та Київській області (08153, Київська обл, м. Боярка, вул. Білогородська, 13, код ЄДРПОУ 43162533) задовольнити повністю;

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коломієць Інни Миколаївни від 07.11.2025 у ВП №75081828 про накладення штрафу на Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області у розмірі 5100 грн;

Стягнути на користь Територіального управління служби судової охорони у м. Києві та Київській області (08153, Київська обл, м. Боярка, вул. Білогородська, 13, код ЄДРПОУ 43162533) суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (02022, м. Київ, вул. Сверстюка, 15, код ЄДРПОУ 43315602).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

Суддя Білоноженко М.А.